Ухвала суду № 20812031, 28.10.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції -

Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2011 року справа №2а/0570/12382/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді

суддів ,

при секретарі судового засідання Костроміній Г.С.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 довіреність від 01.06.2011р.

від відповідача: ОСОБА_3 довіреність від 06.12.10р., ОСОБА_4 довіреність від 21.06.11р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуДержавної податкової інспекції у Ворошиловському районі міста Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2011р. у справі № 2а/0570/12382/2011 (головуючий І інстанції Стойка В.В.) за позовом Публічного акціонерного товариства "Донецьке обласне підприємство автобусних станцій" до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі міста Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 13 липня 2011 року №0000033500,-

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2011р. у справі № 2а/0570/12382/2011 задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Донецьке обласне підприємство автобусних станцій" до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі міста Донецька, внаслідок чого визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 13.07.2011року №0000033500.

В апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі міста Донецька просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

Позивач під час апеляційного розгляду справи проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного зясування обставин в адміністративній справі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем була проведена документальна виїзна позапланова перевірка позивача з питання визначення повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні господарських операцій з ТОВ «ТВІК СВК» за період грудень 2010р.-лютий 2011р. за результатами якої складений акт від 20.05.2011р. № 687/23-2/03113785 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.07.2011р. № 0000033500, яким позивачеві згідно підпункту 54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України було збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 4119241 рн.30 коп., у тому числі: основний платіж 3 295393 грн., штрафні (фінансові) санкції 823848, 30грн.

Перевірка була проведена згідно наказу №595 від 20.05.2011р., який прийнято відповідачем на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України.

У п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначено у ст.78 Податкового кодексу України, за приписами п.78.1 якої документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, п.п. 78.1.1. за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно до пояснень відповідача саме наведена обставина стала підставою для проведення перевірки позивача.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач листом від 08.04.2011р. за №17166 просив позивача надати у десятиденний термін інформацію та копії документів про фінансово-господарську діяльність щодо взаємовідносин з ТОВ «ТВІК СВК» за період січень 2011р.

Позивач листом від 22.04.2011р. за №05/385 відмовив у наданні витребуваних документів з тих підстав, що запит не відповідає вимогам, викладеним у п.73.3 ст. 73 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; 2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок; 3) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).

У наведеній нормі також встановлено, що у разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що запит про подання інформації від 08.04.2011р. за №17166 було складено податковим органом з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України органи, а саме не містить підстави для надіслання запиту, а тому позивач не зобовязаний був надавати відповідь на такий запит.

Податковим органом не надано доказів щодо повторного направлення в адресу позивача запита, складеного з додержанням вимог абзацу першого та другого п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України органи.

Відповідачем також не надано доказів, що засвідчують направлення запиту про надання позивачем інформації та копій документів про фінансово-господарську діяльність щодо взаємовідносин з ТОВ «ТВІК СВК» за грудень 2010р., лютий 2011р., в той час, коли перевірка була здійснена за період грудень 2010р.-лютий 2011р.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо недоведеності відповідачем правових підстав для проведення позапланової перевірки позивача.

У п. 78.4, п.78.5 ст.78 Податкового кодексу України встановлено, що право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідачем не надано доказів, що засвідчують вручення позивачеві копію наказу про проведення позапланової перевірки. Позивач взагалі не був повідомлений про проведення податковим органом позапланової перевірки. 20.05.2011р. податковим органом було складено акт недопуску до проведення перевірки, у якому зазначено, що позивач не знаходиться за юридичною адресою.

Згідно до п. 75.1.2 ст.75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

З п.2 акту від 20.05.2011р. № 687/23-2/03113785 вбачається, що перевірка була проведена на підставі декларацій з податку на додану вартість за спірні періоди та інформації бази даних АІС «РПП», АІС «Бест звіт», співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту, АРМ «Митниця», акту документальної невиїзної перевірки ТОВ «ТВІК СВК» від 31.03.2011р.№1111/23-3/36811425.

Тобто, висновок про порушення позивачем вимог п. 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, п.п.7.2.3, 7.2.4 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 па.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» було зроблено відповідачем без дослідження первинних бухгалтерських документів, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит.

В основу висновків акту перевірки полягли ознаки нікчемності угод, укладених позивачем з ТОВ «ТВІК СВК», передбачені ч.1,5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216, ст..228 Цивільного кодексу України. Податковий орган вважає, що оскільки у ТОВ «ТВІК СВК» відсутні у достатній кількості трудові ресурси, складські приміщення, устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, то це свідчить про здійснення правочинів без мети настання реальних наслідків.

Відповідно до п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду , зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1.п.7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” ) .

Підпунктом 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” забороняється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Згідно п.п.7.2.3 п.7.2. ст.7 наведеного Закону податкова накладна є звітним податковим документом, який складається в момент виникнення податкових зобовязань у продавця. Відповідальність за складання податкових накладних і відповідність їх податковим зобовязанням несе саме продавець, а не покупець, який отримує податкові накладні.

За вимогами п.п.7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.2 Порядку заповнення податкової накладної, який затверджено наказом ДПА України від 30 травня 1997 р. №165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за №233/2037, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 зазначеного Порядку встановлено, що податкова накладна вважається недійсною у випадках її заповнення іншою особою ніж особою, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

З акту документальної невиїзної перевірки ТОВ «ТВІК СВК» від 31.03.2011р.№1111/23-3/36811425 вбачається, що на дату здійснення господарських операцій з позивачем він був зареєстрований як платник податку на додану вартість, а тому мав право складати податкові накладні.

З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України, за приписами п.п. 198.1 ст.198 якого право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною ( п.198.2 ст.198 цього Кодексу).

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

У п.198.6 наведеної норми визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

На підтвердження факту отримання послуг від ТОВ «ТВІК СВК» позивачем під час судового розгляду було надано первинні бухгалтерські документи (акти приймання-передачі нежилого приміщення, актами здачі-прийняття робіт, податкові накладні), які складені з дотриманням вимог ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”.

Статтею 228 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про недоведеність відповідачем тих обставин, що укладені позивачем договори порушують публічний порядок, та відсутність підстав вважати їх нікчемними. Доказів визнання спірних правочинів недійсними в судовому порядку податковим органом не надано.

Колегія суддів зазначає, що відповідач, встановлюючи факт нікчемності укладеного правочину, фактично керувався лише припущеннями, що є недопустимим. Акти перевірок, як позивача, так і ТОВ «ТВІК СВК», були складені податковим органом без участі платників податків та без дослідження первинних бухгалтерських документів.

В акті перевірки від 31.03.2011р.№1111/23-3/36811425 зазначено, що ТОВ «ТВІК СВК» було подано до податкового органу податкові декларації з податку на додану вартість ( які мають статус невизнаної податкової звітності), у яких було задекларовано податкові зобовязання, а саме: за грудень 2010р. 1 040801,26 грн., січень 2011р.- 1028967,93 грн., лютий 2011р.- 1256967,93 грн.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі міста Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2011р. у справі № 2а/0570/12382/2011 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2011р. у справі № 2а/0570/12382/2011 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 28 жовтня 2011року. Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 02 листопада 2011року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

Судді: С.В. Білак

М.Г. Сухарьок