Постанова № 20801736, 21.12.2011, Севастопольський апеляційний господарський суд

<Список >

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 грудня 2011 року Справа № 5002-2/3365-2011 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіПроценко О.І.,

суддівВоронцової Н.В.,

Фенько Т.П.,

за участю представників сторін:

прокурор: Шульга Антон Миколайович, посвідчення № 574 від 18.11.08, старший прокурор відділу прокуратури міста Севастополя;

позивача: ОСОБА_2, довіреність № 01-01/2685 від 22.11.11, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим;

позивача: не з'явився, Республіканський комітет по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим;

відповідача: не з'явився, Сакська районна державна адміністрація;

відповідача: ОСОБА_3, довіреність № б/н від 14.10.11, товариство з обмеженою відповідальністю "Кримський дім ЛТД";

розглянувши апеляційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю "Кримський дім ЛТД" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Толпиго В.І. ) від 14 жовтня 2011 року у справі №5002-2/3365-2011

за позовом Сімферопольського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах в особі (вул. Дзержинського, 6,Сімферополь,95034)

Ради Міністрів Автономної Республіки Крим (пр. Кірова, 13,Сімферополь,95000)

Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим (вул. Кечкеметська, 114,Сімферополь,95038)

до Сакської районної державної адміністрації (вул. Леніна, 15,Саки,96500)

товариства з обмеженою відповідальністю "Кримський дім ЛТД" (вул. Узлова, 10,Сімферополь,95047)

про визнання протиправним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Сімферопольській міжрайонний природоохоронний прокурор в інтересах держави в особі Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Сакської районної державної адміністрації та товариства з обмеженою відповідальністю "Кримський дім ЛТД" про визнання противоправним та скасування розпорядження Сакської районної державної адміністрації в АР Крим №268-р від 18.03.08р. «Про затвердження технічної документації з землеустрою та надання в оренду земельну ділянку TOB «Кримський дім ЛТД»для продовження будівництва та обслуговування автозаправної станції на території Ліснівської сільської ради Сакського району», про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 17.09.2008 року, якій укладено між Сакської районною державною адміністрацією та TOB «Кримський дім ЛТД».

Позовні вимоги мотивовані тим, що проведеною Сімферопольською міжрайонною природоохоронною прокуратурою перевіркою встановлено, що розпорядженням Сакської районної державної адміністрації в АР Крим №268-р від 18.03.08р., передано в оренду земельну ділянку TOB «Кримський дім ЛТД»для комерційного використання для продовження будівництва та обслуговування автозаправної станції на території Ліснівської сільської ради Сакського району. На підставі вищевказаного розпорядження між Сакською районною державною адміністрацією та TOB «Кримський дім ЛТД»17.09.2008 року було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого, земельна ділянка передається в оренду підприємству для використання в комерційних цілях для продовження будівництва та обслуговування автозаправної станції. Сімферопольський міжрайонний природоохоронний прокурор вважає, що Сакською районною державною адміністрацією при передачі в оренду другому відповідачу земельної ділянки були порушенні вимоги чинного законодавства.

08 вересня 2011 року, в ході розгляду справи в суді першої інстанції представник Ради міністрів АР Крим надав суду пояснення по справі, в яких зазначив, що позовні вимоги Сімферопольського міжрайонного природоохоронного прокурора підлягають задоволенню тому, що до повноважень районної державної адміністрації не належить надання земельної ділянки для комерційного використання, для будівництва та обслуговування автозаправної станції, тому що така передача не повязана з правом районної адміністрації, визначеним ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України, передавати земельні ділянки у користування для сільськогосподарського використання та ін. Таким чином, розпорядження від 18.03.2008 р. № 268-р прийняте Сакською районною державною адміністрацією із перевищенням повноважень, а договір оренди земельної ділянки від 17.09.2008 р. укладено у порушення вимог статті 203 Цивільного кодексу України.

06.10.2011 р. Сімферопольський міжрайонний природоохоронний прокуратур АР Крим направив лист, в якому зазначив про допущення технічної помилки при підготовці позову, та просив суд вважати пункт 2 прохальної частини позовної заяви викладеним в наступній редакції: «визнати недійсним розпорядження Сакської районної державної адміністрації в АР Крим № 268-р від 18.03.08 «Про затвердження технічної документації з землеустрою та надання в оренду земельної ділянки ТОВ «Кримський дім ЛТД»для продовження будівництва та обслуговування автозаправної станції на території Ліснівської сільської ради Сакського району».

14.10.2011 року, від TOB «Кримський дім ЛТД»надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вважав позовні вимоги прокуратури необґрунтованими. Також відповідач зазначав, що позовні вимоги щодо визнання недійсним розпорядження Сакської районної державної адміністрації в АР Крим № 268-р від 18.03.08 «Про затвердження технічної документації з землеустрою та надання в оренду земельної ділянки ТОВ «Кримський дім ЛТД»для продовження будівництва та обслуговування автозаправної станції на території Ліснівської сільської ради Сакського району»не підлягають розгляду в порядку господарського судочинства. Також, як вважає другий відповідач, наявний в матеріалах справи акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 14.7.2011 року не відповідає порядку планування та проведення перевірок, тому не може бути належним доказом у справі.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Толпиго В.І..) від 14 жовтня 2011 року у справі №5002-2/3365-2011 позов задоволено.

Визнано недійсним розпорядження Сакської районної державної адміністрації № 268-р від 18.03.2008 року “Про затвердження технічної документації з землеустрою та надання в оренду земельну ділянку ТОВ “Кримський дім ЛТД”для продовження будівництва та обслуговування автозаправної станції на території Ліснівської сільської ради Сакського району,,.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 17 вересня 2008 року, укладений між Сакською районною державною адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю "Кримський дім ЛТД" (95000, м. Сімферополь, вул. Червоногвардійська, 16, кв. 6, Ідентифікаційний код 24698318).

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції із посиланням на статтю 122 Земельного кодексу України, частину 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а також на вимоги статей 203, 215 Цивільного кодексу України, дійшов висновку про те, що Сакська районна державна адміністрація не мала необхідний обсяг цивільної дієздатності на прийняття розпорядження №268-р від 18.03.2008 року «Про затвердження технічної документації з землеустрою та надання в оренду земельної ділянки ТОВ «Кримський дім ЛТД»для продовження будівництва та обслуговування автозаправної станції на території Ліснівської сільської ради Сакського району», а тому, як наслідок, підлягає визнанню недійсним і договір оренди земельної ділянки, яка знаходиться південно-східніше сторони автодороги Саки-Сизівка за адресою: село Ліснівка по вулиці Садова, №58 «а»за межами населених пунктів, на території Ліснівської сільської ради Сакського району, кадастровий номер 01:243:839:00:06:001:0525, від 17.09.2008 року, якій укладений між Сакської районною державною адміністрацією та TOB «Кримський дім ЛТД».

Не погодившись із рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Кримський дім ЛТД" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та порушенням норм матеріального права. Так заявник апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не визначені норми, згідно яким Сакська РДА не має повноважень на розпорядження землями для комерційних цілей і також не встановлено, що виключно Рада Міністрів АР Крим має такі повноваження. Також заявник скарги зазначає, що акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 14.7.2011 року не відповідає порядку планування та проведення перевірок, тому не може бути належним доказом у справі.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2011 року, апеляційну скаргу прийнято та призначено до розгляду на 30 листопада 2011 року у складі колегії суддів: Головуючий суддя: Проценко О.І. судді: Воронцова Н.В., Фенько Т.П.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 30 листопада 2011 року розгляд справи був відкладений на 14 грудня 2011 року.

02 грудня 2011 року, Севастопольським апеляційним господарським судом був направлений запит №5038-59856 до Ліснівської сільської ради, в якому суд просив надати відомості, щодо прийняття рішення щодо віднесення обєкту автозаправної станції, розташованої на земельній ділянці загальною площею 0,2500га, кадастровий №0124383900060010525, яка знаходиться на території Ліснівської сільської ради Сакського району до обєктів для суспільних потреб, повязаних з обслугуванням жителів територіальної громади району.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 грудня 2011 року розгляд справи був відкладений на 21 грудня 2011 року.

В судовому засіданні 21 грудня 2011 року представник TOB «Кримський дім ЛТД»підтримав доводи апеляційної скарги, а також зазначив, що АЗС є обєктом дорожного сервісу створена для задоволення потреб суспільства у тому числі для обслугування жителів територіальної громади, у звязку з чим просив скасувати рішення суду першої інстанції, прокурор та представник Ради Міністрів Автономної Республіки Крим проти доводів апеляційної скарги заперечували та просили відмовити в її задоволенні, по підставам її необґрунтованості. Інші представники сторін у судове засідання не з'явилися, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористалися, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України явка у судове засідання це право, а не обовязок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Тому, з урахуванням наявних у справі доказів, судова колегія визнала можливим розглянути справу у відсутність осіб, що не з'явилися.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

Розпорядженням голови Сакської районної державної адміністрації «Про затвердження технічної документації з землеустрою та надання в орендої земельної ділянки ТОВ «Кримський дім ЛТД»для продовження будівництва та обслуговування автозаправної станції на території Ліснівської сільської ради Сакського району»№ 268-р від 18.03.2008 року передано ТОВ «Кримський дім ЛТД»в довгострокову оренду для продовження будівництва та обслуговування автозаправної станції земельну ділянку площею 0,2500 га (арк.с. 59-60).

На підставі вищевказаного розпорядження між Сакською районною державною адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю "Кримський дім ЛТД" був укладений договір оренди від 17.09.2008 року (арк.с. 11-14).

Відповідно до пункту 1 якого,орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для комерційного використання для продовження будівництва та обслуговування автозаправочної станції, яка знаходиться південно-східніше сторони автодороги Саки-Сизівка за адресою: село Ліснівка по вулиці Садова, №58 «а»за межами населених пунктів, на території Ліснівської сільської ради Сакського району, кадастровий номер 01:243:839:00:06:001:0525.

Проведеною Сімферопольською міжрайонною природоохоронною прокуратурою перевіркою встановлено, що розпорядження Сакської районної державної адміністрації в АР Крим № 268-р від 18.03.2008 року прийнято з порушенням вимоги чинного законодавства, що і стало підставою для звернення прокурора в інтересах позивачів із позовною заявою до суду, із вимогами про визнання недійсним зазначеного розпорядження та договору оренди земельної ділянки від 17.09.2008 року.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною першою статті 124 Земельного кодексу України (станом на дату прийняття спірного розпорядження), передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно з пункту 12 перехідних положень Земельного кодексу України, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до статті 17 Земельного кодексу України, до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Статтею 122 Земельного кодексу України визначено розмежування повноважень щодо розпорядження землями між органами виконавчої влади.

Відповідно до частини третьої статті 122 Земельного кодексу України (станом дату на прийняття спірного розпорядження), районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) сільськогосподарського використання;

б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті;

в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

Зі змісту статті 122 Земельного кодексу України вбачається, що він обмежує обсяг цивільної дієздатності районних державних адміністрації в частині передачі у власність або у користування земельних ділянок, визначаючи перелік цільового використання земель.

В інших випадках, за виключенням зазначеного та випадків передбачених статтями 149, 150 Земельного кодексу України, землі за межами населених пунктів передає Рада міністрів АР Крим.

Так відповідно частини 6 статті 122 Земельного кодексу України Рада міністрів Автономної Республіки Крим на території Автономної Республіки Крим передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст та за їх межами для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті, а також погоджує передачу таких земель у власність або у користування районними державними адміністраціями на їх території для будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо).

Отже, чинним законодавством чітко визначені повноваження районних державних адміністрації щодо розпорядження землями за межами населених пунктів.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, спірним розпорядженням голови Сакської районної державної адміністрації «Про затвердження технічної документації з землеустрою та надання в оренду земельної ділянки ТОВ «Кримський дім ЛТД»передане в строкове платне користування земельну ділянку комерційного використання, для продовження будівництва та обслуговування автозаправної станції на території Ліснівської сільської ради Сакського району», за адресою: село Ліснівка по вулиці Садова, №58 «а»за межами населених пунктів, на території Ліснівської сільської ради Сакського району.

Статття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та нормативно-правовими актами. Додержання принципу законності направлене на недопущення свавілля в органах державної влади та місцевого самоврядування та передбачає, перш за все, прийняття субєктами владних повноважень законних актів, тобто певної форми актів, виданих у визначеному порядку компетентними органами в межах їх повноважень.

У частині 2 статті 144 Конституції України зазначено, що рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції України чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду. Цьому Конституційному положенню відповідає Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні”, у частині 10 статті 59 якого визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до статті 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду. Розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

В пункті 2 Роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів” від 26.01.2000 р. N 02-5/35 (з наступними змінами та доповненнями) зазначено, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку про те, що вказане розпорядження прийнято із порушенням чинного законодавства, оскільки надання земельної ділянки для будівництва та обслуговування автозаправної станції за межами населених пунктів та в комерційних цілях, у відповідності із статтею 122 Земельного кодексу України не належить до повноважень районної державної адміністрації, оскільки автозаправна станція не є об'єктом, пов'язаним з обслуговуванням жителів територіальної громади району.

Також судова колегія звертає увагу на те, що будь яких рішень щодо віднесення обєкту автозаправної станції, до обєктів для суспільних потреб, повязаних з обслугуванням жителів територіальної громади району не приймалося.

Вказане також підтверджується листом Ліснівської сільської ради Лакського району АР Крим від 08.12.2011р. №693/02-216, відповідно якому зазначено, що рішення щодо віднесення обєкту автозаправної станції, розташованої на земельній ділянці загальною площею 0,2500га, кадастровий №0124383900060010525, яка знаходиться на території Ліснівської сільської ради Сакського району до обєктів для суспільних потреб, повязаних з обслугуванням жителів територіальної громади району не приймалося.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що позовні вимоги щодо визнання недійсним розпорядження Сакської районної державної адміністрації в АР Крим № 268-р від 18.03.08 «Про затвердження технічної документації з землеустрою та надання оренду земельної ділянки ТОВ «Кримський дім ЛТД»для продовження будівництва та обслуговування автозаправної станції на території Ліснівської сільської ради Сакського району»обґрунтовані та підлягають задоволенню, оскільки Сакська районна державна адміністрація не мала повноважень на вчинення відповідних дій, щодо передачі земельної ділянки для комерційних цілей, оскільки це не повязано з правом районної державної адміністрації, у розумінні частини 3 статті 122 Земельного кодексу України, а тому вищенаведене розпорядження Сакської районної державної адміністрації в АР Крим підлягає визнанню недійсним.

Щодо вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 17.09.2008 року, судова колегія також погоджується із висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України (з змінами на 29 січня 2010 року - дата укладення спірних договорів) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Недодержання цієї вимоги сторонами (стороною) в момент вчинення правочину є підставою недійсності правочину, що передбачено частиною 1 статті 215 вказаного Кодексу.

Зі змісту статті 203 Цивільного кодексу України вбачається, що будь-який правочин (додаткова угода) має набути чинності, тобто набрати юридичної сили. Для цього, він має відповідати вимогам, встановленим законом.

У статті 203 Цивільного кодексу України перераховані загальні вимоги до чинності правочину, що стосуються правомірності його змісту, дієздатності сторін, волевиявлення сторін, форми укладеного правочину, реальності передбачуваних правових наслідків, дотримання батьками прав та інтересів їх малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних дітей. Іншими словами, за цією статтею, щоб правочин вважався чинним, а відповідно і правомірним, при його вчиненні мають бути дотримані такі умови як: законність змісту правочину, наявність у сторін (сторони) необхідного обсягу дієздатності, наявність об'єктивно вираженого волевиявлення учасника правочину та його відповідність внутрішній волі учасника право чину, відповідність форми вчиненого правочину вимогам закону, спрямованість волі учасників правочину на реальне досягнення обумовленого ним юридичного результату, відсутність спрямованості у вчинюваному батьками правочині на порушення прав та інтересів їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. У разі недотримання перерахованих вимог правочин є недійсним або може бути визнаний недійсним у порядку, встановленому цим Кодексом.

Зміст правочину (його умови) насамперед не повинен суперечити вимогам як ЦК, так і інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У вказаній статті визначаються загальні правові засади визнання правочину недійсним. Звичайно, що для цього має існувати відповідна правова підстава. Такою правовою підставою ЦК визнає факт недодержання однією стороною чи всіма сторонами вимог, встановлених частинами 3, 5, 6 ст. 203 ЦК, тобто вимог щодо волевиявлення учасника правочину, щодо настання реальних правових наслідків правочину, щодо недопустимості порушення правочином, вчинюваним батьками, інтересів малолітніх дітей.

Оскільки судом встановлено, що Сакська районна державна адміністрація не мала необхідний обсяг цивільної дієздатності на прийняття розпорядження що оспорюється, то, як наслідок, підлягає визнанню недійсним і договір оренди земельної ділянки, яка знаходиться південно-східніше сторони автодороги Саки-Сизівка за адресою: село Ліснівка по вулиці Садова, №58 «а»за межами населених пунктів, на території Ліснівської сільської ради Сакського району, від 17.09.2008 року, якій укладений між Сакської районною державною адміністрацією та TOB «Кримський дім ЛТД».

Крім того, відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", розглядаючи справи у спорах про визнання недійсними договорів оренди, суди повинні з'ясовувати питання чинності рішень (розпоряджень), на підставі яких було укладено такі договори.

Як вбачається з матеріалів справи, договір оренди земельної ділянки від 17.09.2008 року, був укладений на підставі розпорядження Сакської районної державної адміністрації в АР Крим № 268-р від 18.03.08р., а тому позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки 17.09.2008 року є похідними від позовної вимоги про визнання недійсним розпорядження Сакської районної державної адміністрації в АР Крим № 268-р від 18.03.08р.

Отже, враховуючи той факт, що заявлені у даній справі позовні вимоги звязані між собою підставою та поданими доказами, отже визнання судом апеляційної інстанції достатніми правові підстави для задоволення основної позовної вимоги про визнання недійсним розпорядження Сакської районної державної адміністрації, спричиняє і правомірність задоволення похідних позовних вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від17.09.2008 року, який в свою чергу був укладений на підставі винесеного у порушення вимог законодавства розпорядження.

З урахуванням викладеного судова колегія дійшла висновку про те, позовні вимоги прокурора є обґрунтованими та підлягають задоволенню, тоді як доводи товариства з обмеженою відповідальністю "Кримський дім ЛТД", які викладені в апеляційній скарзі на думку судової колегії є неспроможними та є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Доводи заявника апеляційної скарги, щодо застосування строків позовної давності, суд апеляційної інстанції не може покласти в основу рішення, у звязку з наступним.

Відповідно до статті 268 Цивільного кодексу України, позовна давність не поширюється: на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом, на вимогу вкладника до банку (фінансової установи) про видачу вкладу, на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, крім випадків завдання такої шкоди внаслідок недоліків товару, що є рухомим майном, у тому числі таким, що є складовою частиною іншого рухомого чи нерухомого майна, включаючи електроенергію, на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування), на вимогу центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, стосовно виконання зобов'язань, що випливають із Закону України "Про державний матеріальний резерв".

Таким чином, позовна давність також не розповсюджується на вимоги, обумовлені порушенням права власності або іншого речового права з боку органів державної влади, органу влади АРК та органів місцевого самоврядування, здійснене шляхом видання ними правових актів, спрямованих на такі порушення. Ця норма є засобом реалізації норми ч. 5 ст. 13 Конституції України, яка покладає на державу обов'язок по забезпеченню захисту усіх суб'єктів права власності.

Крім того, відповідно до частини 3 пункту 2.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин”, на позовні вимоги про визнання недійсним акта органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право, відповідно до пункту 4 частини першої статті 268 ЦК України не поширюється строк позовної давності.

Доводи заявника апеляційної скарги про те, що вказаній спір повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства, не приймаються до уваги судом апеляційної інстанції, у звязку з наступним.

В пункті 1.2.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду від 17.05.2011 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»за змістом статей 13, 14 Конституції України, статті 11 ЦК України, статей 123, 124,127, 128 ЗК України рішенням органу місцевого самоврядування або державної адміністрації про надання земельної ділянки господарюючому суб'єкту у власність або в користування здійснюється волевиявлення власника землі і реалізуються відповідні права у цивільних правовідносинах з урахуванням вимог ЗК України, спрямованих на раціональне використання землі як об'єкта нерухомості (власності). Індивідуальні акти органів держави або місцевого самоврядування, якими реалізовуються волевиявлення держави або територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин і з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер, тобто справи у них підвідомчі господарським судам, розглядаються в порядку господарського судочинства.

З урахуванням викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не спростовує висновків суду першої інстанції, а тому не підлягає задоволенню, тоді як рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності із вимогами матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування у суду апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю "Кримський дім ЛТД" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 жовтня 2011 року у справі №5002-2/3365-2011 залишити без змін.

Головуючий суддя< Підпис >О.І. Проценко

Судді< Підпис >Н.В. Воронцова

< Підпис >Т.П. Фенько

Розсилка: 1.Сімферопольський міжрайонний природоохоронний прокурор (вул. Дзержинського, 6,Сімферополь,95034) 2.Рада Міністрів Автономної Республіки Крим (пр. Кірова, 13,Сімферополь,95000) 3.Республіканський комітет по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим (вул. Кечкеметська, 114,Сімферополь,95038) 4. Сакська районна державна адміністрація (вул. Леніна, 15,Саки,96500) 5.Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримський дім ЛТД" (вул. Узлова, 10,Сімферополь,95047), (м.Сімферополь,вул.Червоногвардійська,16,кв.6,95006), (м.Сімферополь,пр.Кірова,43,кв.26,95000) 6.Прокуратура міста Севастополя (м. Севастополь, вул. Павліченко, 1, 99011)