Єдиний державний реєстр судових рішень КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.12.2011 № 5028/17/100/2011
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Майданевича А.Г.
Гаврилюка О.М.
при секретарі судового засідання: Верещаку Д.П.,
розглядаючи апеляційну скаргу 21Державної екологічної інспекції в Чернігівській області
на рішення господарського суду Чернігівської області
від 20.10.2011 року
у справі № 5028/17/100/2011 (суддя – Кушнір І.В.)
за позовом Державної екологічної інспекції в Чернігівській області, м.Чернігів
до Крисківської сільської ради Коропського району Чернігівської області, с. Криски, Чернігівська область
про відшкодування збитків в сумі 304727,41грн., -
за участю представників:
від позивача: не з’явився;
від відповідача: не з’явився;
ВСТАНОВИВ :
Державна екологічна інспекція в Чернігівській області (надалі - ДЕІ в Чернігівській області, позивач) звернулась до господарського суду Чернігівської області з позовом до Крисківської сільської ради Коропського району Чернігівської області (надалі – сільська рада, відповідач) про відшкодування шкоди в сумі 304727,41 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що перевіркою додержання вимог Водного кодексу України, Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено факт забору відповідачем підземних вод з артезіанських свердловин без дозволу на спеціальне водокористування, що є порушенням статей 44, 49 Водного кодексу України.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 20.10.2011 року у справі № 5028/17/100/2011 позивачеві у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.10.2011 року скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, внаслідок чого висновки, викладені в рішенні не відповідають обставинам справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2011 року апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 12.12.2011 року.
В судовому засіданні 12.12.2011 року відповідач проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін. При цьому, просив взяти до уваги, що на даний час відповідачем порушення природоохоронного законодавства усунуто, дозвіл на спеціальне водокористування отримано 14.07.2011 року.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2011 року, у зв’язку з неявкою в судове засідання скаржника, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 26.12.2011 року.
Того ж дня, 12.12.2011 року, після відкладення судового розгляду, від скаржника до відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги без його участі.
В судове засідання 26.12.2011 року сторони не з’явились, про день, місце та час розгляду апеляційної скарги були належним чином повідомлені.
Колегія суддів, порадившись, вважає за можливе здійснити перевірку судового рішення у відсутність представників сторін, з наявними у справі доказами.
В судовому засіданні 26.12.2011 року колегією суддів було проголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, 23.03.2011 року Державною екологічною інспекцією в Чернігівській області відповідно до статті 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та згідно з наказом Державної екологічної інспекції в Чернігівській області № 324 від 22.03.2011 року проведено позапланову перевірку дотримання Крисківською сільською радою Коропського району Чернігівської області вимог природоохоронного законодавства України.
В ході перевірки встановлено, що водопостачання Крисківської сільської ради здійснюється з п’яти артезіанських свердловин, дві з яких знаходяться в с.Криски, дві – в с.Іваньків, та одна - у с.Великий Ліс Коропського району Чернігівської області, дозвіл на спеціальне водокористування відсутній, облік забору води ведеться побічним методом по нормам водоспоживання, журнал обліку забору води за формою ПОД-12 не ведеться, що є порушенням статей 44, 48, 93, 98, 110 Водного кодексу України. Наявний паспорт на артезіанську свердловину глибиною 115 м., яка розташована у с. Великий Ліс, паспорти на інші артсвердловини відсутні.
За наслідками перевірки складено акт від 23.03.2011 року за № 157/08, протокол про адміністративне правопорушення № 000611 від 23.03.2011 року стосовно сільського голови Осовика В.С. та винесено постанову про визнання останнього винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 48 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 136 грн. (9, 22, 23).
Водночас, 23.03.2011 року старшим державним інспектором ДЕІ в Чернігівскій області Крисківській сільській раді Коропського району Чернігівської області видано припис за № 157/08, яким зобов’язано не допускати забору води з артезіанських свердловин без дозволу на спеціальне водокористування та забезпечити в строк до 01.05.2011 року ведення журналу обліку забраних підземних вод за формою ПОД-12, до 01.06.2011 року – виділення та огородження санітарно-захисних зон артезіанських свердловин, до 01.09.2011 року – отримання дозволу на спеціальне водокористування (а.с.10).
Державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області з посиланням на Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 18.05.1995 року № 37 (зі змінами), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 01.06.1995 року за № 162/698 (далі – Методика 1) та Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року № 389, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.08.2009 року за № 767/16783 (далі – Методика 2) розраховано розмір збитків, заподіяних відповідачем державі внаслідок здійснення самовільного водокористування за період з 01.04.2008 року по 24.08.2009 року на суму 1964,89 грн., а за період з 25.08.2009 року по 31.12.2010 року - на суму 302762,52 грн., а всього 304727,41 грн. (а.с.14).
29.03.2011 року позивач направив відповідачеві претензію № 03-03/1063 з вимогою відшкодувати збитки в сумі 304727,41 грн. (а.с. 15).
Оскільки відповідач кошти не сплатив, позивач, посилаючись на статті 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», статтю 1166 Цивільного кодексу України, заявив позов про стягнення вказаних збитків.
Статтею 1 Водного кодексу України передбачено, що використання води - процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб.
Забір води – це вилучення води з водного об'єкта для використання за допомогою технічних пристроїв або без них.
Відповідно до статті 46 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів – загальне та спеціальне.
Згідно зі статті 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.
Як вбачається з матеріалів справи відповідачем протягом періоду з 01.04.2008 року по 31.12.2010 року здійснювалось спеціальне водокористування без відповідного на те дозволу.
Згідно з положеннями статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», а також статті 111 Водного кодексу України, установи, організації та громадяни зобов’язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю, яка є видом цивільно-правової відповідальності.
Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести склад правопорушення, що складається неправомірної поведінки особи; вини заподіювача шкоди; шкоди; причинного зв’язку між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди.
В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювання шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. В свою чергу, доведення відсутності вини є процесуальним обов'язком відповідача.
Матеріали справи містять протокол про адміністративне правопорушення № 000611, складений відносно сільського голови Осовика В.С. 23.03.2011 року, постанову про притягнення останнього до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення, яка не оскаржена в установленому законом порядку, що дає підстави зробити висновок про достатність доказів існування складу правопорушення необхідного для застосування цивільно-правової відповідальності у вигляді стягнення шкоди та протиправної поведінки відповідача.
Місцевий господарський суд, відмовляючи позивачеві у задоволенні позову, виходив з недоведеності останнім розміру заподіяних збитків та проведення такого розрахунку на підставі Методики, що не підлягає застосуванню за вказаних у позові підстав, поєднання позивачем в особі Крисківської сільської ради як порушника, так і особи, права якої порушено та на чию користь мають бути стягнуті збитки, крім того, в рішенні суд зазначив, що артезіанські свердловини використовуються відповідачем виключно для потреб населення, а не водогосподарської діяльності, що було встановлено позивачем в акті перевірки.
Апеляційний господарський суд з такими висновками суду не погоджується, вважає їх передчасними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, заявлена до стягнення сума збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного водокористування відповідачем, розрахована за період з 01.04.2008 року по 24.08.2010 року відповідно до Методики-1 та складає 1964,89 грн., а за період з 25.08.2009 року по 31.12.2010 року відповідно до Методики-2 - 302762,52 грн.
Судом першої інстанції розглянуто справу лише в частині позовних вимог - щодо збитків за період з 25.08.2009 року по 31.12.2010 року у розмірі 302762,52 грн., що становить, як зазначено в оскаржуваному судовому рішенні, 99,35 % від заявленої суми позову. Отже, спір про відшкодування збитків на суму 1964,89 грн., обрахованих за Методикою -1, місцевим господарським судом не вирішений.
Згідно п.6.1 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 18.05.1995 року № 37 (зі змінами), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 01.06.1995 року за № 162/698, яка була чинною до 25.08.2009 року, при самовільному водокористуванні збитки розраховуються за формулою: З с.б. = W х Тар., де W – об’єми води при самовільному водокористуванні, куб.м., Тар. – діючі на час порушення тарифи на воду в одиницях національної валюти за 1 куб.м.
Виходячи з наданої Крисківською сільською радою довідки від 23.03.2010 року № 282 про обсяги забору води за період з 01.04.2008 року по 24.08.2009 року, та виходячи з статистичних звітів відповідача по використанню води за перевіряємий період, позивач здійснив розрахунок розміру збитків, заподіяних самовільним водокористуванням за формулою, визначеною п.6.1 Методики-1, що становить 1964,89 грн.
Апеляційний господарський суд находить даний розрахунок вірним, а відтак стягненню з відповідача підлягають збитки у зазначеному розмірі.
Варто зазначити, що Методика-1 не містить обмежень щодо суб’єктів відповідальності за порушення, визначені за даною методикою та цілей водокористування (потреб населення чи водогосподарської діяльності).
Поряд з цим, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносини дії Методики-2, з огляду на наступне.
Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року № 389, набрала чинності з 25.08.2009 року. Цим же наказом був визнаний таким, що втратив чинність наказ Мінекобезпеки України від 18.05.1995р. №37 "Про затвердження Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів".
Пунктом 1.2. Методики-2 встановлено, що така встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які призвели до забруднення водних об’єктів, забруднення поверхневих та підземних вод та обумовлені, зокрема, самовільним використанням водних ресурсів.
Пунктом 9.1 розділу ІХ Методики-2 передбачений розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування та порушення умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування, який здійснюється за формулою: 3 сам = 100 *W * Тар, де W - об’єм води, що використана самовільно без дозволу на спеціальне водокористування або з порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування, м3., Тар – норматив збору за спеціальне водокористування, грн./куб.м., що діє в регіоні на момент виявлення порушення.
Виходячи з системного аналізу змісту пунктів 1.2 та 9.1 Методики-2 обов'язковими передумовами для застосування цієї Методики при визначенні розміру збитків від самовільного водокористування визначено факти забруднення підземних вод водокористувачем та самовільного використання ним водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування в їх сукупності.
Наведеним спростовується твердження скаржника про те, що факт видобування підземних прісних вод за відсутності дозволу на спеціальне водокористування є самостійною підставою для застосовування Методики-2 з метою визначення розміру збитків, завданих державі.
Водночас, згідно з п. 4.1 Методики-2 факт забруднення підземних вод встановлюється державними інспекторами за результатами перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю, на основі візуальних спостережень чи встановлених розслідуваннями або оцінених у результаті еколого-гідрологічних вишукувань.
Як встановлено судом першої інстанції, на підставі акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 23.03.2011 року позивачем не встановлено факту забруднення відповідачем підземних вод внаслідок самовільного водокористування, що виключає можливість розрахунку збитків за формулою, визначеною п.9.1 Методики-2.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що при розрахунку розміру збитків внаслідок самовільного використання води за період з 25.08.2009 року по 31.12.2010 року не підлягає застосуванню положення Методики розрахунку розміру відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища № 389 від 20.07.2009 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 року за №767/16783, оскільки виявлене позивачем правопорушення у вигляді самовільного водокористування відповідача (використання підземних вод без спеціального дозволу) не містить таких кваліфікуючих ознак, як забруднення водних об'єктів, забруднення поверхневих та підземних вод, наявності яких вимагає застосована позивачем Методика № 389.
Пунктом 35 статті 4 Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік» визначено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2011 рік у частині доходів є, зокрема, 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, а частиною 2 статті 20 цього Закону встановлено, що джерелами формування спеціального фонду місцевих бюджетів у 2011 році є, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.
В главі 8 Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Державного казначейства України від 19.12.2000р. №31 передбачено, що платежі, які відповідно до Бюджетного кодексу України та Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік розподіляються між державним та місцевими бюджетами, зараховуються на аналітичні рахунки, відкриті в головних управліннях Державного казначейства України за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між Державним і місцевими бюджетами" Плану рахунків в розрізі кодів класифікації доходів бюджету та територій. Кошти, які надійшли за день (з урахуванням повернення помилково або надміру зарахованих до бюджетів платежів) на аналітичні рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3311, у регламентований час розподіляються головними управліннями Державного казначейства України за встановленими нормативами між державним бюджетом та відповідними місцевими бюджетами.
Отже, на переконання колегії суддів, невірне зазначення у позовній заяві рахунку для стягнення збитків не може слугувати підставою для відмови у задоволенні позову про стягнення збитків, заподіяних державі самовільним водокористуванням без спеціального дозволу.
Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Зважаючи на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга Державної екологічної інспекції в Чернігівській області підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Чернігівської області від 20.10.2011 року у справі № 5028/17/100/2011 – скасуванню частково.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із частковим задоволенням позову та апеляційної скарги, судові витрати підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 77, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1 Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції в Чернігівській області на рішення господарського суду Чернігівської області від 20.10.2011 року у справі №5028/17/100/2011 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Чернігівської області від 20.10.2011 року у справі №5028/17/100/2011 скасувати частково.
3. Стягнути з Крисківської сільської ради Коропського району Чернігівської області (16213, Чернігівська область, Коропський район, с.Криски, вул. Шкільна, 2, код ЄДРПОУ 04413673) на користь Державного бюджету України 1964, 89 грн. (одна тисяча дев’ятсот шістдесят чотири грн. 89 коп.) збитків, зарахувавши кошти на аналітичні рахунки, відкриті в головному управлінні Державного казначейства України за балансовим рахунком 3311 «Кошти, які підлягають розподілу між Державним і місцевими бюджетами» Плану рахунків в розрізі кодів класифікації доходів бюджету та територій.
В іншій частині рішення залишити без змін.
4. Стягнути з Крисківської сільської ради Коропського району Чернігівської області (16213, Чернігівська область, Коропський район, с. Криски, вул. Шкільна, 2, код ЄДРПОУ 04413673) у доход Державного бюджету України 19,50 грн. (дев’ятнадцять грн. 50 коп.) - судового збору за розгляд справи місцевим господарським судом та 39,00 грн. (тридцять дев’ять грн. 00 коп.) - судового збору за розгляд справи апеляційним господарським судом.
5. Доручити господарському суду Чернігівської області видати наказ на виконання зазначеної постанови суду.
6. Матеріали справи №5028/17/100/2011 повернути до господарського суду Чернігівської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя Мальченко А.О.
Судді Майданевич А.Г.
Гаврилюк О.М.
30.12.11 (відправлено)
Судове рішення № 20788665, Київський апеляційний господарський суд було прийнято 26.12.2011. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 5028/17/100/2011. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: