Ухвала суду № 20812364, 25.10.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції -

Суддя-доповідач - Гімон М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2011 року справа №2а-5323/11/1270

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Гімона М.М.

суддів , Карпушової О.В.

при секретарі судового засідання Солодько О.І, за участю представника позивача Погорецького В.В. та ОСОБА_4, представника відповідача Масленнікової Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2011 року у справі № 2а-5323/11/1270 за позовом Приватного акціонерного товариства «Екоенергія» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську про скасування податкових повідомлень-рішень від 09 червня 2011 року № 0002128012 та № 0002138012, -

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2011 року позов Приватного акціонерного товариства «Екоенергія» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську про скасування податкових повідомлень-рішень від 09 червня 2011 року № 0002128012 та № 0002138012 задоволено. Скасоване податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську від 09 червня 2011 року № 0002128012 про зменшення Приватному акціонерному товариству «Екоенергія» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2535567 грн. та № 0002138012 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 80753,75 грн., у тому числі за основним платежем 64603 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 16150,75 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що судом першої інстанції були допущені порушення норм матеріального та процесуального права. Так, судом не було враховано, що підставою для прийняття спірних рішень стали висновки про нікчемність правочину, укладеного позивачем з ТОВ «Омнітех», оскільки він був направлений на ухилення від сплати податку на додану вартість. Цей висновок ґрунтується на відсутності документів про транспортування придбаного обладнання та інформації щодо сумнівного стану контрагентів ТОВ «Омнітех», що судом першої інстанції не було прийнято до уваги та не встановлено, за якими саме господарськими операціями було сформовано спірний податковий кредит за січень, грудень 2009 року та грудень 2010 року.

Представники позивача у судовому засіданні просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні просив задовольнити апеляційну скаргу та скасувати постанову суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах апеляційної скарги, вважає, що останню необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Приватне акціонерне товариство «Екоенергія» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Алчевської міської ради, є платником податку на додану вартість та перебуває на податковому обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську.

Відповідачем в період з 31 березня 2011 р. по 17 травня 2011 року було проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2010 року, за результатами якої складено акт від 24 травня 2011 року № 380/08-2/34621464 (том 1, арк. справи 15-155).

Згідно вказаного акту перевірки відповідач, крім інших, дійшов висновку про порушення позивачем підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку в грудні 2010 року у сумі 64603,00 грн. та завищення заявленого бюджетного відшкодування в сумі 2535567,00 грн., в тому числі в січні 2009 року в сумі 766567,00 грн., в грудні 2009 року в сумі 1769000,00 грн. (том 1, арк. справи 154). Вказані висновки обґрунтовані неправомірним віднесенням Приватним акціонерним товариством «Екоенергія» до складу податкового кредиту у відповідні періоди сум за укладеним нікчемним правочином на постачання котельного обладнання з Товариством з обмеженою відповідальністю «Омнітех».

На підставі цього акту перевірки 09 червня 2011 року відповідачем були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення № 0002128012 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 2535567,00 грн. (том 1, арк. справи 11) та № 0002138012 про збільшення суми грошового зобовязання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 80753,75 грн., у тому числі 64603,00 грн. - за основним платежем, 16150,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (том 1, арк. справи 13).

21 січня 2009 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Омнітех» укладений договір № 474 на постачання обладнання згідно специфікації № 1 загальною вартістю 35380000,00 грн., яким передбачені умови постачання - DDP м. Алчевськ (Міжнародні правила тлумачення торгових термінів Інкотермс 2000), умови оплати передплата (том 1, арк. справи 160-166, 167-168).

До договору від 21 січня 2009 року № 474 на постачання обладнання вносились зміни, що оформлені додатковими угодами від 29 липня 2009 року № 1, від 01 грудня 2009 року № 2, від 22 листопада 2010 року № 3, від 25 лютого 2011 року № 4 (том 1, арк. справи 174-175, 179-180, 181-182, 184-187). З урахуванням додаткових угод вартість обладнання визначена у розмірі 33895827,00 грн. (том 1, арк. справи 188).

У відповідності із вказаним договором позивачем на рахунок ТОВ «Омнітех» перераховано 21 січня 2009 року 4599400,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 766566,67 грн., 07 грудня 2009 року 10614000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 1769000,00 грн., 02 грудня 2010 року 646600,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 107766,67 грн., що підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку позивача (том 2, арк. справи 35-36, 37-38, 39-40).

ТОВ «Омнітех» позивачу в межах здійсненої оплати за обладнання по договору від 21 січня 2009 року № 474 видані податкові накладні від 21 січня 2009 року № 2 на суму 4599400,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 766566,67 грн. (том 2, арк. справи 66), від 07 грудня 2009 року № 17 на суму 10614000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 1769000,00 грн. (том 2, арк. справи 65), від 02 грудня 2010 року № 6 на суму 646600,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 107766,67 грн. (том 2, арк. справи 59).

Вищезазначені податкові накладні включені позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за січень 2009 року, грудень 2009 року та грудень 2010 року, а вказані в них суми включені у відповідних періодах до складу податкового кредиту.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що позивачем податковий кредит з ПДВ у січні, грудні 2009 року та грудні 2010 року по господарським операціям із ТОВ «Омнітех» сформований із дотриманням вимог Закону України «Про податок на додану вартість», та виходив з недоведеності висновків відповідача про нікчемність угоди позивача з ТОВ «Омнітех», а також необґрунтованості припущень про безтоварність цих господарських операцій, оскільки позивачем надані належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи, що підтверджують як факти здійснення господарських операцій, так і факти розрахунків за них.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на досліджених по справі доказах, яким дана належна правова оцінка.

Так, на підтвердження реального виконання спірної угоди та здійснених за нею поставок товарів позивачем надано суду первинні бухгалтерські і інші документи: видаткові та прибуткові накладні (том 1, арк. справи 246- 248, том 3, арк. справи 98, 139-140), пакувальні листи до обладнання (том 3, арк. справи 92-94), акт приймання обладнання для підготовки питної води від 22 лютого 2010 року № 657 (том 3, арк. справи 96), акт приймання обладнання від 25 травня 2011 року (том 3, арк. справи 138), пакувальні листи від 25 травня 2011 року (том 3, арк. справи 99-113), акт заводського приймання обладнання котла ZDHT-UE-50, 0-23 (том 2, арк. справи 13-14), журнал обліку вїзду та заїзду машин та вивозу товарно-матеріальних цінностей (том 2, арк. справи 15-16), інвентаризаційні описи товарно-матеріальних цінностей, обладнання (том 1, арк. справи 249, том 2, арк. справи 1, том 3, арк. справи 17, 18), технічний паспорт (том 2, арк. справи 5-7), висновок експертизи від 08 серпня 2011 року № 37057031-09-0633.11 (том 3, арк. справи 116-135).

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину. Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В акті перевірки відповідач зазначає, що є підстави вважати правочини нікчемними на підставі ст. 228 ЦК України як такі, що порушують публічний порядок.

Частиною 1 ст. 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що відповідачем відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено, що сторони, укладаючи зазначену угоду, мали умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, такою, як несплату податків.

Доводи апеляційної скарги про те, що отримання позивачем за господарськими операціями товарно-матеріальних цінностей не підтверджується товарно-транспортними накладними та іншими документами, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки в судовому засіданні встановлено, що за умовами укладеного договору обовязок доставки товару до складу позивача покладений на постачальника.

Обгрунтовуючи свої висновки про безтоварність та нікчемність угоди позивача та ТОВ «Омнітех», відповідач в апеляційній скарзі повязав їх з незадовільним станом контрагентів ТОВ «Омнітех», які знаходяться або в стані припинення, або визнано банкрутом, або перевірку яких неможливо здійснити.

Ці посилання колегія суддів до уваги не приймає, оскільки ані в акті перевірки, ані в судовому засіданні відповідач не довів, що вказані контрагенти ТОВ «Омнітех» мають відношення до постачання обладнання, яке в подальшому було поставлено на адресу ПАТ «Екоенергія» за спірним договором.

Крім того, суд апеляційної інстанції виходить з того, що, якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення включених у ціну товару сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як субєкт владних повноважень на якого покладено обовязок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, які фактично носять характер припущень, і виходячи з того, що всі протиріччя повинні трактуватися на користь платника податків, то суд приходить до висновку, що правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України, а фактичні обставини обєктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Омнітех» і правомірність включення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми понесених витрат відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які були надані при проведенні документальної перевірки.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги апелянта не спростовують правильність висновків, зазначених судом першої інстанції, яким правильно встановлено всі обставини по справі та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що в свою чергу є підставою для залишення її без змін.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2011 року у справі № 2а-5323/11/1270 за позовом Приватного акціонерного товариства «Екоенергія» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську про скасування податкових повідомлень-рішень від 09 червня 2011 року № 0002128012 та № 0002138012 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

У повному обсязі ухвала виготовлена 28 жовтня 2011 року.

Колегія суддівМ.М. Гімон

Л.А. Василенко

О.В. Карпушова