Постанова № 20801949, 20.12.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2011 р. Справа № 5004/1483/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Огороднік К.М.

суддя Коломис В.В. , суддя Тимошенко О.М. при секретарі судового засідання Ващук К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Західзовнішторг" на рішення господарського суду Волинської області від 29.09.11 р. у справі № 5004/1483/11 (суддя Слупко В.Л.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Західзовнішторг"

до Приватного підприємства "Мустангл"

про стягнення 1443929,10 грн.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність №611 від 01.12.2011р.

відповідача - не з'явився

В судовому засіданні 20.12.2011 року відповідно до ст.ст. 85, 99 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Західзовнішторг" звернулося до господарського суду Волинської області з позовом до Приватного підприємства "Мустангл" про стягнення 1443929,10 грн., в т.ч. 163680,00 грн. заборгованості, 17655,88 грн. пені, 29637,68 грн. інфляційних втрат, 9612,34 грн. 3% річних та 1223343,20 грн. процентів за користування товарним кредитом. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 20 від 01.07.2008 року.

Рішенням господарського суду Волинської області від 29.09.2011 року в позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Волинської області від 29.09.2010 року ТзОВ "Західзовнішторг" подало апеляційну скаргу, в якій просить, з урахуванням уточнень до апеляційної скарги, скасувати рішення господарського суду Волинської області від 29.09.2011 року у справі № 5004/1483/11 в частині відмови у стягненні 163680,00 грн. заборгованості, 17655,88 грн. пені, 29637,68 грн. інфляційних втрат, 9612,34 грн. 3% річних та прийняти в цій частині нове рішення, яким задоволити позов.

Апеляційна скарга мотивована тим, що господарським судом Волинської області не в повному обсязі були зясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, через загальний відділ документального забезпечення суду подав відзив на апеляційну скаргу в якому визнав наявність заборгованості. Просив скасувати рішення господарського суду Волинської області від 29.09.2011 року та задоволити позов в частині суми боргу, інфляційних та процентів річних.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2008 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) було укладено Договір № 20 (надалі Договір), згідно якого позивач зобовязався поставити, а покупець прийняти та оплатити згідно умов даного договору продукцію (товар) (п. 1.1). Кількість та ціна поставленого товару встановлюється сторонами за даними, що зазначені в перевізному документі - накладній (п. 2.3). Розрахунок по даному договору проводиться шляхом перерахування покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок у розмірі 100% вартості отриманого товару по факту поставки товару (товарної партії) тобто в день отримання товару (п. 4.1.). Фактом поставки товару являється дата вказана в товарно-транспортних накладних (п. 4.2.). За не оплату або несвоєчасний розрахунок за поставлений товар покупець оплачує продавцю пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, передбаченому Законом України "Про несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (п. 6.2).

Позивач у відповідності до умов договору поставив відповідачу продукцію на загальну суму 182680,00 грн. про що свідчать видаткові накладні № 475 від 31.07.2008 року, № 554 від 29.08.2008 року, № 602 від 29.09.2008 року, № 715 від 30.10.2008 року, № 800 від 28.11.2008 року, № 812 від 30.12.2008 року, 287 від 31.07.2009 року. Товар був прийнятий відповідачем, що підтверджено підписами представника відповідача та печатками відповідного підприємства.

За отриманий товар відповідач сплатив лише 19000,00 грн. На час прийняття рішення по справі борг відповідача за поставлений товар складав 163680,00 грн.

Згідно акту звірки взаємних розрахунків, підписаного між сторонами, станом на 17.03.2011 року відповідач визнав існування заборгованості в розмірі 163680,00 грн.

Гарантійним листом від 28.09.2011 року відповідач визнав існування заборгованості в сумі 163680,00 грн. за поставлений цемент згідно договору № 20 від 01.07.2008 року та зобов'язався погасити цю заборгованість до 01.01.2012 року.

Згідно з ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст. 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач свої зобовязання за договором щодо оплати вартості отриманого товару виконав неналежним чином, на день розгляду справи судом першої інстанції та прийняття оскаржуваного рішення у відповідача перед позивачем існувала заборгованість в сумі 163680,00 грн., що не заперечується самим відповідачем.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції вказав на необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами. При цьому зазначив, що сторонами не надано суду доручення на отримання товару, у наданих суду видаткових накладних не зазначено посад, прізвищ, імен та по-батькові осіб, які відпускали та отримували цемент.

Колегія суддів, на підставі аналізу обставин справи та наявних в матеріалах справи документальних доказів, вказує на необхідність застосування судом першої інстанції при вирішенні спору ст. 11 ЦК України щодо підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, ст. 509 ЦК України щодо поняття зобовязання, ст. 712 ЦК України, якою дано законодавче визначення договору поставки, ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 692 ЦК України щодо обовязку покупця оплатити товар та строку його оплати, а також ст. 526 ЦК України, ст. 173 ГК України, якими встановлено обовязок належного виконання зобовязання сторонами.

На підставі вищевказаних норм матеріального права, беручи до уваги документальні докази, які містяться в матеріалах справи (договір, видаткові накладні, акт звірки), колегія суддів дійшла висновку про законність та обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором № 20 від 01.07.2008 року в розмірі 163680,00 грн.

Колегія суддів вказує на необхідність застосування при вирішенні спору між сторонами також ч. 2 ст. 625 ЦК України, вимог ст. 549 ЦК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань".

Проаналізувавши зроблені позивачем розрахунки 3% річних, пені та інфляційних витрат колегія суддів встановила, що задоволенню підлягають вимоги про стягнення 17655,88 грн. пені, 29637,68 грн. інфляційних втрат, 9612,34 грн. 3% річних.

Відповідно рішення місцевого господарського суду про відмову в позові в частині стягнення 163680,00 грн. заборгованості, 17655,88 грн. пені, 29637,68 грн. інфляційних втрат, 9612,34 грн. 3% річних слід скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, про задоволення позову. В решті рішення слід залишити без змін.

Посилання сторін на те, що 30.09.2011 року відповідачем було сплачено частину заборгованості колегією суддів до уваги не приймається, оскільки зазначена сплата відбулась після винесення місцевим господарським судом 29.09.2011 року рішення по справі.

Судові витрати за розгляд справи в першій та апеляційній інстанціях на підставі ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Західзовнішторг" задоволити.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 29.09.2011 року у справі № 5004/1483/11 в частині відмови у стягненні 163680,00 грн. основного боргу, 17655,88 грн. пені, 9612,34 грн. 3% річних, 29637,68 грн. інфляційних втрат скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Стягнути з Приватного підприємства "Мустангл" (43016, м. Луцьк, вул. Братковського, 31, кв. 8, код 32144721) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Західзовнішторг" (43005, м. Луцьк, вул. Грушевського, 25, кв. 4, код 31964982) 163680,00 грн. основного боргу, 17655,88 грн. пені, 9612,34 грн. 3% річних, 29637,68 грн. інфляційних втрат, 14464,82 грн. судового збору (державного мита), 236,00 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті рішення залишити без змін.

4. Стягнути з Приватного підприємства "Мустангл" (43016, м. Луцьк, вул. Братковського, 31, кв. 8, код 32144721) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Західзовнішторг" (43005, м. Луцьк, вул. Грушевського, 25, кв. 4, код 31964982) 7232,41 грн. судового збору (державного мита) за розгляд апеляційної скарги.

5. Доручити господарському суду Волинської області видати відповідні накази.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Тимошенко О.М.

01-12/18021/11 18021/11