Рішення № 20792924, 14.12.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.12.11 р. Справа № 33/126

Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів:

головуючого судді Сич Ю.В., судді Соболєвої С.М., судді Величко Н.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Прогрес”, м.Маріуполь (код ЄДРПОУ 23427161)

до відповідача Публічного акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, м.Маріуполь (код ЄДРПОУ 00191129)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Спеціалізоване управління „Металург монтаж 207” (код ЄДРПОУ 33160786)

про стягнення основного боргу в сумі 279244грн.80коп., інфляційних витрат в сумі 90754грн.56коп., 3% річних у розмірі 23037грн.70коп.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю б/н від 20.05.2011р.,

від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю №09-17 від 04.01.2011р.,

від третьої особи: не зявився.

В судових засіданнях 31.08.2011р.

оголошено перерву до 14.09.2011р.,

20.10.2011р. оголошено

перерву до 15.11.2011р.

на підставі ст. 77 Господарського

процесуального кодексу України.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Фірма „Прогрес”, м.Маріуполь, м.Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча”, м.Маріуполь про стягнення основного боргу в сумі 279244грн.80коп., інфляційних витрат в сумі 91871грн.54коп., 3% річних у розмірі 20859грн.59коп.

Ухвалою від 21.07.2011р. зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №33/126, сторони зобовязані надати документи та виконати певні дії.

Ухвалою від 31.08.2011р. господарський суд Донецької області продовжив строк розгляду справи №33/126 за клопотанням представника відповідача на пятнадцять днів до 05.10.2011р. на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 03.10.2011р. справу №33/126 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Сич Ю.В., судді Соболєвої С.М., судді Макарової Ю.В.

Розпорядження заступника голови господарського суду Донецької області від 15.11.2011р. суддю Макарову Ю.В. у звязку із її завантаженістю замінено на суддю Величко Н.В.

Ухвалою від 15.11.2011р. господарський суд на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України залучив до участі у справі №33/26 Товариство з обмеженою відповідальністю „Металургмонтаж 207” в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору підряду №207/4265 від 16.05.2007р. в частині оплати виконаних робіт, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 279244грн.80коп. та виникли підстави для нарахування інфляційних витрат в сумі 91871грн.54коп., 3% річних у розмірі 20859грн.59коп.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії договору підряду №207/4265 від 16.05.2007р., договірної ціни, додаток до договору, додаткової угоди №4 від 11.06.2008р., довідки про вартість виконаних підрядних робіт за жовтень 2008р., акту приймання виконаних робіт за жовтень 2008р., платіжної вимоги доручення №11 від 30.12.2008р., податкової накладної №11 від 30.10.2008р., претензії №15 від 22.03.2011р., доказів її направлення та отримання, акту звіряння від 15.12.2008р., акту звіряння взаємних розрахунків від 28.07.2011р., пролонгаційного листа б/н від 20.12.2007р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 16, 530, 625, 854 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 12, 54-57 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог.

31.08.2011р. представник позивача через канцелярію суду надав заяву про уточнення та збільшення позовних вимог в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, за якою зменшив суму інфляційних витрат та збільшив суму 3% річних, та просив стягнути суму основного боргу у розмірі 279244грн.80коп., інфляційні витрати в сумі 90754грн.56коп., 3% річних у розмірі 23037грн.70коп.

Відповідно до чого, в подальшому суд здійснює розгляд справи з урахуванням вищезазначеної заяви.

Представник відповідача 15.11.2011р. надав відзив на позовну заяву, за яким заперечує проти позовних вимог та зазначає, що позивач по справі №33/126 не може бути єдиним правонаступником всіх прав та обовязків господарських відносин з відповідачем, тому не може самостійно звертатись з позовною заявою до відповідача. Також відповідач посилається на те, що відсутність прав вимоги на адресу відповідача з боку ТОВ СУ „Металургмонтаж 207”, як генерального підрядника за спірним договором, порушує процесуальний порядок, встановлений ст.ст. 21, 22, 25 Господарського процесуального кодексу України, що позбавляє сторін договору здійснювати свої законні права на захист, згідно норм чинного законодавства України.

14.12.2011р. на адресу господарського суду надійшло письмові пояснення третьої особи, за якими остання підтверджує сумісне виконання будівельно-монтажних робіт за договором підряду, проте зазначає, що фактично роботи за договором підряду виконувались лише позивачем, і відповідно, оплата виконаних робіт повинна здійснюватись відповідачем на користь позивача, оскільки третя особа роботи за договором підряду не виконувала.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Під час судового розгляду справи представників позивача та відповідача було ознайомлено з правами та обовязками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням та заслухавши представників позивача та відповідача, суд встановив:

16.05.2007р. між ВАТ „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” (замовник), ТОВ СУ „Металург монтаж 207” (генпідрядник) та ТОВ фірма „Прогрес” (субпідрядник) укладено договір підряду №207/4265 (далі Договір), за умовами якого замовник здає, а генпідрядник сумісно з субпідрядником приймає на себе виконання будівельно-монтажних робіт з монтажу обладнання, трубопроводів, металоконструкцій та анкерних болтів на реконструкції стану 1700. Комплекс нагрівальної печі №1 з матеріалів субпідрядника (п.1.1. Договору).

За п.1.2. статуту Публічного акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” цей статут є новою редакцією статуту Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”. Ця нова редакція статуту розроблена на виконання вимог Закону України „Про акціонерні товариства” від 17 вересня 2008р. №514-VI.

На момент розгляду справи до матеріалів справи не надано а ні змін, ні доповнень щодо виконання умов договору, крім тих, що додані до позовної заяви.

Із матеріалів справи вбачається, що сторонами погоджено вартість робіт та порядок їх оплати за договором.

Відповідно до п.3.3. Договору (в редакції додаткової угоди №4 від 11.06.2008р.) строк дії договору до 31.12.2008р.

За п.1.2. Договору генпідрядник з субпідрядником зобовязується виконати передбачені договором роботи, у відповідності із затвердженою в установленому порядку проектно-кошторисною документацією та здати замовнику в обумовлені договором строки.

У відповідності до п.2.2. Договору розрахунок договірної ціни є невідємною частиною договору.

Зазначена договірна ціна підписана з обох сторін та підписи скріплені відбитками печаток підприємств, копія якої міститься в матеріалах справи.

За п.3.1. Договору оплата виконаних робіт здійснюється замовником в повному обсязі вартості будівельно-монтажних робіт, виконаних у звітному місяці згідно довідки форми КБ-2в та КБ-3.

Пунктом 3.2. Договору передбачено, що замовник здійснює щомісячні платежі субпідряднику за виконані роботи на підставі акту приймання виконаних робіт, підписаного уповноваженими представниками сторін. Оформлені в установленому порядку акти надаються субпідрядником замовнику з додатком платіжних доручень не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним.

У відповідності з п.3.3. Договору розрахунки за виконані роботи здійснюються за фактичними витратами з предявленням необхідних бухгалтерських документів.

Так, сторонами підписані довідка про вартість виконаних підрядних робіт за жовтень 2008р. та акту приймання виконаних робіт за жовтень 2008р. на суму 279244грн.80коп. та підписи скріплені відбитками печаток підприємств. Отже, суд робить висновок, що роботи замовником прийняті без заперечень.

Однак, як вбачається з умов Договору, останнім не встановлений строк оплати виконаних робіт.

Так, позивачем на адресу відповідача направлена претензія №15 від 22.03.2011р., копія якої наявна в матеріалах справи, з вимогою оплатити вартість виконаних робіт за Договором, яку відповідач отримав 30.03.2011р., що підтверджується повідомленням про поштове відправлення, копія якого міситься в матеріалах справи.

За приписами ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, останній термін оплати виконаних робіт за Договором становить 06.04.2011р.

Однак, як вбачається з матеріалів справи у зазначений термін оплата виконаних робіт відповідачем здійснена не була, у звязку із чим, у останнього перед позивачем станом на 07.04.2011р. виникла заборгованість у розмірі 279244грн.80коп.

Заперечень щодо вищенаведеного відповідачем не надано.

Проаналізувавши вищезазначений договір, судом встановлено, що останній за своєю правовою природою є договором підряду та підпадає під регулювання статей 837-864 Цивільного кодексу України.

За статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обовязки.

Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Доказів погашення зазначеної заборгованості відповідачем суду не представлено.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заборгованість у розмірі 279244грн.80коп. замовником до теперішнього часу не погашена.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 279244грн.80коп. обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні витрати в сумі 90754грн.56коп. та 3% річних у розмірі 23037грн.70коп.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних витрат судом встановлено, що позивачем невірно здійсненний розрахунок, а саме: невірно визначений період нарахування та сума заборгованості. Так, позивачем визначено період нарахування з 01.12.2008р. по 31.08.2011р. Однак, належних доказів на підтвердження зазначеного суду не представлено. Посилання позивача на акт звіряння взаємних розрахунків станом на 01.12.2008р. судом не приймається в якості доказу, який підтверджує звернення позивача до відповідача з вимогою у розумінні ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

За приписами ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Здійснивши розрахунок 3% річних та інфляційних витрат самостійно, суд дійшов висновку, що за період з 07.04.2011р. по 31.08.2011р. сума 3% річних становить 3373грн.89коп. та інфляційних витрат 2181грн.87коп.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних витрат підлягають задоволенню частково, а саме: 3% річних у сумі 3373грн.89коп., інфляційні витрати у розмірі 2181грн.87коп.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню пропорційно розміру задовлених позовних вимог у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, ч.2 ст. 530, ст.ст. 625, 610, 612, 625, 837 Цивільного кодексу України; ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Прогрес”, м.Маріуполь до відповідача, Публічного акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, м.Маріуполь про стягнення основного боргу в сумі 279244грн.80коп., інфляційних витрат в сумі 90754грн.56коп., 3% річних у розмірі 23037грн.70коп. задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” (87504, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Левченка, буд. 1, код ЄДРПОУ 00191129, п/р 26002301510044 в філії Іллічівського ГУ „ПІБ”, м.Маріуполь, МФО 334442) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Прогрес” (87500, Донецька область, м.Маріуполь, пр.Металургів, буд.29, кв. 39, код ЄДРПОУ 23427161, п/р 26008301510082 в філії Іллічівського ГУ „ПІБ”, м.Маріуполь, МФО 334442) суму основної заборгованості у розмірі 279244грн.80коп., інфляційні витрати в сумі 2181грн.87коп., 3% річних у розмірі 3373грн.89коп., державне мито в розмірі 2848грн.01коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 171грн.01коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 14.12.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 19.12.2011р.

Головуючий суддя Сич Ю.В.

Суддя Величко Н.В.

Суддя Соболєва С.М.

< Текст >