Рішення № 20799998, 26.12.2011, Господарський суд Чернігівської області

26.12.11

УКРАЇНА

Господарський суд Чернігівської області

14000, м. Чернігів, проспект Миру, 20 тел. 67-28-47 факс 77-44-62

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

26.12.2011 справа № 5/37

Суддя А.В.Романенко, розглянувши матеріали справи

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

АДРЕСА_1, 15575,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Іванівська»,

вул. Дружби, 33, с. Іванівка, Чернігівський район, Чернігівська область, 15562

предмет спору: про стягнення 36729,68грн заборгованості та 10000,00грн моральної шкоди

за участю представників сторін від:

позивача: ОСОБА_1;

відповідача: не з`явився.

В судовому засіданні 26.12.2011, на підставі ст.85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 заявлено позов до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Іванівська» про стягнення 23175,00грн основного боргу, 3731,18грн інфляційних, 3% річних у сумі 1343,35грн, 8480,15грн пені та 10000,00грн моральної шкоди за виконані ним роботи з використанням своєї техніки по дискуванню сільськогосподарських земель останнього в обсязі 309га відповідно до договору №02-09 від 21.04.2009, а також відповідних судових витрат.

Під час розгляду справи у суду виникли підстави вважати, що в діях сторін у даній справі можуть мати місце ознаки діянь, що переслідуються в кримінальному порядку.

З метою всебічного та обєктивного розгляду справи, зокрема, встановлення чи спростування факту підроблення позивачем документів, копії матеріалів справи №5/37 надсилались до прокуратури Чернігівської області.

За вказаних вище обставин, провадження у даній справі зупинялось до отримання результатів перевірки.

За результатами проведеної дослідчої перевірки в порушенні кримінальної справи стосовно ОСОБА_1 відмовлено за відсутністю в його діях ознак злочину, передбаченого ст.366 Кримінального кодексу України, у звязку з чим ухвалою господарського суду від 28.07.2011 провадження у справі поновлювалось.

Натомість, враховуючи подану відповідачем скаргу на постанову старшого слідчого прокуратури Чернігівського району про відмову в порушенні кримінальної справи від 20.07.2011 та клопотання відповідача, ухвалою господарського суду від 08.08.2011 провадження у справі було зупинено до розгляду прокурором Чернігівського району скарги ТОВ «Агрофірма «Іванівська» по суті.

У звязку з надходженням від в.о. прокурора Чернігівського району А.М. Вакуленка повідомлення про те, що скаргу ТОВ «Агрофірма «Іванівська»на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 20.07.2011 розглянуто, підстав для скасування вказаної постанови не встановлено, ухвалою господарського суду від 16.12.2011 провадження у даній справі поновлено, слухання призначено на 26.12.2011.

Відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення 20.12.2011 поштового відправлення №17576722 (отримано уповнов. Федусь), однак повноважного представника в судове засідання не направив.

Відповідно до абз.3 п.3.6. Розяснення Президії Вищого арбітражного суду України №02-5/289 від 18.09.1997 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи зазначене вище, господарський суд, приходить до висновку, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, та вважає за можливе розглянути справу за відсутності його представника.

Представник позивача у судовому засіданні подав письмове клопотання про відмову від фіксації судового засідання технічними засобами, яке судом задоволено.

В судовому засіданні 26.12.2011 позивач в усних поясненнях позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на невиконання відповідачем договірних зобов`язань, ухилення останнього від повної оплати за виконані ним роботи з використанням своєї техніки по дискуванню сільськогосподарських земель.

Розглянувши подані документи, дослідивши надані сторонами докази, зясувавши обставини, які мають юридичне значення для вирішення спору, заслухавши в судовому засіданні представників сторін, господарський суд, встановив:

21.04.2009, між сторонами укладено договір про виконання сільськогосподарських робіт та розрахунки за них №02-09 /з додатком №1/ (далі Договір).

Відповідно до п.п.1.1., 1.2. Договору, виконавець (позивач) зобовязався на свій ризик виконати завдання замовника (відповідача у справі) з використанням своєї техніки по дискуванню земель на території господарства замовника в обсягах 309га. Загальна площа території та окремі ділянки, на яких проводитимуться роботи, визначаються за домовленістю сторін.

Пунктами 2.3., 4.1.-4.3. Договору, визначено, що замовник разом з виконавцем подекадно проводять приймання виконаних робіт і складають акт, в якому вказується задискована площа та вартість виконаної роботи. Акти прийняття робіт являються обовязковим додатком до Договору. Безпосередньо перед виконанням с/г робіт замовник проводить попередню оплату в розмірі 40% від загального обсягу робіт та зобовязується проводити розрахунки за виконані обсяги робіт подекадно (десять днів), згідно актів виконаних робіт. Розрахунок проводиться в готівковій або безготівковій формі по ціні 75,00грн за один гектар задискованих площ.

На виконання умов спірного Договору, позивачем виконано роботи по дискуванню сільськогосподарських земель на загальну суму 23175,00грн, що підтверджується актом виконаних робіт №1 від 15.06.2009 (додаток №1 до договору №02-03 від 21.04.2009) /копія знаходиться в матеріалах справи/.

Посилання відповідача на відсутність спірних договірних стосунків з позивачем, а також заперечення щодо виконання останнім робіт по дискуванню земель, мотивуючи це відсутністю відбитків печатки на договорі та акті (вбачаючи в цьому ознаки їх злочинного підроблення), спростовуються матеріалами даної справи.

Натомість, відповідно до матеріалів перевірки, ст. слідчим прокуратури Чернігівського району Чернігівської області С.І.Рижим встановлено, що спірні договір від 21.04.2009 та акт виконаних робіт від 15.06.2009 підписано ФОП ОСОБА_1 особисто та директором ТОВ «Агрофірма «Іванівська»В.Г.Галаганом (на той час директор з боку відповідача). Відсутність відбитку печатки на спірних договорі та акті В.Г.Галаган пояснив тим, що на час укладення договору та підписання акту печатка знаходилась у засновника ТОВ «Агрофірма «Іванівська»В.Ф.Фоменка, який працює та проживає в м.Києві.

Виконання робіт по дискуванню земель відповідача ОСОБА_1 підтверджується також письмовими поясненнями директора ТОВ «Агрофірма «Іванівська»В.Г.Галагана, заступника директора ТОВ «Агрофірма «Іванівська»В.М.Кузьменка та тракториста ОСОБА_6.

Згідно постанови від 20.07.2011 ст. слідчого прокуратури Чернігівського району С.І.Рижого про відмову в порушенні кримінальної справи, ФОП ОСОБА_1 виконано взяті на себе договірні зобовязання в повному обсязі.

Вказані роботи прийняті представником ТОВ «Агрофірма «Іванівська»В.Г.Галаганом без будь-яких зауважень.

Факт підроблення ФОП ОСОБА_1 договору №02-09 від 21.04.2009 та акту виконаних робіт №1 від 15.06.2009 спростовано матеріалами перевірки.

В свою чергу відповідачем вимогу суду щодо надання будь-якої первинної документації на підтвердження своїх заперечень залишено без виконання з посиланням на її відсутність, а також відсутність ведення обліку земель товариства, на яких здійснюються сільськогосподарські роботи.

Частиною першою ст.509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до вимог ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Пунктом 4.4. Договору передбачено, що кінцевий розрахунок за цим договором проводиться замовником не пізніше 20 календарних днів після повного завершення робіт.

Згідно акту виконаних робіт від 15.06.2009, виконані роботи відповідач мав оплатити до 05.07.2009 включно.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач взяті на себе договірні зобовязання щодо оплати виконаних робіт не виконав, вартість робіт вчасно не оплатив.

Заборгованість відповідача перед позивачем належним чином доведена та документально підтверджена.

З урахуванням зазначеного вище, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими, підлягають задоволенню у сумі 23175,00грн.

Пунктом 4.5. спірного Договору сторони визначили, що у випадку прострочення оплати за виконані роботи замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочки.

Посилаючись на вказаний пункт договору, позивач просить стягнути з відповідача 8480,15грн пені, нарахованої за період з 05.07.2009 по 20.05.2011.

В свою чергу відповідач, у поданому до суду відзиві на позов від 09.06.2011, просить застосувати строк позовної давності до вимог про стягнення пені за спірним договором.

З огляду на приписи п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Враховуючи положення ст.ст. 50, 51 Господарського процесуального кодексу України, щодо обчислення процесуальних строків, пеня за прострочення виконання зобовязання за актом від 15.06.2009 нараховується за період з 06.07.2009 по 05.01.2010.

Згідно ст.ст. 256, 257 та ч.ч.3,4 ст.267 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За підрахунком суду, сума пені, нарахована за неналежне виконання зобовязання за спірним договором в період з 06.07.2009 по 05.01.2010 включно, до якої підлягає застосування позовної давності, становить 2430,20грн.

Належних і допустимих доказів поважності причин пропуску позовної давності у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України, позивачем суду не надано.

На підставі викладеного, суд доходить висновку про відмову у стягненні пені та задоволенню заяви відповідача щодо застосування строку позовної давності.

Згідно частини другої ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 3731,18грн інфляційних втрат та 3 % річних в сумі 1343,35грн за період з 05.07.2009 по 20.05.2011.

Для всебічного, повного і обєктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд, повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування пені, інфляційних втрат, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобовязати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна позиція викладена в частині першій п.18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 №01-8/344 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році”).

Враховуючи вищенаведене, господарський суд Чернігівської області, здійснив перевірку розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, заявлених до стягнення позивачем, та дійшов висновку, що розрахунок 3% річних не відповідає чинному законодавству та матеріалам справи.

За таких обставин, позовна вимога в частині стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню в повному обсязі в сумі 3731,18грн за період з 06.07.2009 по 20.05.2011.

Вимога в частині стягнення 3% річних підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 1302,88грн.

Одночасно, посилаючись на ст.ст. 16, 23 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути на його користь 10000,00грн моральної шкоди, оскільки виконані ним роботи тривалий час не оплачені відповідачем.

Відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (із подальшими змінами), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Тобто, моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обгрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскільки позивач не надав суду належних доказів завданої йому моральної шкоди, а також враховуючи, що із характеру правовідносин, що виникли між сторонами по даній справі, не випливає обов'язок щодо її відшкодування, суд відмовляє у задоволенні даної вимоги.

Враховуючи, що даний спір виник з вини відповідача, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, з нього, пропорційно задоволеним вимогам, на користь позивача підлягає стягненню 282,09грн державного мита та 181,25грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 50, 51, 82-85, 87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Іванівська», вул. Дружби, 33, с. Іванівка, Чернігівський район, Чернігівська область, 15562 (код ЄДРПОУ 34258214, відомості про банківські рахунки відсутні) на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2 (ІН НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в Укрексімбанку м. Чернігова, МФО 353649) 23175,00грн боргу, 3731,18грн інфляційних втрат, 3% річних у розмірі 1302,88грн, 282,09грн державного мита та 181,25грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Суддя А.В.Романенко

Повний текст рішення складено та підписано 26.12.2011.

Суддя А.В.Романенко