Рішення № 20793727, 20.12.2011, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

<УВАГА!!! ВСТУПНУ ТА РЕЗОЛЮТИВНУ ЧАСТИНИ В ЦЕЙ БЛАНК НЕ ВНОСИТИ!!! >

20 грудня 2011 р. 3647/11 Справа № 5010/2248/2011-28/130

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кавлак І.П.

При секретарі судового засідання: Кузишин У.Б.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Спільного підприємства "Вітмарк - Україна"

в формі Товариства з обмеженою відповідальністю

пров. Високий, 22, м.Одеса, 65007

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа супермаркетів

"Плюс Бонус"

вул. С.Стрільців, 23, м.І вано-Франківськ;

вул.Південний бульвар, 22, м. Івано-Франківськ,

про стягнення 26457 грн. 45 коп., в тому числі: 20415 грн. 34 коп. - основний

борг, 142 грн. 55 коп. - інфляційні втрати, 852 грн. 36 коп. - пеня,

4882 грн. 22 коп. - штраф, 164 грн. 97 коп. - 3% річних

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - спеціаліст служби безпеки, (довіреність № б/н від 24.11.11);

від відповідача представники не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Спільне підприємство "Вітмарк - Україна" в формі Товариства з обмеженою відповідальністю звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа супермаркетів "Плюс Бонус" про стягнення 26457 грн. 45 коп., з яких: 20415 грн. 34 коп. - основний борг, 142 грн. 55 коп. - інфляційні втрати, 852 грн. 36 коп. - пеня, 4882 грн. 22 коп. - штраф, 164 грн. 97 коп. - 3% річних.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки від 25.01.10 №17914/09 в частині здійснення розрахунку за поставлений товар, у зв»язку з чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в сумі 20415 грн. 34 коп. З огляду на наявність зазначеної заборгованості позивачем нараховано 142 грн. 55 коп. інфляційних втрат, 852 грн. 36 коп. пені, 4882 грн. 22 коп. штрафу та 164 грн. 97 коп. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 04.11.11 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 01.12.11.

Ухвалою суду від 01.12.11, в зв»язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи відкладено на 20.12.11.

20.12.11 представник відповідача в судове засідання повторно не з»явився, відзиву на позов не надіслав, своїм правом на участь у судовому розгляді не скористався, хоча належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи ухвалами суду від 04.11.11 (вих.№ 19706-19707), від 01.12.11 (вих. № 21578-21579); отримання вищезазначених ухвал відповідачем підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 2, 28).

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві (див. Розяснення Президії ВАСУ від 18.09.1997 року № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 20.12.11 не надходило.

Вищезазначені обставини свідчать про належне виконання господарським судом обов»язку щодо повідомлення відповідача про вчинення судом певних процесуальних дій по даній справі та про те, що відповідачеві відомо про порушення провадження у даній справі.

Отже, відповідач мав можливість скористатися правами, передбаченими ст. 22 ГПК України, що ним зроблено не було. Вищезазначене свідчить про ігнорування відповідачем вимог суду щодо забезпечення явки свого уповноваженого представника в судові засідання по розгляду даної справи та подання письмово відзиву на позов.

Частиною 3 ст. 22 ГПК України встановлено, що сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції»визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов»язків цивільного характеру.

За таких обставин, суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, зважаючи на обмеженість строками розгляду справи, встановленими ст. 69 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

20.12.11 представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує та просить суд позов задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача, всебічно і повно дослідивши фактичні обставини справи, об»єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 26.01.10 між позивачем (далі - постачальник) та відповідачем (далі - покупець) укладено договір поставки № 17914/09 (далі - Договір).

Пунктом 1.1 Договору, постачальник зобов»язався протягом дії цього договору передавати у власність, а покупець - приймати та оплачувати товар (соки, нектари і соковмісні напої в асортименті, можливе постачання інших продуктів харчування).

У відповідності до умов Договору, за період з 15.04.11 по 11.05.11 постачальник поставив, а покупець отримав товар на загальну суму 24411 грн. 12 коп. Виконання позивачем договірних зобов»язань підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними(а.с. 15-20), а саме:

видатковою накладною № ЛВ000093037 від 15 квітня 2011 року

на суму 5613 грн. 60 коп.;

видатковою накладною № ЛВ000095553 від 3 травня 2011 року

на суму 2010 грн. 90 коп.;

видатковою накладною № ЛВ000096710 від 11 травня 2011 року

на суму 16786 грн. 62 коп.

Сума договору та порядок розрахунків визначені в розділі 3 Договору.

Пунктом 3.6. Договору сторони погодили, що покупець зобов»язаний оплатити товар протягом 21 календарного дня з дати постачання товару, вказаній у видатковій накладній.

Всупереч умов договору, покупець прийняті на себе договірні зобов»язання належним чином не виконав; суму заборгованості проплатив частково в розмірі 2000 грн. та повернув товар на загальну суму 1995 грн. 78 коп., оплату залишку вартості товару в сумі 20415 грн. 34 коп. не здійснив.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов»язань.

Згідно з ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як передбачено ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Приписами ст.33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 20415 грн. 34 коп. за поставлений позивачем на підставі видаткових накладних товар, на час прийняття рішення не сплачена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи. Приймаючи до уваги вчинення відповідачем дій, що свідчать про визнання ним боргу, а саме, часткової оплати відповідачем заборгованості за поставлений товар, у суду достатньо підстав вважати, що вимога про стягнення з відповідача 20415 грн. 34 коп. заборгованості підлягає задоволенню.

Факт прострочки виконання грошового зобовязання за договором поставки № 17914/09 від 26.01.10 підтверджується матеріалами справи, відповідачем не спростований.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Приписами ст.546, ст.549 ЦК України, ст.ст. 230-232 ГК України визначено, що одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка у формі пені, штрафу, яка сплачується боржником у разі порушення зобов'язання. Згідно ч.2 ст. 551 ЦК України, п.4 ст.231 ГК України, якщо предметом неустойки є грошова сума і її розмір законом не визначений, розмір неустойки встановлюється договором.

Пунктами 4.2, 4.3 договору сторони обумовили, що за несвоєчасну оплату поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми, оплата якої прострочена, за кожен день прострочення оплати. Якщо прострочення оплати товару, який постачається за даним договором, буде продовжуватися більше 20 календарних днів, покупець зобов»язується крім пені сплатити постачальнику штраф в розмірі 20% від вартості партії товару, оплата якої прострочена.

Згідно з ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 вказаного Закону встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Положеннями статті 625 чинного Цивільного кодексу України передбачено обовязок боржника, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (ст.ст. 612, 625 ЦК України).

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов»язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, судом перевірено правильність нарахування позивачем штрафу, пені, інфляційних втрат та 3% річних - наявний в матеріалах справи розрахунок є арифметично вірним (а.с. 11).

Зважаючи на те, що факт прострочки виконання грошового зобов»язання за договором поставки № 17914/09 від 26.01.10 відповідачем не спростований, підтверджується матеріалами справи, з урахуванням положень укладеного сторонами Договору, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення пені в сумі 852 грн. 36 коп., штрафу в розмірі 4882 грн. 22 коп., 142 грн. 55 коп. інфляційних втрат та 164 грн. 97 коп. 3% річних обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати за правилами ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, ст.ст. 174, 193, 216, 230-232 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 546, 549, 551, 610, 611, 625, 629, 712 ЦК України, керуючись ст.ст. 4-3, 22, 33, 49, 55, ст. 82, ст. 83-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Спільного підприємства "Вітмарк - Україна" в формі Товариства з обмеженою відповідальністю до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа супермаркетів "Плюс Бонус" про стягнення 26457 грн. 45 коп., з яких: 20415 грн. 34 коп. - основний борг, 142 грн.55 коп. - інфляційні втрати, 852 грн. 36 коп. - пеня, 4882 грн. 22 коп. - штраф, 164 грн. 97 коп. - 3% річних задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа супермаркетів "Плюс Бонус" (вул. С.Стрільців, 23, м. Івано-Франківськ; код 36497589) на користь Спільного підприємства "Вітмарк - Україна" в формі Товариства з обмеженою відповідальністю (пров. Високий, 22, м.Одеса, 65007; код 22480087) 20415 (двадцять тисяч чотириста п»ятнадцять)грн. 34 коп. основного боргу, 142 (сто сорок дві)грн. 55 коп. інфляційних втрат, 852 (вісімсот п»ятдесят дві)грн. 36 коп. пені, 4882 (чотири тисячі вісімсот вісімдесят дві)грн. 22 коп. штрафу, 164 (сто шістдесят чотири)грн. 97 коп. 3% річних, 264 (двісті шістдесят чотири)грн. 57 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя І.П. Кавлак

Повне рішення складено 26.12.11

Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"

______ Кавлак І. П. 26.12.11