Ухвала суду № 20798349, 16.12.2011, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33023 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" грудня 2011 р. Справа № 5019/2551/11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Рівнеоптторг”

до відповідача фізичної осо-підприємця ОСОБА_2

про стягнення заборгованості в сумі 28599 грн. 89 коп.

Суддя Мамченко Ю.А.

Представники:

від позивача: не зявився;

від відповідача: представник ОСОБА_1 (довіреність б/н від 01.11.2011 року);

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України розяснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 81-1 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Рівнеоптторг” звернулось до господарського суду Рівненської області з позовною заявою від 31.10.2011 року, згідно якої просить стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на свою користь 28 599 грн. 89 коп. заборгованості за поставлений товар.

Представник позивача в судове засідання не зявився, про дату, час та місце проведенян судового засідання повідомлений належним чином, що стверджується підписом представника в протоколі судового засідання.

Представник відповідача в судовому засіданні визнав позов частково та вказав, що у відповідача перед позивачем рахується заборгованість за відпущений товар в сумі 23200 грн. 00 коп..

Вивчивши у відкритому судовому засіданні подані позивачем та відповідачем письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

При винесенні рішення суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Рівнеоптторг” згідно видаткових накладних 5866 від 23.12.2010 року та № 5867 від 28.12.2010 року поставило фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 товар на загальну суму 80000 грн. 00 коп..

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, в свою чергу, частково розрахувалася за поставлений товар в сумі 56800 грн. 00 коп., що підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку позивача, наявними в матеріалах справи.

В позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 28599 грн. 89 коп., проте відповідно до банківських виписок станом на день подачі позову до суду (01.11.2011 року) за відповідачем перед позивачем рахувалась заборгованість в сумі 28200 грн. 00 коп..

Крім того, 03.11.2011 року (після порушення провадження по справі) позивачем було частково сплачено за відпущений товар в сумі 5000 грн. 00 коп..

Таким чином, станом на час розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 23200 грн. 00 коп..

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, встановивши обставини справи і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі, сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин для якого не встановлена обов'язкова письмова форма вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч.2 ст.202 Цивільного кодексу правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема у ч.1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Поставка товару позвиачем не суперечить вимогам ч.4 ст.202 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.181 Господарського кодексу України.

Статтею 626 Цивільного Кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.639 Цивільного Кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо оформлення договору не встановлені законом.

Сторони своїми діями засвідчили існування між ними договірних відносин.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, - зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин 2 статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України - зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на вищевказане суд прийшов до висновку, що правомірними та такими, що ґрунтуються на законі, а відтак підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 23200 грн. 00 коп. заборгованості.

На підставі частин 1 та 5 ст.49 ГПК України витрати по сплаті держмита та судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, на відповідача покладаються державне мито в розмірі 232 грн. 00 коп. та витрати за послуги по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу в розмірі 191 грн. 44 коп..

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідент. номер НОМЕР_1, НОМЕР_2, АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_3 в ПАТ “ВТБ Банк”, МФО 321767) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Рівнеоптторг” (код ЄДРПОУ 24169560, 33024, м. Рівне, вул.Старицького, буд.45, р/р № 26008247397001 в РФ КБ “Приватбанк”, МФО 333391) 23200 грн. 00 коп. заборгованості, 232 грн. 00 коп. державного мита та 191 грн. 44 коп. витрат за послуги по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Мамченко Ю. А.

Повний текст рішення підписане суддею "20" грудня 2011 року

<Текст ><Текст ><Текст >