Ухвала суду № 20811426, 25.10.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції -

Суддя-доповідач - Гімон М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2011 року справа №2а-5620/11/1270

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Гімона М.М.

суддів , Карпушової О.В.

при секретарі судового засідання Солодько О.І, за участю представника позивача Бойко В.І., представника відповідача Савкіної О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2011 року у справі № 2а-5620/11/1270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «ЛІА» ЛТД до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001288023 від 24 червня 2011 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2011 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «ЛІА» ЛТД до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001288023 від 24 червня 2011 року, задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0001288023 від 24 червня 2011 року, видане Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Луганську, яким ТОВ ВКФ «ЛІА» ЛТД збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 73880 грн., у тому числі за основним платежем 59104 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 14776 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що судом першої інстанції були допущені порушення норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що судом не було враховано, що позивачем безпідставно до складу податкового кредиту за грудень 2010 року були включені суми за податковими накладними, виданими за нікчемним правочином з ПП «Дон-Вест» щодо постачання товарів за договором № 167 від 01.07.2008 року, за яким постачання товарів фактично не здійснювалось. Нікчемність правочину встановлена актом від 23.03.2011 року невиїзної документальної перевірки ПП «Дон-Вест», яким встановлено фіктивність його угод з ПП фірма «Алвіс Центр».

Представник позивач у судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні просив задовольнити апеляційну скаргу та скасувати постанову суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах апеляційної скарги, вважає, що останню необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «ЛІА» ЛТД зареєстроване як юридична особа, свідоцтво про державну реєстрацію серії А01 № 594111, код ЄДРПОУ 20163224, є платником податку на додану вартість.

Відповідачем 06 червня 2011 року було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питань правомірності нарахування податкових зобовязань та податкового кредиту за період з 01.12.2010 р. по 31.12.2010 р. Висновки за результатами перевірки були викладені в акті № 393/08-6/20163224 від 09.06.2011 року.

Згідно вказаного акту перевірки, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем пунктів 7.4.1, 7.4.5, 7.5.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке призвело до заниження податку на додану вартість за грудень 2010 року на суму 59104 грн.

На підставі вказаного акту перевірки 24 червня 2011 року відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001288023, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання за основним платежем на 59104 грн. та застосовані штрафні(фінансові) санкції у розмірі 14776,00 грн.

01 липня 2008 року між позивачем та ПП «Дон-Вест» укладена угода поставки товарів, за якою останнє зобовязалось здійснювати поставки товарів до структурних підрозділів позивача - супермаркетів торгівельної мережі «Абсолют».

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з недоведеності висновків відповідача про нікчемність угод позивача з ПП «Дон-Вест», а також необґрунтованості припущень про безтоварність цих господарських операцій, оскільки позивачем надані належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи, що підтверджують як факти здійснення господарських операцій, так і факти розрахунків за них.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на досліджених по справі доказах, яким дана належна правова оцінка.

Так, на підтвердження реального виконання спірної угоди та здійснених за нею поставок товарів у грудні 2010 року позивачем надано суду товарні накладні, податкові накладні, специфікації на товар, замовлення та документи про якість товару. Таким чином, здійснення фактичної поставки продуктів харчування до магазинів позивача підтверджується належними первинними документами, складеними у відповідності до вимог законодавства.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину. Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В акті перевірки відповідач зазначає, що є підстави вважати правочини нікчемними на підставі ст. 228 ЦК України як такі, що порушують публічний порядок.

Частиною 1 ст. 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що відповідачем відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено, що сторони, укладаючи зазначені угоди, мали умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, такою, як несплату податків.

Доводи апеляційної скарги про те, що отримання позивачем за господарськими операціями товарно-матеріальних цінностей не підтверджується товарно-транспортними накладними та іншими документами, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки в судовому засіданні встановлено, що до магазинів позивача доставку товарів здійснював контрагент ПП «Дон-Вест» власним транспортом.

Обгрунтовуючи свої висновки про безтоварність та нікчемність угоди позивача та ПП «Дон-Вест», відповідач повязує їх з нікчемністю угоди між постачальником ПП «Дон-Вест» - ПП «Алвіс Центр», посилаючись на те, що угоди між ними носили нікчемний характер, тому реальних наслідків за цими угодами і в подальшому по ланцюгу постачання відбутися не могло. Такі висновки ґрунтуються на акті Алчевської ОДПІ в Луганській області від 23.03.2011 року №478/231-30007450 про результати невиїзної документальної перевірки ПП «Дон Вест» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період 01.12.2010 року по 31.12.2010 року по взаємовідносинам з ПП фірма «Алвіс Центр» (м. Чернівці ЄДРПОУ 37011730), в якому вказується, що з урахуванням висновків акту перевірки ПП фірма «Алвіс Центр» від 15.03.2011 року №609/23-3/37111730, проведеної ДПІ у м. Чернівці, було доведено, що операції між контрагентами мають ознаки фіктивності.

Ці посилання колегія суддів до уваги не приймає, оскільки нікчемність або недійсність угоди створює юридичні наслідки лише для сторін цієї угоди і не може впливати на права та обовязки третьої сторони, а саме Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «ЛІА» ЛТД, яка в жодних господарських стосунках з ПП фірма «Алвіс Центр» не перебувала. Твердження відповідача про те, що на адресу позивача ТОВ «Виват-Пром» поставляло саме ті матеріали, які повинно було отримати від вказаних підприємств, є припущенням відповідача.

Крім того, колегія суддів зазначає, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 02.06.2011 року у справі №2а-3000/11/1270 за позовом ПП «Дон Вест» до Алчевської ОДПІ у Луганській області про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії, був визнаний протиправним та скасований наказ Алчевської ОДПІ №187 від 21.03.2011 року на підставі якого проведена невиїзна документальна перевірка ПП «Дон Вест» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період 01.12.2010 року по 31.12.2010 року по взаємовідносинам з ПП фірма «Алвіс Центр», та складений акт від 23.03.2011 року №478/231-30007450. Дане рішення Луганського окружного адміністративного суду набрало законної сили. За таких обставин акт Алчевської ОДПІ від 23.03.2011 року №478/231-30007450 не можна вважати належним доказом у розумінні ст.70 КАС України, відповідно до частини 3 якої докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Також суд апеляційної інстанції виходить з того, що, якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення включених у ціну товару сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як субєкт владних повноважень на якого покладено обовязок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, які фактично носять характер припущень, і виходячи з того, що всі протиріччя повинні трактуватися на користь платника податків, то суд приходить до висновку, що правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України, а фактичні обставини обєктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ПП «Дон-Вест» і правомірність включення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми понесених витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які були надані при проведенні документальної перевірки.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги апелянта не спростовують правильність висновків, зазначених судом першої інстанції, а тому судом першої інстанції правильно встановлено всі обставини по справі та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що в свою чергу є підставою для залишення її без змін.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2011 року у справі № 2а-5620/11/1270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «ЛІА» ЛТД до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську про скасування податкового повідомлення-рішення від 06.07.2011 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

У повному обсязі ухвала виготовлена 28 жовтня 2011 року.

Колегія суддівМ.М. Гімон

Л.А. Василенко

О.В. Карпушова