Рішення № 20794249, 19.12.2011, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" грудня 2011 р.Справа № 5013/2224/11 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Т. В. Макаренко, розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 5013/2224/11

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Атіс", м. Олександрія, Кіровоградська область

до відповідача: фермерського господарства "ОСОБА_2", с. Зибке, Онуфріївський район, Кіровоградська область

про стягнення 39873,73 грн.

Представники сторін:

від позивача - адвокат ОСОБА_1, довіреність № 2211 від 08.11.2011р., ордер

від відповідача - участі не брали;

У судовому засіданні 19.12.2011 року оголошувалась перерва з 12 год. 20 хв. до 12 год. 40 хв., в порядку, визначеному ст. 77 ГПК України.

Про час і місце проведення судового засідання відповідач належним чином повідомлений за юридичною адресою, про що свідчить рекомендованим повідомлення про вручення відповідачу поштового відправлення від 12.12.2011 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Атіс" звернулося до господарського суду з позовною заявою № 208 від 11.11.2011 року про стягнення з фермерського господарства "ОСОБА_2" основного боргу за поставлений товар в сумі 14976,31 грн; пеню за час прострочення в сумі 4032,60 грн; інфляційні втрати в сумі 2002,59 грн; 36% річних від простроченої суми в розмірі 9366,08 грн; 0,1% за кожен день користування чужими грошовими коштами від вартості переданого, але неоплаченого товару в сумі 9496,15 грн, всього 39873,73 грн.

Позивач користуючись правом, яке надано йому ст. 22 ГПК України, заявою від 19.12.2011 року зменшив позовні вимоги на 14975,75 грн і просить суд:

- стягнення з фермерського господарства "ОСОБА_2" пеню за час прострочення в сумі 4032,60 грн; інфляційні втрати в сумі 2002,59 грн; 36% річних від простроченої суми в розмірі 9366,08 грн; 0,1% за кожен день користування чужими грошовими коштами від вартості переданого, але неоплаченого товару в сумі 9496,15 грн. Позивач, також, просить стягнути з відповідача витрати на судовий збір в сумі 1411,50 грн та витрати на послуги адвоката в сумі 3800,00 грн.

Господарський суд на підставі норм ст. 22 ГПК україни приймає до розгляду вказу заяву позивача.

Відповідач відзиву на позовну заяву та витребувані ухвалами суду документів не подав. Позовні вимоги ні по суті, ні по розрахунку не заперечив.

На підставі ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувшги наявні матеріали справи, заслухвши пояснення представника позивача, обговоривши усі обставини справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Між товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Атіс" (Продавець) та фермерським господарством "ОСОБА_2" (Покупець) 08.04.2010 укладено договір купівлі-продажу № КП-080410-001 (далі - Договір).

Згідно пункту 1.1 якого Продавець зобов'язався здійснити постачання товарів безпосередньо пов'язаних з технологічними процесами виробництва сільськогосподарської продукції на умовах оплати до 30.10.2010 року. За цим Договором постачається: насіння, засоби захисту рослин, добрива (Товар), а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити Товар вказаний відповідно до п. 1.2 Договору на умовах попередньої оплати. Якщо оплата здійсниться після настання строку сплати товару, нараховується пеня за ставкою 0,1 % суми фактично поставленого товару за кожень день, від дня поставки товару, до настання дати фактичного погашення боргу.

Пунктом 2.4 Договору визначено, що датою поставки товару вважається дата вказана у видатковій накладній на відпуск товару.

В розділі 3 Договору сторони обумовили ціну товару та вартість договору.

Ціна товару, що поставляється вказується сторонами в Доповненнях та (або) видаткових накладних до даного Договору і визначається сторонами як "тверда ціна" та "попередня ціна".

Відповідно до п. 4.1 Договору, Покупець зобов'язався оплатити товар в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця, в строк встановлений в Доповненнях до цього Договору. Строни за окремим Доповненням до цього Договору можуть вибрати іншу форму сплати за переданий товар.

Сторони погодили штрафні санції, відсотки та знижки в розділі 6 Договору.

Згідно п. 11.2 Договору, за порушення строків оплати переданого товару покупець додатково до інших штрафних санкцій сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожень день прострочення.

Пуктом 11.4 Договору, сторони погодили, що пеня нараховується до повного виконання стороною своїх зобов'язань. Крім того, відповідно ст. 625 ЦК України за порушення грошового зобов'язання, покупець сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 36% річних від простроченої суми (п. 11, 5 Договору.)

Даний Договір відповідно до п. 13.1, набрав чинності з моменту підписання його сторонами і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

Сторонами на виконання умов Договору купівлі-продажу № КП-080410-001 складено та підписано Доповнення № 1 від 08.04.2010 року. Пунктом 2.1 якого встановлено, що покупець зобов'язався сплатити за отриманий товар частинами до 01.04.2010 року, 15.08.2010 року, 15.09.2010 року, 15.10.2010 року, всього на суму 62453,19 грн.

04.05.2010 року сторонами укладено та підписано Доповнення № 2 до Договору купівлі-продажу № КП-080410-001, відповідно до якого, покупець зобов'язався сплатити за отриманий товар частинами до 01.08.2010 року, 01.09.2010 року, 01.10.2010 року, всього на суму 19392,54 грн.

22.06.2010 року сторонами укладено та підписано Доповнення № 3 до Договору купівлі-продажу № КП-080410-001, відповідно до якого покупець зобов'язався сплатити за отриманий товар частинами до 23.06.2010 року, 15.08.2010 року, 30.09.2010 року, всього на суму 3269,28.

08.07.2010 року сторонами укладено та підписано Доповнення № 4 до Договору купівлі-продажу № КП-080410-001, відповідно до п. 2.1 якого покупець сплачує за отриманий товар до 15.08.2010 року всього на суму 704,18 грн.

Матеріалами справи підтверджено належне виконання позивачем умов Договору.

Продавцем поставлено покупцеві товар всього на загальну суму 113803,05 грн, що засвідчено видатковими накладними: № РН-3103004 від 31.03.10; № РН-2904001 від 29.04.10; № РН-3004010 від 30.04.10; № РН-0405004 від 40.05.10; № РН-1205003 від 12.05.10; № РН-1305002 від 13.05.10; № РН-1305003 від 13.05.10; № РН-1805001 від 18.05.10; № РН-2705002 від 27.05.10; № РН-3105033 від 31.05.10; № РН-0206001 від 02.06.10; № РН-0806001 від 08.06.10; № РН-2206003 від 22.06.10; № РН-0807002 від 08.07.10, а також довіреностями серії НБЛ № 16011 від 31.03.2010, № 161014 від 31.03.2010, № 161015 від 12.05.2010, № 21 від 13.05.2010, № 161016 від 08.06.2010, № 161017 від 31.05.2010.

Таким чином, з урахуванням Доповнень № 1, № 2, № 3, № 4 до Договору купівлі-продажу № КП-080410-001, відповідач за отриману товар за вказаними видатковими накладними повинен був розрахуватись у визначений Доповненнями до Договору строк.

Проте, відповідач у справі зобов'язання по Договору в частині оплати отриманого товару виконав частинами та з порушенням встановленого Договором та Доповненнями строку.

Вказані дії відповідача призвели до необхідності звернутися позивачеві до господарського суду за захистом свого порушеного права.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, відтак до правовідносин, що виникли між сторонами на підставі даного договору слід застосовувати положення законодавства, що регулюють правовідносини купівлі-продажу.

Правовідносини купівлі-продажу регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.

Так, у відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Господарський суд враховує заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог від 19.12.2011 року а також, те що, остаточний розрахунок по основному боргу за отриманий товар на суму 14975,75 грн відповідач здійснив після звернення позивача до господарського суду за захистом свого порушеного права, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2010 року по 28.11.2011 року, який підписано представниками сторін та скріплено печатками товариств.

Позивач на підставі умов Договору, а саме п. 1.1, п. 6.2, п. 11.2, п. 11.4, п. 11.5 просить стягнути з відповідача пеню за час прострочення в сумі 4032,60 грн; інфляційні втрати в сумі 2002,59 грн; 36% річних від простроченої суми в розмірі 9366,08 грн; 0,1% за кожен день користування чужими грошовими коштами від вартості переданого, але неоплаченого товару в сумі 9496,15 грн.

Господарський суд враховує, що пунктом 11.2 Договору передбачено, що за порушення строків оплати переданого товару покупець додатково до інших штрафних санкцій сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожень день прострочення.

Умовами Договору, а саме п. 1.1, п. 6.2, сторони погодили, що у випадку якщо оплата здійсниться після настання строку сплати товару, нараховується пеня за ставкою 0,1 % суми фактично поставленого товару за кожень день, від дня поставки товару, до настання дати фактичного погашення боргу.

Крім того, п.п. 11.4, 11.5 Договору сторони узгодили, що пеня нараховується до повного виконання стороною своїх зобов'язань. Крім того, відповідно ст. 625 ЦК України за порушення грошового зобов'язання, покупець сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 36% річних від простроченої суми.

Стаття 217 Господарського кодексу України встановлює у сфері господарювання такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

На підставі статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зокрема, юридичні особи.

Згідно частини 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частина 6 статті 231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Таким чином, приписи Господарського кодексу України не містять обмежень щодо визначення пені або штрафу у господарських відносинах та передбачають можливість встановлення їх розміру сторонами у договорі, крім випадків, коли такий розмір встановлено законом.

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За вказаною нормою Цивільного кодексу України пеня як різновид неустойки характеризується такою ознакою як застосування у грошових зобов'язаннях. Кваліфікуючими ознаками штрафу є, зокрема, можливість встановлення за будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання.

З наведених вище норм Господарського та Цивільного кодексу України вбачається, що законодавець не забороняє сторонам передбачити в договорі положення щодо сплати пені і штрафу за порушення зобов'язання, як і не прив'язує штраф до конкретного виду правовідносин.

Згідно положень частини 2 статті 67, частини 4 статті 179 Господарського кодексу України, частини 3 статті 6, статті 627 Цивільного кодексу України сторони вільні в укладенні договору та визначені його умов, крім випадків, коли не допускається відступлення в силу закону.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Наданий позивачем розрахунок суми пені за період з 16.10.2010 року по 14.11.2011 року в сумі 4032,60 грн (а.с. 11) відповідає зазначеним вище правовим нормам та умовам договору.

Крім того, не суперечить вимогам законодавства та відповідає умовам договору і підтверджується матеріалами справи правомірність нарахування позивачем відповідачеві 0,1% за кожен день користування чужими грошовими коштами від вартості переданого, але неоплаченого товару в сумі 9496,15 грн за період з 16.10.2010 року по 14.11.2011 року.

З урахуванням викладеного вище, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в суму 4032,60 грн та 0,1% за кожен день користування чужими грошовими коштами від вартості переданого, але неоплаченого товару в сумі 9496,15 грн за період з 16.10.2010 року по 14.11.2011 року підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача за прострочку виконання зобов'язань за Договором інфляційні втрати в сумі 2002,59 грн за період 16.10.2010 року по 22.09.2011 року та 36% річних від простроченої суми в розмірі 9366,08 грн за період 16.10.2010 року по 14.11.2011 року.

У відповідності до вимог статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України відсотки річних та інфляційні втрати можуть нараховуватись кредитором до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання боржником.

Суд враховує, що вимога кредитора про сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору

Пунктом 11.5 Договору сторони узгодили зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, і встановили 36 % річних.

Враховуючи наведені вище правові норми, правомірність визначення позивачем періоду для нарахування збитків від інфляції та 36 % річних (а.с. 12-13), господарський суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 202,59 грн інфляційних збитків та 9366,08 грн 36 % річних заявлені правомірно і підлягають задоволенню.

Відповідач не надав господарському суду доказів, які спростовують позовні вимоги чи звільняють його від цивільної відповідальності.

Згідно статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу , господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем у справі дотримано зазначені вище процесуальні вимоги, відтак позовні вимоги господарським судом задовольняються в повному обсязі.

Звертаючись до господарського суду з позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Атіс" скористалося послугами адвоката ОСОБА_1 (свідоцтво № 345 від 19.10.2009 року), який на виконання умов договору №7 від 19.09.2011 року про надання юридичних послуг та веденні справи в господарському суді, провів претензійну роботу, здійснив підготовку по написанню та поданню позовної заяви, а також представляв інтереси позивача в господарському суді. За надання послуг позивач сплатив по договору №7 від 19.09.2011 року, акту прийому - передачі виконаних робіт №1 від 11.11.2011 року, за платіжним дорученням № 240 від 10.11.2011 року адвокату Кушніру С.В. - 3800,00 грн.

Таку суму заявник позову просить відшкодувати йому як судові витрати за ст. 44 Господарського процесуального кодексу України за послуги адвоката.

Господарський суд, приймаючи до уваги докази, надані на підтвердження того, що послуги надані ОСОБА_1, як адвокатом, погоджується із позивачем про те, що сума 3800,00 грн підлягає відшкодуванню йому як судові витрати.

Судові витрати позивача підлягають відшкодуванню йому за рахунок відповідача на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у сумі 1411,50 грн судового збору та 3 800 грн витрати на оплату послуг адвоката.

Керуючись ст.ст. 33, 47, 49, 82, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з фермерського господарства "ОСОБА_2", 28131, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, ІПН НОМЕР_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Атіс", м. Олександрія, Кіровоградська область, вул.6-го Грудня, 141/5 кв. 76, код ЄДРПОУ 36145357 пеню за час прострочення в сумі 4032,60 грн; інфляційні втрати в сумі 2002,59 грн; 36% річних від простроченої суми в розмірі 9366,08 грн; 0,1% за кожен день користування чужими грошовими коштами від вартості переданого, але неоплаченого товару в сумі 9496,15 грн, витрати по оплаті судового збору в сумі 1411,50 грн. та витрати на оплату послуг адвоката в сумі 3 800 грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили та направити стягувачу.

Згідно ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя Т.В. Макаренко

Повне рішення складено 26.12.2011 року.