Постанова № 20788762, 14.12.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2011 № 18/74

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Федорчука Р.В.

суддів: Ткаченка Б.О.

Лобаня О.І.

секретар судового засідання Криворотько В.В.,

за участю представників сторін, згідно протоколу судового засідання від 21.03.2011 року,

розглянувши апеляційні скарги Національної спілки майстрів народного мистецтва України та заступника прокурора міста Києва на рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2011 року,

по справі № 18/74 (суддя Мандриченко О.В.),

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до до відділу приватизації комунального майна Подільського району м. Києва

провизнання договору купівлі-продажу укладеним

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.03.2011 року позов Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 до відділу приватизації комунального майна Подільського району міста Києва про визнання договору купівлі - продажу укладеним задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 01.03.2011 року Національна спілка майстрів народного мистецтва України звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2011 року у справі № 18/74 повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2011 року у справі № 18/74 апеляційне провадження за апеляційною скаргою Національної спілки майстрів народного мистецтва України на рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2011 року у справі № 18/74 припинено.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою суду, Національна спілка майстрів народного мистецтва України звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просила ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2011 року у справі № 18/74 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.09.2011 року у справі № 18/74 касаційну скаргу Національної спілки майстрів народного мистецтва України задоволено частково. Ухвалу Київського апеляційного господарського суду у справі № 18/74 скасовано. Справу передано на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Не погоджуючись із прийнятим 01.03.2011 року рішенням, заступник прокурора міста Києва звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 01.02.2011 року по справі № 18/74 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_2 відмовити

Апеляційна скарга прокурора обґрунтована тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте при відсутності порушення прав позивача, яке б дало підстави для звернення до суду за їх захистом та неврахуванні обрання невірного способу захисту своїх прав позивачем, внаслідок чого допущені порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Апеляційна скарга Національної спілки майстрів народного мистецтва України обґрунтована тим, що скаржника не було залучено до участі у справі та прийнято рішення про його права та обовязки, а також не враховано порушення права скаржника на переважне перед іншими особами придбання майна, яке закріплено в ст. 777 ЦК України.

На підставі апеляційних скарг Національної спілки майстрів народного мистецтва України та заступника прокурора міста Києва на рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2011 року, Київським апеляційним господарським судом ухвалою від 19.10.2011 року порушено апеляційне провадження по даній справі.

Прокурор та представник національної спілки майстрів народного мистецтва України у судовому засіданні 14.12.2011 року надали пояснення суду та підтримали доводи апеляційних скарг. У цьому ж судовому засіданні представник позивача також надав пояснення суду та заперечив проти доводів апеляційної скарги, надавши письмові відзиви на апеляційні скарги у яких посилався на вчинення з свого боку всіх необхідних дій спрямованих на укладення договору купівлі-продажу спірного приміщення та відсутність інших способів захисту порушеного, права на укладення зазначеного договору.

Представник відповідача в судове засідання 12.05.2011 року не зявився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до п 3.6. розяснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З врахуванням викладеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні колегією суддів Київського апеляційного господарського суду 14.12.2011 року було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, дослідивши наявні у справі матеріали, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного судового рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції від 01.03.2011 року таким, що підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 104 ГПК України підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, неповне зясування і недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду обставинам справи.

Відповідно до ч. 2 ст.104 ГПК України, порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо суд прийняв рішення про права і обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

Відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 28431609 від 12.12.2010 року нежитлові приміщення з № 1 по № 7 (групи приміщень № 61) літера А загальною площею 91,1 кв. м, які за находяться за адресою місто Київ вулиця Костянтинівська будинок 44 згідно зі свідоцтвом САВ № 856456 від 15.07.2008 року виданим Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської Ради (Київської міської державної адміністрації), належать на праві комунальної власності територіальній громаді Подільського району міста Києва та значаться за номером запису 9147-П в книзі: 178 п-71, реєстраційний № 32416586 (а.с. 54) що також підтверджується свідоцтвом на право власності, яке видане на підставі наказу Головного управління комунальної власності міста Києва від 15.07.2008 року (а.с. 52)

Рішенням X сесії V скликання Подільської районної у місті Києві ради № 227 від 12.07.2007 року затверджено перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади Подільського району міста Києва, що підлягають приватизації конкурентним способом через аукціон (а.с. 21-22).

Відповідно до п. 18 затвердженого Подільською районною у місті Києві радою Переліку (додаток № 2 до рішення X сесії V скликання Подільської районної у місті Києві ради № 227 від 12.07.2007 року ), нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою місто Київ, вул. Константинівська, 44-а, підлягає приватизації конкурентним способом через аукціон (а.с. 23-24).

В результаті продажу на аукціоні, оформленого протоколом № 2 «Про хід біржових торгів на аукціоні з продажу майна», від 12.05.2008 року, проведеного Універсальною товарною біржею «Національні ресурси» та затвердженого Відділом приватизації комунального майна Подільського району міста Києва 18 травня 2008 року, спірне нежитлове приміщення продано Фізичній особі підприємцю ОСОБА_2, як переможцю торгів, за ціною 345191,04 грн. (а.с.26).

За результатами проведеного аукціону позивач 28.01.2011 року надіслав до відділу приватизації комунального майна Подільського району міста Києва пропозицію укласти типовий договір купівлі продажу спірного нежитлового приміщення додавши копії типового договору купівлі-продажу вказаного обєкту (проект) (а.с. 33-40 ).

Не отримавши відповідь на вказану пропозицію позивач 14.02.2011 року звернувся до місцевого господарського суду з позовною заявою про визнання договору купівлі - продажу спірного нежитлового приміщення укладеним (а.с.4 -8).

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.03.2011 року позов Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 до відділу приватизації комунального майна Подільського району міста Києва про визнання договору купівлі - продажу укладеним задоволено повністю.

Проте задовольняючи позов місцевий господарський суд не правильно застосував норми матеріального права, дійшовши хибного висновку, про порушення відповідачем вимог Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та ч.3 ст. 181 ГК України у зв'язку із зволіканням щодо приватизації спірного приміщення та укладенням договору купівлі-продажу з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 8 ГК України господарська компетенція органів державної влади та органів місцевого самоврядування реалізується від імені відповідної державної чи комунальної установи. Безпосередня участь держави, органів державної влади та органів місцевого самоврядування у господарській діяльності може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до рішення Київської міської ради від 09.09.2010 року № 7/4819 «Про питання організації управління районами в м. Києві» з 31.10.2010 року припинено шляхом ліквідації Подільську районну в місті Києві раду.

Згідно пп. 4, 5 Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.09.2010 року № 787 «Про організаційно-правові заходи, пов'язані з виконанням рішення Київської міської ради від 09.09.10 року № 7/4819 «Про питання організації управління районами в місті Києві» шляхом ліквідації припинено юридичну особу - Виконавчий орган Подільської районної в місті Києві ради (Подільська районна в місті Києві державна адміністрація) та утворено комісію з припинення Подільської районної в міста Києві ради.

Пунктом 10.2 вказаного Розпорядження встановлено, що укладання будь - яких угод, внаслідок яких передбачається відчуження, передача в користування чи іншим чином розпорядження будь - якими об'єктами чи правами належними територіальній громаді відповідного району здійснюється після попереднього погодження з міською комісією.

Крім того, розпорядженням Виконавчого органу Подільської районної в місті Києві ради (Подільська районна в м. Києві державна адміністрація) від 15.12.2010 року № 1162 припинено шляхом ліквідації відділ приватизації комунального майна Подільського району міста Києва (а.с. 57-58)

Колегія суддів звертає увагу, що місцевим господарським судом вказані обставини не зясовані та не досліджено дотримання вимог Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.09.2010 року № 787, також безпідставно залишено поза увагою, що відповідач у справі ліквідований.

Крім того, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними вимогами законодавства чітко визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Крім того, вказано, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Перелік способів захисту не є вичерпним, однак, у разі порушення цивільного права чи інтересу у позивача виникає право на застосування конкретного способу захисту, який залежить від виду порушення. Тобто, позивач повинен обрати саме такий спосіб захисту, який відповідає характеру порушення його права чи інтересу.

Як вказано у ст. 16 ЦК України, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Проте, законодавство не передбачає обраного позивачем способу захисту своїх прав та інтересів.

Переліки об'єктів, які перебувають відповідно у державній власності, Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають: продажу на аукціоні, за конкурсом; викупу за поданням за поданням органів приватизації, затверджує Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради ч.1 ст. 7 Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».

Згідно ч. 1 ст. 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації, а також актом приймання-передачі зазначеного майна.

Згідно із ч. 1 ст. 649 ЦК України, розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, вирішуються судом.

Нормою ст. 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі, якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Відповідно до ч. 3 ст. 181 ГК України сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні, або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, проект договору направлено відповідачу позивачем 28.01.2011 року, а позов пред'явлений до господарського суду міста Києва 14.02.2011 року, тобто з порушенням наданого відповідачу двадцятиденного строку для вчинення дій за результатом розгляду проекту визначених ч.3 ст. 181 ГК України, чого не було враховано судом першої інстанції.

Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Однак вимога про визнання договору укладеним не може бути предметом позову у справі, адже вищевказаними нормами не встановлено відповідного способу захисту цивільного права купівлі-продажу нерухомого майна і за своєю суттю така вимога направлена на встановлення факту, що має юридичне значення. (зазначена позиція також узгоджується з правовою позицією ВГС України викладеній у постанові від 06.04.2911 року № 14/170-10).

Крім того колегія суддів з врахуванням цільового призначення спірного приміщення зазначає наступне.

Статтею 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»передбачено, що власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку. Допоміжні приміщення (кладовки, підвали сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Вказаний закон встановлює право спільної сумісної власності на допоміжні приміщення і визначальним фактором для віднесення приміщень до допоміжних є відповідність цільового призначення приміщення критерію встановленому законодавством.

Крім того, як вбачається з технічного паспорту нежитлового будинку (спірного приміщення) (а.с. 27-32) відповідно до якого нежитлові приміщення №№ 1-7, які утворюють групу нежитлових вбудованих приміщень підвального поверху у багатоповерховому житловому будинку за адресою Костянтинівська 44 А є допоміжними приміщеннями даного будинку. Згідно із журналом підрахунку площі житлового будинку з нежитловими (вбудованими) приміщеннями (а.с 31) у даних приміщеннях встановлений водомірний вузол, який призначений для забезпечення належної експлуатації загально будинкових інженерних мереж та будинку в цілому, а відповідно створення нормальних умов життя мешканців даного будинку та забезпечення їх побутового обслуговування.

Відповідно до п. 41. Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15 вересня 1992 року N 56, яке було чинне на момент проведення аукціону, не підлягають приватизації допоміжні приміщення житлових будинків, які призначені для забезпечення експлуатації та обслуговування будинку (приміщення теплопунктів, котельних, сміттєзбірників, колясочних, приміщення, через які прокладені мережі комунікації, а також приміщення, які використовуються для розміщення обслуговуючого будинок персоналу, та складські приміщення).

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України №4-рп/2004 від 02.03.2004 року (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків), допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. При цьому підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує вчинення додаткових юридичних дій, зокрема, створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.

Таким чином, в силу приписів законодавства, разом з набуттям права власності на квартири їх власники одночасно набувають права власності на допоміжні приміщення, що відносяться до даного багатоквартирного будинку.

Згідно статті 41 Конституції України відповідно ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Вказаний правовий принцип закріплений також частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

З моменту набуття мешканцями права власності на квартири у будинку № 44 А по вул. Костянтинівській у місті Києві вони одночасно набули право спільної власності на всі допоміжні приміщення будинку, технічне обладнання, елементи зовнішнього благоустрою цього будинку. (Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, постанова від 20.07.2010 р. у справі № 38/131).

Колегія суддів зазначає, що оскільки законодавство пов'язує право на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків з правами конкретних фізичних та юридичних осіб - співвласників багатоквартирного будинку, то зазначена обставина безпідставно не була врахована місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення, що свідчить про неповне зясування обставин що мають значення для справи.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку що рішення місцевого господарського суду у справі № 18/74 є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи та з невідповідністю висновків обставинам справи, що відповідно до ст. 104 ГПК України є підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд , -

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційні скарги національної спілки майстрів народного мистецтва України та заступника прокурора міста Києва на рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2011 року задовольнити.

2.Рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2011 року скасувати.

3.Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

4.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь національної спілки майстрів народного мистецтва України (код ЄДРПОУ 00030350) з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) 85,00 грн. державного мита за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

5.Доручити господарському суду міста Києва видати відповідний виконавчий документ.

6.Постанова Київського апеляційного господарського суду по даній справі набирає законної сили з дня її прийняття відповідно до ст. 105 ГПК України.

7.Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України відповідно до ст. 105 ГПК України.

8. Матеріали справи № 18/74 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддяФедорчук Р.В.

СуддіТкаченко Б.О.

Лобань О.І.