Ухвала суду № 20814550, 08.11.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Христофоров А.Б.

Суддя-доповідач - Шишов О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2011 року справа №2а/0570/9579/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Шишова О.О.

суддів Сіваченка І.В. , Дяченко С.П.

розглянувши апеляційну скаргу Словянської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2011 р. у справі № 2а/0570/9579/2011 (головуючий І інстанції Христофоров А.Б.) за позовом Закритого акціонерного товариства "Насолода" до Словянської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001062341 від 26.05.2011 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду позов Закритого акціонерного товариства «Насолода» до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення N 0001062341 від 26.05.2011 року задоволений. Визнано недійсним податкове повідомлення - рішення Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції N 0001062341 від 26.05.2011 року.

З постановою суду першої інстанції не погодився позивач та звернувся з апеляційною скаргою у якій вказав, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального та матеріального права. В апеляційній скарзі зазначив, що суд першої інстанції невірно зазначив, що інвентаризаційну вартість, яка була вказана у договорі купівлі-продажу нерухомості у розмірі 716720грн. неможливо враховувати як на ринкову вартість, у звязку з чим сплачений податок на прибуток з реальної суми угоди який був визначений у розмірі 100000грн. є порушенням абз. 2 п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість». Просили скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представники відповідача у судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги в повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні вказав, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв правильне рішення. Просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення а постанову суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Закрите акціонерне товариство «Насолода» (Далі за текстом - ЗАТ «Насолода»), згідно свідоцтва про державну реєстрацію; виданого виконавчим комітетом Слов'янської міської ради Донецької області, - є юридичною особою, дата проведення державної реєстрації 02.08.2001 року (а.с.190).

Відповідач - Слов'янська обєднана державна податкова інспекція (Далі за текстом Слов'янська ОДПІ), у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, - є суб'єктом владних повноважень.

Слов'янською об'єднаною державною податковою інспекцією за наслідками проведеної планової виїзної перевірки Закритого акціонерного товариства «Насолода» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, встановлені порушення та складено акт N 1934/23-3/31477332 від 06.05.2011року (Далі за текстом,- акт перевірки) (а.с. 67-119).

Згідно висновків акта перевірки з боку ЗАТ «Насолода» встановлені порушення абз. 2 п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 126667,00 гривень, у т.ч. за період лютий 2010 року, - 126667,00 гривень.

На підставі висновків акта перевірки 26.05.2011 року Слов'янською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення N 0001062341, яке є предметом оскарження у даній справі (Далі за текстом, - спірне рішення) (а.с.7).

Згідно спірного рішення, Слов'янською ОДПІ за порушення з боку ЗАТ «Насолода» абз. 2 п4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст.5 Наказу ДПАУ «Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 158346,25 гривень, з якої основного платежу 126677,00 гривень, штрафної (фінансової) санкції 31669,25 гривень.

Правовою підставою для прийняття спірного рішення зазначено п.п. 54.3.2 п.54.3 ст.54, п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України.

Як вбачається із описової частини акта перевірки (розділ 3.2.1), відповідачем в обгpунтування висновків покладено наступні обставини.

ЗАТ «Насолода» 23.02.2010 року укладено договір купівлі-продажу приміщень ВМК N 717211 з покупцем ТОВ «Едельвейс». Предметом даного договору є приміщення загальною площею 1259,6 кв.м. в будівлі механічної майстерні, за адресою м. Донецьк, Калінінський район, вул. Сєчєнова 6.44. (Далі за текстом- майно).

Відповідно до п. 2.1 договору продаж приміщень вчиняється за 1ОО 000,00 гривень, у т.ч. ПДВ 16666,67 гривень.

На виконання умов договору актом приймання-передачі будівлі від 23.02.2010 року передано у власність ТОВ «Едельвейс». У бухгалтерському обліку зроблено запис у лютому 2010 року: Дт 286 Кт 103.

Пунктом 2.3 укладеного договору встановлено, що згідно з витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно за N 25299711 реєстраційний номер 2482072 виданого 12.02.2010 року КП БТІ м.Донецька, загальна вартість нерухомого майна становить 716720,00 гривень.

Тобто податковий орган вважав що оціночна вартість майна, яка є звичайною ціною, складає 716720 що перевищує договірну ціну більше ніж на 20 відсотків. Тому за даними перевірки податкові зобов'язання з ПДВ за проведеною операцією з продажу приміщень складає 143344,00 гривень (716720,00 х 20%=143344,00).

Таким чином податковий орган прийшов до висновку про порушення позивачем абз. 2 п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» та вважає, що ЗАТ «Насолода» занижено суму податкового зобов'язання з ПДВ у лютому 2010 року на суму 126677,00 гривень (716 720,00 х 20 % =143344,00 - 16667,00 = 126677,00)

ЗАТ «Насолода» на адресу ТОВ «Едельвейс» виписано податкову накладну N 414 від 23.02.201О року на загальну суму 100 000,00 гривень, у т.ч. ПДВ 16 666,67 гривень.

Підприємством у лютому 2010 року збільшено податкові зобов'язання по ПДВ на суму 16667,00 гривень що відображено у реєстрі виданих податкових накладних за N 349 у лютому 2010 року та у додатку N 5 до Декларації з ПДВ за лютий 2010 року. Відповідно до деталізованої інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України за лютий 2006 року розбіжностей між контрагентами не встановлено.

Судом встановлено, що в обгрунтування висновків акта перевірки відповідачем покладено норми ст.3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п.1.20.5-1 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно ст.3, Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»,- оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно- правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

У цьому Законі майном, яке може оцінюватися, вважаються об'єкти в матеріальній формі, будівлі та споруди (включаючи їх невід'ємні частини), машини, обладнання, транспортні засоби тощо; паї, цінні папери; нематеріальні активи, в тому числі об'єкти права інтелектуальної власності; цілісні майнові комплекси всіх форм власності;

майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання.

Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

Датою оцінки є дата, за станом на яку здійснюються процедури оцінки майна та визначається вартість майна. Нормативно-правовими актами з оцінки майна можуть бути передбачені строки дії звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) від дати оцінки або дати ії затвердження (погодження) замовником:

Випадки обов'язкового проведення оцінки майна встановлюються цим Законом. Згідно п.4.1 ст.4 Закону України· «Про податок на додану вартість», - база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі, якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Згідно п.п. 1.20.1, п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»,- визначено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються· зі схожих компонентів, що дозволяє Їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Згідно п.п.1.20.5-1 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»,- якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обгpунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни "справедлива вартість", "ринкова вартість" та "чиста вартість реалізації", які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну "звичайна ціна", визначеного цим Законом.

Враховуючи вищенаведені норми, покладені відповідачем в обгрунтування доводів щодо невідповідності ціни за договором рівню звичайної ціни, суд першої інстанції правильно вважав, що відповідач дійшов невірного висновку, адже не врахував інших важливих обставин, які визначені приписами нормативних актів та фактичних обставин справи.

Згідно ст.7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»,- оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін.

Проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках:

створення підприємств (господарських товариств) на базі державного майна або майна, що є у комунальній власності;

реорганізації, банкрутства, ліквідації державних, комунальних підприємств та підприємств (господарських товариств) з державною часткою майна (часткою комунального майна);

виділення або визначення частки майна у спільному майні, в якому є державна частка (частка комунального майна);

визначення вартості внесків учасників та засновників господарського товариства, якщо до зазначеного товариства вноситься майно господарських товариств з державною часткою (часткою комунального майна), а також у разі виходу (виключення) учасника або засновника із складу такого товариства;

приватизації та іншого відчуження у випадках, встановлених законом, оренди, обміну, страхування державного майна, майна, що є у комунальній власності, а також повернення цього майна на підставі рішення суду;

переоцінки основних фондів для цілей бухгалтерського обліку; оподаткування майна згідно з законом;

визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом;

в інших випадках за рішенням суду або у зв'язку з необхідністю захисту суспільних інтересів.

Проведення незалежної оцінки майна є обов'язковим у випадках застави державного та комунального майна, відчуження державного та комунального майна способами, що не передбачають конкуренцію покупців у процесі продажу, або у разі продажу одному покупцю, визначення збитків або розміру відшкодування, під час вирішення спорів та в інших випадках, визначених законодавством або за згодою сторін.

Згідно п.п. 1.20.8 п.l.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»,- обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обгpунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Частина 4 статті 70 КАС України передбачає, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Встановлено, що податковим органом не вчинялись дії щодо проведення оцінки реалізованого майна.

Крім того встановлено, що позивачем на запит податкового органу були надані всі необхідні документи (а.с. 18,238), які на думку суду є достатніми для підтвердження обгpунтованого рівня договірної ціни у розумінні абз. 2 п.п. 1.20.8 п.l.20 ст.l Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Також в матеріалах справи наявний висновок складений за результатами експертного дослідження судової будівельно-технічної спеціалізації щодо об'єкту нерухомості (майна), згідно до якого ринкова вартість майна складає 117800,00 гривень.

Таким чином, обставини, встановлені експертним дослідженням, свідчать про звичайність і відповідність рівня справедливих ринкових цін реалізованого майна.

Згідно ст. 44 Господарського кодексу У країни (ГКУ), - підприємництво здійснюється зокрема на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально -технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону.

Згідно ст. 190 ГКУ,- вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни.

Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.

Згідно попереднього договору купівлі-продажу від 03 травня 2005 року спірне майно було придбано за ціною 165000,00 гривень.

Згідно договору про поділ в натурі будівлі від 09.09.2008 року, укладеного між ЗАТ «Насолода», як власником 97/100 частин від будівлі та ТОВ «М-Сервіс», як власником 3/100 частин від будівлі, здійснено виділ в натурі частки з обєкта нерухомого майна кожній стороні.

При цьому, загальною вартістю 97/100 ідеальної частки приміщення, згідно витягу з реєстру права власності виданого ЗАТ «Насолода» КП БТІ м.Донецька 27.08.2008 року за N 20025323, реєстраційний номер N 648025, становить 116079,00 гривень.

Згідно п.п. 1.20.9 п. 1.20. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»,- додатково до правил визначення звичайної ціни, встановлених цим пунктом, Кабінет Міністрів України має право встановити методологію визначення звичайної ціни товарів (робіт, послуг), які продаються (надаються) платниками податку, визначеними як природні монополісти відповідно до закону.

На теперішній час, методики визначення звичайних цін Кабінетом Міністрів України не затверджено.

Частиною 2 ст. 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який зазначив, що відповідачем у судовому засіданні не наведено жодної правової норми, яка містить підстави для того, щоб вважати звичайною ціною, оціночну вартість майна, визначену згідно витягу КП БТІ.

Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а постанову суду без змін.

Повний текст рішення складений 09 листопада 2011 року

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Словянської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2011 р. у справі № 2а/0570/9579/2011 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2011 р. у справі № 2а/0570/9579/2011 залишити без змін.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України складення рішення у повному обсязі відкласти на строк до 5 днів.

Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення в повному обсязі.

ГоловуючийО.О.Шишов

Судді І.В.Сіваченко

С.П.Дяченко