Постанова № 20813379, 27.10.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції -

Суддя-доповідач - Гімон М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2011 року справа №2а-4890/11/1270

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Гімона М.М.

суддів , Карпушової О.В.

при секретарі судового засідання Барбаш Л.О., за участю представника позивача Мітасової Я.В., представника відповідача Немчілової Л.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Краснодонвугілля» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2011 року у справі № 2а-4890/11/1270 за позовом Публічного акціонерного товариства «Краснодонвугілля» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Монтаж-демонтаж проект» про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0002068012 від 24.05.2011 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, в якому просив визнати дії відповідача щодо прийняття податкового повідомлення-рішення № 0002068012 від 24.05.2011 року протиправними, а само податкове повідомлення-рішення - недійсним. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач прийняв спірне рішення на підставі акту перевірки, в якому дійшов висновку про укладання угоди позивачем з ТОВ «Монтаж-демонтаж проект» без наміру створення юридичних наслідків та реального вчинення господарської операції, тому необґрунтовано включив до податкового кредиту за січень 2011 року суму ПДВ в розмірі 111373 грн. на підставі виданих ТОВ «Монтаж-демонтаж проект» податкових накладних.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2011 року у задоволені позову Публічного акціонерного товариства «Краснодонвугілля» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Монтаж-демонтаж проект» про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0002068012 від 24.05.2011 року відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої позивачем подана апеляційна скарга, в якій він просить, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначив, що суд першої інстанції необґрунтовано дійшов висновку про правомірність доводів податкового орану про відсутність зі сторони контрагента позивача ознак господарської діяльності, нікчемність та безтоварність господарської операції за укладеним договором про надання послуг з перевезення пасажирів. Також суд безпідставно послався на відсутність відомостей про місцезнаходження ТОВ «Монтаж-демонтаж проект» виходячи з висновків акту його перевірки Ленінською МДПІ, оскільки постановою Луганського окружного адміністративного суду від 30.05.2011 року по справі № 2а-3529/11/1270, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.07.2011 року, було визнано протиправним наказ Ленінської МДПІ в м. Луганську від 03.03.2011 року № 365 «Про проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ «Монтаж-демонтаж проект», який став підставою для проведення зазначеної перевірки. Також суд не прийняв до уваги наявність у позивача всіх необхідних бухгалтерських документів на підтвердження як правомірності формування податкового кредиту, так і реального здійснення самої господарської операції, яка оспорюється відповідачем.

Представник позивача, у судовому засіданні, доводи апеляційної скарги підтримав, просив останню задовольнити, проти чого заперечували представник відповідача, який вважав постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд в її межах, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційну скаргу відповідача необхідно задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та задовольнити позовні вимоги.

Судом першої інстанції встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Краснодонвугілля» зареєстроване як субєкт підприємницької діяльності юридична особа виконавчим комітетом Краснодонської міської ради Луганської області 14.06.2004, № запису 13871070127000073, знаходиться на обліку платників податків у Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську.

Згідно договору №764-У/10-10 КУО від 01.10.10р. між ПАТ «Краснодонвугілля» та ТОВ «Монтаж-демонтаж-проект» було укладено договір на надання транспортних послуг по перевезенню з 01.10.2010р. по 31.12.2010р. співробітників позивача на умовах, зазначених у вказаному договору. Ціна послуг по перевезенню зазначена - 2127997,20 грн. (а.с. 33). Пунктом 8.2. вказаного договору жодна з сторін не має права передавати свої права та обов'язки по вказаному договору іншій стороні без письмової згоди іншої сторони.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що з 26 по 28 квітня 2011 року відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ВАТ «Краснодонвугілля» з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період з 01.01.2011 р. по 31.01.2011 р., за наслідками якої був складений акт №337/08-2/32363486 від 28.04.2011 р., в якому міститься висновок про порушення позивачем п.198.1 ст. 198 ПКУ, в результаті чого занижено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у січні 2011 р. на суму 111373 грн. в наслідок безпідставного формування податкового кредиту за рахунок сум ПДВ по податковим накладним, отриманим від постачальника послуг ТОВ «Монтаж-демонтаж проект» (а.с. 10-20).

24 травня 2011 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0002068012, яким позивачу збільшено грошове зобовязання по податку на додану вартість на суму 111373 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 1 грн. (а.с. 9).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу про неправомірність включення позивачем спірної суми до податкового кредиту є обгрунтованими, оскільки в суді не доведено реальне надання ТОВ Монтаж-демонтаж проект» послуг з перевезення працівників.

Такий висновок суду першої інстанції ґрунтується на доводах про відсутність у цього підприємства умов і можливостей для надання послуг та дослідженні наданих позивачем первинних документів (договору оренди транспортних засобів, акті приймання-передачі транспортних засобів, актів сдачі-прийомки виконаних робіт, протоколу узгодження договірної ціни, довідок про виконані роботи), яким дана критична оцінка і які не прийняті як належні докази через відсутність в них якихось даних чи реквізитів.

Колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, податкова накладна № 311213 від 31.12.2010 р., видана ТОВ «Монтаж-демонтаж проект», на підставі якої позивач включив до складу податкового кредиту суму ПДВ 111373 грн., складена у відповідності до вимог законодавства, на час її видачі постачальник послуг був зареєстрований як платник ПДВ і вказану суму відобразив в своїх податкових зобовязаннях.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що висновки податкового органу, які вважав правомірними суд першої інстанції, ґрунтуються на акті про результати податкової перевірки ТОВ «Монтаж-демонтаж-проект», яке знаходиться на обліку в Ленінській МДПІ у м. Луганську, де зазначено про неможливість встановлення місцезнаходження підприємства і те що підприємством не відображені податкові зобовязання. Ця обставина зазначена у акті перевірки позивача (а.с. 18-19), де вказано, що з Ленінської МДПІ у м.Луганську надійшов акт від 04.03.2011 року «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Монтаж-демонтаж Проект» з питань правомірності нарахування податкових зобовязань та податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року», яким встановлено відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою, не виконані обовязки зі сплати податкових зобовязань, тому згідно до ст.203 п.1.2 ст.215, ч.1 ст.2116, ст.228 ЦК України зроблено висновок що угоди з ТОВ «Монтаж-демонтаж Проект», укладені в грудні 2010 р. є нікчемними.

Колегія суддів вважає, що вказані висновки не можливо вважати належним доказом та приймати до уваги, оскільки постановою Луганського окружного адміністративного суду від 30.05.2011 року по справі № 2а-3529/11/1270, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.07.2011 року, було визнано протиправним наказ Ленінської МДПІ в м. Луганську від 03.03.2011 року № 365 «Про проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ «Монтаж-демонтаж проект», який став підставою для проведення зазначеної перевірки.

На підтвердження права на укладення договору від 01.10.2010 року № 764-У/10-10КУО про перевезення пасажирів ТОВ «Монтаж-демонтаж Проект», до справи залучені правовстановлюючі документи ТОВ «Монтаж-демонтаж проект»: свідоцтво про державну реєстрацію від 30.11.2006 року Л01 №018203, довідку ЄДРПОУ від 28.10.2009 року, копію статуту, копію свідоцтва №1000461189 про реєстрацію платником ПДВ від 14.12.2006 року, а також копію ліцензії АВ №406000 від 01.04.2008 року на право надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом згідно виду робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт», копію ліцензії АВ №406004 від 01.04.2008 року на право надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі).

Наявність транспортних засобів для виконання умов договору на перевезення підтверджено договором їх оренди, укладеним ТОВ «Монтаж-демонтаж проект» з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (а.с. 97,99). Відсутність у вказаних договорах переліку автобусів та їх державних номерів, а також номерів кузовів та інших індивідуальних ознак не тягне нікчемності цих договорів, тим більше що ці данні відображені у додатках до договорів оренди (а.с. 98, 100) та в акті приймання-передачі транспортних засобів за цим договором (а.с. 154).

Критичне ставлення суду першої інстанції до акту приймання-передачі транспортних засобів через відсутність в ньому вказівки на час, з якого орендодавець є власником автобусів, та порядку здійснення їх реєстрації, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим, оскільки ці дані не є обовязковими для цього документу.

Натомість до справи залучені копії свідоцтв про право власності ФОП ОСОБА_5 на вказані в акті транспортні засоби.

Стаття 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює право і обов'язок суду оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і повному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до частини 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано відкинув надані позивачем докази здійснення спірної господарської операції лише з формальних міркувань відсутності у письмових доказах деяких реквізитів, які законодавством не визначені для них, не звернувши увагу на їх суть та обставини, які вони засвідчують. Ці письмові докази не є тими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, які стали безпосередньою підставою для включення певних сум до податкового кредиту, тому а є лише документами, що засвідчують певні обставини і, на думку колегії суддів, в сукупності з первинними бухгалтерськими документами підтверджують факт здійснення спірної господарської операції відповідно до її змісту.

У звязку з тим, що судом першої інстанції не прийнято до уваги надані позивачем первинні документи по господарській операції з ТОВ «Монтаж-демонтаж проект» як належні докази, він дійшов хибного висновку щодо неналежного формування податкового кредиту позивачем.

Таким чином, колегія суддів вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення №0002068012 від 24.05.2011 року є протиправним, а тому підлягає скасуванню як акт індивідуальної дії.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Краснодонвугілля» задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2011 року у справі № 2а-4890/11/1270 за позовом Публічного акціонерного товариства «Краснодонвугілля» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Монтаж-демонтаж проект» про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0002068012 від 24.05.2011 року скасувати.

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Краснодонвугілля» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Монтаж-демонтаж проект» про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення № 0002068012 від 24.05.2011 року задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002068012 від 24.05.2011 року, прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про збільшення сум податкового зобовязання з податку на додану вартість на суму 111374 грн., в тому числі за основним платежем 111373 грн., за штрафними санкціями 1 грн.

Стягнути за рахунок коштів Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Краснодонвугілля» судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

У повному обсязі постанова суду виготовлена 01 листопада 2011 року.

Колегія суддівМ.М. Гімон

Л.А. Василенко

О.В. Карпушова