Рішення № 20792319, 07.11.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.11.11 р. Справа № 33/103

Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів: головуючого суддіСичЮ.В., судді Лейби М.О., судді Соболєвої С.М.

при секретарі судового засідання Толкунової Л.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь”, м.Маріуполь (код ЄДРПОУ 00191158)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Кадрове агентство „Азов Персонал Сервіс”, м.Маріуполь (код ЄДРПОУ 35455697)

про стягнення штрафу в сумі 420750грн.00коп.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю № 09-18/2087 від 10.05.2011 р.,

від відповідача: не зявився.

В судовому засіданні 16.08.2011р. оголошено

перерву до 30.08.2011р. на підставі ст. 77

Господарського процесуального кодексу України.

Позивач, Публічне акціонерне товариство „Металургійний комбінат „Азовсталь”, м.Маріуполь звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Кадрове агентство „Азов Персонал Сервіс”, м.Маріуполь про стягнення штрафу в сумі 421050грн.00коп.

Ухвалою від 30.06.2011р. зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №33/103, сторони зобовязані надати документи та виконати певні дії.

Ухвалою від 30.08.2011р. господарський суд Донецької області продовжив строк розгляду справи на пятнадцять днів до 15.09.2011р. за клопотанням представника відповідача на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 08.09.2011р. справу №33/103 передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя СичЮ.В., судді Лейби М.О., судді Соболєвої С.М.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання умов договору про надання послуг з надання персоналу №7 від 01.08.2009р. робітниками відповідача, а саме: порушення правил внутрішнього трудового розпорядку встановленого для робітників ВАТ „МК „Азовсталь”, нормативних вимог пропускного та внутрішньо обєктового режиму, який діє на території ВАТ „МК „Азовсталь”, обумовлених стандартами підприємства з безпеки та охорони, внаслідок чого виникли підстави для стягнення штрафу у розмірі 421050грн.00коп.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії договору про надання послуг з надання персоналу №7 від 01.08.2009р., додатків до договору №1, №2, №3, №4, №5, №6, додаткових угод №1 від 01.11.2009р., №2 від 14.12.2009р., №3 від 01.04.2010р., №4 від 15.07.2010р., №5 від 01.09.2010р., №6 від 01.11.2010р., №7 від 01.12.2010р., листа №012/3791 від 27.10.2010р., листа №3262 від 09.11.2010р., актів за січень 2010р. серпень 2010р., протоколів про адміністративне правопорушення, довідок, подорожнього листа, витягу з Правил внутрішнього трудового розпорядку, інформаційного листа №127 від 29.06.2011р., довідки від 12.08.2011р., СТП 232-104-2004, СТП 232-105-2005, СТП 232-106-2007, довідки з місця роботи, посадових інструкцій, заявок.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст. 193, 216 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 54, 61, 64, 82 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 526, 530, 611 Цивільного кодексу України, умовами договору №7 від 01.08.2009р.

Представник позивача 16.08.2011р. надав уточнення до позовної заяви, за якими зменшив суму штрафу у відповідності до приписів ст. 22 Господарського процесуального кодексу України та просив стягнути 420750грн.00коп.

В подальшому суд здійснює розгляд справи з урахуванням вищевказаної заяви представника позивача.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній заперечує проти позовних вимог, посилаючись на той факт, що відповідач листом від 11.08.2011р. відкликав всі раніше видані гарантійні зобовязання, повязані з визнанням суми штрафних санкцій, нарахованих за договором №7 від 01.08.2009р. та просив застосувати до вказаного зобовязання строк позовної давності.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського-процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Під час судового розгляду справи представників сторін було ознайомлено з правами та обовязками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

01.08.2009р. між ВАТ „МК „Азовсталь” (замовник) та ТОВ „Кадрове агентство „Азов Персонал Сервіс” (виконавець) укладено договір про здійснення послуг по наданню персоналу №7 (далі Договір), за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобовязується здійснювати за заявкою послуги по наданню замовнику робітників (далі робітники) для участі у виробничому процесі, управління виробництвом або для виконання інших функцій, повязаних з виробництвом та (або) реалізацією продукції, (далі послуги) в період часу та на умовах, визначених цим договором. Кваліфікаційні вимоги до робітників визначаються замовником у письмовій заявці, яка направляється на адресу виконавця по формі, зазначеної в додатку №1 до цього договору. Характер функцій, що виконуються робітками, визначається дорученнями замовника в межах їх професійної кваліфікації (п.1.1. Договору).

На момент розгляду справи до матеріалів справи не надано а ні змін, ні доповнень щодо виконання умов договору, крім тих, що додані до позовної заяви. В судовому порядку зазначений договір недійсним не визнавався.

Із матеріалів справи вбачається, що сторонами погоджено вартість послуг та порядок їх оплати за договором.

Так, за п.2.1. Договору жодний з робітників, які направляються виконавцем, не є робітником замовника та не перебуває з останнім в цивільно-правових та/або трудових відносинах у звязку із укладенням цього договору.

За п.2.2. Договору робітники перебувають в трудових та договірних відносинах з виконавцем та виконують роботу в інтересах виконавця.

Відповідно до п.2.3. Договору виконавець не створює на території замовника стаціонарних робочих місць (власних або орендованих).

Пунктом 3.2.9. Договору передбачено, що виконавець зобовязаний самостійно ознайомити робітників з вимогами пропускного та внутрішньообєктового режиму.

За п.7.2. Договору робітники, які направляються замовнику, повинні виконувати вимоги пропускного та внутрішньообєктового режиму, який діє на території ВАТ „МК „Азовсталь”.

Так, за період з 01.01.2010р. по 31.08.2010р. робітниками відповідача було здійснено 399 правопорушень пропускного та внутрішньообєктового режиму. На підтвердження зазначеного в матеріалах справи містяться акти, складені у присутності відповідальних осіб ТОВ „Охорона-Рівне”, що передбачено п.7.21. Договору та умовами СТП 232-104-2004, СТП 232-105-2005, СТП 232-106-2007, із зазначенням порушення, яке передбачено доповненням №4 до Договору.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обовязки.

Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем порушено умови Договору в частині порушення робітниками відповідача Правил внутрішнього трудового розпорядку для робітників ВАТ „МК „Азовсталь”, Порядком пропускного та внутрішньообєктового режиму, який діє на території ВАТ „МК „Азовсталь”, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п.7.21. Договору за порушення нормативних вимог пропускного та внутрішньообєктового режиму, який діє на території ВАТ „МК „Азовсталь”, а також інші порушення, передбачені додатком №4, виконавець в безспірному порядку сплачує замовнику штраф за кожний виявлений та задокументований охоронною організацією ТОВ „Охорона-Рівне” або службою безпеки замовника випадок порушення робітниками, у розмірі та у відповідності з додатком №4, який є невідємною частиною цього договору. Виконавець повністю згодний з тим, що документом. Який підтверджує факт здійснення будь-якого порушення робітником є акт, оформлений робітниками ТОВ „Охорона-Рівне” або службою безпеки замовника, і виконавець не має права вимагати від замовника будь-які додаткові документи, які підтверджують факти порушення.

За ч.2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Так, позивачем направлено відповідачу претензію №012/3791 від 27.10.2010р. на сплату штрафу у розмірі 421050грн.00коп. в строк до 31.12.2010р., яка отримана останнім 28.10.2010р., про що свідчить відбиток вхідного штампу ТОВ „Кадрове агентство „Азов Персонал Сервіс”.

Відповідно до ч.2. ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обвязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Однак, за твердженням позивача та як вбачається з матеріалів справи зазначене зобовязання відповідачем у встановлений строк виконано не було.

Доказів сплати зазначеного штрафу відповідачем суду не представлено.

Надану відповідачем заяву про застосування судом строків позовної давності до правовідносин, повязаних з нарахуванням штрафних санкцій за спірним Договором, суд залишає без задоволення з огляду на наступне.

За приписами ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 258 встановлено, що для вимог про стягнення штрафу застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

Відповідно до ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У відповідності з ч.1 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обовязку.

Так, враховуючи вищевказаний лист №3262 від 09.11.2010р. ТОВ „Кадрове агентство „Азов Персонал Сервис”, яким останній визнав наявність вищезазначеної заборгованості у розмірі 421050грн.00коп. та зобовязався оплатити не пізніше 31.05.2011р., суд дійшов висновку, що перебіг позовної давності був перерваний.

За приписами ч.3 ст. 264 Цивільного кодексу України після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Посилання відповідача на той факт, що останній відкликав зазначений лист №3262 від 09.11.2010р. листом від 11.08.2011р. судом не приймаються, оскільки чинним законодавством не передбачено вчинення такої дії, яка скасовує факту переривання перебігу позовної давності.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що на момент порушення провадження у зазначеній справі строк позовної давності щодо звернення з вимогою про стягнення штрафу не збіг, відповідно до чого зазначена заява відповідача не підлягає задоволенню.

Доказів сплати зазначеного штрафу відповідачем суду не представлено.

Отже суд робить висновок, що зобовязання щодо сплати штрафу у розмірі 420750грн.00коп. не виконано до теперішнього часу.

Відповідно до вищевикладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем 18.07.2011р. надано клопотання про забезпечення позовних вимог та 15.08.2011р. надано додаткові пояснення до вказаного клопотання, за якими останній просить задовольнити клопотання шляхом заборони відповідачу здійснювати будь-які дії (в тому числі, укладати угоди), направлені на відчуження належного йому рухомого та нерухомого майна, здійснювати дії (в тому числі укладати угоди), направлені на передачу в користування, управління будь-яким способом належного йому рухомого та нерухомого майна, в тому числі в якості забезпечення виконання зобовязань; накладення арешту на майно та грошові кошти, які знаходяться на рахунках в усіх банківських установах, які обслуговують відповідача, в тому числі на рахунках в банках, відомих позивачу: р/р 260059000178721 в філії ПАТ „ПУМБ” в м.Маріуполі, МФО 335742, р/р 26005360233000 в ЗАТ „Донгорбанк” м.Донецьк, МФО 334970.

Підстави подання заяви про вжиття запобіжних заходів та порядок вжиття заходів забезпечення позову визначені розділом Х ГПК України.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Вичерпний перелік підстав забезпечення позову міститься в ст. 67 ГПК України, серед них вказана правова норма визначає:

накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;

заборону відповідачеві вчиняти певні дії;

заборону іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд приймає до уваги, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Згідно п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” від 22.12.06р. №9 розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.ст.33-34 ГПК України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст. ст. 32-36 ГПК України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного рішення справи.

Позивач належних та допустимих у розумінні ст.ст.33-34 ГПК України, доказів, що підтверджують можливість виникнення чи наявності обставин, які у подальшому можуть утруднити чи зробити неможливим провадження у справі не надав.

З огляду на наведене, заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову слід залишити без задоволення.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 22, 509, 526, 530, 549 Цивільного кодексу України; ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 44, 49, 66, 67, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь”, м.Маріуполь до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Кадрове агентство „Азов Персонал Сервіс”, м.Маріуполь про стягнення штрафу в сумі 420750грн.00коп. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Кадрове агентство „Азов Персонал Сервіс” (87503, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Київська, б. 53, кв. 49, код ЄДРПОУ 35455697) на користь Публічного акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь” (87500, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Лепорського, буд.1, код ЄДРПОУ 00191158) штраф у розмірі 420750грн.00коп., державне мито в розмірі 4207грн.50коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235грн.83коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 07.11.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 14.11.2011р.

Головуючий суддя Сич Ю.В.

Суддя Лейба М.О.

Суддя Соболєва С.М.

< Текст >