Рішення № 20793289, 22.12.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "22" грудня 2011 р.Справа № 20/5007/108/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Гнисюка С.Д.

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1 - довіреність № 23209/4 від 07.12.2010р.

від відповідача не з'явився

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача ОСОБА_2: не з'явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) (м.Київ-2)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача ОСОБА_2 (АДРЕСА_2)

про стягнення 12054,73 грн.

Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ) (м.Київ-2) (далі позивач) звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову: ОСОБА_2 (далі третя особа) про стягнення 12054,73 грн.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 31.10.2011р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження по справі № 20/5007/108/11, призначено судове засідання.

В судовому засіданні 24.11.2011р. представник позивача надав для залучення до матеріалів справи оригінал довідки з ЄДР станом на 17.11.2011р. щодо відповідача; довідку про відкриті рахунки; належні докази сплати державного мита; лист від 24.11.2011р. про те, що в провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, не має справи між тими ж сторонами, про той же предмет та з тих же підстав, а також не має рішення цих органів з такого спору; лист від 24.11.2011р. про те, що сума заборгованості становить 12054,73грн.; розрахунок витрат часу адвоката; акт звірки розрахунків та докази його надіслання відповідачу та третій особі.

В судовому засіданні 24.11.2011р. третя особа, в усній формі позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, вимоги ухвали суду від 31.10.2011 р. не виконала.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 24.11.2011р. розгляд справи відкладено на підставі ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні 22.12.2011р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві.

Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що ДТП, яке трапилась 06.05.2008р. за участю транспортного засобу Скания номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля Пежо номерний знак НОМЕР_3, що належать ОСОБА_4 під керуванням ОСОБА_5 відбулось з вини працівника відповідача (водія ОСОБА_2.), оскільки, ОСОБА_3, як фізична особа-підприємець, не забезпечив цивільно-правову відповідальність найманих працівників, які використовували транспортний засіб на законних підставах (під час виконання трудових обов'язків), тому на відповідача покладається відповідальність за завдані в дорожньо-транспортній пригоді водієм ОСОБА_2 збитки.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь у судовому засіданні: повноважного представника в судове засідання не направив, хоча про час та місце розгляду справи належним чином був повідомлений, підтвердженням чого є підпис уповноваженого представника на повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.50,74). Вимог ухвал господарського суду Житомирської області від 31.10.2011р. та від 24.11.2011р. не виконав.

Крім того, ухвалою господарського суду Житомирської області від 24.11.2011р. суд попереджав відповідача, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не буде подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Третя особа у судове засідання не з'явилася, свого представника не направила, хоча про час та місце судового засідання була повідомлена своєчасно та належним чином (про що свідчить, зокрема, підпис у розписці господарського суду про відкладення розгляду справи ОСОБА_2, а.с.69). Вимог ухвал господарського суду Житомирської області від 31.10.2011р. та від 24.11.2011р. не виконала.

На запитання суду щодо наявності додаткових доказів по справі, представник позивача зазначив, що додаткові докази відсутні. Крім того, просив суд розглянути спір за наявними у справі документами.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків цивільного характеру.

Враховуючи, що явка учасників судового процесу в судове засідання не визнавалася обовязковою, а також з врахуванням того, що строк розгляду позовної заяви майже сплинув (позовна заява надійшла до суду 27.10.2011р., відповідно до ст. 77 ГПК України відкладення розгляду справи можливе в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу) господарський суд Житомирської області визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та за наявними в матеріалах справи документами у відповідності до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд Житомирської області, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (тип договору №1) №ВВ/9193313 від 05.02.2008р. ОСОБА_4 застрахував автомобіль Пежо номерний знак НОМЕР_3 (а.с.10).

06.05.2008р. в м. Києві по проспекту Перемоги, 49 сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої транспортний засіб Скания номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2, який не врахував дорожню обстановку та не дотримався безпечної дистанції здійснив зіткнення з автомобілем Пежо номерний знак НОМЕР_3, що належать ОСОБА_4 під керуванням ОСОБА_5, чим порушив п.13.1 Правила дорожнього руху України.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 04.06.2008р. у справі №3-7734-1/08 ОСОБА_2 визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу на користь держави в сумі 51,00грн. (а.с.9).

Згідно ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України, шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Частинами 2 та 5 ст. 1187 ЦК України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до п1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України встановлює, шкода, заподіяна внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, заподіяна одній особі з вини другої особи, відшкодовується винною особою.

Тобто, у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.

На дату скоєння дорожньої-транспортної пригоди ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, про що свідчить довідка з Житомирського обласного центру зайнятості від 01.07.2011р. (а.с.31).

Частиною 1 ст. 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ними трудових обов'язків.

Матеріалами справи доведено, що особою, винною в ДТП, визнано ОСОБА_2, який керував транспортним засобом Скания номерний знак НОМЕР_2. На дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди Сканія номерний знак НОМЕР_2 не був застрахований, поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів оформлений не був.

Як вбачається із висновку спеціаліста експертного автотоварознавчого дослідження №94/05 від 10.05.2008р. матеріальний збиток, завданий власникові транспортного засобу Пежо номерний знак НОМЕР_3, в результаті його пошкодження при ДТП складає: 13354,73грн. (а.с18-20).

Згідно з п. 35.1 ст. 35 Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву.

З матеріалів справи вбачається, що 27.07.2008р. ОСОБА_4 звернулася до позивача з заявою про відшкодування шкоди заподіяної під час ДТП (а.с.8).

Згідно з п. 37.1 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах, зокрема, страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір 1 типу).

На підставі наказу Моторного (транспортного) страхового бюро від 03.07.2009р. № 1687 про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих ОСОБА_4, позивач платіжним дорученням №2621 від 08.07.2009р. перерахував ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 12054,73грн. з призначенням платежу "страхове відшкодування згідно наказу №1687 від 03.07.2009р. ОСОБА_4." (а.с.30).

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про страхування", страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно із ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування", страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Зокрема, до страхових ризиків (випадків) відноситься дорожньо-транспортна пригода - подія, що сталася під час руху (зупинки, стоянки) ТЗ, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки. В контексті договору дорожньо-транспортною пригодою вважається ДТП, що сталася за участю застрахованого ТЗ, зазначеного у договорі і під час керування ним водієм.

Відповідно до ст. 39 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільноправової відповідальності власників наземних транспортних засобів" моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. МТСБУ є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, законодавства України та свого Статуту.

Статтею 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільноправової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, зокрема, транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 ст. 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Як вже зазначалося у звязку з настанням страхової події на виконання умов полісу позивач перерахував на рахунок ОСОБА_4 страхове відшкодування у розмірі 12054,73грн.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та ст.993 ЦК України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно ч.1 ст. 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Оскільки, ОСОБА_3, як фізична особа-підприємець не забезпечив цивільно-правову відповідальність найманих працівників, які використовували транспортний засіб на законних підставах (під час виконання трудових обов'язків), тому на відповідача покладається відповідальність за завдані в дорожньо-транспортній пригоді водієм ОСОБА_2 збитки, який на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди перебував у трудових відносинах з відповідачем.

21.07.2011р. позивач направив на адресу відповідача претензію від 20.06.2011р. з проханням погасити заборгованість із попередженням, що в іншому випадку будуть вжиті заходи по примусовому задоволенні вимог в судовому порядку (а.с.33-34). Претензія відповідачем отримана 26.07.2011р. про що свідчить підпис ОСОБА_3 на повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.25).

Сторонами суду не надано доказів щодо відповіді або задоволення відповідачем претензій позивача. Крім того, представник позивача в судовому засіданні зазначив, що відповідач відповідь на претензію не надавав, вимоги позивача щодо погашення заборгованості залишилися незадоволеними.

Вивчивши викладені обставини та дослідивши всі наявні докази по справі, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 12054,73грн. заборгованості є такими, що доведені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Також, позивач в позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 2000,00грн. витрат за послуги адвоката.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Згідно із ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру", а згідно із ст.12 цього Закону оплата праці адвоката здійснюється на підставі письмової угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом наводиться в ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", яка зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, визначальним та достатнім для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката є факт здійснення такої оплати за умовами відповідного договору, підтверджений платіжними документами, а також факт надання послуг саме адвокатом, а не іншим представником.

Обґрунтовуючи вимогу про відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, позивач долучив до матеріалів справи контракт про надання правової допомоги від 07.04.2009р., укладений між позивачем та адвокатом ОСОБА_1 (а.с.42-43), платіжне доручення №1408 від 05.04.2011р. про сплату позивачем адвокату ОСОБА_1 гонорару в сумі 2000,00грн. (а.с.45), копію Свідоцтва про право на зайняття адвокатської діяльності №365 видане 27.12.2007р. гр. ОСОБА_1 (а.с.68).

Відповідно до ст.49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, повязані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, а також той факт, що представництво інтересів позивача у судовому засіданні здійснювалося адвокатом ОСОБА_1, суд дійшов висновку про покладення на відповідача витрат позивача на послуги адвоката.

Відповідач позов не оспорив, на час розгляду справи сума страхового відшкодування в порядку регресу відповідачем на рахунок позивача не проведена.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по сплаті державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статтей 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд Житомирської області,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_3 ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (03150, м. Київ, Голосіївський район, вул. Горького, 51 ідентифікаційний код 21647131) 12054,73грн. (дванадцять тисяч п'ятдесят чотири гривні 73 коп.) - заборгованості, 120,50грн. (сто двадцять гривень 50 коп.) - державного мита, 236,00грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 2000,00грн. (дві тисячі гривень 00 коп.) - витрат на послуги адвоката.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяГнисюк С.Д.

<Поле для текста >

Віддрукувати: 4 прим.

1 - в справу

2 - позивачу

3 - відповідачу (рек. з пов.)

4 - третій особі (рек. з пов.)

<Текст >