Постанова № 20794292, 22.12.2011, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

22.12.2011

Справа № 14/27

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Колодій С.Б., розглянувши матеріали справи № 14/27

за адміністративним позовом: казенного підприємства "Кіровгеологія" в інтересах Геологорозвідувальної експедиції № 37 казенного підприємства "Кіровгеологія", м. Кіровоград

до відповідача: Кіровоградської об"єднаної державної податкової інспекції, м. Кіровоград

про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень

Секретар судового засідання - Костенко В.С.

Представники сторін:

від позивача - участі не брав;

від відповідача - участі не брав.

Подано позов про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Кіровограді від 09.10.2007 р. №0006291520/1, від 12.11.2007 р. №0006291520/1, від 18.01.2008 р. №0006291520/2 про застосування штрафних санкцій на суму 6 620,85 грн. та від 17.10.2007 р. №0006301520/0, від 12.11.2007 р. №0006301520/1. від 18.01.2008 р. №0006301520/2 про застосування штрафних санкцій на суму 106 940,86 грн.

Відповідач позов заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши наявні матеріали справи, оцінивши представлені сторонами докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

27.07.2007 року Державною податковою інспекцією у м. Кіровограді (далі по тексту - ДПІ) проведено перевірку дотримання граничних строків сплати узгодженого податкового зобов"язання підприємством за період з 30.08.2004 року по 14.06.2007 року, результати якої викладені в акті перевірки №3961520/04746400.

За результатами перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення №№004161520/0, 0004151520/0, 0004141520/0 від 06.08.2007 року про нарахування штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов"язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Не погодившись з донарахуванням штрафних санкцій, 17.08.2007 р. платник податків звернувся до ДПІ у м. Кіровограді зі скаргою.

За результатами розгляду первинної скарги податковим органом прийнято рішення від 09.10.2007 року за №23559/10/25-018, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Кіровограді від 06.08.2007 р. №0004141520/0, №0004151520/0, №0004161520/0, від 08.08.2007 р. №0004211520/0, а скаргу позивача без задоволення; збільшено на 6 620,85 грн. суму штрафних санкцій визначених у податковому повідомленні-рішенні від 06.08.2007 р. №0004151520/0; збільшено на 106 940,86 грн. суму штрафних санкцій визначених у податковому повідомленні - рішенні від 06.08.2007 р. №0004141520/0.

На донараховані суми штрафних санкцій ДПІ у м. Кіровограді прийняла податкові повідомлення-рішення від 09.10.2007 р. №0006291520/1 про нарахування штрафних санкцій з податку на додану вартість в сумі 6 620,85 грн. та від 17.10.2007 р. №0006301520/0 про нарахування штрафних санкцій з податку на додану вартість в сумі 106 940,86 грн.

Не погодившись з прийнятими рішеннями платник податків оскаржив рішення до ДПА у Кіровоградської області, скарга позивача залишена без задоволення, а спірні рішення без змін.

Господарський суд задовольняє позов щодо визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 09.10.2007 р. №0006291520/1, від 12.11.2007 р. №0006291520/1, від 18.01.2008 р. №0006291520/2 про застосування штрафних санкцій в сумі 6 620,85 грн. в силу наступного.

Відповідальність платників податків за порушення строків сплати податків і зборів (обов"язкових платежів) установлена підпунктом 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який визначає. що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов"язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов"язаний сплатити штраф у встановлених цим підпунктом розмірах.

Згідно підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього Закону платник податків зобов"язаний самостійно сплатити суму податкового зобов"язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону для подання податкової декларації.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону встановлено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов"язання, яку зазначає у податковій декларації; податкову декларацію з податку на додану вартість подає протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 13.08.2004 року подав до ДПІ у м. Кіровограді податкову декларацію за №74191 з податку на додану вартість за липень 2004 року.

Відповідно до підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту , податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов"язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі коли така податкова декларація була надана пізніше, за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкового зобов"язання, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов"язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Враховуючи те, що сплата штрафних санкцій, передбачених статтею 17 Закону, прирівнюється до сплати податку і у підприємства виникають податкові зобов"язання, то відповідно підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов"язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступних за останнім днем граничного терміну подання податкової декларації.

Закон не містить будь-яких особливих умов щодо застосування строків давності до штрафних санкцій, передбачених підпунктом 17.1.1 пункту 17.1 статті 17.

Граничний термін подання податкової декларації з розрахунку податку на додану вартість за липень 2004 року становить 20.08.2004 року.

Строк, в межах якого ДПІ у м. Кіровограді мала право застосовувати штрафні санкції за порушення платником податків граничних строків сплати узгодженого податкового зобов"язання з податку на додану вартість, обчисленого за податковою декларацію №74191 від 13.08.2004 р., становить з 20.08.2004 р. по 20.08.2007 р. Штрафна санкція в сумі 6 620,85 грн. за порушення термінів сплати податкового зобов"язання обчисленого за податковою декларацією №7491 від 13.08.2004 р. нарахована податковим повідомленням-рішенням 09.10.2007 р. за №0006291520/1, тобто з порушенням строку давності, передбаченого підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону.

За викладених обставин, податкові повідомлення-рішення від 09.10.2007 р. №0006291520/1, від 12.11.2007 р. №0006291520/1 , від 18.01.2008 р. №0006291520/2 про застосування штрафних санкцій на суму 6 620,85 грн. є нечинними.

Господарський суд задовольняє позовні вимоги щодо визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 17.10.2007 р. №0006301520/0(від 12.11.2007 р. №0006301520/1; від 18.01.2008 р. 0006301520/2) про застосування штрафних санкцій на суму 106 940,86 грн.

Рішенням ДПІ у м. Кіровограді про результати розгляду первинної скарги від 09.10.2007 р. за №23559/10/25-018 встановлено, що по деклараціям за червень 2005 року №63244 від 19.07.2005 року не враховані штрафні санкції в сумі 45 564,56 грн.(91129,12х50%), а саме згідно з обліковою карткою платника по терміну нарахування 01.08.2005 року в сумі 130 900,00 грн. підприємством фактично сплачено всю суму податкового зобов"язання з простроченням терміну сплати більше 90 днів.

З матеріалів справи вбачається, що податок на додану вартість в сумі 130 900,00 грн., обчислений за податковою декларацією за червень 2005 року №63244 від 19.07.2005 року, сплачено позивачем 20.07.2005 року, що підтверджується платіжним дорученням №29 від 20.07.2005 р., однак зазначена сума була направлена відповідачем на погашення інших узгоджених податкових зобов"язань, без урахуванням призначення платежу у вищезазначеному платіжному дорученні.

В обґрунтування правомірності своїх дій відповідач посилається на пункт 7.7 статті 7 Закону, який передбачає. що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов"язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов"язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Позицію податкового органу щодо можливості самостійно змінювати призначення платежу, визначеного платником податків при здійсненні розрахунків зі сплати податків, зокрема, з метою погашення податкового боргу змінювати період, за який сплачується податкове зобов"язання, господарський суд вважає помилкової.

Згідно з пунктом 3 частини 1, частиною 3 статті 9 Закону України "Про систему оподаткування" платники податків і зборів (обв"язкових платежів) зобов"язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов"язкових) платежів у встановлені законами терміни.

Обов"язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов"язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов"язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

За змістом статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача. Переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі.

У відповідності з пунктом 30.1 статті 30 цього Закону переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Таким чином, позивач, перерахувавши суму податку на додану вартість вказаним вище платіжним дорученням, 20.07.2005 р. виконав свої зобов"язання зі сплати податку на додану вартість за період, визначений платником податку у платіжному дорученні.

Відповідно до статті 134 Господарського кодексу України суб"єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб"єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Активи платника податків, відповідно до підпункту 3.1.1 статті 3 Закону України "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інший випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов"язань забезпечення боргу.

Згідно із Законом України "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" сутність податкової застави полягає у запровадженні на певний строк особливого порядку розпорядження платником податків своїми активами, обмеження власника розпорядження власністю у випадках, передбачених пунктом 8.6 цього Закону.

Пунктом 7.7 Закону визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов"язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов"язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Закон України "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним законом з питань оподаткування, встановлений порядок погашення зобов"язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов"язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

І серед таких заходів немає зміни призначення платежу, визначеного платником податків.

Відповідно до Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 р. №276, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02.08.2005 р. за №843/11123, органи державної податкової служби для ведення оперативного обліку платежів, що надходять до бюджету, одержують відповідні документи від органів Державного казначейства України та інших установ згідно з чинними порядками передачі інформації. Дані про надходження платежів до бюджету відображаються органом державної податкової служби в особових рахунках платників і в реєстрі надходжень та повернень у день отримання від органів Державного казначейства України відомостей про зарахування та повернення надміру сплачених платежів у вигляді електронного реєстру розрахункових документів.

У разі недотримання платником податків порядку та строків сплати узгодженого податкового зобов"язання, податковий орган не наділений правом змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Відповідно, відсутній і об"єкт для застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі підпункту 17.1.7 Закону України "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в розмірі 45 564,56 грн., отже податкове повідомлення-рішення від 17.10.2007 р. №0006301520/0, від 12.11.2007 р. №0006301520/1, від 18.01.2008 р. №0006301520 в частині донарахування штрафу в сумі 45 564,56 грн. є нечинним.

Рішенням ДПІ у м. Кіровограді про результати розгляду первинної скарги від 09.10.2007 р. за №23559/10/25-018 встановлено, що по декларації за липень 2005 року №80906 від 19.08.2005 року не нараховані штрафні санкції в сумі 41 139 грн.(82 278,00 х 50%), а саме згідно з обліковою карткою платника по терміну нарахування 01.09.2005 р. в сумі 82 278 грн. підприємством сплачено всю суму податкового зобов"язання з простроченням терміну сплати більше 90 днів; по декларації за серпень 2005 року №84356 від 15.09.2005 р. не нараховані штрафні санкції в сумі 20 237,30 грн.(40 474,60 х 505), а саме згідно з обліковою карткою платника по терміну нарахування 30.09.2005 р в сумі 138 062,00 грн. підприємством сплачено 40 474,60 грн. з простроченням терміну сплати більше 90 днів.

Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов"язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов"язаний сплатити штраф у відповідних розмірах.

Тобто, підставою для нарахування зазначених штрафів є сукупність двох обов"язкових умов: податкове зобов"язання повинно бути узгоджене; строк його сплати повинен бути визначений Законом України "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" .

Згідно розрахунку штрафних санкцій до податкового повідомлення-рішення від 17.10.2007 р. №0006301520/0(від 12.11.2007 р. №0006301520/1; від 18.01.2008 р. №0006301520/2) штрафні санкції в розмірі 41 139,00 грн. та 20 237,30 грн. нараховані за порушення строків сплати податкових зобов"язань за деклараціями серпень, липень 2005 р., які є складовою розстроченої суми за договором №2/1 від 31.03.2006 р.

Таким чином, ДПІ у м. Кіровограді застосувала штрафні санкції на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону за порушення термінів сплати розстрочених сум за договором №2/1 від 31.03.2006 р.

Відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб"єкта владних повноважень обов"язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду, що податкові зобов"язання за деклараціями серпень, липень 2005 р., не є складовою розстроченої суми за договором №2/1 від 31.03.2006 р.

Оскільки відповідальність згідно підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону встановлена для тих випадків, коли платник податків не сплачує узгоджену суму протягом граничних строків, визначених названим Законом, то податкові повідомлення-рішення від 17.10.2007 р. №0006301520/0(від 12.11.2007 р. № 0006301520/1; від 18.01.2008 р. №0006301520/2) є такими, що прийняті з порушенням законодавства, а тому підлягають визнанню нечинним і в частині нарахування штрафних санкцій на суму 41 139,00 грн. та 20 237,30 грн.

Керуючись частинами 1-3 статті 160, частинами 1-2 статті 162, статтею 163, частинами 1-4 статті 254, статтею 258, пунктом 6 розділу 7 "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Кіровограді від 09.10.2007 р. №0006291520/1 (від 12.11.2007 р. №0006291520/1; від 18.01.2008 р. №0006291520/2) про застосування штрафних санкцій на суму 6 620,85 грн. та від 17.10.2007 р. №0006301520/0 (від 12.11.2007 р. №0006301520/1; від 18.01.2008 р. №0006301520/2) про застосування штрафних санкцій на суму 106 940,86 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь казенного підприємства "Кіровгеологія" (01103, Печерський район, м. Київ, вул. Кіквідзе, 8/9, код ЄДРПОУ 14308279) в інтересах Геологорозвідувальної експедиції № 37 казенного підприємства "Кіровгеологія" (25019, м. Кіровоград, селище Гірниче, Лінія 5, буд. 26, ідентифікаційний код 04746400) судові витрати по справі в розмірі 3,40 грн. державного мита.

За заявою стягувача після набрання постановою законної сили господарський суд видає виконавчий лист.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя

< Підпис >

С. Б. Колодій

< Текст >