Рішення № 20798946, 26.12.2011, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" грудня 2011 р.Справа № 18/71/5022-1680/2011

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Охотницької Н.В.

Розглянув справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Агробізнес", вул. Київська, 92, м. Рівне

до відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрій", вул. 107 Кременецької дивізії, 1, м. Кременець Тернопільської області

про стягнення 32 314, 46 грн. заборгованості, з яких 30 643,20 грн. основного боргу, 752,80 грн. інфляційних втрат, 609,51 грн. 3% річних, 308,95 грн. штрафних санкцій.

За участю представників:

Позивача: ОСОБА_1, довіреність від 15.12.2011 р.

Відповідача: не прибув.

В судовому засіданні учаснику судового процесу розяснено процесуальні права та обовязки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України. Технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Захід Агробізнес" звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрій" про стягнення 32 314, 46 грн. заборгованості, з яких 30 643,20 грн. основного боргу, 752,80 грн. інфляційних втрат, 609,51 грн. 3% річних, 308,95 грн. штрафних санкцій.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач взяті на себе зобовязання по оплаті за отриманий на підставі договору поставки №20100920/07ззр продукції для сільгоспвиробництва від 20.09.2010 р. товар виконав не належним чином, внаслідок чого допустив заборгованість в сумі 30 643,20 грн., на яку у відповідності до умов договору та чинного законодавства нараховані штрафні санкції.

В підтвердження викладеного позивачем представлено договір поставки № 20100920/07ззр продукції для сільгоспвиробництва від 20.09.2010 р., додаток до договору "Специфікація № 1" від 20.09.2010 р., розрахунок заборгованості, видаткову накладну № РН-0000012 від 20.09.2010, довіреність №84 від 20.09.2010 р., а також інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 06.12.2011 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 19.12.2011 р., який відкладався до 26.12.2011 р.

Присутній у судовому засіданні 26.12.2011 р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить суд позов задоволити.

Відповідач письмового відзиву на позов не подав, заперечень щодо заявлених позовних вимог суду не представив, його представник у судові засідання не прибув, хоча про час і місце слухання відповідач був повідомлений належним чином, в порядку ст.ст. 64, 87 Господарського процесуального кодексу України, про що свідчить повідомлення про вручення йому поштового відправлення із датою вручення 15.12.2011 р. Процесуальні документи надсилались відповідачу на адресу, що вказана у позовній заяві та відповідає адресі, що значиться у витязі з ЄДР України, виданому станом на 30.11.2011 р.

Зважаючи на те, що явка представників сторін не визнавалась судом обовязковою, а наявних матеріалів справи достатньо для прийняття законного та обґрунтованого рішення, справа розглядається без участі повноважного представника відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши норми чинного законодавства, заслухавши пояснення представника позивача та оцінивши подані ним докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу субєкта підприємницької діяльності. Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями (ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України).

20.09.2010 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Захід Агробізнес", в подальшому постачальник, та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Аграрій", в подальшому покупець, був укладений договір поставки № 20100920/07ззр продукції для сільгоспвиробництва (надалі договір), за умовами якого продавець зобовязується передати (поставити) у зумовлений строк покупцеві продукцію для сільгоспвиробництва (надалі товар), а покупець зобовязується прийняти та оплатити товар (п. 1.1. договору).

Загальна кількість та найменування товару, що підлягають поставці, його часткове співвідношення, упаковка, маркування, ціна, строк поставки та інші умови визначається специфікаціями, що є додатками до договору і його невід'ємними частинами (п. 1.2. договору).

Згідно п. 2.1. договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і є укладеним на строк до 25.12.2010 р.

Так, згідно специфікації до договору №1 від 20.09.2010 р. позивач взяв на себе обов'язок в строк до 15.10.2010 р. поставити відповідачу засоби захисту рослин Гліфос у кількості 800 л на загальну суму 30 643,20 грн., в т.ч. ПДВ 5 107,20 грн.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, і у відповідності із ст. 11 цього кодексу однією з підстав виникнення зобов'язань.

Так, між позивачем і відповідачем у справі виникли зобовязання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Позивач взятий на себе обов'язок виконав належним чином та 20.09.2010 р. згідно товаро-транспортної накладної серії АА № 20092010/17 від 20.09.2010 р., видаткової накладної № РН-0000012 від 20.09.2010 р. поставив увесь обумовлений товар покупцю через ОСОБА_2., уповноваженим на отримання товару згідно довіреності №84 від 20.09.2010 р.

Оплата вартості товару здійснюється покупцем шляхом внесення передоплати в розмірі 25 % та 75% вартості товару до 01.04.2011 р. (специфікація № 1 від 20.09.2010 р.).

Проте, відповідач не провів жодної оплати за поставлений товар, внаслідок чого допустив заборгованість в розмірі 30 643,20 грн.

Крім того, розмір заборгованості підтверджується актом звірки розрахунків між сторонами, підписаним директорами підприємств станом на 30.09.2011 р.

Таким чином, всупереч умов договору поставки № 20100920/07ззр продукції для сільгоспвиробництва від 20.09.2010 р. та вимог діючого законодавства, свої зобовязання по оплаті вартості поставленого товару відповідач не виконав, а відтак, суд визнає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором в сумі 30 643,20 грн. правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобовязання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України).

10.11.2011 р. відповідачем була отримана вимога вих. № 2011/31/02 від 31.10.2011 р. про сплату боргу, що підтверджується повідомленням про вручення поштової кореспонденції, проте залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у разі чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пунктом 8.4.1. сторони визначили, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті ціни товару покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочки.

Згідно поданого позивачем розрахунку сума штрафу за порушення відповідачем терміну оплати платежів становить 308,95 грн., нарахованого за період з 02.04.2011 р. по 02.10.2011 р.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно поданого позивачем розрахунку відповідачу нараховані 609,51 грн. 3% річних за період з 02.04.2011 р. по 29.11.2011 р. та 752,80 грн. інфляційних втрат за квітень-червень 2011 року.

Розглянувши представлені розрахунки штрафних санкцій, 3 % річних та інфляційних нарахувань, з огляду на наявність у відповідача заборгованості за договором, суд вважає вимоги позивача в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрій" (вул. 107 Кременецької дивізії, 1, м. Кременець Тернопільської області, код ЄДРПОУ 31276026) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Агробізнес" (вул. Київська, 92, м. Рівне, код ЄДРПОУ 37022936)

-30 643 (тридцять тисяч шістсот сорок три) грн. 20 коп. основного боргу;

-752 (сімсот п'ятдесят дві) грн. 80 коп. інфляційних втрат;

-308 (триста вісім) грн. 95 коп. штрафних санкцій;

-609 (шістсот дев'ять) грн. 51 коп. 3% річних;

-1 411 (одну тисячу чотириста одинадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3.Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

Сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його підписання 27.12.2011 р., через місцевий господарський суд.

Це поле друкуватися не буде !!! Інформацію НЕ ЗМІНЮВАТИ !!!переведено в чистовик -9385

СуддяН.В. Охотницька