Рішення № 20797983, 19.12.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" грудня 2011 р.

Справа № 10-28/17-3694-2011

за позовом Публічного акціонерного товариства „Компанія „Райз”

до відповідача Фермерського господарства „Чорноморець Р”

про стягнення 40268,75 грн.

Суддя Смелянець Г.Є.

за участю представників сторін

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

Суть спору: ПАТ „Компанія „Райз” звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ФГ „Чорноморець Р” 40268,75 грн., з яких, 20200,12 грн. –основний борг за товар, що поставлений позивачем на підставі укладеного з відповідачем договору поставки насіння с/г культур на умовах товарного кредиту від 16.04.2009р. №8469-001; 7170,31 грн. –пеня, що нарахована відповідачу з 01.08.2009р. по 25.08.2011р. та 12898,32 грн. –відсотки за неправомірне користування коштами, що нараховані відповідачу з 01.08.2009р. по 25.08.2011р.

16.09.2011р. господарським судом Одеської області у складі судді Гуляк Г.І. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 28/17-3694-2011, про що винесено відповідну ухвалу, а ухвалою від 03.11.2011р. справу прийнято до провадження господарським судом Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є. та її розгляд призначено на 30.11.2011р. Вказану ухвалу сторонами одержано, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

У зв’язку з перебуванням судді Смелянець Г.Є. на лікарняному з 30.11.2011р. по 06.12.2011р. включно, розгляд справи перенесено на 19.12.2011р., про що господарським судом Одеської області винесено відповідну ухвалу від 07.12.2011р., яка відправлена сторонам у справі 12.12.2011р., що підтверджується списком поштових відправлень господарського суду Одеської області за 09.12.2011р.

Між тим сторони у судове засідання не з’явилися, витребуваних судом доказів не надали, а тому господарський суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю сторін у судовому засіданні, з огляду також на те, що двомісячний строк вирішення спору у даній справі закінчується 28.12.2011р.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

16.04.2009р. між ЗАТ „Компанія „Райз” (постачальник, позивач), найменування якого 18.05.2010р. змінено на ПАТ „Компанія „Райз”, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ серії АБ № 238627 від 02.07.2010р. та свідоцтвом про державну реєстрацію від 18.05.2010р. і ФГ „Чорноморець Р” (покупець, відповідач) укладений договір поставки насіння с/г культур на умовах товарного кредиту № 8469-001, згідно з яким позивач зобов’язується передати у власність відповідача продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а відповідач зобов’язується прийняти товар і оплатити його вартість (ціну), сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору.

Відповідно до умов п. 1.2. договору найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки відповідачу, гривнева вартість товару та її грошовий еквівалент в іноземній валюті, порядок та термін оплати вартості товару (в т.ч. тієї частини вартості товару, яка оплачується авансом, а також частини, яка оплачується на умовах відстрочення платежів) та нарахованих відсотків, інші умови, погоджені сторонами –визначені в договорі та в додатках до нього, які складають невід’ємну частину договору.

У розділі 2 даного договору встановлені умови щодо ціни договору, термінів, форми та порядку розрахунків, а саме встановлено:

вартість (ціна) товару та відсотків за користування товарним кредитом (ціна договору) вказані в додатках до договору. Сторони встановлюють ціну договору в гривнях, а також визначають її грошовий еквівалент в іноземній валюті, вказаній в додатках. Ціну договору становить вартість (ціна) товару та сума належних до сплати процентів за користування товарним кредитом (п.2.1. договору).

сторони встановлюють, що протягом строку дії договору, грошові зобов’язання відповідача існують і підлягають сплаті у гривні. Сума у гривні, що підлягає сплаті відповідачем на виконання ним зобов’язань по договору, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни договору (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній в додатках до договору, на офіційний курс гривні до іноземної валюти, який буде встановлений НБУ на день фактичної оплати відповідачем ціни договору (її неоплаченої частини) (п. 2.2. договору).

Термін оплати вартості (ціни) товару, яка оплачується відповідачем, вказаний в додатках до договору. (п. 2.4. договору).

Товар (його вартість (ціна) в т.ч. ПДВ), отриманий відповідачем у власність на умовах відстрочення кінцевого розрахунку, визнається товарним кредитом. За користування товарним кредитом, відповідач сплачує на користь позивача відсотки. Умови щодо відсотків за користування товарним кредитом викладені в п.п. 2.7.-2.11 договору та в додатках до договору (п. 2.5. договору).

Строк користування товарним кредитом починається з дня, наступного за днем отримання товару відповідачем та закінчується днем, в який згідно договору підлягає оплаті сума (або її частини) відстроченого платежу.(п.2.6. договору).

Відсотки за користування товарним кредитом, нараховуються щомісячно та підлягають сплаті в термін, визначений для сплати відстроченого платежу. В цей же термін сторони підписують акт надання (приймання-передачі) послуг товарного кредитування. Акт про надання послуг товарного кредитування надсилається позивачем на адресу відповідача, що вказана в тексті цього договору. Позивач зобов’язується підписати акт та повернути його протягом 1 дня з дати отримання. У разі якщо підписаний акт не повертається позивачу, акт вважається схваленим та підписаним відповідачем. (п. 2.7. договору).

Розмір процентів, які відповідач сплачує на користь позивача за користування товарним кредитом, встановлюється в розмірі 24 (двадцять чотири) відсотки річних від вартості товару, отриманого відповідачем на умовах товарного кредиту, якщо інший розмір процентів не встановлений в додатках до договору (п. 2.9. договору).

В плату за користування товарним кредитом включається також позитивна різниця між гривневою вартістю товару на день фактичного проведення відповідачем оплати і гривневою вартістю товару на день його отримання, розрахованою відповідно до п. 2.2. договору та сплаченою відповідачем. У випадку, якщо курс іноземної валюти за міжбанківським котируваннями на день оплати відповідачем вартості товару, буде вищий курсу, який існував на день підписання договору, позивач має право виставити рахунок на сплату відповідачем вирахуваної відповідно до п. 2.2. договору гривневої різниці товару.(п. 2.10. договору).

Відповідно до умов п. 3.5. договору відповідач зобов’язується провести оплату за товар та сплатити відсотки за користування товарним кредитом з дотриманням порядку та строків, встановлених договору. Оплата вважається проведеною після зарахування коштів на рахунок позивача, вказаний в тексті цього договору.

Умовами п. 5.1. договору встановлено, що господарські зобов’язання сторін цього договору, які виникли на його основі, існують протягом одного року із дня підписання його тексту представниками сторін, крім зобов’язань відповідача по оплаті вартості товару, процентів за користування товарним кредитом та відповідальності, які припиняються лише їх належним виконанням.

У розділі 7 договору встановлені умови щодо відповідальності сторін, її розміру та порядку застосування, а саме встановлено:

відповідач за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по оплаті у встановлені договором терміни вартості (ціни) товару та/або відсотків, нарахованих на відстрочені платежі, сплачує пеню в розмірі 0,3 відсотка від суми боргу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення (п. 7.3. договору).

відповідач у випадку прострочення виконання грошових зобов’язань по оплаті вартості товару та сплаті відсотків, нарахованих на розстрочені платежі, сплачує на користь позивача відсотки за неправомірне користування коштами в розмірі 32 (тридцять два) відсотка річних з простроченої суми (п.7.5. договору).

нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється в день виконання винною стороною зобов’язань, забезпечених санкцією (п. 7.6. договору).

У додатку до договору № /ЗП 10038-00261 від 30.04.2009р. сторонами встановлено, що позивач поставляє відповідачу насіння кукурудзи у кількості 113 000 посад. одиниць на загальну суму 31379,04 грн., яка оплачується відповідачем до 30.04.2009р. в сумі 12551,62 грн. та до 01.08.2009р. в сумі 18827,42 грн., а також встановлено, що відсотки за користування товарним кредитом становлять 18% річних.

Поряд з цим судом встановлено, що 25.05.2009р. позивач поставив відповідачу товар на суму 31379,04 грн., що підтверджується видатковою накладною № ВН-10038-00379 та довіреністю на одержання товарно-матеріальних цінностей серії ЯПБ № 820914 від 25.05.2009р. В свою чергу відповідач за поставлений позивачем товар розрахувався частково в сумі 12500 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача за 25.05.2009р.

Товар в сумі 18879,04 грн. залишився несплаченим відповідачем. В свою чергу позивач на вказану суму несплаченого відповідачем товару нарахував відсотки за користування товарним кредитом з 26.05.2009р. по 01.08.2009р. в сумі 633,09 грн., а також здійснив корегування суми боргу відповідача згідно умов п.2.2. укладеного між сторонами договору та звернувся до суду з даним позовом, в якому окрім стягнення з відповідача основного боргу в сумі 20200,12 грн., позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 7170,31 грн. та 32 % річних за неправомірне користування коштами в сумі 12898,32 грн.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного:

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Водночас вимогами ч.2 ст.712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, а в силу вимог ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У ч.1 ст.694 ЦК України встановлено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладено договір поставки насіння с/г культур на умовах товарного кредиту, згідно з яким, позивач зобов’язався передати у власність відповідача продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а відповідач зобов’язався прийняти товар, оплатити його вартість (ціну), а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору у строки, що визначені у додатку до договору.

Відповідно до вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а в силу вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов’язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Між тим, із вищевстановлених обставин справи випливає, що за поставлену позивачем продукцію загальною вартістю 31379,04 грн. відповідач розрахувався лише частково в сумі 12500 грн. та з порушенням строків розрахунку, що встановлені умовами укладеного між сторонами договору. Залишок боргу в сумі 18879,04 грн. відповідачем позивачу не сплачений. В свою чергу позивач на вказану суму несплаченого відповідачем товару нарахував відсотки за користування товарним кредитом з 26.05.2009р. по 01.08.2009р. в сумі 633,09 грн., що відповідає умовам п.2.6. укладеного між сторонами договору, а також здійснив корегування суми боргу відповідача згідно умов п.2.2. укладеного між сторонами договору, внаслідок чого борг відповідача за поставлений товар становить 20200,12 грн. При цьому жодних заперечень щодо наявності цього боргу, а тим більш доказів, які спростовують його наявність відповідач до суду не надав.

Згідно з вимогами ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов’язання. Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов’язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як вище встановлено господарським судом, умовами укладеного між сторонами договору поставки передбачено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по оплаті у встановлені договором терміни вартості (ціни) товару та/або відсотків, нарахованих на відстрочені платежі, відповідач сплачує пеню в розмірі 0,3 відсотка від суми боргу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення.

Розрахунок пені, який здійснений позивачем з 01.08.2009р. по 25.08.2011р., та згідно з яким сума нарахованої відповідачу пені становить 7170,31 грн., перевірений господарським судом та встановлено його відповідність обставинам справи щодо прострочення відповідача, із врахуванням при цьому умов п.7.6. договору, яким встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється в день виконання винною стороною зобов’язань, забезпечених санкцією.

Відповідно до ч.5 ст.694 ЦК України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

У ст. 536 ЦК України встановлено, що За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Водночас в укладеному між сторонами договорі поставки встановлено, що у випадку прострочення виконання грошових зобов’язань по оплаті вартості товару та сплаті відсотків, нарахованих на розстрочені платежі, відповідач сплачує на користь позивача відсотки за неправомірне користування коштами в розмірі 32 (тридцять два) відсотка річних з простроченої суми.

Розрахунок 32% річних, який здійснений позивачем, та згідно з яким розмір 32% річних, що нараховані відповідачу з 01.08.2009р. по 25.08.2011р. становить 12898,32 грн., перевірений господарським судом та встановлено його відповідність обставинам справи щодо пророчення відповідача, а також вимогам чинного законодавства та умовам договору.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог ПАТ „Компанія „Райз”, а отже і їх задоволення.

Відповідно до ст.44, 49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті державного мита, на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82–85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Публічного акціонерного товариства „Компанія „Райз” задовольнити.

2.Стягнути з Фермерського господарства „Чорноморець Р” (66710, Одеська обл., Фрунзівський район, с. Мар’янівка, код ЄДРПОУ 32651880, р/р № 26005301001484 в Фрунзенське відділення ВАТ Ощадбанк, МФО 388380) на користь Публічного акціонерного товариства „Компанія „Райз” (03680, м. Київ, вул. Академіка Заболотного,152, код ЄДРПОУ 13980201, п/р 26005090016675 в ВАТ „Укрексімбанк” м. Київ, МФО 322313) основний борг в сумі 20 200 (двадцять тисяч двісті) грн. 12 коп., пеню в сумі 7170 (сім тисяч сто сімдесят) грн. 31 коп., 32% річних в сумі 12898 (дванадцять тисяч вісімсот дев’яносто вісім) грн. 32 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 402 (чотириста дві) грн. 68 коп., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Суддя Смелянець Г.Є.

Повне рішення складено 23 грудня 2011 року.