Рішення № 20793279, 19.12.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "19" грудня 2011 р. Справа № 21/5007/108/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді <Поле для текста >

судді Вельмакіної Т.М.

судді <Поле для текста >

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1 довіреність №89 від 27.10.2011р.;

від відповідача не з'явився.

Розглянув справу за позовом Фермерського господарства "Пан Продукт" (с.Заріччя, Володимир-Волинський район, Волинська область) <В особі(назва) >

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Овручм'ясо" (с.Дубовий Гай Овруцький район)

про стягнення 9553,99 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 9553,99грн., з яких: 8860,87грн. основної заборгованості, 239,44грн. 3 % річних та 453,68грн. інфляційних.

12.12.2011р. на адресу суду від позивача надійшло клопотання, згідно якого останній просить суд стягнути з відповідача 1000,00грн. витрат на послуги адвоката.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Надав додаткові пояснення (а.с.46-47).

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином. Згідно заперечень на позовну заяву, які 05.12.2011р. факсимільним зв'язком надійшли на адресу суду , проти позову заперечує.

Враховуючи викладене, відсутність представника відповідача, на думку суду, не перешкоджає вирішенню спору, у відповідності до ст.75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з позовної заяви та наданих до справи документів, 19 листопада 2010 року між Фермерським господарством "Пан Продукт" (товаровиробник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Овручм'ясо" (заготівельник, відповідач) було укладено договір №183 на закупку худоби (далі - Договір, (а.с.4), за умовами якого позивач зобов'язався поставити відповідачу свиней в живій вазі, а останній зобов'язався сплатити їх вартість.

Пунктом 1.1. Договору сторони передбачили, що "Товаровиробник" продає "Заготівельнику" за договірними цінами живу худобу, що відповідає по якості діючим стандартам і технічним умовам, ветеринарним вимогам для забійних тварин, по видам і в погодженні з "Заготівельником" строки, а "Заготівельник" приймає всю пред'явлену "Товаровиробником" у відповідності з даним договором худобу.

Як вказує позивач, ним 19.11.2010 року було поставлено відповідачу свиней в живій вазі згідно видаткової накладної №Р_Ж-000091 від 19.11.2010 р. на суму поставки 122759,05 грн. та дотації на суму 7160,95 грн., а всього на 129920,00грн. (а.с.5).

Згідно п. 2.7. вказаного договору, оплата за худобу проводиться на момент здачі худоби на м'ясокомбінат із відрахуванням платежу на 10 банківських днів.

За даними позивача, зобов'язання по оплаті відповідачем виконано лише частково.

Так, на виконання своїх зобов'язань по договору №183 від 19.11.2010 р., відповідач сплатив згідно банківської виписки від 24.11.2010 р. - 113898,18 грн. вартості поставки та згідно банківської виписки від 14.12.2010 р. - 7160,95 грн. дотації (а.с.7-8).

Таким чином, станом на день подачі даного позову, заборгованість відповідача перед позивачем по вищевказаному Договору, за даними позивача, становить 8860,87 грн. (122759,05 грн.-113898,18 грн.) = 8860,87грн.

У зв'язку з наявністю заборгованості, 22.09.11р. відповідачу було направлено претензію №77, згідно якої позивач просить перерахувати на розрахунковий рахунок ФГ" Пан Продукт" заборгованість в сумі 19049,57грн. за свині, поставлені за договорами, укладеними в період з 16.01.2009р. по 31.12.2010р. (а.с. 49-50).

Оскільки відповідач зобов'язання по поставці товару в повному огбсязі не виконав, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Крім суми основного боргу, посилаючись на ч.2 ст.625 ЦК України, позивач просить стягнути з відповідача 239,44грн. 3%річних та 453,68грн. інфляційних збитків.

Відповідач, згідно письмових заперечень на позовну заяву (а.с.24-25) проти позову заперечує. Зокрема вказує, що в договорі, на який посилається позивач, відсутні та не зазначені істотні умови договору такі як строк поставки, ціну та кількість товару, а із видаткової накладної №Р_Ж-000091 від 19.11.2010 р. не вбачається, на підставі якого саме Договору відбувалася поставка, оскільки із позивачем було укладено декілька Договорів. При цьому, звертає увагу, що в графі "умова продажу" вказано: "попередня оплата", тому стверджує, що відвантаження товару 19.11.2010р. відбулося не на виконання договору №183. Окрім того, відповідач стверджує, що ним було оплачено позивачу авансовим платежем поставку товару у повному обсязі в сумі 13131,74грн.

Доказів на підтвердження здійснених розрахунків відповідачем не надано.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Дослідивши матеріали справи, врахувавши надані в процесі її розгляду пояснення представника позивача, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні відносини, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на наступне.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів, інших юридичних фактів.

За ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Проаналізувавши в сукупності зміст наданих до справи документів, а саме договору №183 від 19.11.10р.; видаткової накладної №РЖ-00091 від 19.11.2011р.; баківської виписки, згідно якої 24.11.2010р. відповідачем було сплачено позивачу 113898,18грн. за свині згідно вказаного Договору; виписки по рахунку від 27.10.11р.,банківської виписки за період з 25.06.2010р. по 31.12.2010р. (а.с. 4-8, 30-33), взявши до уваги інформацію, зазначену в повідомленні Володимир-Волинської ОДПІ від 29.03.2010р. (а.с.35-36), суд дійшов висновку, що спір між сторонами виник в процесі виконанням умов договору №183 від 19.11.10р. (а.с.4) на закупку худоби, який містить елементи договору купівлі-продажу.

При цьому позивач свої зобов'язання по Договору виконав у повному обсязі, що підтверджено матеріалами справи (а.с.5).

Оскільки позов подано до суду саме у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань в частині проведення розрахунків, при вирішенні спору слід керуватися приписами щодо договору купівлі-продажу.

Відповідно до 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно частини 1 статті 692 Цивільного Кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оскільки порядок проведення сторонами розрахунків за Договором змінено у видатковій накладній, саме остання визначає строк їх здійснення.

Однак, враховуючи, що за видатковою накладною №РЖ-00091 від 19.11.2011р. "умова продажу: попередня оплата", доказів проведення якої до матеріалів справи не надано, суд дійшов висновку, що в даному випадку слід керуватися приписами ст. 530 ЦК України.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

...Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, враховуючи положення ст. 530 ЦК України та заяву позивача, грошове зобов'язання у відповідача в сумі 8860,87грн., виникло з 04.10.2011р. ( 22.09.11р.+5днів на поштовий обіг+7пільгових днів), тобто заборгованість рахується з 05.10.2011року.

Матеріалами справи підтверджено, що до пред'явлення позову до суду відповідачем було здійснено часткову проплату на суму 113898,18грн. за товар та сплачено 7160,95грн. дотації. Таким чином, позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача 8860,87грн. (122759,05грн. - 113898,18грн.). Вказана сума боргу на день вирішення спору не змінилася, оскільки доказів додатково здійснених розрахунків до справи не надано.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Таким чином, позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача 8860,87грн. заборгованості

Що стосується вимоги про стягнення з відповідача 239,44грн. 3%річних та 453,68грн інфляційних, суд зазначає наступне.

Статтею 625 ЦК України встановлено відповідальність боржника за порушення грошового зобов'язання, а саме: боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача (а.с.2), розмір річних складає 239,44грн.

Однак враховуючи, що прострочення зобов'язання у відповідача виникло 05.10.11р., сума 3% річних, згідно здійсненого судом перерахунку, складає 17,48 грн. У стягненні 221,96грн. 3% річних слід відмовити.

Щодо заявлених до стягнення інфляційних в сумі 453,68грн., слід зазначити, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат.

Здійснивши перерахунок інфляційних, враховуючи вказаний позивачем період їх нарахування та дату виникнення боргу, суд дійшов висновку, що в даному випадку у позивача відсутнє право на стягнення інфляційних.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 8878,35грн., з яких: 8860,87грн. заборгованості, 17,48 грн. В частині стягнення 453,68 грн. інфляційних нарахувань, 221,96 грн. 3% річних слід відмовити.

Крім того, що стосується заявлених до стягнення з відповідача 1000,00грн. витрат на послуги адвоката, правомірність яких підтверджується договором №03/11-09 від 12.09.2011р. на захист порушених прав, Свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с.44), платіжним дорученням №962 від 09.12.2011р., слід зазначити наступне.

Абзацом 1 п.10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. №02-5/78, визначено, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування вказаних витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним.

За таких обставин суд, з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи (п.12 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 03.03.1998 №02-5/78).

Оглянувши матеріали справи та оцінивши обсяг послуг, що були надані позивачу адвокатом з урахуванням ст.49 ГПК України, суд дійшов висновку, що витрати на послуги адвоката в сумі 1000,00грн. по даній справі є неспіврозмірними сумі позову та об'єму отриманих юридичних послуг, а тому вважає за необхідне зменшити розмір витрат на послуги адвоката, що підлягають стягненню з відповідача до 900,00грн.

В порядку ст. 49 ГПК України, судові витрати по сплаті державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру обгрунтовано заявлених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33,34,43,44,49,82,84,85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Овручм'ясо" (11103, Житомирська обл., Овруцький р-н, с.Дубовий Гай, вул. Шевченка, 1, ід. код 34799239) на користь Фермерського господарства "Пан Продукт" (44740, Волинська обл., Володимир-Волинський р-н., с.Заріччя, ід. код 33309000)

- 8860,87грн. заборгованості;

- 17,48грн. 3% річних;

- 94,79грн. витрат по сплаті державного мита;

- 219,31грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;

- 900,00грн. витрат на оплату послуг адвоката.

4. В частині стягнення 453,68грн. інфляційних нарахувань, 221,96 грн. 3% річних в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до ст. 85 ГПК України.

Суддя Вельмакіна Т.М.

Повне рішення складено 26 грудня 2011 року.

Віддрукувати: <Поле для текста >

1 - до справи

2 - позивачу

3 - відповідачу (рек.з повід.)

<Текст >