Постанова № 20801843, 01.12.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2011 року Справа № 5/100/2011/5003

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Василишин А.Р. , суддя Дужич С.П.

при секретарі Ткач Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача: представник Ляхович О.С.

відповідача: представники Паламарчук Д.М., Шарлай К.В., Ткач В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" на рішення господарського суду Вінницької області у справі № 5/100/2011/5003 від 20.10.11р. (суддя Бенівський В.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Красне - Агроінвест"

про стягнення 822 000,00 грн. збитків

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області у справі № 5/100/2011/5003 від 20.10.11р. відмовлено у задоволені позовних вимог публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" до товариства з обмеженою відповідальністю "Красне-Агроінвест" про стягнення збитків, заподіяних несанкціонованим відбором газу, в сумі 822 000,00 грн.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що позивач, всупереч приписів ст.33 ГПК України, не довів наявність повного складу цивільного правопорушення, понесення ним будь-яких збитків внаслідок незаконних дій відповідача.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 20.10.2011р. у справі 5/100/2011/5003 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Крім того, апелянт, як на підставу скасування, посилається на те, що відповідно до п. 5.9. Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затверджених Наказом МПЕ України від 27.12.2005р. № 618, відповідач відповідає за технічний стан комерційного вузла обліку та порушення правил його експлуатації в цілому, а не лише за цілісність встановлених на нього пломб.

Пункт 12.10. Правил встановлює, що несанкціоноване втручання в конструкцію чи в роботу вузла обліку є порушенням Правил. Абзац 5 п. 3 ч. 4. ст. 12 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу" визначає, що несанкціонований відбір природного газу спричинений самовільним під'єднанням, споживанням природного газу з навмисно пошкодженими приладами його обліку або поза охопленням приладами обліку є порушенням на ринку природного газу.

Факт порушення вказаних Правил та Закону, шляхом несанкціонованого відбору газу Відповідачем, на думку апелянта, підтверджується актом перевірки стану обліку природного газу від 12.07.2011р., в якому зазначено, що в технічній металевій пластині (блінді) на байпасній лінії комерційного вузла обліку зроблено отвір, який дає можливість споживання газу без обчислення його приладами обліку.

Також апелянт наголошує, що ні оперуповноважений УДСБЕЗ УМВС України Жмуцький О.Г., ні представник товариства Назаренко О.М., на документи яких посилається суд першої інстанції при визначені пломб як цілісних, не є відповідними фахівцями (експертами), які можуть встановити пошкодження механізму пломби.

Відповідно до п.2.1. Положення про порядок обліку обсягів розбалансування природного газу в газорозподільних мережах (далі - Положення), затвердженого наказом МПЕ України від 25.02.2004р. №112 підприємством (ПАТ «Вінницягаз») щомісячно визначаються обсяги розбалансування газу як різниця між обсягами надходження газу, фактично реалізованих споживачам, обсягів виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат газу, а також обсягів газу, використаних на власні потреби підприємства та передані іншим підприємствам.

В силу п. 2.4. Положення - для компенсації обсягів негативного розбалансування газу підприємство у місяці, в якому вони утворилися, закуповує ці обсяги газу у ДК "Газ України" з ресурсів НАК "Нафтогаз України" за ціною, що відповідає граничному рівню ціни на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання, встановленому Національною комісією регулювання електроенергетики країни (далі - НКРЕ), з урахуванням тарифу на його транспортування магістральними газопроводами та податку на додану вартість.

Враховуючи викладене вище позивач стверджує, що втрачені об'єми природного газу, які не підтверджені іншими постачальниками природного газу, ПАТ «Вінницягаз» змушене було закуповувати у ДК «Газ України», а, отже, нести відповідні збитки.

В підтвердження того, що Товариство несе зазначені збитки до господарського суду були надані копії договору від 01.03.2010р. №06/10-64 поставки природного газу для покриття (компенсації) обсягів негативного розбалансування газу; копію договору від 06.04.2010р. № 40/10-юр-06/10-146 поставки природного газу для виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат, а також, копії актів прийому - передачі природного газу до нього за період з 08.2010р. по 12.2010р., які не були прийняті судом до уваги та розглянуті як докази.

Таким чином, на думку скаржника, твердження суду про неправомірність нарахування збитків позивачем в частині постачання газу суперечить наведеним вище нормативно-правовим актам.

У судовому засіданні під час розгляду апеляційної скарги представником позивача доводи апеляційної скарги були підтримані у повному обсязі.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого він просить суд рішення господарського суду Вінницької області від 20.10.11р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з підстав, викладених у відзиві.

Представники відповідача додатково у судовому засіданні деталізували пояснення до відзиву на апеляційну скаргу.

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 20.10.2011р. у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" - без задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, 01 липня 2010 року між відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз", в особі філії - Вінницького управління газового господарства та ТОВ "Красне-Агроінвест", укладено договір №Тв10-14Птр. на транспортування природного газу (а.с.7-11, т.1).

За умовами договору позивач зобов'язався надати послуги з транспортування природного газу, згідно з договором на постачання природного газу в межах обсягів, підтверджених Постачальником через ОДУ ДК "Укртрансгаз", укладеним між відповідачем та незалежним постачальником, а відповідач зобов'язався сплатити послуги з транспортування.

Відповідно до договору позивачем протранспортовано відповідачеві, відповідно оформлених актів подачі-прийому та реалізації газу в жовтні-листопаді 2010 року 18 777м.куб. газу (а.с.13-14, т.1), який було оплачено платіжними дорученнями №882 від 02.12.10р. на суму 4024,27грн. та №914 від 15.12.10р. на суму 2697,29грн. (а.с.53-54, т.1).

12.11.2010 року, згідно заяви відповідача, було припинено газопостачання та опломбовано вхідну засувну арматуру пломбою МЖ 7044 ЛІГГ та зафіксовано показники вимірювальних приладів обліку газу на момент відключення, про що складено відповідний акт від 12.11.2010р. (а.с.21, т.1).

30 травня 2011 року здійснювалося зняття приладів комерційного вузла обліку природного газу, для чергової повірки, що посвідчується актом.

В той час представником Тиврівського цеху ВУГГ Назаренком О.М. підтверджено наявність пломби на байпасній лінії вузла обліку 19396511 ВІГГ, а також даним актом не виявлено жодних порушень обліку природного газу, оскільки в графі акту "Виявлені порушення обліку природного газу" поставлено прочерк, що свідчить про відсутність таких порушень.

12.07.2011 року, відповідно до заяви ТОВ "Красне-Агроінвест" про відновлення газопостачання, працівниками позивача було здійснено перевірку стану обліку природного газу та складено відповідний Акт від 12.07.2011 року (а.с.22, т1).

На момент складання вказаного акту було виявлено, що блінда байпасної лінії виготовлена з отвором 5-7 см., що є неприпустимим, про те протоколом огляду місця події складеного старшим оперуповноваженим УДСБЕЗ УМВС України у Вінницькій області капітаном міліції Жмуцьким О.Г. у цей же день - 12.07.2011 року зафіксовано факт, що на початок огляду пломби перебували в цілісному стані (а.с.31, т.1).

Відповідно п. 5.9. Наказу Міністерства палива та енергетики України від 27.12.2005 року № 618 "Про затвердження Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання" (далі по тексту судової постанови – Наказ №618), власник комерційного вузла обліку газу відповідає за технічний стан комерційного вузла обліку газу та порушення правил його експлуатації, а також за використання ЗВТ з вичерпаним терміном повірки. У разі виявлення на комерційних вузлах обліку газу несправності ЗВТ, витоків газу з імпульсних ліній диференційних манометрів, манометрів, пошкодження пломб або захисних елементів та інше власник комерційного вузла обліку газу має терміново проінформувати про це іншу сторону договору і, за необхідності, вжити заходів для забезпечення функціонування комерційного вузла обліку газу в робочому стані.

Оскільки, пломби, якими було опломбовано і закрито доступ до блінди були цілими, то свій обов'язок по збереженню пломб цілими ТОВ "Красне-Агроінвест" виконало в повному обсязі та у відповідності із зазначеними правилами.

Згідно п. 5.12 п. 5 Наказу №618, у разі виникнення між сторонами суперечливих питань щодо технічних, у тому числі метрологічних, характеристик ЗВТ сторони договору мають право вимагати проведення позачергової або експертної повірки ЗВТ територіальними органами Держспоживстандарту України.

В порушення умов договору і даного пункту, позивач в актах не фіксував і не заявляв претензії щодо цілісності пломб. Не було проведено експертизи щодо пошкоджень пломби на блінді.

Покликання позивача на висновки проведених експертиз науково-дослідним експертно-криміналістичним центром УМВСУ у Вінницькій області Рівненським апеляційним господарським судом оцінюється критично, нарівні із усіма доказами, та відхиляється, як таке, що є необґрунтованим та безпідставним.

У межах розгляду даного господарського спору місцевим господарським судом жодних судових експертиз не призначалося.

Поряд з тим у висновках спеціалістів (не експертів чи експертизи) №72-Т від 31.07.11р. (а.с.64-74, т.1) та №80-Т від 01.08.11р. (а.с.75-80, т.1) зазначено, що дані дослідження проводилися у межах звернення ПАТ «Вінницягаз» щодо несанкціонованого відбору природного газу ТОВ «Красне-Агроінвест». На відміну від експерта, спеціаліст не попереджається про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.

Оскільки такі дослідження не були предметом судової експертизи, а лише предметом дослідження спеціаліста, суд другої інстанції вважає, Що вони не можуть бути належними та допустимими доказами у даній справі.

Відповідно до п. 12.10 п. 12 Наказу №618, за будь-яких перевірок у разі виявлення недоліків, що впливають на результати вимірювань об'єму газу (помилки в розрахунках об'єму протранспортованого газу, відсутність чи вихід з ладу вимірювальних перетворювачів параметрів газу і перепаду тиску, витоки газу в імпульсних лініях до перетворювачів тиску газу та перепаду тиску, виявлення факту несанкціонованого втручання в конструкцію чи в роботу вузла обліку, використання конфігурації обчислювача, яка не відповідає документації на комерційний вузол обліку газу та інше), представник сторони, яка здійснює перевірку комерційного вузла обліку газу, разом з відповідальною особою за його технічний стан складає двосторонній акт про виявлені недоліки (форма акта довільна).

Таким чином, представник облікової організації при виявленні будь-яких недоліків, зобов'язаний був скласти про це акт, натомість було складено лише акт перевірки стану обліку природного газу від 12 липня 2011 року, яким встановили наявність отвору у опломбованій блінді, що свідчить про те, що всі пломби під час перевірки були цілісними.

За 2010 рік підприємство використало 18 315,00 м3 газу, що підтверджується показниками лічильника і самими представниками ПАТ "Вінницягаз" в акті 12.07.2011р., а також технічними характеристиками зерносушарки, так як дана байпасна лінія використовується виключно для неї. Технічні показники зерносушарки відповідають кількості використаного газу.

І у позовній заяві і у апеляційній скарзі позивач стверджує, що газ, який було спожито відповідачем є газом понад зафіксовані в актах об'ємах. Проте всупереч таким твердженням позивач - ПАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" - не надав доказів того, що відповідач спожив газ понад зафіксовані лічильником норми на суму 822 000,00 грн.

Необґрунтованим є посилання позивача на ч. 2 ст. 23 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" від 08.07.2010 року №2467-VI, що порушення на ринку природного газу є несанкціонований відбір газу, так як, позивач не надав доказів, що підтверджують дані висновки.

З матеріалів справи вбачається, що газ до зерносушарки був включений в період з 06.09.2010р. по 12.11.2010р., тобто 67 календарних днів або 50 робочих днів.

На зерновій зерносушарці МС-1075 встановлений лічильник, що рахує години роботи вигрузного шнеку. Відповідно до показників даного лічильника вигрузний шнек працював 115,3 год., а при 8-ми год. робочому дні виходить, що вигрузний шнек працював 14,41 робочих днів. Це спростовує твердження позивача про роботу обладнання 24 години на добу протягом 67 календарних днів (а.с.97-104, т.1).

Відповідно, ТОВ "Красне-Агроінвест" затратило 18 315 м3 газу, що підтверджено показниками газового лічильника і позивачем.

Позивач не надав доказів, що відповідач несанкціоновано відбирав газ, втручався в роботу газового устаткування, знімав чи пошкоджував пломби на блінді тощо.

Кількість газу, який, як стверджує позивач, відповідач використав через пошкоджену блінду в обхід ЗВТ (а такий засіб вимірювальної техніки - газовий лічильник - обладнаний приладом бездротового зв’язку із диспетчерським пунктом позивача) не доведена доказами, а відтак і сума позову не ґрунтується на відповідній доказовій базі.

Крім того, позивач не врахував технічні можливості агрегату, який працював на території відповідача та дані його вимірювальних приладів, адже газ йшов на опалювання лише одного агрегату - зерносушарки. Інших споживачів газу у відповідача не було.

При первісному обстеженні запірних вузлів та пломб за участю представника УМВС України у Вінницькій області в протоколі від 12.07.2011 р. зазначено, що пломби цілі, а відтак при цілих пломбах поставити блінду з отвором відповідач не міг.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині понесених збитків, позивач припускає, що використання газу поза приладом обліку призвело до розбалансування поставок природного газу у регіоні (як у Тиврівському районі так і у Вінницькій області) і зазначає, що для компенсації обсягів негативного розбалансування газу він був змушений закупити ці обсяги додатково у ДК "Газ України" з ресурсів НАК "Газ України".

Разом з тим, чи цей газ йшов тільки на зерносушарку відповідача чи на десятки інших споживачів в регіоні, які нераціонально його використовували, позивачем не доведено.

Матеріалами справи обґрунтовується, що між сторонами спору укладено лише договір на транспортування природного газу (а.с.7-12, т.1) по встановленим тарифам, а не його купівлю-продаж (постачання). Зазначеним договором №Тв10-14Птр від 01.07.10р. обсяги не визначені.

Позивачем надано у письмовій формі доказ планування транспортування обсягів природного газу станом на 28.10.10р. та 26.11.10р. кінцевим споживачам, у тому числі і для ТОВ «Красне-Агроінвест»(а.с.15-20, т.1). Обсяги транспортування для відповідача за вказаний період становлять по 3.000тис.куб.м. При цьому цими ж даними підтверджується, що у першому періоді (станом на 28.10.10р.) 3.000тис.куб.м. природного газу постачальником ТОВ «Укренерго» із ресурсів ТОВ «Укрнафтогазінвест» було передано для кінцевого постачальника ТОВ «Приват Енерго», який його передав кінцевому споживачу – ТОВ «Красне-Агроінвест». У другому періоді (станом на 26.11.10р.) 3.000 тис.куб.м. природного газу постачальником ТОВ «Укрземресурс» із ресурсів ЗАТ «Нафтогазвидобування» було передано для кінцевого постачальника ТОВ «Приват Енерго», який його передав також кінцевому споживачу – відповідачу у даній справі ТОВ «Красне-Агроінвест».

Відтак позивач міг понести тільки збитки від надання послуг по транспортуванню завищених об'ємів газу, якщо б такі були виявлені та підтверджені належними та допустимими доказами, у тому числі і акти розбалансування подачі-прийому та реалізації газу від постачальників газового ринку.

Окрім того судом апеляційної інстанції у спростування доводів апеляційної скарги зазначається таке.

Позивач звертає увагу суду, що ним з метою недопущення розбалансування газу у регіоні було укладено договір № 06/10-64 поставки природного газу між дочірньою компанією «Газ України» національної акціонерної компанії «Нафтогаз»(а.с.11-113, т.1), відповідно до якого постачальник передає покупцеві у 2010 році імпортований природний газ для покриття (компенсації) обсягів негативного розбалансування газу, а покупець зобов’язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.

У підтвердження факту отримання додає акти прийому-передачі природного газу за період із серпня по грудень 2010 року (а.с.123-127, т.1).

Однак такі доводи апелянта не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зазначені акти прийому-передачі природного газу позивачем були складені за отримання імпортованого природного газу для виробничо-технологічних витрат та нормативних витрат, що власне зазначено і у актах прийому-передачі із посиланням на договір №06/09-2130 від 01.12.09р.

Договір №06/09-2130 від 01.12.09р. позивач не надав ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції. Натомість додана копія договору №40/10-юр-06/10-146 від 06.04.10р., який укладений між Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та відкритим акціонерним товариством «Вінницягаз», на передачу у власність покупцю в 2010 році природного газу для виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат в обсязі до 20 692,300 тис.куб.м. (а.с.117-119, т.1), який до правовідносин розбалансування жодного відношення не має.

Таким чином покладання витрат на відповідача, через призму заподіяння, нібито останнім, збитків шляхом несанкціонованого відбору газу, на закупівлю в ДК "Газ України" з ресурсів НАК "Нафтогаз України" на додаткові об'єми є неправомірним та неприпустимим.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. У розумінні цієї статті Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Аналогічні приписи містяться у статті 225 Господарського кодексу України. Згідно з пунктом 1 якої до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

За змістом ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Застосування цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб'єкт, об'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторона. Суб'єктом є боржник; об'єктом - правовідносини по зобов'язаннях; об'єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками; суб'єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки і її наслідків.

Правильне встановлення порушеного цивільно-правового обов’язку за договором є необхідним для відповідної кваліфікації змісту правовідносин, що виникли із факту порушення.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає, тобто для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно ст.623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Позивачем не доведено нанесення йому збитків відповідачем шляхом несанкціонованого, в обхід ЗВТ, споживання природного газу.

Згідно зі ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Поряд з тим є сумнівним твердження позивача щодо наявності (обліковування по бухгалтерському обліку) у нього збитків саме на суму 822000грн. У разі наявності б такої заборгованості, її обліку у бухгалтерських регістрах, позивач підпадав під дію Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію», оскільки така заборгованість утворилася станом на 01.01.11р. Жодних належних та допустимих доказів суду не надано.

Апеляційною інстанцію в учасників судового процесу також з’ясовано, що ні на день подання позову, ні до його подання не було жодних процесуальних дій та документів, які встановлюються нормами кримінального процесуального кодексу України.

Рівненський апеляційний господарський суд, з огляду на досліджені обставини, приходить до висновку що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Вінницької області від 20.10.2011р. у справі №5/100/2011/5003 залишити без змін, апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" - без задоволення.

Справу №5/100/2011/5003 повернути господарському суду Вінницької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Дужич С.П.

01-12/17093/11 17093/11