Постанова № 20804124, 05.10.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Наумова К.Г.

Суддя-доповідач - Жаботинська С.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2011 року справа №2а-22446/10/0570

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Жаботинської С.В.

суддів Сіваченка І.В. , Радіонової О.О.

при секретарі судового засідання Касьяновій В.М., за участю представника відповідача Гришакової Н.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засідання апеляційну скаргу Приватного підприємства "Аривира" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 травня 2011 р. у справі № 2а-22446/10/0570 за позовом Приватного підприємства "Аривира" до Жовтневої міжрайонної Державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області про визнання незаконними дій, визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання незаконними дій ДПІ, виражених у визнанні нікчемними господарських операцій за період з 01.01.2009р. по 31.05.2010 р., відображених в податковій звітності, щодо придбання товарів (робіт,послуг) від ПП «Максима» на загальну суму 91700 грн., у т.ч. ПДВ 15283,11 грн., визнання недійсними податкових повідомлень рішень № 0000562310/0 від 07.09.2010 р. про застосування штрафних санкцій за порушення п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у сумі 25987,47 грн., № 0000572310/0 від 07.09.2010 р. про застосування штрафних санкцій за порушення п. 3.1, п.п. 7.4.1 п. 7.4 Закону України «Про податок на додану вартість» у сумі 22924,97 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11 травня 2011 р. у справі № 2а-22446/10/0570 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач з постановою суду не погодився, подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Просить скасувати постанову суду першої інстанції, постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги встановила наступне:

Відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань підтвердження отриманих від платника податків ПП «Максіма» відомостей за період 01.01.2009 р. по 31.03.2010 р., результати якої оформлені актом перевірки № 2072/23-2/31674403 від 17.08.2010 р.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті:

- податкове повідомлення-рішення від 07.09.2010 року № 0000562310/0, яким позивачеві згідно з п.п. ”б” п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначена сума податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 25987 грн. 47 коп., у тому числі основний платіж 19104,14 грн., штрафні (фінансові) санкції 6883,33 грн. Штрафні санкції нараховані згідно п.п. 17.1.3. п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”;

- податкове повідомлення-рішення від 07.09.2010 року № 0000572310/0, яким позивачеві згідно з п.п. ”б” п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначена сума податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 22924,97 грн., у тому числі основний платіж 15283,31 грн., штрафні (фінансові) санкції 7641,66 грн. Штрафні санкції нараховані згідно п.п. 17.1.3. п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

По податковому повідомленню-рішенню від 07.09.2010 року № 0000562310/0.

Із змісту акту перевірки вбачається, що підставою для визначення позивачеві суми податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 19104,14 грн. послужив висновок податкового органу про те, що позивачем в порушення п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (із урахуванням змін та доповнень) занижено податок на прибуток, у т.ч. за 1 квартал 2009 року в сумі 2541,66 грн., 3 квартал 2009 року в сумі 5562,49 грн., 4 квартал 2009 р. в сумі 9333,33 грн., 1 квартал 2010 р. в сумі 1666,66 грн.

за результатами перевірки встановлено, що ПП «Максіма» за юридичною та фактичною адресою не знаходиться. Працівниками податкової міліції здійснено вихід на юридичну адресу підприємства(підприємство за юридичною адресою не знаходиться).

За період, що перевірявся, ПП «Максіма» мало право здійснювати такий вид діяльності, як діяльність автомобільного вантажного транспорту.

Чисельність працюючих на ПП «Максіма» згідно довідки 1-ДФ станом на 01.01.2009 р., 01.04.2009 р., 01.07.2009 р. звітність не надана, на 01.10.2009 р. 2 особи, на 01.01.2010 р. 5 осіб, на 01.04.2010 р. звітність не надана.

Операції ПП «Максіма» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів (відповідно до розрахунку комунального податку кількісний склад працівників станом на 01.01.2010 р. складав 5 осіб), виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень. У звязку з цим посадова особа ПП «Максіма» не могла фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного. В ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товару (послуг) від ПП «Максіма» до підприємств-покупців, у звязку з відсутністю (ненаданням до перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

Приморським відділенням Жовтневої МДПІ м. Маріуполя проведена документальна невиїзна перевірка декларацій з ПДВ, наданих ПП «Аривира» до Приморського відділення Жовтневої МДПІ м. Маріуполя

За результатами автоматизованого співставлення даних, задекларованих ПП «Максіма» в деклараціях з ПДВ за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2010 р., станом на 30.06.2010 р. встановлено розбіжності з даними податкового обліку підприємств-контрагентів на загальну суму 622252,85 грн. ДПІ у Іллічівському районі м. Маріуполя направлено запит ПП «Максіма» щодо надання пояснень та документальних підтверджень встановлених розбіжностей у додатку 5 декларації з ПДВ. Від підприємства ПП «Максіма» отримано лист від 29.01.2010 р. та копія протоколу вилучення ГВПМ ДПІ у м. Маріуполі від 02.12.2009 р. про вилучення у ПП «Максіма» необхідних для проведення перевірки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку.

Станом на 30.06.2010р. ПП «Максіма» документів, необхідних для проведення перевірки, до ДПІ не надані, у зв»язку з чим підтвердити правомірність формування податкових зобов»язань та податкового кредиту не уявляється можливим.

Додаток К1 до декларацій з податку на прибуток не надавався, що свідчить про відсутність основних засобів на підприємстві. В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг), що свідчить про те, що фінансово-господарська діяльність ПП «Максіма» здійснюється поза межами правового поля. Фінансово-господарські взаємовідносини між ПП «Максіма» та контрагентами є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків. Які обумовлювались цими правочинами (ст. 234 Цивільного Кодексу України). Перевіркою не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, у звязку з відсутністю (ненаданням до перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів. В ході проведення перевірки не підтверджено наявність поставок товарів від підприємств постачальників, що свідчить про те, що правочини між ПП «Максіма» та підприємствами-постачальниками відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 215, ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю. Актом також встановлено факт не включення до складу податкових зобовязань ПП «Максіма» взаємовідносин з ПП «Аривира». Виходячи з вищенаведеного, ПП «Максіма» здійснював діяльність, спрямовану на здійснення операцій, повязаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

Між позивачем та ПП «Максіма» укладений договір № 76 від 27.12.2007 р. на транспортно-експедиційне обслуговування при перевезенні автомобільним транспортом, згідно до пп.2.1 якого ПП «Максіма» приймає заявки позивача на перевезення та експедирування вантажів, на підставі яких здійснюється перевезення. Відповідно до п.п. 2.3 п. 2 договору ПП «Максима» зобовязаний забезпечити подачу транспортних засобів під завантаження у строк, зазначений у заявці позивача. Додатковою угодою від 23.01.2009 р. ПП «Максима» надає послуги по перевезенню плівки в асортименті в кількості 50 шт. згідно накладної № 117 від 23.01.2009р. Маршрут перевезення:м. Маріуполь - м. Дніпропетровськ - м. Маріуполь, отримувач вантажу УОПТ ВАТ «ММК ім..Ілліча». Додатковою угодою від 27.03.2009 р. ПП «Максима» надає послуги по перевезенню інструмента в асортименті в кількості 43 шт. за накладню №СБМ-000563 від 26.03.2009 р., № СБМ-000564 від 26.03.2009 р., битову техніку в асортименті в кількості 120 шт. за накладною № 54005 від 24.03.2009 р., № 54004 від 24.03.2009 р. Маршрут перевезення м. Київ м. Маріуполь., отримувач вантажу - УОПТ ВАТ «ММК ім. Ілліча».;

Між позивачем та ПП «Максіма» укладено договори на перевезення вантажу, на підставі яких ПП «Максима» надає послуги по перевезенню вантажів, а саме:

- № 02/10-3 від 02.10.2009 р. на перевезення металопрокату, маршрут перевезення м.Маріуполь м. Київ - м. Маріуполь, отримувач вантажу ДП ЗАТ «Енергомонтажвентиляція» «УВТК»;

- № 09/10-5 від 09.10.2009 р. на перевезення металопрокату, маршрут перевезення м. Маріуполь - м. Київ - м. Маріуполь, отримувач вантажу ДП ЗАТ «Енергомонтажвентиляція» «УВТК»;

- № 11/09-5 від 11.09.2009р. на перевезення металопрокату , маршрут перевезення м. Маріуполь-м.Київ-м.Маріуполь, отримувач вантажу ДП ЗАТ «Енергомонтажвентиляція» «УВТК»;

- № 17/09-7 від 17.09.2009 р. на перевезення металопрокату , маршрут перевезення м. Маріуполь - м. Київ - м. Маріуполь, отримувач вантажу ТОВ «Енергомонтажвентиляція»;

- № 23/12-4 від 23.12.2009 р. на перевезення металопрокату, маршрут перевезення м. Маріуполь - м. Київ - м. Маріуполь, отримувач вантажу ДП ЗАТ «Енергомонтажвентиляція» «УВТК»;

- № 23/09-5 від 23.09.2009 р. на перевезення курчат бройлерів 1 кат фас. заморожені в кількості 20000 кг., маршрут перевезення м. Маріуполь м . Донецьк м. Маріуполь, отримувач вантажу ДП ЗАТ «Енергомонтажвентиляція» «УВТК»;

- № 25/12-3 від 25.12.2009 р. на перевезення металопрокату, маршрут перевезення: м.Маріуполь - м. Київ - м. Маріуполь, отримувач вантажу ТОВ «Енерговентиляція»;

- № 26/03-4 від 26.03.2010 р. на перевезення металопрокату, маршрут перевезення: м. Маріуполь - м. Київ - м. Маріуполь, отримувач вантажу ТОВ «Енерговентиляція»;

- № 28/10-7 від 28.10.2009 р. на перевезення металопрокату , маршрут перевезення: м. Маріуполь - м. Київ - м. Маріуполь, отримувач вантажу ДП ЗАТ «Енергомонтажвентиляція» «УВТК»;

- № 30/09-4 від 30.09.2009 р. на перевезення металопрокату, маршрут перевезення: м. Маріуполь - м. Київ - м. Маріуполь, отримувач вантажу ТОВ «Арсенал-Центр»;

№ 30/12-4 від 30.12.2009 р. на перевезення металопрокату , маршрут перевезення: м. Маріуполь - м. Київ - м. Маріуполь, отримувач вантажу ДП ЗАТ «Енергомонтажвентиляція» «УВТК».

У підтвердження отримання позивачем послуг по перевезенню вантажу від ПП «Максіма» позивачем надані податкові накладні № 127 від 23.01.2009 р. на суму 1200 грн., у т.ч. ПДВ 200 грн., № 530 від 27.03.2009 р. на суму 11000 грн., у т.ч. ПДВ 1833,33 грн., № 1809 від 11.09.2009 р. на суму 7700 грн., у т.ч. ПДВ 1283,33 грн., № 1865 від 18.09.2009 р. на суму 7700 грн., у т.ч. ПДВ 1283,33 грн., № 1928 від 23.09.2009 р. на суму 3500 грн., у т.ч. ПДВ 583,33 грн., № 1987 від 30.09.2009 р. на суму 7800 грн., у т.ч. ПДВ 1300 грн., № 2008 від 02.10.2009 р. на суму 7800 грн., у т.ч. ПДВ 1300 грн., № 2056 від 09.10.2009 р. на суму 7800 грн., у т.ч. ПДВ 1300 грн., № 2271 від 29.210.2009 р. на суму 6500 грн., у т.ч. ПДВ 1083,33 грн., № 2837 від 25.12.2009 р. на суму 3800 грн., у т.ч. ПДВ 633,33 грн., № 2869 від 25.12.2009 р. на суму 3900 грн., у т.ч. ПДВ 650 грн., № 2928 від 30.12.2009 р. на суму 15000 грн.. у т.ч. ПДВ 2500 грн., № 606 від 27.03.2010 р. на суму 8000 грн., у т.ч. ПДВ 1333,33 грн.; актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-000127 від 23.01.2009 р., № ОУ-0000530 від 27.03.2009 р.,№ ОУ-0001809 від 11.09.2009 р., № ОУ-0001865 від 18.09.2009 р., № ОУ-0001928 від 23.09.2009 р., № ОУ-0001987 від 30.09.2009 р., № ОУ-0002008 від 02.09.2009 р., №ОУ-0002056 від 09.10.2009 р., №ОУ00002271 від 29.10.2009 р., №ОУ-0002837 від 25.12.2009 р., №ОУ-0002869 від 25.12.2009 р., № ОУ-0002928 від 30.12.2009 р., № ОУ-0000606 від 27.03.2010 р.

Оплата позивачем послуг ПП «Максима» підтверджується відповідними банківськими виписками та платіжними дорученнями, які є в матеріалах справи.

Згідно до вимог п.п. 2.1.1. п. 2 цих договорів ПП «Максима» зобов»язується надати автомашину для перевезення вантажу та згідно до п.п. 2.1.2 п. 2 здійснити перевезення вантажів.

Як вбачається з п. 6 цих договорів «наданий транспорт», крім договорів № № 23/09-5 від 23.09.2009 р., 30/12-4 від 30.12.2009 р., послуги по перевезенню вантажів здійснювались різними водіями та різними автотранспортними засобами, а саме: Рено НОМЕР_2 водій ОСОБА_4 ,DAF НОМЕР_1 водій ОСОБА_5, DAF НОМЕР_3 водій ОСОБА_6, КАМАЗ НОМЕР_4, водій ОСОБА_3, Renault НОМЕР_5, водій Курта, DAF НОМЕР_6, водій ОСОБА_7, Renault НОМЕР_7, водій ОСОБА_8, Рено НОМЕР_8, водій ОСОБА_9, DAF НОМЕР_9, водій ОСОБА_10

Згідно довідки УДАІ ГУМВс України в Донецькій області від 06.10.2010р. № 9/4-2059 станом на 28.09.2010 р. за період з 01.10.2008 р. по 30.09.2010 р. автомотозасіб за ПП «Максіма» не зареєстрований.

За правилами п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до частини другої ст. 3 Закону України від 16.07.99 р. №996-XIV "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" (далі - Закон про бухгалтерський облік) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, засновуються на даних бухгалтерського обліку.

Частинами другою, третьою ст. 9 Закону про бухгалтерський облік передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату та місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дозволяють ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно до вимог ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиційну діяльність» транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

За правилами ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиційну діяльність за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Істотними умовами договору транспортного експедирування є, зокрема, вид послуги експедитора; вид та найменування вантажу; розмір плати експедитору; порядок розрахунків; пункти відправлення та призначення вантажу.

Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, який призначений для списування товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного й бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу й обліку виконаної роботи.

Згідно з п. 11.1. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. за № 363, Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за N 128/2568 (надалі Правила), основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні й дорожні листи вантажного автомобіля.

Пунктами 11.3 11.7 Правил також встановлено, що дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Як було встановлено вище, позивачем з ПП «Максіма» укладено договір № 76 від 27.12.2007 р. на транспортно-експедиційне обслуговування, на виконання якого позивач посилається на додані до матеріалів справи податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Дорожніх листів вантажних автомобілів та товарно-транспортних накладних до матеріалів справи не надано.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п. 11.2 ст. 11 названого Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п. 5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо нереальність укладення договорів на транспортно-експедиційне обслуговування та на перевезення вантажу, укладених між позивачем та ПП «Максіма», та факт їх виконання., суд не приймає посилання апелянта, що до вилучення у ПП «Максіма» первинних документів співробітниками ГВПМ ДПІ у м. Маріуполі від 02.12.2009 р., в якому зазначено про вилучення ПП «Максіма» необхідних для проведення перевірки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, оскільки з протоколу виїмки від 02.12.2009 р. вбачається, що ГВПМ ДПІ в м. Маріуполі вилучені первинні фінансово-господарські та бухгалтерські документи ПП «Максіма»., підтверджуючі ведення господарської діяльності в період з січня 2006 р. по жовтень 2009 р.

Тобто, документи за період з листопада 2009 року по березень 2010 р. вилучено не було. Ці документи не були надані ПП «Максіма» до перевірки, що свідчить про відсутність бухгалтерських та фінансово-господарських документів у ПП «Максіма».

А тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не мав право на віднесення витрат по господарським операціям ПП «Максіма» відповідно ДПІ правомірно донараховано податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 19104,14 грн.

Стосовно повідомленню рішенню № 0000572310/0 від 07.09.2010 р. колегія суддів зазначає.

Вказане порушення, на думку ДПІ, виникло внаслідок безпідставного включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість (надалі ПДВ) по операціям з придбання товарів (робіт, послуг) від ПП «Максіма».

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Як встановлено п.п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Згідно п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

П.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

У відповідності до вимог п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналіз наведених норм доводить, що обєктом оподаткування є господарська операція з поставки товару, а підставою нарахування податкового кредиту є наявність у платника податку виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства і сплата продавцю вартості товару з ПДВ. Ці підстави є достатніми, але не вичерпними для визначення податкового кредиту.

Як було встановлено вище, позивачем не доведено правомірність віднесення до складу валових витрат на послуги по перевезенню вантажів, отриманих від ПП «Максіма», до матеріалів справи надані розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту до податкових декларацій з податку на додану вартість в розрізі контрагентів ПП «Максіма» за перевіряємий період, у яких позивач в переліку контрагентів відсутній.

Зазначене свідчить про те, що ПП «Максіма» не задекларовано свої податкові зобов»язання з податку на додану вартість за цими господарськими операціями.

Аналіз наведеного доводить, що укладена угода не була фактично виконана сторонами, контрагент позивача не відобразив цю господарську операцію у податковій звітності та не задекларував податкові зобовязання до бюджету, відповідно ця операція не може бути обєктом оподаткування податком на прибуток та підставою для нарахування податкового кредиту.

Неправомірність віднесення витрат до складу валових витрат призводить до неправомірності включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість за цими операціями.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що правомірність нарахування позивачеві податку на прибуток в сумі 19104,14 грн. призводить до правомірності застосування ДПІ до позивача фінансових санкцій в сумі 6883,33 грн., а правомірність нарахування податку на додану вартість у сумі 15283,31 грн. - до правомірності застосування відповідних штрафних санкцій у сумі 7641,66 грн.

Приймаючи викладене до уваги апеляційний суд зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195-196, ст. 199, ст. 200, ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Аривира" залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 травня 2011 р. у справі № 2а-22446/10/0570 за позовом Приватного підприємства "Аривира" до Жовтневої міжрайонної Державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області про визнання незаконними дій, визнання недійсними податкових повідомлень-рішень- залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення; може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 05 жовтня 2011 року. Ухвала у повному обсязі складена 07 жовтня 2011 року.

Головуючий: С.В. Жаботинська

Судді: І.В. Сіваченко

О.О. Радіонова