Постанова № 20828221, 12.01.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"12" січня 2012 р. Справа № 5015/3586/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Борденюк Є.М. (головуючого),

Вовка І.В.,

. Кондратової І.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитерська фабрика "Ярич" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.11.2011 року у справі № 5015/3586/11 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Європак" до товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитерська фабрика "Ярич" про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

У червні 2011 року позивач звернувся до господарського суду Львівської області з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 51 567,87 грн., інфляційних сум 780,12 грн., 3 % річних у сумі 252,84 грн. та пені в сумі 1 306,46 грн., у зв’язку з порушенням зобов’язання з оплати за поставлений товар за договором від 12.11.2010 року № 01-12/11.

Рішенням господарського суду Львівської області від 08.09.2011 року (суддя Фартушок Т.Б.) позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 14 748,11 грн., інфляційні суми 482,51 грн., 3 % річних у сумі 150,7 грн. та 778,57 грн. пені, в частині позову про стягнення заборгованості в сумі 6 000 грн. провадження в справі припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, а в решті позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.11.2011 року (судді Бойко С.М., Бонк Т.Б., Данко Л.С.) зазначене рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови в позові про стягнення заборгованості в сумі 24 819,76 грн., інфляційних сум 297,61 грн., 3 % річних у сумі 102,14 грн. і пені в сумі 527,89 грн., та позов в цій частині задоволено, а в решті судове рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач вважає, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняту ним постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає, що постанова апеляційного господарського суду відповідає вимогам закону, і тому просить залишити її без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що 12.11.2010 року між позивачем (Продавець) та відповідачем (Покупець) було укладено договір № 01-12/11, відповідно до умов якого Продавець зобов’язується постачати Покупцю і передавати у власність Продукцію, а Покупець зобов’язується приймати Продукцію і оплачувати її на умовах цього Договору; загальна вартість Договору складається з вартості окремих партій Продукції, що постачаються Продавцем Покупцю відповідно до умов даного Договору.

Відповідно до п. 2.4 договору кожна поставка продукції повинна супроводжуватись наступними документами: податкова накладна; накладна; товарно-транспортна накладна; сертифікат якості; санітарно-епідеміологічний висновок; замовлення Покупця з підписом та печаткою Продавця.

Згідно п. 3.1 договору датою поставки Продукції вважається дата передачі Продукції Покупцю.

За п. 3.2 договору поставка Продукції здійснюється на умовах СРТ с. Старий Яричів; всі ризики на Продукцію переходять до Покупця з моменту її передачі на складі Покупця.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що у випадку відсутності документів, зазначених у п. 2.4 діючого Договору, Покупець на свій вибір відмовляється від прийняття Продукції, що не звільняє Продавця від виконання обов’язків за Договором, або оплата за Продукцію затримується до моменту передачі їх Продавцем Покупцю.

Відповідно до п.п. 6.1., 6.2 договору оплата за поставлену Продукцію здійснюється протягом 30 календарних днів з дати поставки Продукції; форма оплати –перерахунок грошових коштів на поточний рахунок Продавця.

Згідно п.7.1 договору, у випадку затримки оплати за поставлену Продукцію Покупець зобов’язується сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченої частини поставки за кожен день затримки.

За видатковою накладною № 010302/1 від 01.03.2011року, на підставі довіреності серії ААВ № 594661, представником відповідача отримано від позивача продукцію на суму 5 220 грн.; відповідно до видаткової накладної № 030301/1 від 09.03.2011 року (довіреність серії ААВ № 594662 від 09.03.2011 року) –на суму 5220,05 грн.; відповідно до видаткової накладної № 110303/1 від 12.03.2011 року (довіреність серії ААВ № 594663 від 11.03.2011 року) – на суму 17654,11 грн.; відповідно до видаткової накладної № 170302/1 від 21.03.2011 року (довіреність серії ААВ № 594664) –на суму 7593,6 грн.; відповідно до видаткової накладної № 280303/1 від 28.03.2011 року (довіреність ААВ № 594667) –на суму 17226,16 грн., а всього за зазначеними видатковими накладними поставлено продукції на суму 52 913,92 грн.

Відповідно до наявних в матеріалах справи копій виписок з банківського рахунку позивача, до подання позовної заяви відповідачем здійснено часткову оплату отриманої продукції: 20.06.2011 року оплачено 2000 грн. за рах. № 140202/1, 030301/1; 23.06.2011 року –2000 грн. за рах. № 030301/1; 29.06.2011 року –2000 грн. за рах. № 030301/1, 110303/1.

Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків борг відповідача перед позивачем станом на 30.06.2011 року за договором становить 41 567,92 грн.

Протягом розгляду справи відповідачем здійснено часткову оплату за отриману продукцію, що підтверджується наданими позивачем копіями виписок з банківського рахунку позивача: 30.06.2011 року оплачено 4000 грн. за рах. № 1103 03/1; 01.07.2011 року –1000 грн. за рах. № 1103 03/1 від 12.03.2011 року; 05.07.2011 року –1000 грн. за рах. № 1103 03/1 від 12.03.2011 року.

Предметом даного судового розгляду є вимоги постачальника до покупця про стягнення заборгованості, 3 % річних та інфляційних сум і пені у зв’язку з порушенням зобов’язання з оплати за поставлений товар за договором поставки.

Висновок суду апеляційної інстанції про скасування рішення місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні позову про стягнення заборгованості в сумі 24 819,76 грн., 297,61 грн. інфляційних сум, 3 % річних в сумі 102,14 грн. та пені в сумі 527,89 грн. і задоволення позову в цій частині обґрунтовано встановленням обставин порушення покупцем зобов'язання з оплати за поставлений товар, та висновок про залишення без змін в решті судового рішення –підставністю задоволення позову про стягнення заборгованості з урахуванням інфляційних сум, 3 % річних і пені та відсутністю предмета спору у зв'язку із сплатою відповідачем частини заборгованості в сумі 6 000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

За вимогами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем не доведено наявності підстав для застосування п. 3.3 укладеного між сторонами договору щодо права покупця затримати оплату за поставлений товар.

Виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції дав належну оцінку обставинам справи і, з урахуванням вимог наведених норм та умов договору, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 39 567,87 грн., інфляційних сум 780,12 грн., 3 % річних у сумі 252,84 грн. та пені в сумі 1 306,46 грн., скасувавши в частині відмови в позові рішення суду першої інстанції, та залишивши в решті судове рішення без змін.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду.

За таких обставин, оскаржена постанова апеляційного господарського суду є законною й обґрунтованою, і тому підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитерська фабрика "Ярич" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.11.2011 року –без змін.

Головуючий суддя Є.Борденюк

Судді І.Вовк

І.Кондратова