Рішення № 20798352, 14.12.2011, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"14" грудня 2011 р. Справа № 5019/2278/11

За позовом Державного підприємства “Державний резервний насіннєвий фонд України”

до відповідача Приватного сільськогосподарського підприємства “Княгинин”

про стягнення в сумі 649 126 грн. 90 коп.

суддя Павлюк І.Ю.

Представники:

від позивача - ОСОБА_1., представник (довіреність № 05 від 10.01.2011р.);

від відповідача - не зявився.

Суть спору: Позивач - Державне підприємство “Державний резервний насіннєвий фонд України” - звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Приватного сільськогосподарського підприємства “Княгинин” про стягнення 432794 грн. 20 коп. боргу, 134188 грн. 26 коп. штрафу згідно пункту 4.2. договору, 38240 грн. 59 коп. штрафу згідно частини 2 статті 231 ГК України, 41518 грн. 35 коп. пені згідно частини 2 статті 231 ГК України та 2385 грн. 50 коп. витрат на страхування.

14.12.2011р. позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача на свою користь 427794 грн. 20 коп. боргу, 134188 грн. 26 коп. штрафу згідно пункту 4.2. договору, 38240 грн. 59 коп. штрафу згідно частини 2 статті 231 ГК України, 41518 грн. 35 коп. пені згідно частини 2 статті 231 ГК України та 2385 грн. 50 коп. витрат на страхування.

В судовому засіданні 14.12.2011р. представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання 14.12.2011р. не зявився, хоча належним чином був повідомлений про місце, дату та час розгляду справи, позовних вимог не заперечив.

Суд вбачає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду заяви без участі представника відповідача відповідно до ст. 75 ГПК України.

В результаті розгляду матеріалів справи, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

14.03.2011р. між Державним підприємством “Державний резервний насіннєвий фонд України” (постачальник) та Приватним сільськогосподарським підприємством “Княгинин” (покупець) був укладений договір № 5-02 поставки насіння (надалі - Договір; а.с. 7), відповідно до умов якого постачальник зобовязався передати у власність покупця насіння сільськогосподарських рослин, а покупець зобовязався прийняти це насіння та оплатити його вартість відповідно до умов, вказаних у цьому договорі.

Позивач відповідно до умов Договору, на підставі видаткової накладної № 5-02 від 14.03.2011р. (а.с. 11) поставив відповідачу насіння сільськогосподарських рослин загальною вартістю 546294 грн. 20 коп. Вказане насіння було отримане відповідачем на підставі довіреності № 18 від 14.03.2011р. (а.с. 12).

Відповідно до пункту 3.2 Договору розрахунок проводиться покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника поетапно. Сума в розмірі 90000 грн. 00 коп. на умовах 100% передоплати. Суму заборгованості у розмірі 456294 грн. 20 коп. покупець сплачує наступним чином: 4500 грн. 00 коп. до 25.04.2011р., 4500 грн. 00 коп. до 25.05.2011р., 4500 грн. 00 коп. до 25.06.2011р., 4500 грн. 00 коп. до 25.07.2011р., 438294 грн. 20 коп. до 01.09.2011р.

Відповідач свої зобовязання відповідно до умов Договору виконав частково, а саме сплатив на розрахунковий рахунок позивача кошти в сумі 118500 грн. 00 коп., що підтверджується матеріалами справи.

Станом на час розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 427794 грн. 20 коп., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до пункту 3.3 Договору у разі невиконання покупцем затвердженого графіку погашення заборгованості (в тому числі і за кожним строком окремо) постачальник має право стягнути весь залишок заборгованості у порядку згідно чинного законодавства України.

Відповідно до пункту 4.2 Договору за несвоєчасне проведення розрахунків, передбачених у розділі 3 цього Договору, покупець сплачує продавцеві штраф у розмірі 30% від всього залишку заборгованості.

На підставі вказаного пункту Договору позивач нарахував 134 188 грн. 26 коп. 30% штрафу на заборгованість 447 294 грн. 20 коп. станом на 29.07.2011р.

Також, у звязку з тим, що позивач є субєктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, позивач за несвоєчасне виконання грошових зобовязань по Договору застосував до відповідача штраф в розмірі 7% відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України, а саме 546294 грн. 20 коп. х 7% = 38240 грн. 59 коп.

Крім того, згідно пункту 8.1. Договору порядок виконання умов цього Договору забезпечується договором іпотеки нерухомого майна: ремонтно-тракторної майстерні, картоплесховища, зерносклад №2, який повинен бути нотаріально посвідченим та укладеним до 18 березня 2011 року. Предмет договору іпотеки має бути застрахованим на користь позивача не пізніше, ніж через місяць після укладення договору застави.

Відповідно до п. 4.1.5. договору іпотеки від 14 березня 2011 реєстровий номер №168 Іпотекодавець зобовязаний за свій рахунок застрахувати предмет іпотеки на користь Іпотекодержателя на повну його вартість. У випадку порушення Іпотекодавцем свого обовязку щодо страхування предмету іпотеки Іпотекодержатель має право застрахувати предмет іпотеки за свій рахунок із стягненням з Іпотекодавця витрат на страхування.

Станом на 15.04.2011р. відповідач не надав договору страхування предмету іпотеки на користь позивача, тому предмет іпотеки був застрахований за кошти Іпотекодержателя на суму 2385 грн. 50 коп., про що свідчить платіжне доручення № 1253 від 21.07.2011р. (а.с. 20).

У звязку з тим, що позивач є субєктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, позивач за невиконання зобовязання щодо страхування предмету іпотеки застосував до відповідача пеню в розмірі 0.1% відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України, яка складає: 546294 грн. 20 коп. : 100% х 0,1% х 76 = 41518 грн. 35 коп.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, встановивши обставини справи і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, - зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України - зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Станом на час розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем за поставлене насіння сільськогосподарських рослин становить 427794 грн. 20 коп., що підтверджується матеріалами справи, а тому вказані вимоги підлягають задоволенню.

Частинами 1 та 2 статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. Субєктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Пунктом 4.2 Договору передбачено сплату штрафу у розмірі 30% від всього залишку заборгованості за несвоєчасне проведення розрахунків, передбачених у розділі 3 цього Договору.

Відповідно до пункту 4.2. Договору позивач нарахував відповідачу штраф в розмірі 134188 грн. 26 коп., що відповідає нормам чинного законодавства та умовам Договору, а отже підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 4.1.5. договору іпотеки Іпотекодавець зобовязаний за свій рахунок застрахувати предмет іпотеки на користь Іпотекодержателя на повну його вартість. У випадку порушення Іпотекодавцем свого обовязку щодо страхування предмету іпотеки Іпотекодержатель має право застрахувати предмет іпотеки за свій рахунок із стягненням з Іпотекодавця витрат на страхування.

Предмет іпотеки був застрахований за кошти Іпотекодержателя (позивача) на суму 2385 грн. 50 коп., про що свідчить платіжне доручення № 1253 від 21.07.2011р. (а.с. 20), а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Позивачем на підставі частини 2 статті 231 Господарського кодексу України нараховано відповідачу штраф в розмірі 7% - 38240 грн. 59 коп. за порушення строків оплати за поставлене насіння та пеню в розмірі 0.1% - 41518 грн. 35 коп. за невиконання зобовязання щодо страхування предмета іпотеки.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 статті 231 ГК України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до частини 2 статті 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції у вигляді штрафу, передбаченого абзацом 3 частини 2 статті 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для застосування до відповідача штрафної санкції у вигляді 7% штрафу, передбаченої частиною 2 статті 231 ГК України, оскільки останнім допущено прострочення грошового зобов'язання (допущено прострочення зобовязання щодо строків оплати за поставлене насіння).

При цьому, господарський суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для застосування до відповідача штрафної санкції у вигляді пені у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, передбаченої частиною 2 статті 231 ГК України, оскільки в розумінні частини 2 статті 231 Господарського кодексу України страхування предмета іпотеки не є послугою (роботою), яку відповідач надає (виконує) позивачу і відповідно допустив прострочення щодо її виконання. Разом з тим, як зазначалося вище, відповідно до п. 4.1.5. договору іпотеки Іпотекодавець зобовязаний за свій рахунок застрахувати предмет іпотеки на користь Іпотекодержателя на повну його вартість. У випадку порушення Іпотекодавцем свого обовязку щодо страхування предмету іпотеки Іпотекодержатель має право застрахувати предмет іпотеки за свій рахунок із стягненням з Іпотекодавця витрат на страхування.

Предмет іпотеки був застрахований за кошти Іпотекодержателя (позивача) на суму 2385 грн. 50 коп., про що свідчить платіжне доручення № 1253 від 21.07.2011р. (а.с. 20), при цьому позовні вимоги про стягнення з відповідача 2385 грн. 50 коп. витрат на страхування задоволені судом.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача 38240 грн. 59 коп. 7% штрафу та 41518 грн. 35 коп. пені безпідставні та необґрунтовані, а тому не підлягають задоволенню.

З огляду на вищевикладене вбачається, що задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення з відповідача 427 794 грн. 20 коп. заборгованості, 134 188 грн. 26 коп. 30% штрафу згідно пункту 4.2. Договору та 2385 грн. 50 коп. витрат на страхування, які стверджуються матеріалами справи та нормами чинного законодавства.

Доказів сплати боргу відповідач суду не подав.

Позов підлягає частковому задоволенню в сумі 564 367 грн. 96 коп.

На відповідача покладаються витрати по сплаті держмита та судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог на підставі частин першої та пятої ст. 49 ГПК України, а саме 5693 грн. 68 державного мита та 207 грн. 00 коп. плати за послуги по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу

Керуючись ст.ст. 49, 75, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства “Княгинин”, яке знаходиться за адресою: 35213, Рівненська область, Демидівський район, с. Княгинине, код ЄДРПОУ 31259435 на користь Державного підприємства “Державний резервний насіннєвий фонд України”, яке знаходиться за адресою: 03038, м. Київ, вул. Ямська, буд. 32, код ЄДРПОУ 30518866 427 794 грн. 20 коп. заборгованості по розрахунках, 134 188 грн. 26 коп. штрафу, 2 385 грн. 50 коп. витрат на страхування, 5 693 грн. 68 коп. витрат по сплаті державного мита та 207 грн. 00 коп. плати за послуги по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя І.Ю. Павлюк

Рішення підписане суддею "14" грудня 2011 р.