Рішення № 20798502, 20.12.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2011 року справа № 5020-1909/2011

Господарський суд міста Севастополя в складі судді Ребристої С.В. при секретарі Мутель А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного підприємства “СЕВЛЕСПРОМ”

(вул. Пархоменка, будинок 18, м. Севастополь, 99007)

до відповідача Інституту біології південних морів імені О.О. Ковалевського Національної академії наук України

(пр. Нахімова, будинок 2, м. Севастополь, 99011)

про внесення змін до договорів оренди

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 - представник, довіреність від 01.11.2011;

від відповідача ОСОБА_2 - представник, довіреність № 115/1-7/927 від 01.11.2011.

Приватне підприємство “СЕВЛЕСПРОМ” звернулось до суду із позовною заявою до відповідача Інституту біології південних морів імені О.О. Ковалевського Національної академії наук України в якій просить внести зміни до Договору №27 оренди нульовий цикл виробничого корпусу від 24.09.2009 та викласти п. 3.1 Договору в наступній редакції:

„3.1. Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.95 № 786 зі змінами (далі Методика розрахунку), або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) серпень 2009 року 3,24 грн. за 1 кв.м., а за всю орендовану площу з 01.08.2011 6283,36 грн, ПДВ 1256,67 грн, а всього 7540,03 грн.

З урахуванням коефіцієнту 0,7 складає

6283,36*0,7=4398,35 грн, ПДВ 879,67 грн, а загалом 5278,02 грн

Крім орендної плати Орендар сплачує Орендодавцю по розрахункам Орендодавця:

- відшкодування комунальних платежів;

- відшкодування податку на землю;

- витрати на утримання будинку та прилеглої території;

- інші витрати.”

Також, просить внести зміни до договору №28 оренди павільйону типу „Вітерець” від 24.09.2009 та викласти п. 3.1 Договору в наступній редакції:

„3.1 Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.95 № 786 зі змінами (далі Методика розрахунку), або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) серпень 2009 року 10,29 грн. за 1 кв.м., а за всю орендовану площу з 01.08.2011 2799,47 грн., ПДВ - 559,89 грн., а всього 3359,36 грн.

З урахуванням коефіцієнту 0,7 складає

2799,47*0,7=1959,63 грн, ПДВ 391,93 грн, а загалом 2351,56 грн

Крім орендної плати Орендар сплачує Орендодавцю по розрахункам Орендодавця:

-відшкодування комунальних платежів;

-відшкодування податку на землю;

-витрати на утримання будинку та прилеглої території;

-інші витрати”

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланнями на умови договору оренди №27 нерухомого майна, що знаходиться на балансі НАН України та віднесених до її відання установ, організацій та підприємств від 24.09.2009 та договір оренди №28 нерухомого майна, що знаходиться на балансі НАН України та віднесених до її відання установ, організації та підприємств від 24.09.2009, ст.ст. 1, 5, 11, 22 ГПК України, ст.ст. 627, 628, 632, 654 ЦК України, ч. 4, ч. 5 ст. 188 ГК України.

Ухвалою суду від 01.12.2011 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в засідання господарського суду на 20.12.2011.

У судовому засіданні 20.12.2011 представником позивача подано довідку та копію рішення від 10.10.2011 по справі № 1232/2011 для долучення до матеріалів справи. Дані документи суд приймає до розгляду та долучає до матеріалів справи.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засідання надав відзив на позовну заяву, в якій проти позову заперечує.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

Матеріали справи свідчать, що між Приватним підприємством “СЕВЛЕСПРОМ” та Інститутом біології південних морів імені О.О. Ковалевського Національної академії наук України було укладено договір оренди №27 нерухомого майна, що знаходиться на балансі НАН України та віднесених до її відання установ, організацій та підприємств від 24.09.2009 та договір оренди №28 нерухомого майна, що знаходиться на балансі НАН України та віднесених до її відання установ, організації та підприємств від 24.09.2009 строком дії до 31.12.2010 (а.с. 16-33).

Додатковими угодами від 27.12.2010 строки дії договорів оренди №27 та №28 від 24.09.2009 було продовжено до 23.09.2012 (а.с. 34-35).

Умовами п.3.1 договору оренди №28 визначено, що сума орендної плати за місяць складає 2556,00 грн (с ПДВ).

Відповідно до п. 3.1 договору оренди №27 визначено, що сума орендної плати за місяць складає 5883,60 грн (с ПДВ).

При виставленні рахунків на оплату за вищезазначені орендовані площі Інститут біології південних морів імені О.О. Ковалевського Національної академії наук України самостійно, без укладання додаткових угод, став застосовувати до встановленої договорами розміру орендної плати 45% розмір, як до суб'єкта малого підприємництва відповідно до Постанови КМУ № 316 від 25.03.2009.

Постановою КМУ №1341 від 02.12.2009 дії Постанови КМУ №316 від 25.03.2009 продовжено до 01.01.2011.

Крім того, вказану норму було застосовано до позивача згідно з розрахунком відповідача виконаного ним на підставі Постанови Бюро Президії НАН України №204 від 01.07.2010 як субєкту малого підприємництва (а.с. 62).

Зазначений 45% розмір орендної плати застосувався до встановленої договорами розміру орендної плати до 31.12.2010 включно.

З 01.01.2011 у звязку з припиненням дії Постанови КМУ №316 від 25.03.2009 позивачу нараховується повна ставка орендної плати.

04.01.2011 позивач звернувся до відповідача з клопотанням про надання згоди на застосування пільгового коефіцієнту до розміру орендної плати. Однак, відповідач, вказав, що вказане клопотання не є пропозицією в розумінні ст. 654 ЦК України, листом від 22.04.2011 та відмовив позивачу в поданому клопотанні.

08.08.2011 позивач звернувся до господарського суду м. Севастополя з позовом до відповідача про спонукання до вчинення дій.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 10.10.2011 по справі №5020-1232/2011 за позовом ПП „СЕВЛЕСПРОМ” до Інституту біології південних морів імені О.О. Ковалевського Національної академії наук України про спонукання до вчинення дій у задоволені позову відмовлено (а.с. 79-80).

01.08.2011 позивач звернувся до відповідача із заявою про внесення змін до договору оренди шляхом укладення додаткових угод про зміну ставки орендної плати відповідно до ст. 1 Закону України „Про державну підтримку малого підприємництва” №2063 ІІІ від 19.10.2000, Додатка №2 „Орендні ставки за використання нерухомого державного майна” Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою КМУ № 786 від 04.10.1995 (зі змінами та доповненнями), яка встановлює застосування коефіцієнта 0,7 до суб'єктів малого підприємництва, що здійснює виробничу діяльність (а.с. 38-39).

Відповідно до п. 2.2 статуту ПП „СЕВЛЕСПРОМ” до предмету його діяльності відноситься обробка лісоматеріалів, виробництво товарів народного споживання з деревини і її похідних (а.с. 9-13).

Відповідно до річного балансу за 2010 рік валовий дохід підприємства складає 274,8 тис. грн.

Згідно з фінансовим звітом субєкта малого підприємства на 31.12.2010 середньооблікова чисельність складає 6 чоловік (а.с. 58-59).

Таким чином, відповідно до ст. 1 Закону України „Про державну підтримку малого підприємництва” №2063 ІІІ від 19.10.2000 позивач є субєктом малого підприємництва та згідно з вищезазначеними нормативними актами має право на застосування пільгового коефіцієнту у розмірі 0,7 до ставки орендної плати.

Проаналізувавши заявлені позовні вимоги з положеннями чинного цивільного та господарського законодавства, дослідивши документи, подані позивачем в обґрунтування своїх вимог суд дійшов висновку про правомірність позовних вимог за обраним способом захисту.

Відповідно до положень ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звернутися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Предмет позову це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача.

Предмет позову кореспондує зі способами захисту права, які передбачені законодавством.

Загальні способи захисту прав і законних інтересів субєктів господарювання передбачені ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 16 Цивільного кодексу України.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

При виборі способу захисту права необхідно враховувати специфіку права та характер його порушення. Захист права судом відбувається з урахуванням встановлених законом меж здійснення субєктивного права на захист і компетенції суду.

Водночас, підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. Отже, можливість звернення до суду за захистом своїх порушених прав або охоронюваних законом інтересів повязується згідно приписів як процесуального так і матеріального законів, з порушенням, оспорюванням або невизнанням цих прав іншими особами, неможливістю реалізації позивачем свого права.

Згідно даних виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців позивач Приватне підприємство „СЕВЛЕСПРОМ” зареєстрований як юридична особа, яка за своєю організаційною формою здійснює наступні види діяльності: будівництво будівель, оптова торгівля будівельними матеріалами, оптова торгівля деревиною, роздрібна торгівля залізними виробами, фарбами та склом, лісопільне та стругальне виробництво, просочування деревини. (а.с.66-68).

Відповідно даних виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач Інститут біології південних морів імені О.О. Ковалевського Національної академії наук України зареєстрований як юридична особа, яка за своєю організаційною формою здійснює дослідження і розробки в галузі природних та технічних наук (а.с.69-71).

Відповідно до положень ст. 42 ГК України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємницькою є не будь-яка діяльність щодо виготовлення та реалізації продукції, виконання робіт чи надання послуг, а лише така діяльність, що характеризується певними ознаками.

Економічна самостійність полягає в тому, що суб`єкти підприємництва самостійно, тобто на власний розсуд і своєю волею, вільно обирають види підприємницької діяльності, а також час, місце та способи її здійснення. Як правило, вона базується на праві власності.

Ініціативність підприємницької діяльності також вказує на її особисте здійснення зареєстрованим суб`єктом підприємництва, але це не означає, що підприємець не може доручити вчинення окремих дій від свого імені іншим особам.

Особливість підприємницької мети полягає у тому, що для її наявності не достатньо встановити факт одержання доходу субєктом господарювання. Вимагається також, щоб згідно з актами господарського та цивільного законодавства України цей субєкт господарювання мав право проводити його розподіл, тобто, міг вилучити його на свою користь.

Одним із загальних принципів господарювання в Україні відповідно до ст.6 ГК України є свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом.

Так, положеннями ст. 43 ГК України встановлено, що підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Системний аналіз ст.11 ЦК України та ст. 174 ГК України свідчить, що підставами виникнення господарських прав і обов`язків є юридичні факти. Ними можуть бути дії та події. При цьому права і обов`язки виникають з дій, які передбачені чинним законодавством, а також з дій, що не передбачені актами законодавства, але не суперечать йому.

Положеннями ст.2 ГК України визначено коло учасників відносин у сфері господарювання, зокрема, ними є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією.

У статті 3 ЦК України закріплено загальні засади цивільного законодавства, серед яких свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 627 ЦК України сутність свободи договору розкривається насамперед через співвідношення актів цивільного законодавства і договору (ст.6 ЦК України): сторони у договорі мають право врегулювати ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати від положень, що визначені цими актами, і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства міститься пряма заборона відступів від передбачених ними положень або якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Елементом свободи договору є право сторін за своєю згодою змінювати, розривати або продовжувати на новий строк дію договору. Це право є логічним продовженням свободи сторін на вступ у договірні відносини та визначення змісту договору. Підстави, форма і порядок зміни та розірвання договору визначені у ст.ст. 651-654 ЦК України.

Відповідно до ст. 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Так, 01.08.2011 позивач надіслав відповідачу пропозицію про внесення змін до договору шляхом підписання додаткових угод про внесення змін в п. 3.1 договору №27 та №28 від 24.09.2009, яку відповідач залишив без відповіді.

Відповідно до п. 10.3 договору зміни до умов цього договору або його розірвання допускається за взаємної згоди сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою Стороною.

Однак, до наступного часу відповідь на подану пропозицію від відповідача не надходило.

Положеннями ст. 8 ЦК України передбачено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).

При вирішенні даного спору суд приймає до уваги, що відповідно до ст. 1 Закону України „Про державну підтримку малого підприємництва” №2063 ІІІ від 19.10.2000, Додатка №2 „Орендні ставки за використання нерухомого державного майна” Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою КМУ № 786 від 04.10.1995 (зі змінами та доповненнями), орендна ставка за передачу в оренду нерухомого майна встановлюється відповідно до вимог чинного законодавства, а в разі якщо орендодавець є суб'єктом малого підприємництва, яке здійснює виробничу діяльність безпосередньо на орендних площах (крім офісів) застосовується коефіцієнтом 0,7.

01.08.2011 позивач надіслав відповідачу пропозицію про внесення змін до договору шляхом підписання додаткових угод о внесенні змін в п. 3.1 договору №27 та №28 від 24.09.2009, але відповідач залишив її без відповіді, у звязку з чим позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Чинним Господарським процесуальним кодексом України, зокрема, ст. 32 визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. При цьому, ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі; в необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Вимоги, що предявляються до доказів, визначені у ст. 34 ГПК України. Згідно вказаної норми, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, за обраним способом захисту та поданими суду в їх обґрунтування письмовими доказами, позивачем доведено правомірність своїх позовних вимог, у зв`язку з чим, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

При дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що позивачем при звернені до суду з даною позовною заявою відповідно до фіскального чеку від 08.11.2011 сплачено судовий збір у розмірі 985,00 грн, що на 44,00 грн більше розміру встановленого за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру, відповідно ст. 4 Закону України „Про судовий збір” (а.с. 8).

Відповідно п. 4 інформаційного листа № 01-06/1625/2011 від 21.11.2011 „Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" згідно з частиною першою статті 7 Закону сплачена сума судового збору повертається у передбачених в цій частині випадках за ухвалою суду. Зазначене питання має вирішуватися господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення сплаченої суми судового збору. Зміст пов'язаної з цим ухвали може бути наведено в резолютивній частині судового рішення, прийнятого по суті справи.

Відповідно п. 3 інформаційного листа № 01-06/1625/2011 від 21.11.2011 „Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" на даний час зберігає чинність Інструкція про порядок обчислення та справляння державного мита, затверджена наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.93 N 15. У вирішенні питань, пов'язаних зі сплатою та поверненням сум судового збору при розгляді справ господарськими судами, останніми мають враховуватися відповідні положення названої Інструкції в частині, що не суперечить Закону.

Таким чином, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в сумі 941,00 грн покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

Також, оскільки відповідно фіскального чеку від 08.11.2011 позивач сплатив судовий збір за даним позовом 985,00 грн, суд дійшов висновку, що надмірно сплачений судовий збір у розмірі 44,00 грн підлягає поверненню позивачу ПП „СЕВЛЕСПРОМ” з спеціального фонду державного бюджету..

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено присутніх у судовому засіданні представників сторін про час виготовлення повного рішення.

На підставі викладеного, ст. 7 Закону України "Про судовий збір", ст.ст. 20, 42, 43, 174, 188 ГК України ст.ст. 2 ,3, 8, 11, 16, 627, 632 ЦК України, керуючись ст.ст.32, 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Внести зміни до Договору №27 оренди нульовий цикл виробничого корпусу від 24.09.2009 та викласти п. 3.1 Договору в наступній редакції:

„3.1. Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.95 № 786 зі змінами (далі Методика розрахунку), або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) серпень 2009 року 3,24 грн. за 1 кв.м., а за всю орендовану площу з 01.08.2011 6283,36 грн, ПДВ 1256,67 грн, а всього 7540,03 грн.

З урахуванням коефіцієнту 0,7 складає

6283,36*0,7=4398,35 грн, ПДВ 879,67 грн, а загалом 5278,02 грн

Крім орендної плати Орендар сплачує Орендодавцю по розрахункам Орендодавця:

-відшкодування комунальних платежів;

-відшкодування податку на землю;

-витрати на утримання будинку та прилеглої території;

-інші витрати.”

3. Внести зміни до договору №28 оренди павільйону типу „Вітерець” від 24.09.2009 та викласти п. 3.1 Договору в наступній редакції:

„3.1 Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.95 № 786 зі змінами (далі Методика розрахунку), або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) серпень 2009 року 10,29 грн. за 1 кв.м., а за всю орендовану площу з 01.08.2011 2799,47 грн., ПДВ - 559,89 грн., а всього 3359,36 грн.

З урахуванням коефіцієнту 0,7 складає

2799,47*0,7=1959,63 грн, ПДВ 391,93 грн, а загалом 2351,56 грн

Крім орендної плати Орендар сплачує Орендодавцю по розрахункам Орендодавця:

-відшкодування комунальних платежів;

-відшкодування податку на землю;

-витрати на утримання будинку та прилеглої території;

-інші витрати”

4. Стягнути з Інституту біології південних морів імені О.О. Ковалевського Національної академії наук України (пр. Нахімова, будинок 2, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 03534357, р/р 35227005000021 в ГУ ДК України в м. Севастополі, МФО 824509 ОКПО 03534357) на користь Приватного підприємства “СЕВЛЕСПРОМ” (вул. Пархоменка, будинок 18, м. Севастополь, 99007 ідентифікаційний код 31552985, р/р 2600713736 в КРД „Райффайзенбанк Аваль” в м. Севастополі МФО 324021 ОКПО 31552985) судовий збір у сумі 941,00 грн.

Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

5. Повернути Приватному підприємству “СЕВЛЕСПРОМ” (вул. Пархоменка, будинок 18, м. Севастополь, 99007 ідентифікаційний код 31552985, р/р 2600713736 в КРД „Райффайзенбанк Аваль” в м. Севастополі МФО 324021 ОКПО 31552985) з спеціального фонду державного бюджету за кодом класифікації доходів бюджету 22030001 Судовий збір: р/р 31210206700001 Державний бюджет міста Севастополя, ЄДРПОУ 38022717, МФО 824509, ГУДКСУ у місті Севастополі, надмірно сплачений судовий збір у розмірі 44,00 грн та видати довідку.

Суддя С.В. Ребриста

Повне рішення складено 26.12.2011