Постанова № 20801959, 08.12.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2011 р. Справа № 6/1555

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Щепанська Г.А.

суддя Бригінець Л.М. , суддя Демидюк О.О. при секретарі судового засідання Басюк Р.О.

за участю представників сторін:

позивача (апелянта) - не з'явився представник ТОВ "РОССТОКК"

відповідача - ОСОБА_1 ( довіреність № б/н від 04.03.2011 р. ) представник ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод"

розглянувши апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "РОССТОКК", м. Київ

на рішення господарського суду Житомирської області від 21.09.11 р.

у справі № 6/1555 (суддя Алексєєв М.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РОССТОКК", м. Київ

до Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод", м. Житомир

про стягнення в сумі 892 902 грн. 94 коп.

Відповідно до розпорядження голови Рівненського апеляційного господарського суду від 16.11.11р. у справі № 6/1555 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Щепанська Г.А., суддя Мельник О.В. , суддя Демидюк О.О..

Відповідно до розпорядження голови Рівненського апеляційного господарського суду від 07.12.11р. у справі № 6/1555 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Щепанська Г.А., суддя Бригінець Л.М. , суддя Демидюк О.О..

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 21.09.11р. у справі №6/1555 у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "РОССТОКК" (далі Позивач) до Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" (далі Відповідач) про стягнення боргу в сумі 892902,94грн. - відмовлено.

Мотивуючи прийняте рішення суд першої інстанції зазначає, що подані Позивачем копії додаткових угод №4 від 03.12.08р., №1 від 19.01.09р., укладені до договору купівлі-продажу №5005 від 20.01.05р., судом не можуть бути взяті до уваги, оскільки Позивачем не надано оригінали додаткових угод для огляду, які є доказом зміни ціни на товар. Також, в матеріалах справи міститься два екземпляри Додаткових угод №1 від 19.01.09р., які є різні між собою, а саме реквізити завірених копій не відповідають вимогам та стандартам документів первинного обліку, не містять найменування посади, прізвища та ініціалів особи, яка завірила цей документ, а також дати засвідчення.

Для встановлення достовірності документів виникла необхідність оглянути оригінали документів.

Суд послався на ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, що наявні у матеріалах справи копії додаткових угод №4 від 03.12.08р., №1 від 19.01.09р. засвідченні нотаріально не є належними доказами. Крім, того строк оплати товару відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України не настав.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Позивач звернувся з апеляційною скаргою вважаючи, що господарський суд порушив норми процесуального та матеріального права, просить рішення від 21.09.11р. у справі №6/1555 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Мотивуючи апеляційну скаргу скаржник посилається на постанову Вищого господарського суду України від 07.06.11р. у справі №6/1555 в якій вказується, що суди не взяли до уваги надані Позивачем копії видаткових накладних, які підписані сторонами та скріплені печатками, а також копії довіреності на отримання товару, не дослідили та не надали належної оцінки.

Суд не дав оцінку нотаріально засвідченим копіям додаткових угод №4 від 03.12.08р. та №1 від 19.01.09р. відповідно до Закону України "Про нотаріат".

Суд залишив поза увагою докази та факти, які містяться в актах звірки заборгованості між сторонами з яких видно, що за попередній період за Відповідачем рахується борг в сумі 91610,91грн.

Скаржник вважає, що суд порушив норми матеріального права ст. ст. 626, 628, 629 Цивільного кодексу України (детально а.с. 48-53 т.3).

У письмових поясненнях на апеляційну скаргу (вх.№ 12722/11 від 17.11.11р.) представник ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" та в судовому засіданні апеляційного господарського суду заперечив апеляційну скаргу, вважає рішення законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення (а.с. 62-64 т.3).

Враховуючи викладене, а також приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду представника Скаржника не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту, судова колегія розглянула апеляційну скаргу за відсутності представника Скаржника, який про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений своєчасно та належним чином.

Заслухавши представника Відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Справа №6/1555 розглядалась судами неодноразово. Як свідчать матеріали справи та встановлено попередніми судовими інстанціями предметом договору відповідно до п. 1.1 Договору купівлі-продажу №2005 від 20.01.05р. є обов"зок Позивача (Постачальника) постачання та передання у власність Відповідача (Замовника) товар - ковпачок алюмінієвий в асортименті, кількості та по ціні, вказаній у Договорі.

У жовтні 2009р. Товариство з обмеженою відповідальністю "РОССТОКК" звернулось до господарського суду з позовом до Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" про стягнення 892902,94грн. заборгованості за поставлений Відповідачу товар.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що Відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу та додаткових угод до нього не разрахувався з ним у повному обсязі за отриманий товар.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 20.07.10р. (суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.) позов задоволено частково.

Стягнуто з ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" 91610,91грн. боргу та судові витрати.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.03.11р. (судді Тимошенко О.М., Грязнов В.В., Савченко Г.І.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.06.11р. скасовано рішення господарського Житомирської області від 20.07.10р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.03.11р., а справу направлено на новий розгляд до господарського суду першої інстанції (а.с. 179-183 т.2).

Вищий господарський суд України вказує, що суди не взяли до уваги надані Позивачем копії видаткових накладних, які підписані сторонами та скріплені їх печатками, а також копії довіреностей на отримання товару за вказаними накладними, не дослідили те не надали вказаним доказам належної оцінки.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи на виконання договору купівлі-продажу від 20.01.05р. №2005 ТОВ "РОССТОКК" на підставі довіреностей передало ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" по видаткових накладних товар (ковпачок алюмінієвий):

- від 04.11.08р. №РН -0000109 в кількості 300,000 тис. шт./75,00грн. на суму 27000,00грн.;

- від 18.11.08р. №РН -0000117 в кількості 1203,200 тис.шт./75,00грн. на суму 108288,00грн.;

- від 03.12.08р. №РН -0000123 в кількості 828,490 тис.шт., 145,000 тис.шт./94,77грн. на суму 49097,38грн.;

- від 09.12.08р. №РН -0000125 в кількості 250,000 тис. шт., 180,000 тис. шт./285,00грн. на суму 147060,00грн.;

- від 10.12.08р. №РН -0000126 в кількості 349,000 тис. шт., 421,080 тис. шт./285,00грн. на суму 263606,76грн.;

- від 20.01.09р. №РН -0000005 в кількості 1000,000 тис. шт./145,00грн., 200,000 тис. шт./308,33 на суму 248000,00грн.;

- від 29.01.09р. №РН -0000008 в кількості 439,150 тис. шт., 636,000 тис.шт./308,33грн. на суму 397805,50грн.;

- від 25.02.09р. №РН -0000013 в кількості 300,000 тис. шт./145,00грн. на суму 34800,00грн.;

- від 17.03.09р. №РН -0000017 в кількості 100,000 тис. шт./1500,00грн., 1000,000 тис. шт./145,00грн. на суму 354000,00грн.;

- від 30.03.09р. №РН -0000024 в кількості 600,500 тис. шт./308,33грн., 414,000 тис. шт./308,33грн., 296,500 тис. шт./145,00грн. на суму 426956,00грн.;

- від 17.04.09р. №РН -0000029 в кількості 1506,600 тис. шт./145,00грн. на суму 262148,40грн..

Товар був отриманий, що підтверджується підписами на накладних та по довіреностях наданих Відповідачем. Товар не був повернутий, отже отримувач погоджувався з ціною, яка була вказана в них.

Відповідно Відповідач отримував товар, який отримував по цінах вказаних у накладних відповідно до змінених на підставі додаткових угод №4 від 03.12.08р. та №1 від 19.01.09р.

За період з січня 2008р. по квітень 2009р. Відповідачем отримано товару з врахуванням кредитового залишку 569481,04грн. - на суму 50353559,90грн., з яких оплачено 4711938,00грн., що не заперечується Відповідачем (а.с. 3 т.2). Несплачена сума складає 892902,94грн..

Згідно ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України та положень ст. 193 Господарського кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства у встановлений строк (термін).

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, якщо договором не передбачено розстрочення платежу.

Проте Відповідач відсторнував суму 797587,00грн., як безпідставну, за алюмінієві та пластикові ковпачки, як різницю в ціні, вважаючи, що Позивач та Відповідач не укладали додаткові угоди №4 від 03.12.08р. та №1 від 19.01.09р. про зміну ціни. Відповідач вважає, що діяла тільки додаткова угода №1 від 07.02.08р..

Проте судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду не погоджується із висновком суду першої інстанції від 21.09.11р..

Відповідно до п. п. 2, 3 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними умовами договору є предмет, ціна, та строк дії договору, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Господарським судом першої інстанції встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, 20.01.05р. між сторонами було укладено договір купівлі-продажу № 2005, за умовами якого позивач взяв на себе зобов'язання постачати та передавати у власність відповідача товар ковпачок алюмінієвий в асортименті, кількості та по ціні, вказаній в договорі, а відповідач оплатити товар з відстрочкою 7 днів з моменту отримання товару, а у випадку ексклюзивного замовлення здійснювати повну передоплату на всю кількість товару.

27.02.08р. Додатковою угодою №2 змінено порядок проведення оплати за товар з відстрочкою платежу на 29 календарних днів з моменту отримання товару.

Додатком №1 до Договору сторони погодили термін його дії до 31.12.09р..

Пунктом 10.1 Договору сторони дійшли згоди, що зміни та доповнення до договору здійснюються виключно в письмовому вигляді та за згодою сторін. Зміни та доповнення до договору дійсні при укладені їх факсимільним зв'язком.

07.02.08р. Додатковою угодою №1 сторони погодили нову ціну на товар, укладення якої Відповідачем не заперечується.

03.12.08р. сторони відповідно до пункту 10.1 Договору за допомогою факсимільного звязку уклали між собою додаткову угоду за №4 та додаткову угоду від 19.01.09р. за №1 до договору, якими також внесли зміни в пункт 2.1 договору в частині ціни на товар. Відповідач заперечує укладення вказаних додаткових угод та відповідно узгодженою ціною на ковпачки алюмінієві 28х18мм та 28х38мм вважає ціну, встановлену додатковою угодою від 07.02.08р. за №1.

Після укладення додаткових угод щодо змін пункту 2.1 Договору Позивачем в період з 04.11.08р. по 17.04.09р. поставлено Відповідачу товару на загальну суму 2318762,04грн., Відповідачем товар оплачено частково на суму 1720000,00грн. Станом на 01.10.09р. заборгованість становить 892902,94грн., яку Позивач просить стягнути з Відповідача на його користь.

З огляду на вище викладене, відповідно для правильного вирішення спору потрібно встановити факти укладення сторонами додаткових угод від 03.12.08р. за №4 та від 19.01.09р. за №1 до Договору.

Частиною 1 ст. 207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Згідно ч. 3 ст. 207 Цивільного кодексу України передбачено можливість вчинення правочинів із застосуванням факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису. При цьому, таке вчинення правочинів можливе лише у випадках, встановлених цивільним законодавством, або за наявності письмової згоди сторін із зафіксованими в ній зразками відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Отже, аналогами власноручного підпису сторін та аналогами їх печаток є підписи та печатки на Договорі купівлі-продажу № 2005 від 20.01.05р., а також на додаткових угодах до нього від 27.02.08р. за № 2, від 14.05.07р. за №1, від 07.02.08р. за № 1, оригінали яких було надано позивачем для огляду в судовому засіданні 19.11.09р. Аналогічні підписи та печатки є і на спірних додаткових угодах.

Відповідно до п. 10.1 Договору купівлі-продажу від 20.01.05р. за № 2005 сторони погодили умову про можливість внесення змін та доповнень до даного Договору за допомогою засобів факсимільного зв'язку, а чинним законодавством передбачено укладання господарських договорів шляхом обміну факсограмами, з огляду на це висновок господарського суду в тому, що надані Позивачем факсові копії додаткових угод від 03.12.08р. за №4 та від 19.01.09р. за №1 не підтверджують факт їх укладення, є передчасним.

Копії угод №4 від 03.12.08р. та №1 від 19.01.09р. засвідчені нотаріально відповідно до Закону України "Про нотаріат".

Пунктом 2 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 03.03.04р. за №20/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03.03.04р. за №283/8882, нотаріуси засвідчують вірність копії (фотокопії) документів і виписок з них.

Частиною 1 п. 255 Інструкції, нотаріуси засвідчують вірність копій (фотокопій) документів, виданих юридичними особами за умови, що ці документи не суперечать законові, мають юридичне значення і засвідчення вірності їх копій (фотокопій) не заборонено законом.

Пунктом 259 Інструкції, нотаріус зобов'язаний звірити з оригіналом копію (фотокопію) чи витяг з документа, вірність яких він засвідчує.

Враховуючи вище зазначене, поза увагою суду першої інстанції залишилось нотаріально засвідчені копії додаткових угод від 03.12.08р. за №4 та від 19.01.09р. за № 1 до Договору від 20.01.05р. за № 2005, що свідчить про неповне з'ясування обставин справи.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом ст. 36 ГПК України, письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору; письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

При цьому, згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню вимогу Позивача про стягнення 892902,94грн. боргу у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Беручи до уваги наведене та аналізуючи вищенаведені норми права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду приходить до висновку про скасування рішення господарського суду Житомирської області від 21.09.11р. у справі №6/1555 про відмову в задоволенні позову та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РОССТОКК" задовольнити.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 21.09.11р. у справі №6/1555 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

4. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "РОССТОКК" до Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" - задовольнити.

5. Стягнути з Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" (код 00375504) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РОССТОКК" (код 32453951) 892902,94грн. боргу, судового збору - 22559,32грн. (17858,80грн. витрат з оплати державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 4464,52грн. державного мита за подачу апеляційної скарги).

6. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду Житомирської області.

7. Справу №6/1555 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Щепанська Г.А.

Суддя Бригінець Л.М.

Суддя Демидюк О.О.

01-12/18059/11 18059/11