Постанова № 20801837, 29.11.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2011 р. Справа № 5004/1637/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Тимошенко О.М.

судді Огороднік К.М. , судді Коломис В.В. при секретарі Ващук К.О.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1

від відповідача - Хельчик І.В.

від третьої особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Приватного підприємства "Світогор" на рішення господарського суду Волинської області від 05.10.11 р. у справі № 5004/1637/11

за позовом Фізична особа-підприємець ОСОБА_4

до Приватне підприємство "Світогор"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

- ОСОБА_5

про стягнення в сумі 56 142 грн. 25 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 05.10.2011 року у справі № 5004/1637/11 (суддя Якушева О.І.) позов задоволено частково. Присуджено стягнути з приватного підприємства "Світогор" на користь фізичної особи ОСОБА_4 50615 грн. 26 коп. шкоди, 506 грн. 12 коп. витрат, пов'язаних з оплатою державного мита, 212 грн. 78 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В позові про стягнення 5 526 грн. 99 коп. шкоди відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить останнє скасувати з підстав порушення норм процесуального та матеріального права, не повного з'ясування обставин справи та припинити провадження по справі. Зокрема зазначає, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про завдання позивачу матеріальної шкоди саме на суму 50615,26 грн. Згідно акту експертизи було встановлено вартість пошкодженого вантажу, а не реально заподіяні збитки, оскільки частина вантажу і досі перебуває у володінні позивача, становить певну матеріальну цінність та її залишкова вартість не визначена. Окрім цього судом не враховано, що автомобіль відповідача, за участю якого трапилось ДТП, являється забезпеченим транспортним засобом згідно договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відтак, відшкодування заподіяної шкоди, в межах встановленого ліміту має бути здійснено позивачеві страховою компанією за відповідним зверненням останнього.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів викладених в апеляційній скарзі заперечує, вважає їх необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Вказує, що експертиза була проведена за участю директора ПП "Світогор", який погодився з наведеною в акті інформацією. Звернення з позовом до страхової компанії є правом позивача, а не обов'язком. Окрім цього, відповідач не надавав інформації щодо наявності укладеного договору страхування.

В судовому засіданні представник позивача підтримав викладені у відзиві заперечення.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про причини явки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце судового засідання, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Волинської області від 05.10.2011 року у справі № 5004/1637/11 залишити без змін виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.02.2011р. між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 як відправником і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 як перевізником було укладено договір №09-2/02 на перевезення вантажу автомобільним транспортом за маршрутом м. Одеса смт. Вишневе, Київської області.

Відповідно до п.2.5. сторонами договору було підписано акт про завантаження автомобіля та складено товарно-транспортну накладну від 09.02.2011р.

10.02.2011р. близько 00 год.15 хв. на 220 км + 850 м автомобільної дороги Київ Одеса сталась дорожньо - транспортна пригода.

ОСОБА_5, керуючи автомобілем "Мерседес", державний номер НОМЕР_1, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, в результаті чого здійснив наїзд на стоячий на обочині дороги транспортний засіб - автомобіль "Рено Преміум", державний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_6 В результаті даного зіткнення транспортні засоби, а також вантаж, який знаходився в автомобілі "Рено Преміум", отримали пошкодження.

Постановою Ковельського міськрайонного суду від 21.04.2011 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.

Постановою апеляційного суду Волинської області від 01.06.2011р. постанову Ковельського міськрайонного суду від 21.04.2011р. залишено без змін.

Позивач - підприємець ОСОБА_4 звернувся з позовною заявою до господарського суду Волинської області, в якій на підставі ст.ст. 1166, 1187 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача 56142,25 грн. шкоди, як з власника джерела підвищеної небезпеки, посилаючись на те, що шкоду йому завдано з вини водія автомобіля "Мерседес", державний номер НОМЕР_1, який належить приватному підприємству "Світогор".

До розміру шкоди в сумі 56142,25 грн. позивачем включено:

- вартість пошкодженого товару в сумі 48944,98 грн.;

- вартість експертизи в сумі 1440,00 грн.;

- вартість проживання представника позивача ОСОБА_7 в готелі м. Умань з 10.02.2011 р. по 11.02.2011 р. в сумі 230,28 грн.;

- вартість проїзду автомобільним транспортом представника на місце ДТП (вартість пального) в сумі 525,99 грн.;

- вартість послуг з вилучення та утилізації пошкоджених люмінісцентних ламп ЛБ в сумі 4521,00 грн.;

- витрати на придбання бочки об'ємом 200 л для забезпечення безпечного вилучення відходів в сумі 480,00 грн.

Згідно із ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Відповідно до ч.2 ст.1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У відповідності з п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992р. “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди”, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статтей 440 і 450 ЦК шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Згідно з п.4 цієї постанови під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Із свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу АСС 018497 вбачається, що транспортний засіб - автомобіль "Мерседес", яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди товару позивача, належить відповідачу.

У відповідності із ст.1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових обовязків.

Отже, відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у звязку з виконанням трудових (службових) обовязків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_5 працює водієм приватного підприємства "Світогор". Це підтверджується наказом № 47 від 17.01.2006р. про прийняття на роботу, записом в трудовій книжці ОСОБА_5 НОМЕР_3.

Під час скоєння ДТП ОСОБА_5 виконував перевезення вантажу за завданням ПП "Світогор".

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність тверджень відповідача щодо покладення відповідальності на перевізника - підприємця ОСОБА_6, оскільки за умовами ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що це сталося не з його вини. В даному випадку вини перевізника немає, оскільки винуватцем ДТП визнано ОСОБА_5

Згідно з актом експертизи № В-9-У від 11.02.2011р. (а.с.24-25), складеним Черкаською торгово-промисловою палатою, вартість пошкодженого товару, який перевозився в автомобілі "Рено Преміум", державний номер НОМЕР_2, складає 48944,98 грн.

Експертизу проведено за участю представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 ОСОБА_7 та директора ПП "Світогор" Шестакова А.В., які, як зазначено в акті експертизи №В-9-У від 11.02.2011р., погодилися з наведеною в пунктах 1-13 цього акта інформацією.

Колегією суддів не приймаються до уваги твердження апелянта про те, що експертизою визначено лише вартість пошкодженого товару, яка є закупівельною, та не враховано залишкову вартість цього товару, яка на думку скаржника містить певну матеріальну цінність. Суд вважає, що з огляду на специфіку пошкодженого товару (люмінісцентні лампи) відповідачем не доведено, яку матеріальну цінність можуть становити пошкоджені залишки даного товару.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, яких особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що реально понесені позивачем витрати саме у зв'язку із скоєнням із вини водія відповідача ДТП підтверджуються:

- актом експертизи Черкаської торгово-промислової палати №В-9-У від 11.02.2011р., згідно з яким вартість пошкодженого внаслідок наїзду автомобіля відповідача товару складає 48944,98 грн.;

- платіжним дорученням від 14.02.2011р. про перерахування Черкаській торгово-промисловій палаті 1440 грн. за проведення експертизи;

- рахунком на оплату готелю "Фортеця" м.Уманя від 10.02.2011р., фіскальним чеком про сплату 230,28 грн., згідно з якими ОСОБА_7, який виїжджав на місце події та брав участь під час проведення експертизи Черкаською торгово-промисловою палатою 11.02.2011р. як представник фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, було сплачено 230,28 грн. за проживання в готелі "Фортеця" м.Уманя з 10.02.2011р. по 11.02.2011р.

Колегія суддів також вважає вірним висновок суду першої інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог на суму 5526,99 грн. які складаються із:

- оплати вартості проїзду автомобільним транспортом представника на місце ДТП (вартість пального) в розмірі 525,99 грн. На підтвердження цих витрат позивач посилається на фіскальний чек від 10.02.2011р.;

- оплати вартості послуг з вилучення та утилізації пошкоджених люмінесцентних ламп ЛБ в розмірі 4521 грн. На підтвердження цих витрат позивач посилається на: копію договору надання екологічних послуг по вилученню відходів від 17.02.2011р. (а.с.36-41), копію рахунку-фактури ТзОВ "Українсько-німецька компанія "Біос" №СФ-0000080 від 17.02.2011р. на оплату 4521 грн. (а.с.42), копію квитанції від 21.02.2011р. про перерахування ТзОВ "Українсько-німецька компанія "Біос" 4521 грн. (а.с.49);

- витрат на придбання бочки обємом 200 л для забезпечення безпечного вилучення відходів в розмірі 480 грн. На обґрунтування цих витрат позивач посилається на копію видаткової накладної №0000000136 від 25.02.2011р., копію квитанції від 21.02.2011р.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, із змісту фіскального чеку від 10.02.2011р., який подано на підтвердження витрат, понесених на оплату вартості проїзду автомобільним транспортом представника на місце ДТП (вартість пального), згідно з яким в м. Вінниця на АЗС придбано пальне на суму 525,99 грн., не видно, ким було придбано пальне. Крім цього, цей фіскальний чек не дозволяє зробити висновок про те, що пальне було придбано саме у звязку із необхідністю поїздки представника позивача на місце пригоди. Докази на обґрунтування витрат, понесених позивачем на оплату вартості послуг з вилучення та утилізації пошкоджених люмінесцентних ламп ЛБ в розмірі 4521 грн. не свідчить про те, що утилізовувались саме ті люмінесцентні лампи, які були пошкоджені внаслідок ДТП. Також, копія видаткової накладної №0000000136 від 25.02.2011р., копія квитанції від 21.02.2011р. не дозволяють дійти висновку про те, що бочку ємністю 200 л широкогорлу б/у було придбано позивачем саме у звязку із пошкодженням його вантажу водієм відповідача.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями відповідача як заподіювача шкоди і понесеними позивачем витратами на оплату вартості проїзду автомобільним транспортом представника на місце ДТП, на оплату вартості послуг з вилучення та утилізації пошкоджених люмінесцентних ламп ЛБ, на оплату вартості бочки обємом 200 л є правомірним.

Стосовно твердження апелянта, що позовні вимоги мають бути пред'явлені до ЗАТ "Перша страхова компанія", оскільки автомобіль "Мерседес" д.н.з. НОМЕР_1, за участю якого відбулось ДТП, являється забезпеченим транспорнтним засобом згідно договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВЕ/2061357), суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, яка діяла станом на 10.02.2011 року - момент вчинення ДТП), учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані вжити заходів до невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, перебачених цим Законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди (п. 33.1.2); проінформувати один одного про себе, своє місце проживання, назву та місцезнаходження страховика та надати відомості про відповідні страхові поліси (п. 33.1.3); зберегти транспортний засіб чи пошкоджене майно в такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, доки їх не огляне призначений страховиком аварійний комісар або експерт.

Однак апелянтом не подано жодних доказів виконання ст. 33 вказаного Закону (звернення до страховика, збереження транспортного засобу чи пошкодженого майна до огляду страховим комісаром тощо), що позбавляє останнього права на відшкодування шкоди за його винні дії страховиком у порядку, передбаченому ст. 1194 ЦК України. Відповідна правова позиція підтверджена Верховним Судом України (постанова від 24.12.2010 р. № 6-1ц10).

Таким чином суд вважає безпідставними та необгрунтованими вищевказані твердження апелянта.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 05.10.2011 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає. Зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не обґрунтовані та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні апеляційної скарги Приватного підприємства "Світогор" від 14.10.2011 року № 1503 відмовити.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 05.10.2011 року у справі № 5004/1637/11 залишити без змін.

3. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Коломис В.В.

01-12/17071/11 17071/11