Постанова № 20828214, 12.01.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"12" січня 2012 р. Справа № 5013/1424/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Борденюк Є.М. (головуючого),

Вовка І.В.,

. Кондратової І.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Креатив Постач" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.10.2011 року у справі № 5013/1424/11 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Еколан Інгредієнти" до товариства з обмеженою відповідальністю "Креатив Постач" про стягнення пені, інфляційних сум та 3% річних,

УСТАНОВИВ:

У серпні 2011 року позивач звернувся до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою до відповідача про стягнення пені в сумі 11 787,56 грн., інфляційних сум 9 131,38 грн. та 3 % річних в сумі 2 281,45 грн. у зв’язку з простроченням виконання зобов'язання з оплати заборгованості за договором поставки від 21.04.2010 року № 1047 за період з 05.01.2011 року по 29.07.2011 року.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 30.08.2011 року (суддя Тимошевська В.В.) позов задоволено та стягнуто з відповідача пеню в сумі 11 787,56 грн., інфляційних сум 9 131,38 грн. та 3 % річних у сумі 2 281,45 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.10.2011 року (судді Герасименко І.М., Мороз В.Ф., Сизько І.А.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач вважає, що господарськими судами попередніх інстанцій порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними судові рішення скасувати, оскільки чинним законодавством не передбачено право кредитора вимагати стягнення інфляційних сум та 3% річних окремо від суми основного боргу.

Відзив на касаційну скаргу від позивача до суду не надходив.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що між сторонами було укладено договір поставки від 21.04.2010 року № 1047, відповідно до умов якого постачальником поставлено, а покупцем прийнято за видатковою накладною від 21.12.2010 року № ЭЛ-0001539 товар на суму 199 020 грн.

Відповідно до п. 8.5 договору у випадку несвоєчасної оплати кожної партії товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка була встановлена і діяла в період прострочення, від вартості несплаченої партії товару за кожен день прострочення оплати. Нарахування пені припиняється з моменту повної оплати поставленої партії товару.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 11.07.2011 року, що набрало законної сили, у справі № 5013/853/11 стягнуто з відповідача на користь позивача 75 000 грн. заборгованості на підставі договору від 21.12.2010 року № ЭЛ-0001539.

Предметом даного судового розгляду є вимоги продавця до покупця про стягнення пені, 3% річних та інфляційних сум у зв’язку з простроченням виконання зобов'язання з оплати заборгованості за договором поставки.

Висновок попередніх судових інстанцій про стягнення пені, 3% річних та інфляційних сум мотивовано встановленням обставин прострочення виконання зобов'язання покупцем з оплати товару, одержаного за договором поставки.

Згідно з ч. 1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Виходячи зі змісту ст.ст. 546, 548, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Крім того, відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, тому посилання відповідача на відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 625 ЦК України є необґрунтованим.

Ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, з урахуванням наведених норм та умов спірного договору суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача пені в сумі 11 787,56 грн., інфляційних сум 9 131,38 грн. та 3 % річних у сумі 2 281,45 грн. за період з 05.01.2011 року по 29.07.2011 року.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

За таких обставин, прийняті судові рішення відповідають матеріалам справи та вимогам закону, і тому підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Креатив Постач" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.10.2011 року –без змін.

Головуючий суддя Є.Борденюк

Судді І.Вовк

І.Кондратова