Рішення № 20792292, 21.12.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.12.11 р. Справа № 7/310

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При секретарі судового засідання О.В. Журило

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Державного підприємства „Артемсіль” м.Соледар

До відповідача: Дочірнього підприємства „Артемівський завод стінових матеріалів” смт.Червона Гора

Предмет спору: стягнення боргу в сумі 88240, 49 грн., пені в сумі 6549, 00 грн.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 - дов.;

від відповідача: ОСОБА_2 дов.

СУТЬ СПОРУ:

Державного підприємства „Артемсіль” м.Соледар звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Дочірнього підприємства „Артемівський завод стінових матеріалів” смт.Червона Гора про стягнення заборгованості 88240, 49 грн., пені 13119, 24 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору про спільне використання технологічних мереж №75-19 від 05.02.2008р. протягом серпня 2010р. червня 2011р.

Заявою 14.12.2011р. поданою в порядку ст.22 ГПК України, позивач зменшив вимоги та остаточно просить стягнути з відповідача борг в сумі 88240, 49 грн., пеню в сумі 6549, 00 грн. Заява розглянута та прийнята судом. Позов розглянуто по суті з урахуванням даної заяви.

В судовому засіданні позивач вимоги підтримав з урахуванням даної заяви.

Відповідач неодноразово просив відкласти розгляд справи з метою врегулювання спору сторонами шляхом укладення мирової угоди. Розгляд справи відкладався, але доказів врегулювання спору суду не надано. У судовому засіданні 21.12.2011рр відповідач проти позову заперечив, посилаючись на той факт, що договір про спільне використання технологічних мереж №75-19 від 05.02.2008р. не відповідає приписам діючого законодавства.

Процесуальний строк розгляду спору продовжувався в порядку ст.69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” та п.1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту ПКЕЕ), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Пунктом 2 ст.275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Пунктом 1.2 ПКЕЕ передбачено, що договір про спільне використання технологічних електричних мереж - домовленість двох сторін, що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між електропередавальною організацією (ліцензіатом з передачі електричної енергії місцевими (локальними) мережами) та основним споживачем під час передачі (транзиту) електричної енергії технологічними електричними мережами, а плата за спільне використання технологічних електричних мереж - еквівалент вартісної участі організації, що використовує технологічні електричні мережі відповідного власника електричних мереж в утриманні цих технологічних електричних мереж.

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між позивачем та відповідачем, укладено договір про спільне використання технологічних мереж №75-19 від 05.02.2008р. (далі по тексту Договір). Договір укладено з додатковими угодами.

З пояснень представників сторін та матеріалів справи вбачається, що у спірний період Договір був чинним.

Відповідно до р.1 Договору, власник мереж (позивач) зобовязується забезпечити передачу електричної енергії в межах величин, дозволених користувачу (відповідачу) до використання, а користувач своєчасно сплачувати за використання електричної мережі, отримані послуги, в тому числі за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії.

Користувач зобовязується здійснювати оплату за використання електричних мереж власника мереж за розрахунковий період. Плата за використання електричних мереж вноситься користувачем на підставі рахунка, одержаного від власника мереж. Тривалість періоду для оплати отриманого рахунку складає 10 днів (п.4.1 Договору).

Оплата наданих абонентом послуг по Договору здійснюється субабонентом щомісячно до 10 числа поточного місяця на підставі виставленого рахунку.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобовязаний виконати свій обовязок та зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 202, 204 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позивач свої зобовязання за Договором виконав належним чином, надав відповідачу послуги за Договором протягом серпня 2010р. червня 2011р., що підтверджено двосторонніми актами здачі-приймання послуг з передачі електроенергії за вказаний період.

На підставі наведеного, позивач виставив рахунки на сплату та звертався до відповідача з претензіями від 25.10.2010р. №27/05-70, від 25.05.2010р. №27/05-25, від 12.08.2011р. №27/05-53. Факт надіслання відповідачу вказаних документів підтверджено матеріалами, у тому числі відповідними повідомленнями про вручення поштового відправлення. Факт отримання таких документів відповідачем не спростовано.

Відповідач свої зобовязання за Договором належним чином не виконав, у встановлені Договором строки та порядку отримані послуги не сплатив.

Шляхом оцінки всіх матеріалів справи, суд дійшов висновку, що борг відповідача перед позивачем в сумі 88240, 49 грн. є доведеним, в тому числі двосторонніми актами звірки розрахунків, та таким що підлягає стягненню в повному обсязі.

Відповідно до ст.ст.216218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.8.2 Договору, за внесення платежів передбачених пунктом 4.1 Договору, з порушенням термінів, визначених цим Договором, користувач оплачує власнику мереж пеню у розмірі 1% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Разом з цим, згідно ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На підставі вищевикладеного, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов Договору, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 6549, 00 грн. Розрахунок пені здійснено позивачем із застосуванням подвійної облікової ставки Національного банку України.

Розрахунок пені перевірено судом, здійснено позивачем відповідно до вимог діючого законодавства та арифметично вірно.

Таким чином, вимоги про стягнення пені в сумі 6549, 00 грн. підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача щодо невідповідності договору про спільне використання технологічних мереж №75-19 від 05.02.2008р. діючому законодавству судом до уваги не приймається у звязку з необґрунтованістю, а також з огляду на матеріали справи та вищевикладені приписи діючого законодавства.

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст.ст. 202, 204, 526, 527, 549, 627, 629 Цивільного кодексу України, ст.67, 193, 275, 216-218 Господарського кодексу України, Закону України „Про електроенергетику” №575/97-ВР від 16.10.1997р., Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. N28,Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 43, 49, 69, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Державного підприємства „Артемсіль” м.Соледар до Дочірнього підприємства „Артемівський завод стінових матеріалів” смт.Червона Гора про стягнення боргу в сумі 88240, 49 грн., пені в сумі 6549, 00 грн. задовольнити.

Стягнути з Дочірнього підприємства „Артемівський завод стінових матеріалів” (84536, Донецька обл..,смт.Червона Гора, вул..Первомайська, ЄДРПОУ 25093764, п/р 26000190351460 в Артемівському відділенні ДОФ АКБ «Укрсоцбанк» м.Донецьк, МФО 334011) на користь Державного підприємства „Артемсіль” (84545, Донецька обл.., м.Соледар, вул..Чкалова, 1-а, ЄДРПОУ 00379790, п/р 260083016008 у відділенні №6 філії ПАТ «КБ «Актив-банк» м.Донецьк, МФО 334000) заборгованість в сумі 88240, 49 грн., пеню в сумі 6549, 00 грн., державне мито у сумі 947,89 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 220,70 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 26.12.2011р.

Суддя Сгара Е.В.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >