Постанова № 20753347, 26.12.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2011 р. Справа № 5021/1436/2011

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В. О., суддя Кравець Т.В. , суддя Крестьянінов О.О.,

при секретарі Деркач Ю.О.,

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1 (дов.№б/н від 12.04.2011р.), після перерви не зявився,

відповідача ОСОБА_2 (дов.№б/н від 04.07.2011р.), після перерви не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Сумський мясокомбінат”, м. Суми (вх.№4618С/2) на рішення господарського суду Сумської області від 26.09.2011 року по справі №5021/1436/2011,

за позовом Відкритого акціонерного товариства “Сумський мясокомбінат”,

м. Суми,

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Сумський мясопродуктовий комплекс”, м. Суми,

про визнання договору купівлі-продажу недійсним, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 26.09.2011р. у справі №5023/1436/2011 (суддя Моїсеєнко В.М.) у задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства “Сумський мясокомбінат” відмовлено.

Позивач, ВАТ “Сумський мясокомбінат”, з рішенням місцевого господарського суду від 26.09.2011р. не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області по справі № 5021/1436/2011 від 26.09.2011р. про відмову в задоволенні позовних вимог ВАТ “Сумський мясокомбінат” та прийняти нове рішення по справі № 5021/1436/2011, яким позовні вимоги ВАТ “Сумський мясокомбінат” задовольнити. В обґрунтування посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вказує, що у разі, якщо в статуті товариства передбачено, що його виконавчий орган - Правління діє у складі кількох осіб, а, отже, голова правління не є самостійним органом управління, тому для набуття товариством цивільних прав і обовязків він на підставі частини другої статті 99 та статті 161 Цивільного кодексу України повинен виносити відповідні питання на розгляд засідання правління чи загальних зборів акціонерів. Також позивач зазначає, що відповідач за всіма обставинами не міг не знати про наявність обмежень голови правління щодо укладення договору купівлі-продажу майна у вигляді існування певного порядку укладення договорів, оскільки мав вільний доступ до всіх джерел інформації, що стосуються порядку укладення спірного правочину. Також посилається на інші обставини, викладені в апеляційній скарзі.

У судовому засіданні 13.12.2011р. було оголошено перерву до 22.12.2011р. об 11:30 год.

Після перерви у судове засідання 22.12.2011р. представники позивача та відповідача не зявились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце наступного засідання суду у справі №5023/1436/2011, що вбачається з повідомлення суду про оголошення перерви в судовому засіданні до 22.12.2011р., яке містить підписи уповноважених представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону може бути на вимогу однієї із сторін, або з відповідного органу державної влади визнано судом недійсним.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; одержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Як встановлено судом першої інстанції, постановою господарського суду Сумської області від 15.04.2010р. у справі №12/13-09 відкрите акціонерне товариство “Сумський м'ясокомбінат” визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Нагорнєву Тетяну Володимирівну.

З матеріалів справи вбачається, що 07 вересня 2009р. між Відкритим акціонерним товариством “Сумський мясокомбінат” в особі голови правління Худінова А.П. та Товариством з обмеженою відповідальністю “Сумський мясопродуктовий комплекс” в особі директора Волкової О.Д. був укладений договір купівлі-продажу № 01-КП/2009 майна, перелік якого наведений в додатку № 1 до даного договору та містить 1100 найменувань.

Відповідно до п.1.2 договору загальна сума договору складає 11000000,00 грн.

Факт передачі майна за укладеним договором підтверджується товарно-транспортною накладною №2025 від 07.09.2009р.

Відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанцій, зазначений договір з боку позивача був підписаний Худіновим А.П., який згідно з преамбулою договору є головою правління ВАТ “Сумський мясокомбінат” та діє від імені останнього на підставі Статуту.

Відповідно до протоколу №32/2009 засідання членів Наглядової ради відкритого акціонерного товариства «Сумський мясокомбінат»від 14.07.2009 року другим питанням порядку денного зазначеного засідання було питання про призначення Голови правління Товариства. За результатами розгляду даного питання було ухвалено рішення: Худінова Анатолія Петровича (паспорт серія НОМЕР_1 виданий Зарічним РВ СМУ УМВС України в Сумській області 15 грудня 2000 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) призначити з 15 липня 2009 року Головою правління Товариства з наданням повноважень згідно Статуту та внутрішніх нормативних документів Товариства з правом підпису будь-яких фінансово-господарських документів (з переоформленням банківських карток). На підставі протоколу №32/2009 засідання членів Наглядової ради ВАТ «Сумський мясокомбінат»від 14.07.2009р. було видано наказ №238 від 14.07.2009р. «По особовому складу»головного ветеринарного лікаря департаменту виробничо-ветеринарного контролю Худі нова Анатолія Петровича призначено Головою правління ВАТ «Сумський мясокомбінат»з 15.07.2009 року та звільнено ОСОБА_3 з посади Голови правління ВАТ «Сумський мясокомбінат»14.07.2009 року за власним бажанням згідно ст.38 КЗпП України.

Відповідно до ч. 1 ст. 161 Цивільного кодексу України виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом.

Статутом ВАТ “Сумський мясокомбінат”, а саме п.14.1 передбачено, що органами управління товариства є: вищий орган Товариства Загальні збори акціонерів; наглядовий орган Товариства Наглядова рада; виконавчий орган Товариства Правління; Контролюючий орган Товариства Ревізор.

Згідно з п.17.6 Статуту ВАТ “Сумський мясокомбінат” Голова Правління персонально призначається на посаду та звільняється з неї за рішенням Наглядової ради Товариства. Контракт з головою Правління укладається/розривається Наглядовою радою і підписується від її імені Головою Наглядової ради на умовах, визначених Наглядовою радою Товариства. Члени правління призначаються та звільняються Наглядовою радою Товариства за власною ініціативою або за письмовим поданням Голови правління Товариства.

Відповідно до п. 17.7 Статуту до компетенції Правління Товариства входить, зокрема, за умови попереднього розгляду та надання дозволу Наглядовою радою Товариства на вчинення цих дій прийняття рішення про укладення будь яких угод, договорів, контрактів та здійснення Товариством будь яких інших правочинів щодо видачі від імені Товариства будь-яких порук та (або) гарантій, укладення правочинів про заставу майна Товариства; здійснення будь яких правочинів щодо нерухомого майна та земельних ділянок, які належать Товариству на праві власності та/або праві володіння (користування) тощо.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з укладеного сторонами договору купівлі-продажу №01-КП/2009,позивачбудь-яких порук, гарантій, застав не надавав. Майно, яке значиться в додатку № 1 до зазначеного договору купівлі-продажу не належить до нерухомого, земельні ділянки не були предметом договору. Окремого рішення Наглядової ради про встановлення граничного розміру суми правочинів позивач суду не надав.

Таким чином, оспорюваний договір не належить до правочинів про відчуження та (або) придбання або набуття у власність іншим способом нематеріальних активів, корпоративних прав, деривативів інших юридичних осіб та будь-яких інших видів майнових прав; про надання кредитів та (або) позик на будь-яку суму.

Відповідно до п. 17.9 Статуту ВАТ «Сумський м'ясокомбінат»Голова Правління діє від імені Товариства без довіреності, укладає від імені Товариства угоди, контракти, договори та здійснює інші правочини, в межах своєї компетенції, прав та повноважень, визначених статутом та внутрішніми документами Товариства; приймає рішення про укладення угод, договорів, контрактів та здійснення інших правочинів, сума яких не перевищує граничний розмір, встановлений окремим рішенням Наглядової ради Товариства.

Тобто відповідно до Статуту ВАТ «Сумський м'ясокомбінат», договір не належить до правочинів, рішення про вчинення яких приймається Правлінням та погоджується з Наглядовою радою ВАТ «Сумський м'ясокомбінат». Худінов А.П., будучи Головою Правління ВАТ «Сумський м'ясокомбінат», мав повноваження на укладення Договору.

Щодо посилання апелянта на недодержання норм Закону України «Про акціонерні товариства», зокрема,на належність договору до значних правочинів в розумінні ст.70 Закону України «Про акціонерні товариства», судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Закон України «Про акціонерні товариства»протягом двох років з дня набрання ним чинності не може бути застосований до акціонерного товариства, створеного до 30.04.2009р., доки таке товариство не приведе свої статутні документи у відповідність до вимог зазначеного закону, оскільки Закон України "Про акціонерні товариства", опублікований в офіційному друкованому виданні - газеті "Урядовий кур'єр" N 202 від 29.10.2008 року, набрав чинності 30.04.2009 року.

Пунктом другим розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про акціонерні товариства" передбачено, що через два роки з дня набрання чинності цим Законом (тобто з 30.04.2011 року) втрачають чинність статті 1 - 49 Закону України "Про господарські товариства" у частині, що стосується акціонерних товариств.

Абзацом першим пункту п'ятого розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про акціонерні товариства" передбачено, що статути та інші внутрішні положення акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність з нормами цього Закону не пізніше ніж протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом (тобто в термін до 30.04.2011 року).

Акціонерні товариства до приведення у відповідність з нормами Закону України "Про акціонерні товариства" статуту та інших внутрішніх положень акціонерного товариства мають керуватись у своїй діяльності з 30.04.2009р. по 30.04.2011р. Законом України «Про господарські товариства»та відповідними нормативно-правововими актами.

Як вірновстановлено господарським судом Сумської області, станом на дату укладення договору № 01-КП/2009 купівлі-продажу, тобтона 07.09.2009р. апелянт (позивач) не привів свій Статут у відповідність з нормами Закону «Про акціонерні товариства», не змінив тип організаційно-правової форми господарювання з відкритого на публічне акціонерне товариство, а тому при укладенні вищезазначеного договору повинен був керуватися Законом України «Про господарські товариства»та власним Статутом.

Стаття 215 Цивільного кодексу України містить підстави для визнання правочину недійсним, зокрема, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, проте у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін бо інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини 1-3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 статті 92 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобовязані діяти і інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Як вбачається з пояснень відповідача, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, відповідач не знав і не міг знати про будь-які обмеження щодо представництва Худіновим А.П. інтересів ВАТ «Сумський мясокомбінат»при підписанні договору. Рішення наглядової ради про встановлення граничного розміру суми правочинів, які може вчиняти голова правління, відповідачу не предявлялись, будь-які обмеження щодо укладення головою правління оспорюваного договору в статуті позивача відсутні.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що за таких обставин відповідач не міг і не повинен був передбачити, що договір може бути підписаний з боку позивача (продавця) іншою особою, тим більше такою, яка не мала на підписання договору відповідних повноважень.

Частиною 3 ст. 92 Цивільного кодексу України визначено, що у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Це положення закону є гарантією стабільності майнового обороту і загальноприйнятим стандартом у світовій практиці, зокрема відповідно до Першої директиви 68/151/ЄЕС Ради Європейських співтовариств від 09.03.1968 р.

Згідно зі ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до вимог статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обовязки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Позивач не надав суду доказів в обґрунтування наявності підстав визнання договору купівлі-продажу № 01-КП/2009 від 07.09.2009р. недійсним на підставі статті 207 Господарського кодексу України, ст.203, 215 Цивільного кодексу України.

Крім того, апелянтом не надано жодного аргументованого правового доказу того, що відповідач при укладанні договору порушив вимоги чинного законодавства.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду Сумської області про те, що вимоги апелянта щодо визнання договору купівлі продажу від 07.09.2009 року недійсними задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, і не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі, тому рішення господарського суду Сумської області від 26.09.2011 року по справі №5021/1436/2011 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 26.09.2011року по справі

№5021/1436/2011 залишити без змін.

Головуючий суддя Фоміна В. О.

Суддя Кравець Т.В.

Суддя Крестьянінов О.О.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 26.12.2011 року.