Постанова № 20753257, 11.01.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.2012                                                                                           № 33/165

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Рудченка С.Г.

суддів:           Кропивної Л.В.

          Буравльова С.І.

при секретарі судового засідання Помаз І.А.,

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 11.01.2012,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Госпторг» на рішення господарського суду міста Києва від 12.09.2011 (підписане 19.09.2011),

у справі          № 33/165 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії»

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія

«Київінвестбуд»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Госпторг»

про           стягнення 8 789 042, 52 грн.,

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство «Дочірній банк Сбербанку Росії» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «Київінвестбуд» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Госпторг» про стягнення 8 789 042, 52 грн. заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 43-Н/08 від 03.04.2008.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивачем під час розгляду справи по суті була подана заява № 1985/4/06-2-2 від 11.07.2011 про збільшення розміру позовних вимог, в якій останній просив стягнути солідарно з відповідачів частину простроченої заборгованості за кредитною лінією у сумі 3000 000, 00 грн., прострочену заборгованість по сплаті процентів у сумі 7945 788, 49 грн., пеню за прострочення заборгованості за кредитною лінією у сумі 2171 437, 94 грн., пеню за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією у сумі 1652 698, 08 грн., а також 25 500, 00 грн. державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с. 73-74).

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.09.2011 позов задоволено частково, присуджено до стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «Київінвестбуд» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Госпторг» на користь Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» 3000000, 00 грн. простроченої заборгованості за кредитом, 7948788, 49 грн. простроченої заборгованості по процентам за користування кредитом, 890589, 28 грн. пені за прострочення сплати заборгованості за кредитом, 653117, 29 грн. пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом, 21567, 67грн. державного мита, 199, 00 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи; в частині стягнення пені у сумі 2253427, 45 грн. відмовлено.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою № 2973/4/06-2-2 від 30.09.2011, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким стягнути солідарно з відповідачів 2253427, 45 грн. пені.

В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, позивач посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд безпідставно обмежив нарахування пені шістю місяцями на підставі п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, оскільки п. 10.3 кредитного договору передбачено, що нарахування штрафних санкцій припиняється в момент виконання позичальником зобов’язання.

Також, не погоджуючись із вищевказаним рішенням, відповідач-2 звернувся з апеляційною скаргою № 167 від 27.09.2011, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Госпторг».

В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, відповідач-2 посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд не врахував того, що позивач звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Госпторг» без дотримання передбаченої кредитним договором черговості використання банком своїх прав по забезпеченню боргових зобов’язань позичальника та без проведення звірки взаєморозрахунків, всупереч чинному законодавству України.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2011 у справі № 33/165 (колегія суддів у складі: головуючий суддя – Нєсвєтова Н.М., судді: Алданова С.О., Дикунська С.Я.) апеляційні скарги прийнято до провадження.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2011 № 01-24/775 у зв’язку з обранням судді Нєсвєтової Н.М. на посаду судді Вищого господарського суду України призначено повторний автоматичний розподіл справи № 33/165.

Згідно відмітки інформаційно – статистичного відділу Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2011 проведено повторний автоматичний розподіл справи № 33/165 та передано її на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя – Рудченко С.Г. (доповідач), судді: Поляк О.І., Кропивна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2011 апеляційні скарги прийнято до провадження та призначено розгляд на 21.11.2011 за участю уповноважених представників сторін.

Ухвалами апеляційного господарського суду від 21.11.2011 та 21.12.2011 розгляд апеляційної скарги було відкладено у зв’язку з неявкою представників відповідачів.

В порядку ст. 69 ГПК України продовжено строк розгляду справи № 33/165 на 15 днів до 23.01.2012.

Розпорядженням секретаря судової палати з розгляду справ у спорах між господарюючими суб’єктами Київського апеляційного господарського суду від 10.01.2012 змінився склад колегії суду у справі і справа розглядається у складі колегії: головуючого судді Рудченка С.Г., суддів Буравльова С.І. та Кропивної Л.В.

Представник позивача просив апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» задовольнити, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Госпторг» залишити без задоволення.

Представник відповідача-2 заперечив проти апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» та просив задовольнити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Госпторг».

Представник відповідача-1 в судове засідання втретє не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що про дату та час судового засідання учасники апеляційного провадження були повідомлені належним чином, направленими на їх адресу копіями ухвали суду, а також те, що неявка представника відповідача-1 не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, колегія апеляційного господарського суду прийняла рішення про можливість розгляду справи за його відсутності.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників позивача та відповідача-2, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII ГПК України.

У відповідності до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, між Закритим акціонерним товариством «Банк НРБ», правонаступником якого є Закрите акціонерне товариство «Дочірній банк Сбербанку Росії», правонаступником якого в свою чергу є Відкрите акціонерне товариство «Дочірній банк Сбербанку Росії», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Дочірній банк Сбербанку Росії» (позивач/банк) та товариством з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «Київінвестбуд» (відповідач-1/позичальник) укладено договір про відкриття кредитної лінії № 43- Н/08 від 03.04.2008, відповідно до умов якого банк відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію в національній валюті, що далі іменується «кредитна лінія», надає позичальнику грошові кошти за рахунок кредитної лінії на умовах цього договору, а позичальник зобов'язується використати кредит за цільовим призначенням, своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, а також повернути наданий йому кредит у розмірах та у термін, зазначений в ст. 8 цього договору, і виконувати інші умови цього договору (а.с. 22-34).

Згідно п. 1.2 кредитного договору ліміт кредитної лінії складає: з часу укладення цього договору і по 27.04.2009 включно - 21 038 300, 00 грн.; починаючи з 28.04.2009 включно ліміт кредитної лінії щомісячно (з кожного 28 числа місяця) зменшується на суму, що дорівнює 438 291, 00 грн.

Розмір процентів за користування кредитом складає 17% річних (п. 1.3 договору).

Відповідно до п. 1.4 кредитного договору, останній день дії кредитної лінії –30.03.2013.

Положеннями розділу 6 кредитного договору передбачено, що позичальник зобов’язався сплачувати проценти в розмірі, що зазначені в пункті 1.3. договору, а саме розмір процентів за користування кредитом складає 17 % річних. Проценти нараховуються на суму загальної заборгованості за кредитною лінією.

Згідно п. 6.3 кредитного договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється в останній робочий день поточного місяці за фактичну кількість днів в періоді (28-29-30-31) і фактичну кількість днів у році.

Нарахування процентів повністю і остаточно припинається в останній день дії кредитної лінії, а у випадку, якщо позичальник не поверне загальну заборгованість за кредитною лінією в такий день – то нарахування процентів повністю та остаточно припиняється в день фактичного повернення загальної заборгованості за кредитною лінією (п. 6.54 кредитного договору).

У відповідності до п. 6.6 кредитного договору, проценти, нараховані за місяць відповідно до пунктів 6.1-6.5 даного договору, позичальник зобов’язався сплачувати щомісячно не пізніше 3 (трьох) робочих днів місяця, наступного за тим, за який вони нараховані.

Згідно п. 8.1 кредитного договору, позичальник зобов'язався своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом та повернути банку кредит таким чином, щоб: станом на кожне 28 число починаючи з 28.04.2009 включно і по 28.02.2013 загальна заборгованість за кредитною лінією зменшувалась щомісячно на 438 291, 00 грн.; станом на 30.03.2013 загальної заборгованості за кредитною лінією не існувало.

На виконання п. 2.1 кредитного договору між Закритим акціонерним товариством «Банк НРБ», правонаступником якого є закрите акціонерне товариство «Дочірній банк Сбербанку Росії», правонаступником якого в свою чергу є Відкрите акціонерне товариство «Дочірній банк Сбербанку Росії», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Дочірній банк Сбербанку Росії» (позивач/банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Госпторг» (відповідач-2/поручитель) укладено договір поруки, за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Госпторг» виступило поручителем за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія Київінвестбуд» (відповідач-1/позичальник/боржник) зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії № 43-Н/08 від 03.04.2008 (а.с. 48-51).

Відповідно до п. 2.1. договору поруки порукою забезпечуються зобов'язання позичальника, які випливають з кредитного договору № 43-Н/08 від 03.04.2008, зокрема це зобов'язання повернути кредит, сплатити передбачені кредитним договором проценти, сплатити штрафні санкції за невиконання або неналежне виконання умов кредитного договору.

У відповідності до п. 4.1 договору поруки боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник.

Пунктом 4.2 договору поруки визначено, що передбачена статтею 4.1 цього договору відповідальність поручителя наступає у випадку, якщо боржник допустить прострочення виконання зобов'язань. В такому випадку кредитор звертається з письмовим повідомленням до поручителя про невиконання позичальником зобов'язань, що зазначені в статті 2 договору.

Відповідно до п. 4.3 договору поруки поручитель протягом 5-ти робочих днів з дня отримання повідомлення зобов'язаний погасити заборгованість боржника.

На виконання умов кредитного договору, позивач надав Товариству з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «Київінвестбуд» кредит в розмірі 20 968 300, 00 грн., що підтверджується виписками з особового рахунку з 03.04.2008 по 17.06.2011.

Проте в порушення умов кредитного договору, позичальник не виконує взяті на себе грошові зобов’язання по поверненню кредиту та сплаті процентів за користування кредитом, в зв’язку з чим станом на 15.06.2011 у позичальника перед банком виникла заборгованість за основним зобов'язанням в розмірі 1 000 000, 00 грн. та по процентам – 7 789 042, 52 грн.

На виконання вимог договору поруки банком на адресу поручителя було направлено повідомлення-вимогу № 2211/5/06-01-02 від 17.04.2009, яке було отримано поручителем 27.04.2009, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 40-43).

Встановлений, п. 4.3. договору поруки, строк для погашення поручителем заборгованості за кредитним договором сплинув 04.05.2009, але в порушення взятих на себе зобов'язань поручитель вимоги банку не виконав.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення позичальником умов кредитного договору та норм чинного законодавства України щодо виконання взятих на себе зобов'язання за кредитним договором по поверненню кредиту та сплаті відсотків за користування кредитом, в зв’язку з чим просить стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія «Київінвестбуд» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Госпторг» заборгованість станом на 11.07.2011 за договором про відкриття кредитної лінії № 43/Н/08 від 03.04.2008 за основним зобов'язанням в розмірі 3 000 000, 00 грн. та по процентам за користування кредитом в розмірі 7 945 788, 49 грн.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного судового рішення, вважає апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» такою, що підлягає задоволенню, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Госпторг» такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статті 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем-1 у справі виникли зобов’язання, які мають ознаки кредитного договору, згідно якого, в силу ст. 1054 Цивільного кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно до ст. 1056-1 Цивільного кодексу України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Факт наявності боргу у відповідача-1 перед позивачем в сумі 3 000 000, 00 грн. кредитних коштів та заборгованості по відсотках за кредитом станом на 11.07.2011 в розмірі 7 945 788, 49 грн. та належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачами не спростований, а тому колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку про правомірність задоволення позовної вимоги в цій частині.

Крім того, за неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань за кредитним договором позивачем була нарахована пеня за прострочення заборгованості за кредитною лінією у сумі 2 171 437, 94 грн. та пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією у сумі 1 652 698, 08 грн.

Положеннями 10.1. кредитного договору передбачено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за цим договором, позичальник зобов'язаний сплачувати банку пеню:

а) за несвоєчасне повернення кредиту - у розмірі 0,05% від простроченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який стягується пеня, від простроченої суми за кожний день прострочення;

б) за несвоєчасне повернення повної суми заборгованості за кредитною лінією за вимогою банку і достроковому порядку, який визначено в ст. 8 цього договору - у розмірі 0,05% від простроченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який стягується пеня, від простроченої суми за кожний день прострочення;

в) за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом у строки, які визначені ст. 6 даного договору - у розмірі 0,05% від простроченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який стягується пеня, від простроченої суми за кожний день прострочення.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 10.3 кредитного договору встановлено, що нарахування пені і штрафних санкцій, які передбачені цим договором припиняється в момент виконання позичальником зобов’язання, за невиконання якого така пеня чи інша штрафна санкція була застосована до позичальника.

Таким чином, на думку судової колегії, приймаючи рішення про обмеження строку нарахування пені на підставі п. 6 ст. 232 ГК України, суд першої інстанції неповно дослідив умови кредитного договору, а саме пункт 10.3, яким сторони погодили, що нарахування пені припиняється в момент виконання позичальником зобов’язання. Отже, позивачем правомірно заявлений період щодо нарахування пені, який перевищує шість місяців.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Судова колегія, перевіривши розрахунок позивача, вважає його вірним та, з урахуванням наведених вище підстав, фактичного розміру простроченої суми та кількості днів прострочення, таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі в частині стягнення солідарно з відповідачів пені за прострочення заборгованості за кредитною лінією у сумі 2 171 437, 94 грн. та пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією у сумі 1 652 698, 08 грн.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно умов ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Посилання відповідача-2 в своїй апеляційній скарзі на те, що позивач всупереч чинному законодавству України звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Госпторг» без дотримання передбаченої кредитним договором черговості використання банком своїх прав по забезпеченню боргових зобов’язань позичальника, судовою колегією відхиляються, оскільки пунктом 2.1 договору про відкриття кредитної лінії № 43-Н/08 від 03.04.2008 встановлюється перелік забезпечення зобов’язання за цим договором, а не черговість забезпечення зобов’язання.

Отже, оскільки чинне законодавство України не встановлює черговості забезпечення зобов’язання, а визначені в переліку п. 2.1 кредитного договору засоби забезпечення зобов’язання можуть застосовуватися за вибором кредитора як окремо один від одного, так і всі одночасно, доводи відповідача-2 є безпідставними та необґрунтованими.

Таким чином, оскільки факт наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «Київінвестбуд» перед публічним акціонерним товариством «Дочірній Банк Сбербанку Росії» заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 43-Н/08 від 03.04.2008 встановлений, колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що позовні вимоги позивача про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «Київінвестбуд» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Госпторг» простроченої заборгованості по кредиту у сумі 3 000 000, 00 грн., простроченої заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 7 945 788, 49 грн., пені за прострочення заборгованості за кредитною лінією у сумі 2 171 437, 94 грн. та пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією у сумі 1 652 698, 08 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, у зв’язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови у стягнення пені у сумі 2 253 427, 45 грн.

Відповідно до ст. 104 ГПК України неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, а також порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Зважаючи на викладене та обставини справи, колегія апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» підлягає задоволенню, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Госпторг» не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 12.09.2011 у справі № 33/165 частковому скасуванню.

Керуючись ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

п о с т а н о в и в:

1.          Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» на рішення господарського суду міста Києва від 12.09.2011 задовольнити.

2.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Госпторг» на рішення господарського суду міста Києва від 12.09.2011 залишити без задоволення.

3.          Рішення господарського суду міста Києва від 12.09.2011 у справі № 33/165 частково скасувати, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

1). Позовні вимоги задовольнити повністю.

2). Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «Київінвестбуд» (04060, м. Київ, вул. Вавілових, 3, ідентифікаційний код 32776576) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Госпторг» (04114, м. Київ, вул. Вишгородська, 40/14, кв. 21, ідентифікаційний код 31611343) на користь Публічного акціонерного товариства «Дочірній Банк Сбербанку Росії» (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 46, ідентифікаційний код 25959784) прострочену заборгованість за кредитною лінією у сумі 3000 000, 00 грн., прострочену заборгованість по сплаті процентів у сумі 7945 788, 49 грн., пеню за прострочення заборгованості за кредитною лінією у сумі 2171 437, 94 грн., пеню за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією у сумі 1652 698, 08 грн., 25 500, 00 грн. державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «Київінвестбуд» (04060, м. Київ, вул. Вавілових, 3, ідентифікаційний код 32776576) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Госпторг» (04114, м. Київ, вул. Вишгородська, 40/14, кв. 21, ідентифікаційний код 31611343) на користь Публічного акціонерного товариства «Дочірній Банк Сбербанку Росії» (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 46, ідентифікаційний код 25959784) 3268, 98 грн. витрат, пов’язаних зі сплатою державного мита за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

6. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

7. Матеріали справи повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      Рудченко С.Г.

Судді                                                                                          Кропивна Л.В.

                                                                                          Буравльов С.І.