Постанова № 20753265, 11.01.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.2012                                                                                           № 5/209-10/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Рудченка С.Г.

суддів:           Буравльова С.І.

          Кропивної Л.В.

при секретарі судового засідання Помаз І.А.,

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 11.01.2012,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Край» на рішення господарського суду Київської області від 17.10.2011 (підписане 21.10.2011),

у справі          № 5/209-10/13 (суддя Наріжний С.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фреш»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Край»

про стягнення 80 895, 86 грн.,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фреш» звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Край» про стягнення 80 895, 86 грн. заборгованості за поставлений товар.

В порядку ст. 22 ГПК України позивачем під час розгляду справи була подана заява від 04.11.2011, в якій останній зменшив розмір заявленої до стягнення суми основного боргу, в зв’язку з частковим погашенням відповідачем заборгованості та просив стягнути залишок боргу у сумі 45 895, 86 грн., 1 330, 98 грн. інфляційних втрат та 162, 21 грн. 3% річних від простроченої суми.

15.06.2011 позивач змінив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача борг в сумі 27 996, 18 грн., індекс інфляції за весь час прострочення в сумі 3 206, 73 грн., 3% річних в сумі 673, 05 грн., сплаченого державного мита 847, 76 грн. та 236, 00 грн. оплати витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням господарського суду Київської області від 17.10.2011 позов задоволено частково, присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Край» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фреш» 27 996, 18 грн. заборгованості, 510, 84 грн. – 3% річних, 1 875, 75 грн. збитків від інфляції, 832, 83 грн. державного мита та 234, 84 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу; в частині стягнення 1 330, 98 грн. збитків від інфляції та 162, 21 грн. 3% річних відмовлено; в іншій частині позовних вимог провадження у справі припинено.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою № 195/1 від 28.10.2011, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, заявник апеляційної скарги посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, неправильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим останнє підлягає скасуванню з підстав, викладених у тексті скарги.

Так, зокрема, відповідач вказує на те, що неможливо розглядати матеріали справи поза межами договірних відносин укладеного між сторонами договору поставки № 798 від 17.03.2008, у зв’язку з чим його фактична заборгованість з оплати реалізованого та поставленого товару складає 18070, 18 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2011 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд на 21.12.2011 за участю уповноважених представників сторін.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 21.12.2011 розгляд апеляційної скарги було відкладено у зв’язку з неявкою представника позивача.

Розпорядженням секретаря судової палати з розгляду справ у спорах між господарюючими суб’єктами Київського апеляційного господарського суду від 10.01.2012 змінився склад колегії суду у справі і справа розглядається у складі колегії: головуючого судді Рудченка С.Г., суддів Буравльова С.І. та Кропивної Л.В.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, вважає їх законними та обґрунтованими.

Представник позивача в судове засідання вдруге не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що про дату та час судового засідання учасники апеляційного провадження були повідомлені належним чином, направленими на їх адресу копіями ухвали суду, а також те, що неявка представника позивача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, колегія апеляційного господарського суду прийняла рішення про можливість розгляду справи за його відсутності.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника відповідача, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII ГПК України.

У відповідності до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у сумі 27996, 18 грн., місцевий господарський суд виходив з того, що договір поставки № 798 від 17.03.2008 не був сторонами пролонгований на 2009-2010 роки, а тому поставка товару здійснювалася на підставі усної домовленості сторін згідно накладних.

Проте, колегія апеляційного господарського суду не може погодитися з правовою позицією суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фреш» (постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Край» (покупець/відповідач) був укладений договір поставки № 798 від 17.03.2008, відповідно до умов якого постачальник приймає на себе зобов’язання поставляти і передавати у власність покупця товар, а покупець зобов’язується прийняти товар у власність і оплати його на умовах цього договору (а.с. 79-83 том 1).

Згідно до п. 1.2 договору асортимент, загальна кількість та ціна товару, що підлягає поставці на підставі прийнятих постачальником до виконання замовлень покупця, визначається у специфікаціях, які є невід’ємною частиною договору.

Умови поставки в редакції «Інкотермс» 2000 року – DDP (поставка постачальником товару в магазин покупця, вивантаженим на його рампу) з урахуванням особливостей, встановлених даним договором (п. 1.4 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору доставка товару покупцю здійснюється транспортом постачальника і за його рахунок на підставі замовлення покупця. Замовлення покупця на поставку товарів обов’язкові для постачальника. Замовлення можуть надаватись постачальнику у письмовій формі, по факсу, електронній пошті або у іншій формі, прийнятній для покупця, за 3 дні до дня поставки товару (максимально 7 днів) з підтвердженням про одержання.

Оплата за поставлений товар здійснюється в національній валюті України по мірі реалізації згідно п. 1.1 додатку № 4 до договору поставки (п. 3.1 договору).

Пунктом 1.1 додатку № 4 до договору поставки встановлено, що покупець оплачує реалізовані товари за період один календарний тиждень у магазинах покупця протягом 7 календарних днів з дня закінчення календарного тижня за умови, що постачальник надасть належним чином оформленні накладні (у формі відповідно до інструкцій покупця) на адресу покупця, яка вказана в замовленні, протягом не більше, ніж 7 днів з дня поставки.

Усі домовленості, що породжують нові взаємні зобов’язання сторін, змінюють або припиняють зобов’язання сторін за договором, або пов’язані з його виконанням, повинні бути письмово оформлені та підписані сторонами (п. 6.2 договору).

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2008 року (п. 6.4 договору).

Судовою колегією було встановлено, що після 31 грудня 2008 року сторони продовжили співпрацю на підставі зазначеного договору, оскільки відповідач продовжив приймання та оплату продукції від позивача без заперечень.

Тобто, своїми конклюдентними діями сторони підтвердили пролонгацію даного договору.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фреш» поставило відповідачу товар, що підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними № 5005037 від 30 квітня 2010 року, № 5005038 від 30 квітня 2010 року, № 5005042 від 04 травня 2010 року, №5005043 від 04 травня 2010 року, № 5005112 від 10 травня 2010 року, № 5005113 від 10 травня 2010 року, №5005114 від 10 травня 2010 року, № 5005115 від 10 травня 2010 року, № 5005193 від 17 травня 2010 року, № 5005194 від 17 травня 2010 року, № 5005195 від 17 травня 2010 року, №5005197 від 17 травня 2010 року, № 5005292 від 21 травня 2010 року, № 5005293 від 28 травня 2010 року, № 5005294 від 21 травня 2010 року, № 5005295 від 21 травня 2010 року, № 5005359 від 28 травня 2010 року, № 5005360 від 28 травня 2010 року, № 5005361 від 28 травня 2010 року, №5005364 від 31 травня 2010 року, № 5005406 від 03 червня 2010 року, № 5005436 від 04 червня 2010 року, № 5005443 від 07 червня 2010 року, № 5005444 від 07 червня 2010 року, № 5005445 від 07 червня 2010 року, №5005529 від 14 червня 2010 року, № 5005530 від 14 червня 2010 року, №5005538 від 14 червня 2010 року, № 5005541 від 14 червня 2010 року, № 5005623 від 21 червня 2010 року, № 5004524 від 21 червня 2010 року, № 5005626 від 21 червня 2010 року, №5005629 від червня 2010 року, № 5005700 від 29 червня 2010 року, № 5005702 від 29 червня 2010 року, №5005703 від 29 червня 2010 року, № 5005704 від 29 червня 2010 року, № 5005777 від 05 липня 2010 року, № 5005778 від 05 липня 2010 року, № 5005779 від 05 липня 2010 року, № 5005780 від 05 липня 2010 року, № 5005837 від 12 липня 2010 року, № 5005839 від 12 липня 2010 року, №5005840 від 12 липня 2010 року, № 5005841 від 12 липня 2010 року, № 5005877 від 14 липня 2010 року, № 5005911 від 19 липня 2010 року, № 5005912 від 19 липня 2010 року, № 5005913 від 19 липня 2010 року, № 5005914 від 19 липня 2010 року, № 5005996 від 26 липня 2010 року, №5006002 від 26 липня 2010 року, № 5006003 від 26 липня 2010 року, № 5006004 від 26 липня 2010 року, № 5006066 від 02 серпня 2010 року, № 5006071 від 02 серпня 2010 року, № 5006072 від 02 серпня 2010 року, № 5006145 від 09 серпня 2010 року, № 5006146 від 09 серпня 2010 року, №5006148 від 09 серпня 2010 року, № 5006241 від 16 серпня 2010 року, № 5006242 від 16 серпня 1 10 року, № 5006245 від 16 серпня 2010 року, №5006250 від 16 серпня 2010 року, № 5006328 від 20 серпня 2010 року, № 5006334 від 21 серпня 2010 року, № 5006339 від 21 серпня 2010 року, №5006406 від 30 серпня 2010 року, № 5006408 від 30 серпня 2010 року, № 5006414 від серпня 2010 року.

Крім того, з платіжних доручень на оплату отриманого товару вбачається, що в графі «призначення платежу» відповідачем вказано «оплата за непродовольчі вироби згідно дог. № 798 від 17.03.2008», отримані позивачем грошові кошти не були повернуті відповідачу, що підтверджує погодження останнім пролонгації даного договору.

Підставою здійснених поставок товару у видаткових накладних зазначено основний договір, що також підтверджує пролонгацію даного договору сторонами, оскільки інших договірних відносин між сторонами не існувало, а тому висновок суду про відсутність між сторонами договірних відносин є хибним та таким, що спростовується матеріалами справи.

Акт звірки від 31.08.2010 проводився позивачем за весь період співробітництва з 17.03.2008.

Посилання позивача на відсутність укладених між сторонами додаткових угод судовою колегією відхиляються, оскільки умовами договору поставки передбачено, що усі домовленості, що породжують нові взаємні зобов’язання сторін, змінюють або припиняють зобов’язання сторін за договором, або пов’язані з його виконанням, повинні бути письмово оформлені та підписані сторонами, укладення ж додаткових угод договором не передбачено. Письмове оформлення підтверджується підписанням сторонами видаткових накладних.

Позивач стверджує, що відповідач свої зобов’язання по оплаті товару виконав частково, оплативши 64 600, 00 грн. Крім того, на підставі накладної на повернення № 2367 від 05 липня 2010 року відповідачем було повернуто товар на суму 527, 23 грн.

15 вересня 2010 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Фреш» відповідачу була направлена вимога (претензія) № 164 від 09 вересня 2010 року про погашення боргу в сумі 90 895, 86 грн., яку він залишив без відповіді та задоволення.

За таких обставин, позивач з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог № 2 та пояснень № 140 від 03.10.2011 (а.с. 46 том 3) просив стягнути 27996, 18 грн. основної заборгованості, 3 206, 73 грн. інфляційних витрат та 673,05 грн. 3% річних.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного судового рішення, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов’язання, які мають ознаки договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, ст. 265 Господарського кодексу України постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

В ст. 692 Цивільного кодексу України зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Як було встановлено вище, факт поставки та отримання товару підтверджується видатковими накладними, підписаними представниками обох сторін.

Судовою колегією було встановлено, що у відповідача залишився не проданий товар на суму 1 109, 71 грн., оплата якого відповідно до п. 3.1 договору поставки здійснюється по мірі реалізації.

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість відповідача за реалізований товар, з урахуванням розбіжностей відповідно до п. 3.2 договору поставки, становить 18070, 17 грн.

За таких обставин, дослідивши викладене вище в сукупності з іншими доказами та на підставі встановлених обставин справи, враховуючи відсутність доказів сплати грошових коштів за отриманий та реалізований товар, колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості у сумі 18070, 17 грн.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки оплата товару здійснюється по мірі реалізації, а не на підставі ст. 530 ЦК України, а позивачем не надані докази прострочення відповідачем оплати за конкретний товар, судова колегія вважає безпідставним нарахування позивачем індексу інфляції та 3% річних, а відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 104 ГПК України неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, а також порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Зважаючи на викладене та обставини справи, колегія апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Край» на рішення господарського суду Київської області від 17.10.2011 підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Київської області від 17.10.2011 у справі № 5/209-10/13 – частковому скасуванню.

Керуючись ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

п о с т а н о в и в:

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Край» на рішення господарського суду Київської області від 17.10.2011 задовольнити.

2.          Рішення господарського суду Київської області від 17.10.2011 у справі № 5/209-10/13 скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

1). Позовні вимоги задовольнити частково.

2). Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Край» (Київська обл., Сквирський р-н, с. Безпечна, х-р. Ордаша, 19; код 30222493) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фреш» (м. Львів, вул. Промислова 53; код 23956445) 18 070, 17 грн. заборгованості, 472, 12 грн. державного мита та 133, 79 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

3). В частині позовних вимог про стягнення 9926, 01 грн. заборгованості, 3 206, 73 грн. інфляційних втрат та 673, 05 грн. 3% річних відмовити.

4). В іншій частині позовних вимог провадження у справі припинити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фреш» (м. Львів, вул. Промислова 53; код 23956445) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Край» (Київська обл., Сквирський р-н, с. Безпечна, х-р. Ордаша, 19; код 30222493) 236, 06 грн. витрат, пов’язаних зі сплатою державного мита за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказів доручити господарському суду Київської області.

5. Копію постанови надіслати учасникам судового провадження.

6. Матеріали справи повернути до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя                                                                      Рудченко С.Г.

Судді                                                                                          Буравльов С.І.

                                                                                          Кропивна Л.В.