Постанова № 20800950, 19.12.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.11 Справа № 5015/3914/11

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Михалюк О.В.

суддів Новосад Д.Ф.

Мельник Г.І.

розглянув апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Бориславський експериментальний ливарно-механічний завод»

на рішення господарського суду Львівської області від 07.09.2011р.

у справі № 5015/3914/11

за позовом публічного акціонерного товариства «Укрнафта», м.Київ

до відкритого акціонерного товариства «Бориславський експериментальний ливарно-механічний завод», м.Борислав

про стягнення заборгованості в сумі 968030,06 грн.,

з участю представників :

від скаржника –Ярощук П.А. - представник

від позивача –Мацкевич Р.О. - представник

В ході судового засідання сторонам права і обов”язки, передбачені ст.22 ГПК України роз”яснені, заперечень щодо складу суду не поступало.

Рішенням господарського суду Львівської області від 07.09.2011р. у справі № 5015/3914/11 (суддя Левицька Н.Г.) задоволено частково позов публічного акціонерного товариства «Укрнафта», м.Київ та стягнуто з відкритого акціонерного товариства «Бориславський експериментальний ливарно-механічний завод», м.Борислав 951564,26 грн., 703,20 грн., 15762,60 грн. –штрафу, 9680,30 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; позовну вимогу щодо зобов»язання відповідача здійснити поставку недопоставленого товару за договором купівлі-продажу № 20/365-МТР від 01.04.2010р. залишено без рогляду.

Не погоджуючись з даним рішенням відповідач –відкрите акціонерне товариство «Бориславський експериментальний ливарно-механічний завод»подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення, посилаючись, зокрема, на те, що воно є незаконне, винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскільки господарський суд не надав значення інформації про те, що існують підстави для зменшення розміру відповідальності відповідача. Крім того, на думку скаржника, суд не взяв до уваги того, що згідно умов договорів відвантаження товару проводиться лише після отримання письмової згоди покупця про готовність до прийняття товару, а оскільки позивач не надав докази надання такої згоди то відсутні підстави вважати, що продавець порушив зобов»язання з поставки та застосовувати відповідальність у вигляді штрафу.

Наводить скаржник і інші доводи, що є на його думку підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

01.04.2010р. між Публічним акціонерним товариством “Укрнафта” (далі –“ПАТ “Укрнафта”, позивач) та Відкритим акціонерним товариством “Бориславський експериментальний ливарно-механічний завод” (далі –“ВАТ “БЕЛМЗ”, відповідач) було укладено Договір купівлі-продажу № 20/365-МТР (далі - Договір), за яким ВАТ “БЕЛМЗ” передає, а ПАТ “Укрнафта” приймає і оплачує продукцію, відповідно до додатку, який є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до додатку від 01.04.2010р. до Договору (далі - Додаток), ВАТ “БЕЛМЗ” зобов'язувалося поставити на адресу структурних підрозділів ПАТ “Укрнафта” продукції (запасні частини до газомотокомпресорів) на загальну вартість 9472367,46грн. (далі - Товар). Розрахунок за поставлений Товар підлягав здійсненню по факту поставки. Термін поставки було встановлено протягом 30 - 180 календарних днів з моменту укладення Договору за письмовим узгодженням з ПАТ “Укрнафта” графіку поставки.

14.05.2010р. між ПАТ “Укрнафта” та ВАТ “БЕЛМЗ” було погоджено та підписано графік поставки товару, згідно з яким ВАТ “БЕЛМЗ” зобов'язувалось здійснювати поставку товару протягом травня-грудня 2010р. Тим не менше, із порушенням строків поставки було доставлено товар загальною вартістю 6056608,86грн., а товар на суму 287152,86грн., взагалі не був поставлений.

Оскільки поставку товару за Договором було прострочено/недопоставлено на загальну суму 6343761,72грн., а також з урахуванням пункту 7.7 Договору, згідно з яким за порушення терміну поставки або недопоставки товару Продавець виплачує штраф у розмірі 15% від суми простроченого або недопоставленого згідно з додатком,- розмір штрафу ВАТ “БЕЛМЗ” на користь ПАТ “Укрнафта” повинен складати 951564,26грн.

Як вказано у позовній заяві, 26.04.2010р. між ПАТ “Укрнафта” та ВАТ “БЕЛМЗ”, на умовах аналогічних з вищевказаним Договором укладено Договір № 20/609-МТР. Відповідно до додатку від 26.04.2010р. та погодженого графіку поставки від 28.05.2010р. ВАТ “БЕЛМЗ” зобов'язувалось протягом червня-грудня 2010р. здійснити поставки запасних частин до газомотокомпресорів на загальну суму 13128,00грн. Однак, за твердженням позивача, терміни поставки відповідачем були порушені і запасні частини були доставлені із запізненням, а саме: червень - затримка на загальну суму 2578,00грн., серпень - затримка на загальну суму 2110,00грн.

Таким чином загальна вартість простроченого товару складає 4688,00грн. Відповідно до пункту 7.7. Договору № 20/609-МТР від 26.04.2010р. розмір штрафу ВАТ “БЕЛМЗ” на користь ПАТ “Укрнафта” становить 703,20грн.

Крім того, 18.05.2010р. між ПАТ “Укрнафта” та ВАТ “БЕЛМЗ” було укладено Договір №20/1192-МТР. Відповідно до додатку від 18.05.2010р., ВАТ “БЕЛМЗ” зобов'язувалось здійснити поставку запасних частин до газомотокомпресорів на загальну суму 250200,00грн. протягом 15 календарних днів з моменту заявки ПАТ “Укрнафта” на відвантаження.

Заявку на відвантаження продукції в повному обсязі ПАТ “Укрнафта” направило 20.10.2010р. (50 запасних частин). За твердженням позивача, станом на 04.11.2010р. ВАТ “БЕЛМЗ” здійснило лише часткову поставку в обсязі 29 запасних частин. Поставка решти (21 запасна частина) товару була здійснена лише 23.12.2010р.

Загальна вартість простроченого товару становить 105084,00грн., тому відповідно до умов пункту 7.7 Договору № 20/1192-МТР від 18.05.2010 року, за підрахунком позивача, розмір штрафу ВАТ “БЕЛМЗ” на користь ПАТ “Укрнафта” становить 15762,60грн.

Одночасно з вищевикладеним позивач зазначив, що відповідач визнає, що мали місце порушення строків поставок, згідно з договорами № 20/365-МТР від 01.04.2010р., № 20/609-МТР від 26.04.2010р. та № 20/1192-МТР від 18.05.2010р. Зокрема, у відповіді на претензію ПАТ “Укрнафта” №18-2/131 від 24.03.2011р. відповідач зазначив, що затримка поставки та часткова недопоставка запчастин виникла з вині ВАТ “Укрнафта”, в зв'язку із порушенням термінів оплати поставленої продукції, передбаченої договорами купівлі-продажу: по факту поставки.

Несвоєчасна оплата поставленої продукції зі сторони ВАТ “Укрнафта” призвела до несвоєчасної закупівлі сировини та матеріалів, що порушило ритмічність виробництва і вплинуло на виконання нами зобов'язань згідно договорів купівлі-продажу № 20/365-МТР від 01.04.2010р., № 20/609-МТР від 26.04.2010р. та № 20/1192-МТР від 18.05.2010р.

Відповідач повторно визнав факт порушення зі своєї сторони строків поставки за вищевказаними договорами у листі № 1-2/170 від 13.04.2011р. та у Відзиві на позовну заяву (вх. № канц. 62 від 30.08.2011р.).

На час подання позову до суду заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 968030,06грн.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання—відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч. 1 ст. 193 ГК України).

У порушення вимог вказаної статті відповідачем порушено майнові права позивача.

Відповідно до ч.2 ст.1 Господарсько-процесуального кодексу, у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 837, 844, 854, 875 ЦК України, ст.ст. 317, 321 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до ст.ст. 509, 525, 526 ЦК України, зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема сплатити гроші або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений термін, при чому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За вимогами частини 2 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст.ст. 173, 193 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Проте, всупереч згаданим приписам закону, умовами укладених між сторонами договорів, відповідач не виконав своїх зобов'язань перед позивачем щодо проведення вчасного розрахунку за товар.

Згідно із вимогами ст.ст. 32. 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно із ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

У відповідності до вимог ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов"язання. В даному випадку зобов'язання щодо своєчасної оплати вартості товару, учасник зобов'язаний сплатити штрафні господарські санкції, якими згідно господарського суду України є неустойка, штраф, пеня.

Згідно із представленим до матеріалів справи розрахунками, позивачем за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання за Договорами нараховано штраф у сумі 968030,06грн.

Підставою нарахування штрафу є пункт 7.7 Договорів купівлі-продажу №20/365-МТР від 01.04.2010р., №20/609-МТР від 26.04.2010р. та №20/1192-МТР від 18.05.2010р., згідно якого за порушення терміну поставки або недопоставки Товару Продавець виплачує штраф у розмірі 15% від суми простроченого або недопоставленого згідно додатку.

Згідно із вимогами ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 ст.611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до вимог п.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно із ч.3 ст.6 ЦК України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до вимог ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Умовами укладених сторонами Договорів (п.7.7) передбачено нарахування штрафу.

Відповідно до вимог ст.624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно із ст.229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошових зобов’язань не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов’язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням.

За таких обставин, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

На підставі наведеного та відповідно до ст.ст.91,101-105 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Львівської області від 07.09.2011р. у справі № 5015/3914/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути господарському суду Львівської області.

Головуючий суддя Михалюк О.В.

суддя Новосад Д.Ф.

суддя Мельник Г.І.