Ухвала суду № 20813410, 03.11.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції -

Суддя-доповідач - Василенко Л. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2011 року справа №2а-19272/10/0570 приміщення суду за

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого

суддів Гімона М.М. , Карпушової О.В.

при секретареві судового засідання Барбаш Л.О.,

з участю представника позивача Ангеліна І.І.,

представників відповідачів Таранова Є.Г., Яковенка О.В., Красовської І.К.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Горлівської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2011 року у справі №2а-19272/10/0570 за позовом приватного підприємства «ХІММЕТ ПЛЮС» до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2011 року задоволений позов приватного підприємства«ХІММЕТ ПЛЮС» (далі ПП «Хіммет Плюс») до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції (далі Горлівська ОДПІ) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, а саме: визнане недійсним податкове повідомлення-рішення Горлівської ОДПІ від 25.06.2010 року №0000232334/0, яким «ХІММЕТ ПЛЮС» визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 124678,90 грн. (один мільйон сто двадцять чотири тисячі шістсот сімдесят вісім гривень. 90 коп.), у тому числі за основним платежем - 814624,0 грн. (вісімсот чотирнадцять тисяч шістсот двадцять чотири гривні), за штрафними (фінансовими) санкціями -310054, 9 грн. (триста десять тисяч п'ятдесят чотири гривні 90 коп.);

визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Горлівської ОДПІ від 25.06.2010 року №0000222334/0, яким ПП «ХІММЕТ ПЛЮС» визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 996821,10 грн. (дев'ятсот дев'яносто шість тисяч вісімсот двадцять одна гривня 10 коп.), у тому числі за основним платежем - 906201,10 грн. (дев'ятсот шість тисяч двісті одна гривня), за штрафними (фінансовими) санкціями - 90620, 10 грн. (дев'яносто тисяч шістсот двадцять гривень 10 коп.);

визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Горлівської ОДПІ від 16.07.2010 року №0000232334/1, яким приватному підприємству «ХІММЕТ ПЛЮС» визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 124678,90грн. (один мільйон сто двадцять чотири тисячі шістсот сімдесят вісім гривень 90 коп.), у тому числі за основним платежем - 814624,0грн. (вісімсот чотирнадцять тисяч шістсот двадцять чотири гривні), за штрафними (фінансовими) санкціями - 310054,90 грн. (триста десять тисяч п'ятдесят чотири гривень 90 коп.).;

визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Горлівської ОДПІ від 16.07.2010 року №0000222334/1, яким ПП «ХІММЕТ ПЛЮС» визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 996821,10 грн. (дев'ятсот дев'яносто шість тисяч вісімсот двадцять одна гривня 10 коп.), у тому числі за основним платежем - 906201,0грн. (дев'ятсот шість тисяч двісті одна гривня), за штрафними (фінансовими) санкціями - 90620,10грн. (дев'яносто тисяч шістсот двадцять грн. 10 коп.) та стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «ХІММЕТ ПЛЮС» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40грн. (три гривні 40 коп.)

Відповідач не погодився з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції через порушення судом норм матеріального та процесуального права, прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, зазначив, що ПП «ХІММЕТ ПЛЮС» неправомірно сформовано податковий кредит та валові витрати, оскільки укладені правочини між ПП «ХІММЕТ ПЛЮС» та ТОВ «Стар Лайтс», ТОВ «Торгівельна компанія» фактично не були спрямовані на настання правових наслідків, обумовлених ними, зокрема на отримання прибутку, а були направлені лише на отримання вигоди за рахунок збільшення податкового кредиту та валових витрат з метою несплати в повному обсязі податку на прибуток та податок на додану вартість, тобто правочини вчинені з метою, що суперечать інтересам держави та суспільства.

На апеляційну скаргу позивачем подані письмові заперечення, в яких зазначено, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судово-економічної експертизи, одночасність придбання товару та його реалізація не вимагає наявності складських приміщень у позивача (власних або орендованих) для здійснення вказаних у акті перевірки податкового органу господарських операцій.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважав, що суд постановив обґрунтоване та законне рішення, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевірила матеріали справи за апеляційною скаргою з врахуванням заперечень на неї і дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що приватне підприємством «ХІММЕТ ПЛЮС» зареєстроване є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за №34032040, є платником податку на додану вартість з 21.02.2006 року, що підтверджено документально ( т. 1 а. с. 78 - 80).

З 09.06.2010 року до 15.06.2010 року Горлівською ОДПІ проведена позапланова виїзна перевірка ПП «ХІММЕТ ПЛЮС» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року до 30.04.2010 року за результатами якої складений акт від 18.06.2010 року № 1233/23-3/34032040 ( далі Акт перевірки, т. 1 а.с. 11-60). В Акті перевірки зазначені встановлені порушення ПП «ХІММЕТ ПЛЮС» п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.01.2010 по 31.03.2010 на суму 906 201 грн.; п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 814 624 грн., у тому числі по періодах: за січень 2010 року на суму 267 885 грн.; за лютий 2010 року на суму 210 570 грн.; за березень 2010 року на суму 246 506 грн.; за квітень 2010 року на суму 89 663 грн. (т. 1 а.с. 59-60).

Вказані податкові повідомлення-рішення позивач оскаржив а адміністративному порядку. Рішенням Горлівської ОДШ від 16.07.2010 №9303/10/25-013-2 скарга позивача була залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін (т. 1 а.с. 68-75).

За наслідками адміністративного оскарження Горлівською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 16.07.2010 року № 0000232334/1 (т. 1 а.с. 76) та від 16.07.2010 року № 0000222334/1 (т. 1 а.с. 77), аналогічні раніше прийнятим.

Вищенаведені, встановлені обставини справ підтверджуються документально і не є спірними.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень став висновок в Акті перевірки Горлівської ОДПІ щодо нікчемності укладених позивачем з ТОВ «Торгівельна компанія» та ТОВ «Стар Лайтс» правочинів поставки нафтопродуктів, а також не підтвердження фактичного здійснення господарських операцій поставки відповідними документами бухгалтерського обліку.

01.10.2009 року між ТОВ «Торгівельна компанія» (Постачальником) та ПП «ХІММЕТ ПЛЮС» (Покупцем) укладений договір поставки № 1/10, за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити у власність Покупця нафтопродукти, ціна та кількість яких вказується у витратних накладних (п.п. 1.1., 1.2. договору), на умовах поставки ЕХW (Інкотермс 2000р.) (п. 3.1. договору). Постачальник протягом 5 днів з дати відвантаження надає Покупцю наступні документи: рахунок-фактуру на оплату продукції, податкову накладну, накладну (п. 3.2. договору). Оплата продукції здійснюється у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок Постачальника у національній валюті (п. 4.1. договору). Строк дії договору встановлено до 31.12.2009 (п. 8.2. договору) (т. 1 а.с. 97-98).

04.01.2010 року між сторонами було підписано додаткову угоду № 1, у якій продовжено строк дії договору до 31.12.2010 року (т. 1 а.с. 99).

Виконання умов договору підтверджено рахунком-фактурою № 589 від 11.01.2010 на суму 154991,34 грн. у т.ч. ПДВ 25831,89 грн. (т. 1 а.с. 101), видатковою накладною № 589 від 11.01.2010 (т. 1 а.с. 102), на підставі якиз здійснено поставку бензину А-76, А-92.

За наслідками господарської операції поставки ТОВ «Торгівельна компанія» видало позивачу податкову накладну № 589 від 11.01.2010 (т. 1 а.с. 100), у якій вказаний обсяг господарської операції та суму ПДВ, сплачену у ціні товару.

Оприбуткування товару у бухгалтерському обліку ПП «ХІММЕТ ПЛЮС» підтверджено карткою рахунку 63.1 (т. 1 а.с. 103).

10.12.2009 року між ТОВ «Стар Лайтс» (Продавцем) та ПП «ХІММЕТ ПЛЮС» (Покупцем) укладений договір постачання №10/12, умовами якого передбачено, що Постачальник зобов'язується поставити у власність Покупця нафтопродукти, ціна та кількість яких вказується у витратних накладних (п.п. 1.1., 1.2. договору), на умовах поставки ЕХW (Інкотермс 2000р.) (п. 3.1. договору). Постачальник протягом 5 днів з дати відвантаження надає Покупцю наступні документи: рахунок-фактуру на оплату продукції, податкову накладну, накладну (п. 3.2. договору). Оплата продукції здійснюється у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок Постачальника у національній валюті (п. 4.1. договору). Строк дії договору встановлено до 31.12.2010 року (п. 8.2. договору) (т. 1 а.с. 104).

Виконання умов договору підтверджено наступними документами: рахунками-фактурами (т. 1 а.с. 107, 110, 113, 116, 119, 121, 125, 128, 130, 133, 136, 139, 142, 145, 148, 151, 154, 157, 160, 163, 166, 169), які предявлені до сплати постачальником;

видатковими накладними (т. 1 а.с. 106, 109, 112, 115, 118, 122, 124, 127, 131, 134, 137, 140, 143, 146, 149, 152, 155, 158, 161, 164, 167,170), на підставі яких здійснено поставку бензину А-76, А-92, А-95, дизельного палива.

За наслідками господарської операції поставки ТОВ «Стар Лайтс» видало позивачу податкові накладні (т. 1 а.с. 105, 108, 111, 114, 117, 120, 123, 126, 129, 132, 135, 138, 141, 144, 147, 150, 153, 156, 159, 162, 165, 168), у яких вказані обсяги господарських операцій та суми ПДВ, сплачені у ціні товару.

Оприбуткування товару у бухгалтерському обліку ПП «ХІММЕТ ПЛЮС» підтверджено карткою рахунку 63.1 (т. 1 а.с. 171-176).

На нафтопродукти, що поставлялися ТОВ «Торгівельна компанія» та ТОВ «Стар Лайтс» позивачу надані сертифікати відповідності, копії яких долучені до матеріалів справи (т.3 а.с. 97-122).

Здійснення оплати за поставлені ТОВ «Торгівельна компанія» та ТОВ «Стар Лайтс» нафтопродукти підтверджено банківськими виписками по рахунку позивача (т. 1 а.с. 177-207).

Суми витрат на придбання нафтопродуктів за вказаними вище договорами поставки позивач відніс до складу валових витрат, що відобразив у декларації з податку на прибуток за I квартал 2010р. (т. 1 а.с. 208-211).

Суми ПДВ, сплачені у ціні придбаних нафтопродуктів, відповідно до виданих постачальниками податкових накладних позивач відніс до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів 2010 року, що зазначив у деклараціях з податку на додану вартість (т. 1 а. с. 212-223, 228-243).

Горлівською ОДПІ не зазначено у Акті перевірки та не надано суду доказів, які з врахуванням ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України свідчили про нікчемність правочинів - договорів, укладених позивачем з ТОВ «Торгівельна компанія» та ТОВ «Стар Лайтс». Також, вказані правочини не визнавались недійсними у судовому порядку.

В якості доказів нікчемності вказаних правочинів відповідач в Акті перевірки зазначив відсутність документів, що підтверджують транспортування нафтопродуктів, а також акти ДПІ у Калінінському районі м. Донецька про неможливість проведення перевірки контрагентів позивача та їх незнаходження за юридичною адресою, в яких зазначено, що у ТОВ «Стар Лайтс» відсутні основні засоби, трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення господарської діяльності. По ТОВ «Торгівельна компанія», відповідачем направлений запит до ДПІ у Київському районі м. Донецька, але станом на час проведення перевірки відповідь на запит не отримана. За інформацією по ТОВ «Торгівельна компанія», отриманою за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено ненадання вказаним підприємством декларацій з податку на прибуток та податок на додану вартість за відповідні періоди 2010 року.

Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги ці доводи, оскільки вказані в актах ДПІ у Калінінському районі м. Донецька обставини не можуть вважатися доказами нікчемності договору, укладеного з ТОВ «Стар Лайтс», оскільки документально ці обставини у судовому засіданні представники відповідача не підтвердили, також не надали суду декларації з податку на прибуток підприємства, розрахунку комунального податку, на які маються посилання у актах.

Суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що можлива відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень у контрагентів позивача не може бути підставою для висновку про нікчемність укладених з ними договорів на підставі ч.ч 1, 5 ст. 203, п.п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, оскільки вказані норми ЦК України не пов'язують нікчемність правочину з відсутністю умов для здійснення господарської діяльності, тобто виходячи з аналізу вказаних норм Цивільного кодексу України та встановлених обставин справи, підстави для визнання угод нікчемними відсутні.

Відповідно до довідок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.3 а.с. 92-96), ТОВ «Стар Лайтс» та ТОВ «Торгівельна компанія» зареєстровані у вказаному Реєстрі. По ТОВ «Стар Лайтс» 09.06.2010 внесені відомості про прийняття рішення власником підприємства про припинення юридичної особи, тобто вже після здійснення господарських операцій за укладеним з ПП «ХІММЕТ ПЛЮС» договором поставки нафтопродуктів.

Відповідач як підставу для визначення договору нікчемним, посилався на відсутність документів, що підтверджують транспортування нафтопродуктів з врахуванням приписів Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, та Інструкції «Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів», якими передбачено необхідність складання товарно-транспортних накладних.

Проте, відповідач не врахував, що за умовами договорів поставки, укладених ТОВ «Стар Лайтс» та ТОВ «Торгівельна компанія» з позивачем, поставка здійснювалась на умовах ЕХW згідно Інкотермс 2000р. (термін «франко-завод»). Як передбачено правилами Інкотермс 2000р., термін "франко-завод" означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб. Таким чином, цей термін покладає мінімальні обов'язки на продавця, а покупець несе всі витрати і ризики у зв'язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення. При цьому, обов'язок укладати договір перевезення у продавці та покупця відсутній. Тобто, в даному випадку відсутня необхідність у складанні товарно-транспортних \ накладних, оскільки це не передбачено умовами поставки.

Крім того, як пояснив у судовому засіданні суду першої інстанції представник позивача, і обставини, викладені ним, підтверджені документально, нафтопродукти у вказаних контрагентів придбавалися не для власного використання, а для їх подальшого продажу споживачам, що обумовлювало відсутність необхідності у веденні журналів обліку, товарних книг, встановлених Інструкцією, на яку посилається відповідач у акті перевірки.

Відповідно даних Журналу реєстрації довіреностей підприємства (т. 4 а.с. 5-7), згідно з яким нафтопродукти від ТОВ «Стар Лайтс» та ТОВ «Торгівельна компанія» отримувались на підставі виданої довіреності посадовій особі ПП «ХІММЕТ ПЛЮС» ОСОБА_6, яка на підставі наказу від 09.07.2007 року прийнята на роботу до ПП «ХІММЕТ ПЛЮС» (т. 4 а.с. 4), тобто факт отримання нафтопродуктів документально підтверджується.

Інформація щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України не може братися до уваги як доказ нікчемності правочинів, укладених ТОВ «Стар Лайтс» та ТОВ «Торгівельна компанія» з позивачем, оскільки жодними нормами законодавства це не передбачено. Крім того, нормами Закону України «Про податок на додану вартість» право платника податку на формування податкового кредиту не поставлене в залежність від несвоєчасності формування податкового зобов'язання його контрагентами.

Закон України «Про податок на додану вартість» не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку - покупця товару (послуг), за правильність визначення платником податку - продавцем об'єктів оподаткування, правильність відображення їх у податковому обліку та інше. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Щодо доводів апелянта щодо безпідставного неврахування постанови Центрально-Міського районного суду м.Горлівки від 16.08.2010 року у справі про адміністративне правопорушення № 3-2651/10, якою директора ПП «ХІММЕТ ПЛЮС» визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 170 грн. (т. 4 а.с. 43).

За змістом вказаної постанови, підставою для притягнення вказаної особи до адміністративної відповідальності стало порушення правил ведення податкового обліку підприємства. Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Постановою Центрально-Міського районного суду м.Горлівки від 16.08.2010 року у справі про адміністративне правопорушення № 3-2651/10 не встановлено вини, вираженої у намірі порушити публічний порядок, а також не встановлено знищення, пошкодження майна держави чи незаконного заволодіння ним.

Відповідно до приписів ч.4 ст.72 КАС України постанова суду у справі про адміністративний проступок, яка набрала законної сили, є обов'язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалено постанову, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

При розгляді даної справи не вирішується питання про наслідки дій чи бездіяльності директора ПП «ХІММЕТ ПЛЮС», а вирішується справа щодо законності та обґрунтованості рішень податкового органу про донарахування ПП «ХІММЕТ ПЛЮС» податкових зобов'язань.

Крім того, у акті перевірки Горлівська ОДПІ на цю постанову не посилалась, як на доказ, а надана під час судового засідання представником відповідача копія зазначеної постанови не містить відмітки про набрання нею законної сили і в суді апеляційної інстанції така копія не надана.

З огляду на аналіз встановлених обставин у справі та норм ЦК Украхни відповідач не довів суду обставин, які б свідчили про нікчемність договорів, укладених позивачем з ТОВ «Стар Лайтс» та ТОВ «Торгівельна компанія». Водночас позивачем надано достатній обсяг документів, на підставі яких суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про зв'язок витрат по придбанню нафтопродуктів за вказаними договорами з господарською діяльністю ПП «ХІММЕТ ПЛЮС» та фактичне їх використання у власній господарській діяльності.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього ж Закону визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Вивченням матеріалів справи встановлено, що придбані у ТОВ «Стар Лайте» та ТОВ «Торгівельна компанія» нафтопродукти (бензин, дизпаливо) позивач реалізував іншим підприємствам, а саме ТОВ «Олді Трейд», ПП «АЛТИС СВ», ПП «ТУРЕК», ТОВ «Фірма «Авто-Сервіс», ТОВ «ТД «Південьзахідсхід», ТОВ «Южнефть», ПП «Хартс», ТОВ «Юг-Ойл Сервіс», ТОВ «Техносфера».

Реалізація товару вказаним підприємствам підтверджена укладеними з ними договорами поставки, довіреностями на отримання нафтопродуктів, рахунками-фактурами, що предявлені позивачем до оплати покупцями, видатковими накладними, за якими поставлявся бензин А-76, А-92, А-95, дизпаливо, товарно-транспортними накладними, за якими перевозилися нафтопродукти. За наслідками господарських операцій поставки позивачем були видані покупцям податкові накладні, у яких він зазначив обсяг господарської операції а також суму ПДВ, сплачену у ціні товару. Вказані податкові накладні були внесені позивачем до реєстрів виданих та отриманих податкових накладних. Копії вказаних документів наявні у матеріалах справи (т. 2 а.с. 1-149; т. 4 а.с. 8-32).

Вказані обставини підтверджують зв'язок витрат, понесених позивачем у зв'язку з придбанням нафтопродуктів у ТОВ «Торгівельна компанія» та ТОВ «Стар Лайтс», з власною господарською діяльністю підприємства, що підтверджує правомірність віднесення сплачених позивачем сум в якості оплати товару до складу валових витрат.

Щодо включення сум ПДВ, сплачених у ціні придбаних нафтопродуктів, до складу податкового кредиту цього податку, то як визначено п.п. 7.4.1. п.7.4. ст .7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Виникнення у ПП «ХІММЕТ ПЛЮС» права на формування податкового кредиту у за наслідками господарських операцій по договорам з ТОВ «Стар Лайтс» та ТОВ «Торгівельна компанія» підтверджено вказаними вище податковими накладними, виданими зазначеними контрагентами позивачу за наслідками господарських операцій. В акті перевірки немає жодного зауваження податкового органу щодо правильності оформлення цих податкових накладних.

За висновками судово-економічної експертизи № 6023/24-3470/25 від 18.07.2011 (т.3 а.с. 129-164) висновки Акту перевірки Горлівської ОДПІ № 1233/23-3/34032040 від 18.06.2010 не підтверджуються у повному обсязі, тобто є документально необгрунтованими.

Висновком судово-економічної експертизи підтверджується факт придбання ПП «ХІММЕТ ПЛЮС» у ТОВ «Стар Лайтс» та ТОВ «Торгівельна компанія» товару (нафтопродуктів), їх оприбуткування та подальше використання у господарській діяльності.

Отже ПП «ХІММЕТ ПЛЮС» згідно п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» мало право декларувати валові витрати від операцій по придбанню товару у ТОВ «Стар Лайтс» та ТОВ «Торгівельна компанія» у 1 кварталі 2010 року у сумі 3624804,96 грн.

За результатами проведеного дослідження також підтверджується право ПП «ХІММЕТ ПЛЮС» на формування податкового кредиту з ПДВ у січні 2010р. на суму 267884,62 грн., у лютому 2010р. на суму 210570,08 грн., у березні 2010р. на суму 246506,29 грн., у квітні 2010р. на суму 89662,68 грн., всього на суму 814623,67 грн. відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (т. 4 а.с. 163).

Виходячи з встановлених обставин у справі позивачем у повному обсязі та арифметично правильно визначено суму податку на прибуток та податкового кредиту, тобто відповідач не довів, що позивач порушив п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занизив суму податку на прибуток за період з 01.01.2010 року до 31.03.2010 року на суму 906 201 грн. та порушив п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що привело до заниження податку на додану вартість на суму 814 624 грн., тобто порушення вказані відповідачем в Акті перевірки відповідачем не доведені.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що відповідач не довів суду законну підставу нарахування позивачу грошових зобов'язань. Суд першої інстанції правильно вирішив спір, підстави для скасування постанови суду відсутні.

Ухвала виготовлена в повному обсязі 8 листопада 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.195 ч.1, ст. 196, ст.198 ч.1 п.1, ст.200, ст.205 ч.1 п.1, ст. 206, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Горлівської обєднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2011 року у справі за позовом приватного підприємства «ХІММЕТ ПЛЮС» до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 25.06.2010 року № 0000232334/0, від 25.06.2010 року № 0000222334/0, від 16.07.2010 року № 0000232334/1, від 16.07.2010 № 0000222334/1 без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

ГоловуючийЛ.А.Василенко

СуддіМ.М. Гімон

О.В.Карпушова