Рішення № 20797980, 19.12.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" грудня 2011 р.Справа № 10/17-4376-2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Еліт”

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Універсальна продовольча компанія”

про стягнення 1917,56 грн.

Суддя Смелянець Г.Є.

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю

від відповідача: не зявився

Суть спору: ТОВ „Торговий дім „Еліт” звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ТОВ „Універсальна продовольча компанія” 1917,56 грн., з яких 1499,92 грн. основний борг за товар, що поставлений позивачем на підставі укладеного з відповідачем договору поставки №П-1056 від 01.09.2009р.; 115,67 грн. пеня; 244,98 грн. штраф; 24,01 грн. 3% річних та 32,98 грн. інфляційні.

Під час розгляду справи позивач уточнив розмір позовних вимог, про що надав до суду відповідну заяву за вх. №40356/2011 від 24.11.2011р., згідно з якою позивач просить суд стягнути з відповідача 397,64 грн., з яких 115,67 грн. пеня, 224,98 грн. - штраф, 24,01 грн. 3% річних та 32,98 грн. інфляційні, з посиланням при цьому на те, що відповідач 11.11.2011р. оплатив позивачу основний борг в сумі 1499,92 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку, а також з посиланням на те, що позивач у позовній заяві помилково вказав суму штрафу в розмірі 244,98 грн., замість суми штрафу 224,98 грн.

Відповідач у судові засідання не зявився, відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову до суду не надав. При цьому про час і місце судових засідань відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, а тому господарський суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю відповідача у судових засіданнях та в силу вимог ст.75 ГПК України за наявними у справі документами.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні за участю представника позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

01.09.2009р. між ТОВ „Торговий дім „Еліт” (постачальник, позивач) і ТОВ „Універсальна продовольча компанія” (покупець, відповідач) укладений договір поставки №П-1056, згідно з яким позивач зобовязується передати у власність відповідачу належну партію продукції, а відповідач зобовязується прийняти продукцію і своєчасно оплатити її нам умовах даного договору.

Згідно з умовами п. 2.3. договору оплата партії продукції по договору здійснюється відповідачем з відстрочкою платежу 14 календарних днів.

Відповідно до умов п. 7.3. договору у випадку порушення термінів, передбачених п. 2.3. даного договору, до 10-ти календарних днів, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, та три відсотки річних від простроченої суми з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення платежу, а умовами п. 7.4. договору встановлено, що в разі порушення термінів оплати більш ніж на 30 (тридцять) календарних днів від дати відстрочки платежу, що вказана в п. 2.3. відповідач окрім пені сплачує на користь позивача штраф у розмірі 15% від суми несвоєчасно сплаченого товару.

Згідно з умовами п. 10.1 договору, даний договір набуває юридичної сили з дати його підписання та діє на протязі одного календарного року, а відповідно до умов п. 10.2. договору договір вважається продовженим на той же термін та на тих же умовах, якщо за 30 днів до його закінчення жодна із сторін не заявить про свій намір припинити його дію.

У доповненні до договору поставки № П-1056 від 01.09.2009р. встановлено матеріально-відповідальну особу відповідача, яка уповноважена на одержання товару від позивача.

Разом з тим, судом встановлено, що на виконання умов вищевказаного договору позивач поставив відповідачу товар на суму 1499,92 грн., що підтверджується видатковими накладними № Од-002869 від 04.02.2011р. на суму 1025 грн., № Од-003557 від 14.02.2011р. на суму 499,96 грн. та № Од-003558 від 14.02.2011р. на суму 451,96 грн., які підписані відповідачем. При цьому за товар, що поставлений за видатковою накладною № Од-002869 від 04.02.2011р. на суму 1025 грн. відповідач частково розрахувався, що підтверджується виписками з банківського рахунку, у звязку з чим борг відповідача за вказаною накладною становить 548 грн., що підтверджено самим позивачем у позові.

У претензії від 19.05.2011р. за вих.№5 позивач заявив вимогу про оплату боргу, але відповідач відповіді на претензію не надав та борг позивачу не сплатив, що і зумовило звернення останнього до суду з даним позовом.

Під час розгляду справи відповідач здійснив оплату основного боргу в сумі 1499 грн., а позивач в свою чергу уточнив розмір позовних вимог про що надав до суду відповідну заяву про стягнення з відповідача 397,64 грн., з яких 115,67 грн. пеня, 224,98 грн. - штраф, 24,01 грн. 3% річних та 32,98 грн. інфляційні.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення уточнених позовних вимог, виходячи з наступного:

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницької діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Водночас вимогами ч.2 ст.712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, а в силу вимог ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Вимогами ч.1 ст.694 ЦК України також встановлено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладено договір поставки, згідно з яким, позивач зобовязався передати у власність відповідачу належну партію продукції, а відповідач зобовязався прийняти продукцію і своєчасно оплатити з відстрочкою платежу 14 календарних днів з дати поставки.

Поряд з цим судом встановлено, що на виконання умов цього договору позивач у лютому 2011р. поставив відповідачу товару на суму 1499 грн., що підтверджується видатковими накладними, які в силу вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій. В свою чергу відповідачем поставлений позивачем товар не оплачений, як у строк, що встановлений умовами укладеного між сторонами договору поставки, так і після звернення позивача з претензію щодо оплати боргу. Оплату цього товару здійснено відповідачем лише під час розгляду даної справи у суді.

Відповідно до вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а в силу вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічні вимоги щодо виконання зобовязань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Водночас відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобовязання.

Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобовязання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.ч.2,3 ст.549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобовязання, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з вимогами ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Як вище встановлено господарським судом, умовами укладеного між сторонами договору передбачено, що у випадку порушення термінів оплати до 10-ти календарних днів, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, та три відсотки річних від простроченої суми з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення платежу. У випадку порушення термінів оплати більш ніж на 30 (тридцять) календарних днів від дати відстрочки платежу, відповідач окрім пені сплачує на користь позивача штраф у розмірі 15% від суми несвоєчасно сплаченого товару.

Розрахунок пені, який здійснений позивачем, та згідно з яким сума нарахованої відповідачу пені становить 115,67 грн., перевірений господарським судом та встановлено відповідність цього розрахунку обставинам справи щодо прострочення відповідача та вимогам чинного законодавства.

Розрахунок штрафу, який здійснений позивачем, та згідно з яким, розмір нарахованого відповідачу штрафу становить 224,98 грн., перевірений господарським судом та встановлено відповідність цього розрахунку вимогам чинного законодавства та обставинам справи щодо прострочення відповідача в оплаті поставленого позивачем товару більше 30 календарних днів.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому вимогами ч.1 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Розрахунок 3% річних, який здійснений позивачем, та згідно з яким, розмір нарахованих відповідачу 3% річних становить 24,01 грн., та розрахунок індексу інфляції, який здійснений позивачем, та згідно з яким розмір нарахованих відповідачу інфляційних становить 32,98 грн. перевірені господарським судом та встановлено їх відповідність обставинам справи щодо прострочення відповідача.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність уточнених позовних вимог, а отже і їх задоволення.

Відповідно до ст.44, 49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 8285 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Еліт” задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Універсальна продовольча компанія” (67200, Одеська обл., Іванівський р-н., с. Прохорове, вул. Радянської Армії, буд.23, код ЄДРПОУ 32096830, р/р 26005227102 в МТБ, м. Іллічівськ, МФО 328168) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Еліт” (01032, м. Київ, вул. Саксаганського,115-А, код ЄДРПОУ 34965659, р/р 260000420502 в АТ „Брокбізнесбанк” м. Київ, МФО 300249) пеню в сумі 115 (сто пятнадцять) грн. 67 коп., штраф в сумі 224 (двісті двадцять чотири) грн. 98 коп., 3% річних в сумі 24 (двадцять чотири) грн. 01 коп., інфляційні в сумі 32 (тридцять дві) грн. 98 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 102 (сто дві) грн., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Суддя Смелянець Г.Є.

Повне рішення складено 23 грудня 2011 року.