Рішення № 20798950, 26.12.2011, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" грудня 2011 р.Справа № 18/70/5022-1664/2011

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Охотницької Н.В.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Щьолково агрохім Україна", проспект Науки, 119-Б, м. Київ, фактична адреса: вул. Голосіївська, буд. 7, корпус 2, офіс 8/2, м. Київ

до відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Лан", с. Темногайці Шумський район Тернопільська область

про cтягнення заборгованості в розмірі 2 059 120,76 грн., з яких: 1 678 694,44 грн. боргу, 132 222,04 грн. збитків від інфляції, 183 794,42 грн. пені, 64 409,86 грн. 3% річних.

За участю представників сторін:

Позивач:. ОСОБА_1, довіреність №19-11 від 01.10.2011 р.

Відповідач: не прибув.

В судовому засіданні учаснику судового процесу розяснено процесуальні права та обовязки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 ГПК України. Технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Щьолково агрохім Україна" звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Лан" про стягнення заборгованості в розмірі 2 053 034,43 грн., з яких: 1 678 694,44 грн. боргу, 130 412,93 грн. збитків від інфляції, 183 794,42 грн. пені, 60 132,64 грн. 3% річних

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач в порушення своїх договірних зобов'язань, що виникли у нього на підставі договору поставки №09/100319-12 від 19.03.2010 р., не здійснив оплату за поставлений йому товар, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в заявленій до стягнення сумі.

Для підтвердження викладеного додає вищезазначений договір, видаткові накладні, розрахунки боргу та штрафних санкцій, інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться у матеріалах справи.

У судовому засіданні 26.12.2011 р. представник позивача подав заяву про збільшення розміру позовних вимог від 20.12.2011 р. (вх. №19423(н) від 26.12.2011 р.) у якій позивач збільшує розмір нарахованих відповідачу інфляційних втрат на основну суму боргу та 3% річних за період розгляду даної справи судом. Таким чином позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 2 059 120,76 грн., з яких: 1 678 694,44 грн. боргу, 132 222,04 грн. збитків від інфляції, 183 794,42 грн. пені, 64 409,86 грн. 3% річних. До заяви долучено відповідні розрахунки заявлених до стягнення сум, докази сплати судового збору в розмірі 121,73 грн., а також докази надіслання даної заяви відповідачу.

З огляду на приписи ч. 4 ст. 22 ГПК України, згідно якої позивач вправі до прийняття рішення по справі, серед іншого, збільшити розмір позовних вимог, приймаючи до уваги повідомлення відповідача про таке збільшення та оплату судового збору, суд задовольняє заяву позивача. Відтак предметом даного позову є cтягнення з відповідача заборгованості в розмірі 2 059 120,76 грн., з яких: 1 678 694,44 грн. боргу, 132 222,04 грн. збитків від інфляції, 183 794,42 грн. пені, 64 409,86 грн. 3% річних.

Відповідач письмового відзиву на позов не подав, заперечень щодо заявлених позовних вимог суду не представив, його представник у судові засідання не прибув, хоча про час і місце слухання відповідач був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштових відправлень із датою вручення 05.12.2011 р. та 19.12.2011 р. (знаходяться в матеріалах справи).

Разом з тим, зважаючи на те, що явка представників сторін не визнавалась судом обовязковою, а наявних матеріалів справи достатньо для прийняття законного та обґрунтованого рішення, справа розглядається без участі повноважного представника відповідача відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Згідно ст. 1 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу субєкта підприємницької діяльності. Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями (ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України).

19.03.2010 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Щьолково Агрохім Україна", в подальшому постачальник, та товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Лан", в подальшому покупцем, був укладений договір поставки продукції для сільгоспвиробництва № 09/100319-12 (надалі договір).

За договором поставки постачальник зобовязується поставити та передати у зумовлений строк покупцеві продукцію для сільгоспвиробництва (надалі товар), а покупець зобовязується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму (п. 1.1. договору).

У відповідності пункту 2.1. договору загальна кількість та найменування товару, що підлягає поставці, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент), упаковка та маркування, ціна, строк поставки та інші умови визначаються у специфікаціях до договору та видаткових накладних, які є невід'ємними його частинами.

Строки й порядок та умови поставки, вибірки (отримання) товару встановлюються сторонами в специфікаціях (п. 2.2. договору).

Приймання товару по кількості, якості й асортименту здійснюється під час передачі товару покупцю з наданням усіх необхідних документів. свідченням приймання товару є підпис співробітника покупця на видаткових накладних, які мають містити посилання на цей договір та довіреності на отримання товару (п. 6.3. договору).

Пункт 2.1. договору передбачає, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і є укладеним на строк до 31.1.22010 р., а щодо невиконаних до цього дня зобов'язань та відповідальності до повного їх виконання.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Так, між сторонами у справі виникли зобовязання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Специфікацією № 1 від 19.03.2010 р. до договору поставки визначено, зокрема, найменування товару, що постачатиметься на виконання договору та його кількість ОСОБА_3, к.е. у кількості 11 920 л та титул 390ККР, к.к.р. у кількості 2 175 л, ціну 2 499 880,32 грн., в т.ч. 416 646,72 грн. ПДВ, строки поставки товару до 15.04.2010 р. та строки оплати товару 20% передоплати та 80% до 01.12.2010 р.

На виконання умов договору за специфікацією № 1 позивачем поставлено відповідачу згідно:

-23.04.2010 р. згідно видаткової накладної №144 від 23.04.2010 р. на підставі довіреності №АА38 від 22.04.2010 р., виданої на ім'я ОСОБА_2 на отримання хімічних препаратів, поставлено - ОСОБА_3, к.е. у кількості 1 230 л на суму 176 411,52 грн. (з ПДВ);

-15.05.2010 р. згідно видаткової накладної №296 від 15.05.2010 р. на підставі довіреності №АА42а від 15.05.2010 р., виданої на ім'я ОСОБА_2 на отримання хімічних препаратів, поставлено - ОСОБА_3, к.е. у кількості 2 750 л на суму 394 416,00 грн. (з ПДВ);

-15.05.2010 р. згідно видаткової накладної №201 від 15.05.2010 р. на підставі довіреності №АА42 від 15.05.2010 р., виданої на ім'я ОСОБА_2 на отримання хімічних препаратів, поставлено Титул 390ККР, к.к.р. у кількості 675 л на суму 204 379,20 грн. (без ПДВ) та ОСОБА_3, к.е. у кількості 2 500 л на суму 298 800,00 грн. (без ПДВ), а всього на суму 603 815,04 грн. (з ПДВ);

-21.05.2010 р. згідно видаткової накладної №245 від 21.05.2010 р. на підставі довіреності №АА42 від 15.05.2010 р., виданої на ім'я ОСОБА_2 на отримання хімічних препаратів, поставлено - ОСОБА_3, к.е. у кількості 3 800 л на суму 545 011,20 грн. (з ПДВ);

-10.06.2010 р. згідно видаткової накладної №327 від 10.06.2010 р. на підставі довіреності №АА73 від 01.06.2010 р., виданої на ім'я ОСОБА_2 на отримання хімічних препаратів, поставлено - ОСОБА_3, к.е. у кількості 610 л на суму 87 488,64 грн. (з ПДВ);

-10.06.2010 р. згідно видаткової накладної №349 від 10.06.2010 р. на підставі довіреності №АА73 від 01.06.2010 р., виданої на ім'я ОСОБА_2 на отримання хімічних препаратів, поставлено - ОСОБА_3, к.е. у кількості 110 л на суму 15 776,64 грн. (з ПДВ);

-30.06.2010 р. згідно видаткової накладної №338 від 30.06.2010 р. на підставі довіреності №АА85 від 30.06.2010 р., виданої на ім'я ОСОБА_2 на отримання хімічних препаратів, поставлено - ОСОБА_3, к.е. у кількості 320 л на суму 45 895,68 грн. (з ПДВ);

-21.07.2010 р. згідно видаткової накладної №351 від 21.07.2010 р. на підставі довіреності №АА97 від 21.07.2010 р., виданої на ім'я ОСОБА_2 на отримання хімічних препаратів, поставлено - Титул 390ККР, к.к.р. у кількості 1000 л на загальну суму 302 784,00 грн. (без ПДВ) та ОСОБА_3, к.е. у кількості 600 л на суму 71 712,00 грн. (без ПДВ), а всього на суму 449 395,20 грн. (з ПДВ);

-23.08.2010 р. згідно видаткової накладної №380 від 23.08.2010 р. на підставі довіреності №АА111 від 23.08.2010 р., виданої на ім'я ОСОБА_2 на отримання хімічних препаратів, поставлено - Титул 390ККР, к.к.р. у кількості 500 л на загальну суму 181 670,40 грн. (з ПДВ).

Разом поставлено товару на загальну суму 2 499 880,32 грн.

Строки оплати товару відповідачем встановлені специфікацією № 1 від 19.03.2010 р. до договору, а саме відповідач зобов'язувався здійснити 20% передоплати та сплатити 80% до 01.12.2010 р.

Втім, відповідач не виконав належним чином своїх зобов'язань по оплаті товару та здійснив один платіж в розмірі 821 185,88 грн. платіжним дорученням №121 від 05.05.2011 р.

Таким чином, заборгованість відповідача за отриманий товар становить 1 678 694,44 грн., яку позивач просить суд стягнути в судовому порядку.

Оскільки строк виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором минув, сума заборгованості в розмірі 1 678 694,44 грн. підтверджена зібраними судом доказами, не заперечена та не спростована відповідачем, відтак позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами та згідно ст. 11 цього кодексу однією з підстав виникнення зобов'язань. У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобовязання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається. Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у разі чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України). Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У пункті 6.5. договору поставки сторони домовились, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті ціни товару покупець сплачує на користь постачальника пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу.

Згідно поданого позивачем розрахунку сума пені за порушення відповідачем терміну оплати платежів становить 183 794,42 грн., нарахована за період з 01.12.2010 р. по 01.06.2011 р.

Розрахунок пені здійснений позивачем із дотриманням вимог ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та за період, що не суперечить п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено що, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно поданих розрахунків відповідачу нараховані 64 409,86 грн. 3 % річних за період з 01.12.2010 р. по 26.12.2011 р. та 132 222,04 грн. інфляційних нарахувань за грудень 2010 року по листопад 2011 року.

Розглянувши представлені розрахунки пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, з огляду на наявність заборгованості за договором, суд вважає вимоги позивача в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності вимог ст. ст. 32, 33 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

У відповідності до вимог ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно п. 5 інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" від 14.07.2004 р. N 01-8/1270 зазначено, що судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", де зазначено, що адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

Позивачем заявлено до стягнення 15 000 грн. вартості юридичної допомоги, яка надана позивачу Процюком Олександром Вікторовичем адвокатом, що займається адвокатською діяльністю на підставі свідоцтва №1624/10 виданого 24.06.1999 р., згідно договору №11-03-09-пд про надання правової допомоги від 01.10.2011 р., за яким останній зобов'язується здійснювати захист інтересів позивача у суді у відносинах з СТОВ "Агро-Лан", код ЄДРПОУ 32807970, докази оплати юридичних послуг в розмірі 15 000 грн. підтверджується платіжним дорученням №2314 від 24.11.2011 р.

Таким чином, відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати пов'язані з розглядом даної справи, що складаються з судового збору в розмірі 41 182,42 грн. та послуг адвоката в розмірі 15 000 грн. покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Лан", с. Темногайці Шумський район Тернопільська область, код ЄДРПОУ 32807970, р/р 260027276 в РОД "Райфайзен Банк Аваль" м. Рівне, МФО 333227, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Щьолково агрохім Україна", проспект Науки, 119-Б, м. Київ, код ЄДРПОУ 36285674, р/р 26008010044248 в АТ "Укрексімбанк" м. Києва, МФО 322313:

-1 678 694 (один мільйон шістсот сімдесят вісім тисяч шістсот дев'яносто чотири) грн. 44 коп. основного боргу;

-132 222 (сто тридцять дві тисячі двісті двадцять дві) грн. 04 коп. інфляційних втрат;

-183 794 (сто вісімдесят три тисячі сімсот дев'яносто чотири) грн. 42 коп. пені;

-64 409 (шістдесят чотири тисячі чотириста дев'ять) грн. 86 коп. 3% річних;

-41 182 (сорок одну тисячу сто вісімдесят дві) грн. 42 коп. судового збору;

-15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн. витрат на послуги адвоката.

3.Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

Сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його підписання 27.12.2011 р., через місцевий господарський суд.

Це поле друкуватися не буде !!! Інформацію НЕ ЗМІНЮВАТИ !!!переведено в чистовик -9387

СуддяН.В. Охотницька