Рішення № 20793721, 22.12.2011, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

<УВАГА!!! ВСТУПНУ ТА РЕЗОЛЮТИВНУ ЧАСТИНИ В ЦЕЙ БЛАНК НЕ ВНОСИТИ!!! >

22 грудня 2011 р. 3646/11 Справа № 5010/2279/2011-17/133

Господарський суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді <Довідник >, судді Неверовська Л. М. , судді <суддя учасник колегії >, при секретарі судового засідання Фітковський Л. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферозіт-Альфа", вул. Людкевича, 40, с. Солонка, Пустомитівський район, Львівська область, 81131; вул. Шевченка, 317 в, м. Львів, 79002; а/с 10880, м. Львів, 79002;

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, 78423;

про стягнення 13636 грн. 70 коп., в т.ч. 11363 грн. 92 коп. борг, 2272 грн. 78 коп. штрафні санкції;

за участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_3 - представник, (довіреність №2 від 14.01.11)

Від відповідача: не з'явились

ВСТАНОВИВ: Товариством з обмеженою відповідальністю "Ферозіт-Альфа" подано позов до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 13636 грн. 70 коп., в т.ч. 11363 грн. 92 коп. борг, 2272 грн. 78 коп. штрафні санкції.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить суд позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позов не подав, про причини своєї неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату та час розгляду справи.

З огляду на те, що явка сторін не визнавалась обов'язковою, будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

04.01.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ферозіт-Альфа" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладено договір № ІФ-10/0043 поставки товарів.

Відповідно до п. 1.1. договору, позивач зобов'язується постачати і передавати у власність відповідачу будівельні матеріали (товар), а відповідач зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах договору.

Згідно п. п. 1.2., 1.3. договору, асортимент товару, його кількість, дата поставки і ціна визначається згідно накладних про прийом-передачу товару. Ціни на кожну наступну поставку встановлюються в накладних. Накладні про прийом-передачу товару мають силу протоколу узгодження ціни і є підставою для проведення розрахунків між сторонами, вони мають також силу додатків до договору і є його невід'ємною частиною.

Факт виконання позивачем зобов'язань по поставці товару відповідачу підтверджується видатковими накладними № ТРН-ІФ/001020 від 14.07.10 р., № ТРН-ІФ/001021 від 14.07.10 р. , копії яких долучено до матеріалів справи. Всього позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 22497 грн. 70 коп.

Порядок розрахунків між сторонами передбачено пунктом 4.1. договору, згідно якого оплата здійснюється протягом 30 календарних днів від дати отримання товару уповноваженою особою відповідача.

Однак, в порушення договірних зобов'язань, відповідач за отриманий товар своєчасно та в повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого станом на день подання позову борг становить 11363 грн. 92 коп.

Між сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків станом на 09.12.11, згідно якого борг відповідача перед позивачем становить 11363 грн. 92 коп.

На підставі положень Цивільного Кодексу України суд робить висновок про те, що між сторонами виникло цивільно-правове зобовязання. Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених Цивільним Кодексом, зокрема з договорів та інших правочинів.

Згідно частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Строки поставки, згідно статті 267 Господарського кодексу України, встановлюються сторонами в договорі.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідачем не спростовано доводи позивача щодо наявності боргу, докази сплати такого боргу господарському суду не подані.

За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення 11363 грн. 92 коп. основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

Ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Пунктом 5.3. договору сторони передбачили, що у випадку прострочення оплати вартості поставленого товару більше ніж на 20 календарних днів, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 20 % від суми неоплаченого товару.

На підставі вказаного пункту договору за прострочення оплати вартості поставленого товару понад 20 календарних днів, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 20 % від суми неоплаченого товару, що за розрахунками позивача становить 2272 грн. 78 коп.

Господарським судом встановлено факт прострочення грошового зобов'язання відповідачем, здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку штрафних санкцій. З огляду на обґрунтованість поданих розрахунків, позовні вимоги про стягнення 2272 грн. 78 коп. штрафних санкцій підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Відповідачем не подано жодних документальних доказів, які б спростовували доводи позивача щодо неналежного виконання зобов'язань по оплаті відповідачем.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені господарським судом обставини, позов слід задовольнити, стягнути з відповідача на користь позивача 11363 грн. 92 коп. боргу, 2272 грн. 78 коп. штрафних санкцій.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у відповідності з ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 611, 628 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 218, 230, 265, 267 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 43, 49, 75, ст. 82 -84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферозіт-Альфа" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 13636 грн. 70 коп. задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, 78423 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферозіт-Альфа", вул. Людкевича, 40, с. Солонка, Пустомитівський район, Львівська область, 81131 (ідентифікаційний код 30543304) 11363 грн. 92 коп. (одинадцять тисяч триста шістдесят три гривні, дев'яносто дві копійки) - боргу, 2272 грн. 78 коп. (дві тисячі двісті сімдесят дві гривні, сімдесят вісім копійок) - штрафних санкцій, 136 грн. 37 коп. (сто тридцять шість гривень, тридцять сім копійок) - витрат по сплаті державного мита, 236 грн. (двісті тридцять шість гривень) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Головуючий суддя <Довідник >

Суддя Неверовська Л. М.

Суддя <суддя учасник колегії >

Повне рішення складено 27.12.11

Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"

______ Озарко Л. Р. 27.12.11