Рішення № 20753025, 12.12.2011, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" грудня 2011 р.

Справа № 15/86/5022-1454/2011

Господарський суд Тернопільської області

у складі < Список > судді Бучинської Г.Б. , судді < заповнити при колегіальному розгляді >

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Біофарм" пров. Театральний, 5-1а, м. Харків, 61057, пошт. адреса: вул. Чугуївська,56, м. Харків, 61140

до Приватного агропромислового підприємства "Медобори" с. Зелене, Гусятинський район, Тернопільська область, 48230

про cтягнення заборгованості в сумі 15.920,41 грн. в тому числі: 12.998,40 грн. - боргу, 1.062,26 грн. - пені, 1.439,04 грн. - інфляційних втрат, 420,71 грн., - 3% річних.

За участю представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача : не з'явився.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АТ Біофарм" пров. Театральний, 5-1а, м. Харків, звернулося з позовом до Приватного агропромислового підприємства "Медобори" с. Зелене, Гусятинський район, Тернопільська область про cтягнення заборгованості в сумі 15.920,41 грн. в тому числі: 12.998,40 грн. - боргу, 1.062,26 грн. - пені, 1.439,04 грн. - інфляційних втрат, 420,71 грн., - 3% річних.

Сторони відповідно до ст. 64 ГПК України повідомлені про місце і час розгляду справи.

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.

Представники сторін в судове засідання не з’явилися, причини неявки суду не повідомили, витребуваних ухвалами суду від 27 жовтня 2011р., від 09 листопада 2011 р. та від 30 листопада 2011 р. документів не подали.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши представлені докази в їх сукупності, судом встановлено наступне:

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред’явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи –підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб’єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "АТ Біофарм" пров. Театральний, 5-1а, м. Харків, є юридичною особою, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 426009 від 15.03.1995р., а тому наділений правом на звернення до господарського суду за захистом своїх прав.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "АТ Біофарм" пров. Театральний, 5-1а, м. Харків, (Постачальник) та Приватним агропромисловим підприємством "Медобори" с. Зелене, Гусятинський район, Тернопільська область, (Покупець), 27.01.2009 року укладено договір поставки №74/86, за яким постачальник зобов'язувався поставити покупцю ветеринарні препарати та інші товари, згідно пункту 1.1. договору, а покупець - прийняти і оплатити його вартість.

Асортимент, кількість і ціна товару визначаються сторонами згідно заявки, яка погоджується з Постачальником (п.3.1 договору).

Згідно п.4.1 договору, сторони визначили, що розрахунки за поставлену продукцію та послуги здійснюються з відстроченням платежу не більше, ніж 10 календарних днів від дати поставки або передоплатою шляхом перерахування безготівкових коштів на поточний рахунок постачальника.

Пунктом 5.4 договору визначено, що у разі прострочення строків оплати вартості отриманої продукції, Покупець зобов’язується сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

Сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2009р., але у випадку відсутності письмової заяви будь-якої із сторін про припинення зобов’язань по договору, він автоматично продовжується до 31.12.2010р..

Позивач на виконання взятих зобов’язань по вищезазначеному договорі поставив відповідачеві ветеринарні препарати на загальну суму 36347,76 грн.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем виникло зобов’язання постачання, згідно якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України та ст. 265 Господарського кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України).

Сторони визначили, що розрахунки за поставлену продукцію та послуги здійснюються з відстроченням платежу не більше, ніж 10 календарних днів від дати поставки або передоплатою шляхом перерахування безготівкових коштів на поточний рахунок постачальника.

Однак, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору відповідач свої зобов’язання по договору поставки № 74/86 від 27.01.2009р. в повному обсязі не виконав і станом на час розгляду справи в суді ним залишається неоплаченою сума 12998,40 грн..

Позивач 24.03.2011р. направив на адресу відповідача претензію №144 від 22.03.2011р. про сплату боргу, так як останній не виконав взяті на себе зобов’язання, підтвердженням чого є опис вкладення у цінний лист із відтиском штемпеля відділення поштового зв’язку від 24.03.2011р..

Заборгованість на суму 12998,40 грн. сторони підтвердили актом звірки розрахунків, що складений 21.07.2011р..

Вказаний акт звірки розрахунків засвідчений відбитком печатки підприємства та з огляду на приписи п. 5.26 Вимог до оформлення документів ДСТУ 4163-2003 уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації Національного стандарту України, затвердженого Наказом Держспоживстандарту України № 55 від 07 квітня 2003 року, підписаний уповноваженою посадовою особою відповідача без будь-яких заперечень.

Таким чином, доводи позивача про порушення його майнових прав на заявлену суму 12998,40 грн. є правомірними, документально підтвердженими та незаперечними відповідачем.

Згідно ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. При цьому неустойкою (штрафом, пенею) визнається, визначена договором або актом цивільного законодавства, грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пунктом 5.4 договору, сторони передбачили, що у випадку прострочення оплати Покупцем отриманого товару, останній зобов’язується сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У зв’язку з наведеним та відповідно до ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України від 16.01.2003р., який набрав чинності з 01.01.2004р., за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання відповідачу правомірно нарахована пеня за період з 15.06.2010р. по 14.12.2010р. в сумі 1056,43 грн. із врахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р.

Як вбачається з матеріалів справи сума боргу, яка існувала до 04 червня 2011 року не підтверджена первинними бухгалтерськими документами, а відтак дослідження правомірності нарахування штрафних санкцій до 04.06.2010р. не вбачається за можливе.

Також, згідно вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв’язку з чим, суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення 1439,04 грн. інфляційних нарахувань та 419,87 грн. 3% річних, нарахованих за період з 15.06.2010р. по 12.07.2011р. правомірними.

В частині стягнення 5,83 грн. пені та 0,84 грн. 3% річних в позові відмовляється, як надмірно заявлені.

У відповідності до ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідач не заперечує стосовно наявності заборгованості за поставлений товар, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Біофарм" пров. Театральний, 5-1а, м. Харків щодо стягнення з Приватного агропромислового підприємства "Медобори" с. Зелене, Гусятинський район, Тернопільська область – 12998,40 грн. боргу, 1056,43 грн. пені, 1439,04 грн. інфляційних нарахувань та 419,87 грн. трьох відсотків річних, що разом складає 15913,74 грн. обґрунтованими, підтвердженими документально та такими, що підлягають до задоволення.

Судові витрати, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 1, 2, 12, 22, 32, 43, 44 - 49, 69, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного агропромислового підприємства "Медобори" с. Зелене, Гусятинський район, Тернопільська область, код 30742864 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Біофарм" пров. Театральний, 5-1а, м. Харків, код 23317811 –12998,40 грн. основного боргу, 1056,43 грн. пені, 1439,04 грн. інфляційних нарахувань, 419,87 грн. 3% річних, 159,14 грн. державного мита та 235,91 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В частині стягнення 5,83 грн. пені та 0,84 грн. інфляційних нарахувань відмовити.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

5.Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

6.На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення "16" грудня 2011р., через місцевий господарський суд.

Це поле друкуватися не буде !!! Інформацію НЕ ЗМІНЮВАТИ !!!переведено в чистовик -9252

Суддя Г.Б. Бучинська