Рішення № 20752740, 19.10.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну(Симона Петлюри), 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2011 р. Справа № 14/120-11

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Щур О. Д.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність від 02.03.2011 р. зареєстрована в реєстрі за № 5-550);

від відповідача: не зявились;

розглянувши матеріали справи

за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_3, м. Біла Церква

до Білоцерківської міської ради, м. Біла Церква

про визнання незаконним та скасування частково рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ФОП ОСОБА_3 звернулась в господарський суд Київської області із позовом до Білоцерківської міської ради про визнання незаконним та скасування підпункту 2.1. пункту 2 рішення № 177-09 від 25.05.2011 р. „Про передачу земельних ділянок в оренду”.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем тим, що рішенням Білоцерківської міської ради № 177-09 від 25.05.2011 р. „Про передачу земельних ділянок в оренду” (підпункт 2.1 пункт 2) безпідставно та всупереч положенням Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України „Про оренду землі”, інших нормативно-правових актів було відмовлено в передачі земельної ділянки в оренду ФОП ОСОБА_3 під розміщення існуючої автостоянки в місті Біла Церква по вулиці Леваневського, в районі палацу культури ВАТ „Росава”, загальною площею 0, 2042 га, за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква, в звязку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки за даним цільовим призначенням та надати протокольне доручення щодо визначення суми компенсації субєкту підприємницької діяльності або визначення місця розташування іншої земельної ділянки під автостоянку.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.08.2011 р. порушено провадження у справі № 14/120-11 за позовом ФОП ОСОБА_3 до Білоцерківської міської ради про визнання незаконним та скасування частково рішення і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 07.09.2011 р.

07.09.2011 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 21.09.2011 р.

08.09.2011 р. до канцелярії суду від відповідача надійшов лист № 1-13-4071 від 05.09.2011 р., у якому він просить суд розглядати справу без його представника на розсуд суду.

21.09.2011 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 05.10.2011 р.

22.09.2011 р. до канцелярії суду від відповідача надійшов лист № 1-7-4251 від 14.09.2011 р., у якому він просить суд розглядати справу без його представника на розсуд суду.

05.10.2011 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 19.10.2011 р.

19.10.2011 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від позивача надійшла заява б/н від 19.10.2011 р. про уточнення позовних вимог, у якій він просить суд визнати недійсним підпункт 2.1. пункту 2 рішення № 177-09 від 25.05.2011 р. „Про передачу земельних ділянок в оренду”.

Заява б/н від 19.10.2011 р. позивача про уточнення позовних вимог прийнята судом до розгляду.

Також, у судовому засіданні представник позивача надав документи, витребувані судом, та усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві, з урахуванням його заяви про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомив, відзив на позовну заяву та інші документи, витребувані судом, не надав.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за відсутності відзиву на позовну заяву за наявними у ній матеріалами.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно рішення Виконавчого комітету Білоцерківської ради № 369 від 02.12.2003 р. ФОП ОСОБА_5 погоджено місце розташування автостоянки на земельній ділянці загальною площею 0, 2750 га за рахунок земель Білоцерківської міської ради по вул. Леваневського (в районі Палацу культури ВАТ „Росава”).

Згідно акту вибору та обстеження земельної ділянки комісія погодила, що обстежена земельна ділянка придатна для розміщення автостоянки по вул. Леваневського (в районі Палацу культури ВАТ „Росава”) за рахунок земель Білоцерківської міської ради.

Згідно протоколу №27/51 від 21.04.2004 р. засідання архітектурно-містобудівельної ради при управлінні містобудування та архітектури погоджено проект автостоянки по вул. Леваневського (в районі палацу культури ВАТ „Росава”) в м. Біла Церква в частині архітектурно-планувального рішення.

Рішенням Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради № 136 від 27.04.2004 р. ФОП ОСОБА_5 дозволено будівництво автостоянки по вул. Леваневського (в районі Палацу культури ВАТ „Росава”), за рахунок земель Білоцерківської міської ради.

Рішенням Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради № 220 від 22.06.2004 р. ФОП ОСОБА_5 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки під розміщення автостоянки на земельній ділянці загальною площею 0, 2042 га по вул. Леваневського (в районі Палацу культури відкритого акціонерного товариства „Росава”) за рахунок земель Білоцерківської міської ради.

19.07.2004 р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 та відповідачем було укладено договір оренди землі, згідно умов якого відповідачем було надано, а ФОП ОСОБА_5 було прийнято у строкове платне користування земельну ділянку (цільове призначення землі транспорту) під розміщення автостоянки, загальною площею 0, 2042 га, яка знаходиться по вул. Леваневського (в районі Палацу культури ВАТ „Росава”) в м. Біла Церква, строком на 5 років.

Згідно п. 8. договору оренди землі після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до п. 39. договору оренди землі у випадку ліквідації діяльності підприємства, установи, смерті орендаря, його правонаступник зобовязаний направити орендодавцю письмове повідомлення про це та подати листа про оформлення нових документів, посвідчуючи право на земельну ділянку або письмово відмовитись від неї.

26.07.2004 р. ФОП ОСОБА_5 надано дозвіл № 59/04 інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю на виконання будівельних робіт.

На вказаній земельній ділянці ФОП ОСОБА_5 за власний рахунок було здійснено будівництво приміщень та інших споруд автостоянки.

Згідно акту робочої комісії про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом будівлі, споруди, приміщення від 20.06.2006 р. автостоянка по вул. Леваневського (в районі палацу культури ВАТ „Росава”) прийнята в експлуатацію.

05.02.2009 р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 та відповідачем було підписано додаткову угоду про зміну договору оренди землі.

Рішенням господарського суду Київської області від 09.12.2008 р. (суддя Чорна Л. В.) у справі № 8/473-08 за позовом ФОП ОСОБА_5 до КП „Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації” про визнання права власності на нерухоме майно позов задоволено повністю і визнано право власності за ФОП ОСОБА_5 на комплекс, що складається з нежитлової будівлі літера „А” площею 17, 50 м2 та споруд № 1 підпірна стінка 75, 80 п.м.; № 2 підпірна стінка 40, 30 п.м.; № 3 огорожа 289, 30 м2; № 4 ворота 8, 0 м2; № 5 замощення 2 154, 50 м2, автостоянки „Росава”, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка розташована на земельній ділянці площею 0, 2042 га, та зобовязано КП „Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації” зареєструвати право власності на комплекс, що складається з нежитлової будівлі літера „А” площею 17, 50 м2 та споруд № 1 підпірна стінка 75, 80 п.м.; № 2 підпірна стінка 40,30 п.м.; № 3 огорожа 289, 30 м2; № 4 ворота 8, 0 м2; № 5 замощення 2 154, 50 м2, автостоянки „Росава”, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка розташована на земельній ділянці площею 0, 2042 га.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 цього ж кодексу факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Дана обставина та інші вищевказані обставини були встановлені рішенням господарського суду Київської області від 09.12.2008 р. у справі № 8/473-08 за позовом ФОП ОСОБА_5 до КП „Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації” про визнання права власності на нерухоме майно.

Отже, суд дійшов висновку, що вищевказані обставини є доведеними і не підлягають доказуванню на підставі ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

08.01.2009 р. КП Київської обласної ради „Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації” на підставі рішення господарського суду Київської області від 09.12.2008 р. у справі № 8/473-08 за ФОП ОСОБА_5 було зареєстровано право власності на вищевказане нерухоме майно.

26.05.2009 р. Управлінням містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради було дано ФОП ОСОБА_5 висновок № 526, яким погоджено передачу останньому в оренду (терміном на 3 роки) земельної ділянки під розміщення автостоянки, загальною площею 0, 2042 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1, (в районі Палацу культури ВАТ „Росава”) в м. Біла Церква.

09.06.2009 р. Управлінням земельних ресурсів у м. Білій Церкві Київської області було дано ФОП ОСОБА_5 висновок № 672 про наявні обмеження на використання земельної ділянки під розміщення автостоянки, загальною площею 0, 2042 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1, (в районі Палацу культури ВАТ „Росава”) в м. Біла Церква.

11.06.2009 р. ФОП ОСОБА_5 звернувся до відповідача із заявою, у якій просив видати витяг з рішення на продовження дії договору оренди земельної ділянки (цільове призначення землі транспорту) під розміщення автостоянки, загальною площею 0, 2042 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1, (в районі Палацу культури ВАТ „Росава”) в м. Біла Церква.

У серпні 2009 р. Білоцерківська міська рада звернулась до ФОП ОСОБА_5 із листом № 1-10-3357 від 07.08.2009 р., у якому повідомила останнього про те, що вищевказана заява ФОП ОСОБА_5 була розглянута на засіданні Постійної комісії з питань ефективного використання земель комунальної власності, проектування та забудови території міста і дане питання включено в проект на чергову сесію Білоцерківської міської ради.

Згідно Витягу з протоколу від 31.08.2009 р. засідання Постійної комісії з питань ефективного використання земель комунальної власності, проектування та забудови території міста № 24 від 21.07.2009 р. вирішено винести питання поновлення договору оренди земельної ділянки на розгляд сесії Білоцерківської міської ради з рекомендацією поновити ФОП ОСОБА_5 договір оренди земельної ділянки під розміщення автостоянки, загальною площею 0, 2042 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1, (в районі Палацу культури ВАТ „Росава”) в м. Біла Церква, строком на 3 роки.

15.09.2009 р. ФОП ОСОБА_5 звернувся до відповідача із заявою, у якій просив надати відповідне рішення про продовження дії вищевказаного договору оренди земельної ділянки.

У вересні 2009 р. Білоцерківська міська рада звернулась до ФОП ОСОБА_5 із листом № 1-10-3953 від 25.09.2009 р., у якому повідомила останнього про те, що на розгляд чергової сесії міської ради зареєстровано та винесено на розгляд проект рішення про продовження дії вищевказаного договору оренди земельної ділянки.

У листопаді 2009 р. Білоцерківська міська рада звернулась до ФОП ОСОБА_5 із листом № 2451 від 02.11.2009 р., у якому повідомила останнього про те, що питання продовження дії вищевказаного договору оренди земельної ділянки було знято з розгляду на до вивчення.

21.04.2010 р. ФОП ОСОБА_5 помер.

Згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом від 22.02.2011 р., виданого державним нотаріусом Першої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області Вишняк О. А. та зареєстрованого в реєстрі за № 5-469, спадкоємцем майна ФОП ОСОБА_5, а саме нежитлової будівлі (автостоянки) літера „А” площею 17, 50 м2 та споруд № 1 підпірна стінка 75, 80 п.м.; № 2 підпірна стінка 40, 30 п.м.; № 3 огорожа 289, 30 м2; № 4 ворота 8, 0 м2; № 5 замощення 2 154, 50 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка розташована на земельній ділянці площею 0, 2042 га, є позивач - ФОП ОСОБА_3

26.02.2011 р. КП Київської обласної ради „Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації” на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 22.02.2011 р., виданого державним нотаріусом Першої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області Вишняк О. А. та зареєстрованого в реєстрі за № 5-469, за ФОП ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на вищевказане нерухоме майно.

У період з 2010 р. по 2011 р. позивач неодноразово зверталась до відповідача, Президента України, Київської обласної державної адміністрації, Київської обласної ради щодо оформлення (переоформлення) договору оренди земельної ділянки під розміщення автостоянки, загальною площею 0, 2042 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1, (в районі Палацу культури ВАТ „Росава”) в м. Біла Церква.

Рішенням Білоцерківської міської ради № 177-09-6 від 25.05.2011 р. відмовлено в передачі земельної ділянки в оренду ФОП ОСОБА_3 під розміщення існуючої автостоянки в місті Біла Церква по вулиці Леваневського, в районі Палацу Культури ВАТ „Росава”, загальною площею 0, 2042 га, за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква, в звязку невідповідністю місця розташування земельної ділянки за даним цільовим призначенням та надати протокольне доручення щодо визначення суми компенсації субєкту підприємницької діяльності або визначення місця розташування іншої земельної ділянки під автостоянку.

У травні 2011 р. Білоцерківська міська рада звернулась до ФОП ОСОБА_3 із листом від 31.05.2011 р., у якому повідомила останню про вищевказане прийняте рішення.

Регулювання відносин, що виникають у звязку із орендою земельної ділянки здійснюється Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, Законом України „Про оренду землі”, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обовязків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1225 цього ж кодексу право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Згідно ч. 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці обєкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці обєкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).

Згідно ст. 1 Закону України „Про оренду землі” (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 7 цього ж закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) право на оренду земельної ділянки переходить після смерті фізичної особи - орендаря, якщо інше не передбачено договором оренди, до спадкоємців, а в разі їх відмови чи відсутності таких спадкоємців - до осіб, які використовували цю земельну ділянку разом з орендарем і виявили бажання стати орендарями в разі, якщо це не суперечить вимогам Земельного кодексу України та цього Закону.

У разі засудження фізичної особи - орендаря до позбавлення волі або обмеження його дієздатності за рішенням суду право на оренду земельної ділянки переходить до одного з членів його сім'ї, який виявив бажання і може відповідно до закону стати орендарем, а в разі його відмови або відсутності таких - до осіб, які використовували цю земельну ділянку разом з орендарем, за їх згодою, якщо це не суперечить вимогам Земельного кодексу України та цього Закону.

До особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Отже, чинним законодавством України, а саме положеннями Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України „Про оренду землі” (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин та чинній на момент вирішення спору), передбачено перехід права оренди земельної ділянки після смерті фізичної особи - орендаря, якщо інше не передбачено договором оренди, до спадкоємців та перехід права оренди земельної ділянки до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці.

Пунктом 3.4.2. Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України № 04-06/15 від 02.02.2010 р. „Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства” передбачено, що право користування (в т. ч. на правах оренди) земельною ділянкою, на якій знаходиться нерухомість, переходить до набувача обєктів нерухомості, винятково за умови, якщо в момент їх відчуження у попереднього власника, згідно вимог земельного законодавства України, таке право було і воно належним чином посвідчене.

У вирішенні спорів про право власника обєкта нерухомості на земельну ділянку, на якій він розташований, судам слід враховувати, що виникнення права власності на обєкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки, що випливає з положень статті 377 ЦК України і статті 120 ЗК України.

При цьому, реєстрація права власності на будівлю і споруду автоматично не тягне за собою перехід права користування земельною ділянкою під нею, оскільки в наведених вище нормах цивільного та земельного законодавства йдеться про перехід права власності на землю при переході права власності на об'єкт нерухомості на підставі договору відчуження.

Разом з тим, виникнення права власності на обєкт нерухомості не на підставі договору відчуження не тягне за собою безумовного переходу права власності на земельну ділянку під об'єктом нерухомості, а вимагає в цьому випадку окремого договірно-правового регулювання шляхом укладання відповідних цивільно-правових угод між власником земельної ділянки і власником споруди в установленому порядку. При цьому, закон не встановлює обов'язковість укладання чи поновлення з вказаних підстав договору оренди земельної ділянки, на якій розташована будівля, проте визначає переважне право власника обєкта нерухомості на ділянку, на якій він розташований.

Отже, правочини, що тягнуть перехід права власності на обєкт нерухомості, одночасно є підставою для переходу права на землю, проте оформлення такого права здійснюється у встановленому законом порядку.

Таким чином, у вирішенні відповідної категорії спорів судам необхідно досліджувати умови договору купівлі-продажу обєкта нерухомості та наявність у особи - продавця визначених законом правовстановлюючих документів на землю. Водночас, суди мають встановлювати правовий режим обєктів, що є предметом спору, зокрема, чи підпадає дане майно під категорію нерухомого, а якщо так, то чи було проведено державну реєстрацію права власності на нього відповідно до чинного законодавства, враховуючи положення статей 331, 376 ЦК України та статей 116, 123, 124 ЗК України, якщо земельна ділянка під спірним об'єктом знаходиться у державній або комунальній власності.

Згідно п. 4.1.4. цих же рекомендацій за змістом статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій розміщено відповідне нерухоме майно, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

З огляду на приписи статті 182, частини 2 статті 331, статті 657 ЦК України покупець нерухомого майна вправі вимагати оформлення відповідних прав на земельну ділянку, зайняту нерухомістю з моменту державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно.

У разі встановлення факту правомірного набуття особою права на нерухоме майно необхідно враховувати, що така особа має право на земельну ділянку, на якій розміщено придбане нею нерухоме майно, та земельну ділянку, необхідну для його обслуговування, і відсутність у цієї особи переоформлених на її імя правовстановлюючих документів на земельну ділянку, не може кваліфікуватись як самовільне зайняття земельної ділянки. Враховуючи викладене, у таких випадках положення статті 212 ЗК України застосуванню не підлягають.

Пунктами 2.11., 2.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин” передбачено, що у застосуванні положень статей 377 ЦК України та 120 ЗК України щодо переходу права користування земельною ділянкою внаслідок переходу права на розташований на ній житловий будинок, будівлю, споруду господарським судам слід враховувати, що положення відповідних статей обох кодексів мають один і той же предмет регулювання, а тому підлягають застосуванню в сукупності.

До відносин, повязаних з переходом права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться житловий будинок, будівля, споруда, до особи, що набула права власності на відповідне нерухоме майно, в тому числі стосовно розміру такої земельної ділянки, застосовується законодавство, що діяло на час переходу права власності на житловий будинок, будівлю, споруду.

До відносин користування власником житлового будинку (будівлі, споруди) земельною ділянкою, на якій розташований житловий будинок (будівля, споруда) як до правовідносин, що тривають, застосовується законодавство, що діє протягом періоду користування земельною ділянкою. Норми законодавства, якими змінено правовий режим та умови користування такими земельними ділянками, повинні застосовуватися також і до умов користування земельною ділянкою, які існували до відповідних змін.

Відповідно до частини другої статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на житловий будинок (будівлю, споруду), що знаходяться на земельній ділянці, наданій у користування, до набувача переходить право користування відповідною земельною ділянкою в тому ж обсязі, що був у попереднього землекористувача. Отже, якщо попередній власник житлового будинку (будівлі, споруди) користувався земельною ділянкою, на якій розміщено відповідне нерухоме майно на підставі договору оренди, новий власник може вимагати переоформлення права користування земельною ділянкою на своє імя шляхом укладення договору оренди.

Відповідно до абз. 4 п. 2.14. цієї ж постанови таким чином, власник житлового будинку (крім багатоквартирного), будівлі, споруди на підставі статей 120, 1021 ЗК України та статей 377, 413 ЦК України вправі вимагати від власника земельної ділянки (в тому числі й шляхом подання відповідного позову) оформлення права користування земельною ділянкою, на якій розташоване відповідне нерухоме майно, та ділянкою, необхідною для його обслуговування, шляхом укладення договору суперфіцію.

Згідно п. 3.4. цієї ж постанови за змістом статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України до особи, яка набула права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій розміщено відповідне нерухоме майно, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

З огляду на приписи статті 182, частини другої статті 331, статті 657 ЦК України покупець нерухомого майна вправі вимагати оформлення відповідних прав на земельну ділянку, зайняту нерухомістю, з моменту державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно.

У разі встановлення факту правомірного набуття особою права на нерухоме майно за наявності у попереднього власника належно оформленого права на земельну ділянку, на якій воно розміщене, необхідно враховувати, що така особа набула права на відповідну земельну ділянку. З виникненням прав власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобовязаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. Тому відсутність у такої особи переоформлених на її імя правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватися як самовільне зайняття земельної ділянки. З урахуванням викладеного в таких випадках положення статті 212 ЗК України застосуванню не підлягають.

Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не повязані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Як вбачається із матеріалів справи та було встановлено судом у процесі розгляду справи, до позивача - ФОП ОСОБА_3 в порядку спадкування від ФОП ОСОБА_5 перейшло право власності на нежитлові будівлі (автостоянки) літера „А” площею 17, 50 м2 та споруд № 1 підпірна стінка 75, 80 п.м.; № 2 підпірна стінка 40, 30 п.м.; № 3 огорожа 289, 30 м2; № 4 ворота 8, 0 м2; № 5 замощення 2 154, 50 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка розташована на земельній ділянці площею 0, 2042 га, що було зареєстровано у встановленому чинним законодавством України порядку, а тому суд дійшов висновку, що позивач - ФОП ОСОБА_3, як власник вищевказаного нерухомого майна, вправі вимагати від власника земельної ділянки відповідача Білоцерківської міської ради оформлення права користування земельною ділянкою, на якій розташоване відповідне нерухоме майно, а саме земельною ділянкою під розміщення автостоянки, загальною площею 0, 2042 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1, (в районі Палацу культури ВАТ „Росава”) в м. Біла Церква, і відповідно рішення Білоцерківської міської ради № 177-09-6 від 25.05.2011 р. в частині відмови в передачі земельної ділянки в оренду ФОП ОСОБА_3 було прийнято Білоцерківською міською радою із порушенням положень Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України „Про оренду землі” та інших нормативно-правових актів України.

Отже, враховуючи те, що, як було встановлено судом, рішення Білоцерківської міської ради № 177-09-6 від 25.05.2011 р. в частині відмови в передачі земельної ділянки в оренду ФОП ОСОБА_3 було прийнято Білоцерківською міською радою із порушенням положень Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України „Про оренду землі” та інших нормативно-правових актів України, оскільки позивач, як власник нерухомого майна, вправі вимагати від власника земельної ділянки відповідача оформлення права користування земельною ділянкою, на якій розташоване відповідне нерухоме майно, а тому позовна вимога позивача про визнання його недійсним в цій частині, є законною і обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Отже, вимоги позивача до відповідача про визнання недійсним підпункту 2.1. пункту 2 рішення № 177-09-6 від 25.05.2011 р. „Про передачу земельних ділянок в оренду” Білоцерківської міської ради, є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати недійсним підпункт 2.1. пункту 2 рішення № 177-09-6 від 25.05.2011 р. „Про передачу земельних ділянок в оренду” Білоцерківської міської ради (ідентифікаційний код 26376300).

3.Стягнути з Білоцерківської міської ради (ідентифікаційний код 26376300) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати 85 (вісімдесят пять) грн. 00 (нуль) коп. державного мита і 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 (нуль) коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя В. М. Бацуца

Повний текст рішення підписаний

10 січня 2012 р.