Ухвала суду № 20806659, 19.10.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції -

Суддя-доповідач - Нікулін О.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2011 року справа №2а-5356/11/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді

суддів Радіонової О.О. , Жаботинської С.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2011 року за позовом Державного підприємства «Ровенькиантрацит» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про скасування податкових повідомлень-рішень від 23 травня 2011 року №№ 0000048011, 0000058011,-

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2011 року позивач звернувся з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про скасування податкових повідомлень-рішень від 23 травня 2011 року №№ 0000048011, 0000058011.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2011 року позов задоволено повністю

Суд першої інстанції скасував податкові повідомлення - рішення спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську від 23 травня 2011 року № 0000048011 про збільшення державному підприємству «Ровенькиантрацит» (ідентифікаційний код 32320704) суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в сумі 27197,50 грн., у тому числі 21758,00 грн. - за основним платежем, 5439,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), та № 0000058011 про збільшення державному підприємству «Ровенькиантрацит» (ідентифікаційний код 32320704) суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в сумі 195747,00 грн., у тому числі 195746,00 грн. - за основним платежем, 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

З постановою суду першої інстанції не погодився податковий йорган та звернувся з апеляційною скаргою на неї, в якій зазначено, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права внаслідок чого неправильно вирішив справу, вважає, що постанова підлягає скасуванню.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції правильно встановив правовідносини між сторонами по справі, застосував відповідні норми матеріального та процесуального права та виходив з наступного.

Державне підприємство «Ровенькиантрацит» (ідентифікаційний код 32320704) є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Ровеньківської міської ради Луганської області 17 квітня 2003 року, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи від 18 квітня 2011 року серії А01 № 243307 (том 1, арк. справи 134).

На податковому обліку державне підприємство «Ровенькиантрацит» перебуває у спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків від 01 березня 2011 року № 37/29-011 (том 1, арк. справи 136).

У відповідності до вимог Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (який був чинним до 01 січня 2011 року) державне підприємство «Ровенькиантрацит» 22 травня 2003 року зареєстровано платником податку на додану вартість, йому присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість 323207012119, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 31 березня 2011 року № 100330249 (том 1, арк. справи 137).

З 26 квітня 2011 року по 28 квітня 2011 року посадовою особою спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську на підставі наказу від 20 квітня 2011 року № 191 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка державного підприємства «Ровенькиантрацит» з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період з 01 грудня 2010 року по 31 січня 2011 року, за результатами якої складено акт від 28 квітня 2011 року № 338/08-2/32320704 (том 1, арк. справи 25, 52-60).

Згідно висновків акта від 28 квітня 2011 року № 338/08-2/32320704 (том 1, арк. справи 60) перевіркою встановлені порушення державним підприємством «Ровенькиантрацит»»:

- підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість у грудні 2010 року в сумі 21758,00 грн.;

-підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у січні 2011 року в сумі 195746,00 грн.

Висновок акта перевірки від 28 квітня 2011 року № 338/08-2/32320704 щодо заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 217504,00 грн. вмотивований неправомірним віднесенням державним підприємством «Ровенькиантрацит» до складу податкового кредиту за грудень 2010 року суми 21758,00 грн. та січень 2011 року суми 195746,00 грн., сформованих за рахунок укладання нікчемних правочинів при придбанні товарів (робіт, послуг) із контрагентами - приватним підприємством «ВКФ «Укрпромснаб», товариством з обмеженою відповідальністю «Енергомаш», товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агрінол».

На підставі акта документальної позапланової невиїзної перевірки від 28 квітня 2011 року № 338/08-2/32320704 спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську 23 травня 2011 року згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58, абзацом 1 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України та з урахуванням положень пункту 7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України винесені податкові повідомлення-рішення:

-№ 0000048011 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в сумі 27197,50 грн., у тому числі 21758,00 грн. - за основним платежем, 5439,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (том 1, арк. справи 7);

-№ 0000058011 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в сумі 195747,00 грн., у тому числі 195746,00 грн. - за основним платежем, 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (том 1, арк. справи6).

До 01 січня 2011 року платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначав Закон України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціла на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Податкова накладна у відповідності із підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

У відповідності із статтею 198 Податкового кодексу України:

-право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (пункт 198.1);

-датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2);

-податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3);

- якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (пункт 198.4);

-не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України.

Згідно статті 200 Податкового кодексу України:

-сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1);

-при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом(пункт 200.2). Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладену, яка згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України закріплено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; при повторному протягом 1095 днів визначені контролюючим органом суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; при визначені контролюючим органом суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість протягом 1095 днів втретє та більше - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 75 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Разом з тим, пунктом 7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України регламентовано, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Державним підприємством «Ровенькиантрацит» укладено договори на закупівлю товарно-матеріальних цінностей: з товариством з обмеженою відповідальністю «Енергомаш» від 07 квітня 2010 року № 110-1037гп (згідно специфікації № 1 двох електродвигунів) (том 1, арк. справи 82-83); з приватним підприємством «ВКФ «Укрпромснаб» від 17 вересня 2010 року № 110-3135гп (згідно специфікації № 1 вентиляційної установки, вентилятору шахтного, рами, болтів, електродвигуна та іншого) (том 1, арк. справи 84-86); з товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агрінол» від 16 грудня 2010 року № 110-3982гп (згідно специфікацій № 1 та № 2 оливи, солідолу та змащувань) (том 1, арк. справи 87-89); з приватним підприємством «ВКФ «Укрпромснаб» від 22 грудня 2010 року № 110-4044 (згідно специфікації плитки та затірки) (том 1, арк. справи 90-91); з товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агрінол» від 23 грудня 2010 року № 110-4076гп (згідно специфікації оливи) (том 1, арк. справи 92-93); з товариством з обмеженою відповідальністю «Енергомаш» від ЗО грудня 2010 року № 110-4223гп (згідно специфікації № 1 електродвигуна) (том 1, арк. справи 94-96).

Операції купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей оформлені: з товариством з обмеженою відповідальністю «Енергомаш» податковою накладною від 30 грудня 2010 року № 62 та видатковою накладною від 30 грудня 2010 року № 58 на загальну суму 59658,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 9943,00 грн. (том 1, арк. справи 166-167), податковою накладною від ЗО грудня 2010 року № 61 та видатковою накладною від 30 грудня 2010 року № 57 на загальну суму 59000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 9833,33 грн. (том 1, арк. справи 169-170), податковою накладною від 19 січня 2011 року № 1 та видатковою накладною від 19 січня 2011 року № 1 на загальну суму 59000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 9833,33 грн. (том 4, арк. справи 142-143), податковою накладною від 19 січня 2011 року № 2 та видатковою накладною від 19 січня 2011 року № 2 на загальну суму 59000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 9833,33 грн. (том 4, арк. справи 144-145); з приватним підприємством «ВКФ «Укрпромснаб» податковою накладною від 22 грудня 2010 року № 221210046 на загальну суму 8106,02 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 1351,00 грн. (том 1, арк. справи 157), видатковою накладною від 21 січня 2011 року № УП-210111001 на загальну суму 25140,96 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 4190,16 грн. (том 1, арк. справи 158), податковою накладною від 27 грудня 2010 року № 271210007 та видатковою накладною від 27 грудня 2010 року № УП-271210007 на загальну суму 11893,98 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 1982,33 грн. (том 1, арк. справи 160-161), податковою накладною від 31 грудня 2010 року № 3112009 на загальну суму 800000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 133333,33 грн. (том 1, арк. справи 173), видатковою накладною від 24 березня 2011 року № РН-240311021 на загальну суму 2556911,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 426151,83 грн. (том 1, арк. справи 174), видатковою накладною від 07 лютого 2011 року № 702110005 на загальну суму 1062467,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 177077,83 грн. (том 1, арк. справи 186), видатковою накладною від 08 лютого 2011 року № 802110008 на загальну суму 1434848,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 239141,33 грн. (том 1, арк. справи 188), видатковою накладною від 09 лютого 2011 року № 902110001 на загальну суму 596996,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 99499,33 грн. (том 1, арк. справи 190); з товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агрінол» податковою накладною від 24 січня 2011 року № 2401034 та видатковою накладною від 24 січня 2011 року № АТ-2401034 на загальну суму 178509,70 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 29751,62 грн. (том 1, арк. справи 178-179), податковою накладною від 18 січня 2011 року № 1801002 та видатковою накладною від 18 січня 2011 року № АТ-1801002 на загальну суму 3089,50 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 514,92 грн. (том 4, арк. справи 134-135), податковою накладною від 18 січня 2011 року № 1801004 та видатковою накладною від 18 січня 2011 року № АТ-1801004 на загальну суму 66767,80 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 11127,97 грн. (том 4, арк. справи 137, 140).

Всі вищезазначені податкові накладні включені державним підприємством «Ровенькиантрацит» до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за грудень 2010 року - січень 2011 року: до реєстру отриманих податкових накладних у грудні 2010 року включені податкові накладні від 27 грудня 2010 року № 271210007, від 30 грудня 2010 року № 61 та від 30 грудня 2010 року № 62 (том 3, арк. справи 102, 127); до реєстру отриманих податкових накладних у січні 2011 року включені податкові накладні від 31 грудня 2010 року № 3112009, від 22 грудня 2010 року № 221210046, від 18 січня 2011 року № 1801002, від 18 січня 2011 року № 1801004, від 19 січня 2011 року № 1, від 19 січня 2011 року № 2, від 24 січня 2011 року № 2401034 (том 2, арк. справи 63, 101, 106, 121).

Транспортування товарно-матеріальних цінностей від товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомаш», приватного підприємства «ВКФ «Укрпромснаб» та товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агрінол» до державного підприємства «Ровенькиантрацит» підтверджено товарно-транспортними накладними (том 1, арк. справи 159, 162, 168, 172, 175, 176, 177, 180, 181, 187, 189, 191; том 4, арк. справи 136, 141, 146), оплата товарно-матеріальних цінностей підтверджена платіжними дорученнями (том 1, арк. справи 163-165, 182-185, 192-202; том 4, арк. справи 138, 139).

Також матеріалами справи підтверджено факт використання державним підприємством «Ровенькиантрацит» товарно-матеріальних цінностей, отриманих від товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомаш», приватного підприємства «ВКФ «Укрпромснаб» та товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агрінол», в межах господарської діяльності підприємства (том 4, арк. справи 1-133, 147-239; том 5, арк. справи 1-183).

20січня 2011 року державним підприємством «Ровенькиантрацит» до державної податкової інспекції в м. Ровеньки Луганської області подана податкова декларація з податку на додану вартість за грудень 2010 року, в якій згідно додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до складу податкового кредиту включено податок на додану вартість в сумі 1982,33 грн. за податковою накладною від 27 грудня 2010 року № 271210007, отриманою від приватного підприємства «ВКФ «Укрпромснаб», та податок на додану вартість в сумі 19776,33 грн. за податковими накладними від 30 грудня 2010 року № 61 та № 62, отриманими від товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомаш» (том 1, арк. справи 97-100, 106-114). 21лютого 2011 року державним підприємством «Ровенькиантрацит» до державної податкової інспекції в м. Ровеньки Луганської області подана податкова декларація з податку на додану вартість за січень 2011 року, в якій згідно додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до складу податкового кредиту включено податок на додану вартість в сумі 19666,67 грн. за податковими накладними від 19 січня 2011 року № 1 та № 2, отриманими від товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомаш», податок на додану вартість в сумі 41394,50 грн. за податковими накладними від 18 січня 2011 року № 1801002, від 18 січня 2011 року № 1801004, від 24 січня 2011 року № 2401034, отриманими від товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агрінол», податок на додану вартість в сумі 134684,34 грн. за податковими накладними від 22 грудня 2010 року № 221210046, від 31 грудня 2010 року № 3112009, отриманими від приватного підприємства «ВКФ «Укрпромснаб» (том 1, арк. справи 115-118, 124-130).

Позивачем податковий кредит з податку на додану вартість у грудні 2010 року та січні 2011 року по фінансово-господарським операціям з товариством з обмеженою відповідальністю «Енергомаш», товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агрінол» та приватним підприємством «ВКФ «Укрпромснаб» сформований з дотриманням вимог Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України.

Зміст договорів державного підприємства «Ровенькиантрацит» з товариством з обмеженою відповідальністю «Енергомаш» від 07 квітня 2010 року № 110-1037гп та від 30 грудня 2010 року № 110-4323гп, з приватним підприємством «ВКФ «Укрпромснаб» від 17 вересня 2010 року № 110-3135гп та від 22 грудня 2010 року № 110-4044, з товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агрінол» від 16 грудня 2010 року № 110-3982гп та від 23 грудня 2010 року № 110-4076гп становлять визначені на розсуд сторін і погоджені ними умови, які є обов'язковими, визначені відповідно до актів цивільного законодавства, що цілком відповідає приписам статті 628 Цивільного кодексу України.

Загальні положення про купівлю-продаж, які визначені частиною 2 статті 689 Цивільного кодексу України і встановлюють для покупця обов'язок вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться і необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання послуг, цілком виконані, що підтверджується письмовими доказами, а саме наданими позивачем у суді: видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними документами.

Відповідно до статей 213 та 637 Цивільного кодексу України передбачено, що тлумачення умов договору здійснюється тільки двома суб'єктами: учасниками договору і судом.

Висновок відповідача щодо нікчемності укладених договорів ґрунтувався на тому, що начебто вони мають протиправний характер та суперечать інтересам держави і суспільства, порушують публічний порядок.

З роз'яснень, викладених в пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», нікчемними правочинами в сенсі статті 228 Цивільного кодексу України є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Договори між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Енергомаш», приватним підприємством «ВКФ «Укрпромснаб» та товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агрінол» не підпадають під вищезазначені категорії і вимоги частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України на них розповсюджуватись не можуть, оскільки вони є звичайними господарськими договорами, а не такими, що спрямовані на порушення публічного порядку.

02 грудня 2010 року прийнятий Закон України № 2756-УІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України», який набув чинності з 1 січня 2011 року.

Відповідно до цього Закону до статті 228 Цивільного кодексу України внесені зміни, безпосередньо частина третя статті визначена в такій редакції: «У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави».

Виходячи з обставин справи, правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними суб'єктами господарювання. В даному випадку, виходячи з акта перевірки, податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставин, вважає, що в даному випадку відсутнє виконання укладеного договору між позивачем та його контрагентами. Тобто, має місце оспорюванність самого договору, та відповідно до чого податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між суб'єктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площину, тобто до взаємовідносин, у сфері податкового законодавства та робить відповідні висновки.

Податковий орган роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції із-за їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутність господарських операцій, економічна необґрунтованість) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку,

спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення від сплати до державного бюджету обов'язкових платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

За змістом статті 228 Цивільного кодексу України нікчемний правочин - це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Виходячи з правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, після 01 січня 2011 року правочини, що мають ознаки оспорюванності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.

В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких зроблених висновків є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що, в свою чергу, приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.

Податковий орган формуючи такі не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.

Будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсними правочинів між позивачем та його контрагентами або встановлених судовими рішеннями наявності нікчемності правочинів, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення відсутні.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку суд не встановив.

З огляду на реальний характер всіх операцій з придбання товарів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, суд прийшов до висновку, що позивач правомірно сформував податковий кредит, а у податкового органу відсутні підстави для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за податковим повідомленням-рішенням від 23 травня 2011 року № 0000048011 за основним платежем в сумі 21758,00 грн. та за податковим повідомленням-рішенням від 23 травня 2011 року № 0000058011 за основним платежем в сумі 195746,00 грн.

Безпідставність збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 21758,00 грн. та в сумі 195746,00 грн. обумовлює безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій за податковим повідомленням-рішенням від 23 травня 2011 року № 0000048011 в сумі 5439,50 грн. та за податковим повідомленням-рішенням від 23 травня 2011 року № 0000058011 в сумі 1,00 грн.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався норм матеріального та процесуального права під час вирішення справи, тобто відсутні підстави для скасування або зміни судового рішення.

Керуючись ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів ,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2011 року у справі за позовом Державного підприємства «Ровенькиантрацит» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про скасування податкових повідомлень-рішень від 23 травня 2011 року №№ 0000048011, 0000058011 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий О.А.Нікулін

Судді О.О.Радіонова

С.В.Жаботинська