Рішення № 20751778, 10.01.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи <Текст >

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.12 Справа № 30/5009/6944/11

Суддя Кагітіна Л.П.

за позовом: Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Запорізької філії ПАТ “Укртелеком”(69005, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 133)

до Публічного акціонерного товариства “Геркон” (69095, м. Запоріжжя, вул. Горького, 159)

про стягнення 5198,70 грн.

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 386 від 30.06.2011р.;

від відповідача: не зявився;

Публічне акціонерне товариство “Укртелеком” в особі Запорізької філії ПАТ “Укртелеком” звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства “Геркон” 5198 грн. 70 коп. заборгованості за фактичне використання майна без достатніх правових підстав.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст.ст. 1, 2, 22, 54, 55, 58 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 216 Господарського кодексу України та умови укладеного між сторонами договору № 177/22 від 10.04.2008р. Вказує, що в порушення прийнятих на себе зобовязань, відповідач не виконав передбачені Договором оренди нерухомого майна зобовязання, внаслідок чого з травня по липень 2011р. утворилася заборгованість у розмірі 5198 грн. 70 коп.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 31.10.2011р. порушено провадження у справі № 30/5009/6944/11, розгляд справи призначено на 08.12.2011р.

Ухвалою суду від 08.12.2011р. продовжено строк вирішення спору на 15 днів, на підставі ст. 69 ГПК України. Розгляд справи відкладено на 10.01.2012р.

За клопотанням представника позивача фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

В судовому засіданні представник позивача в повному обсязі підтримав доводи, викладені у позовній заяві та надав усні пояснення по заявленій до стягнення сумі.

Відповідач Публічне акціонерне товариство “Геркон” - письмовий відзив на позов суду не надав. Процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався.

Відповідно до підпункту 3.6 Роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» (із змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обовязок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Неявка уповноваженого представника Публічного акціонерного товариства “Геркон” в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобовязання не виконав, не скористався належним чином без поважних причин правом на захист своїх інтересів.

Згідно розяснень Вищого Господарського Суду України, які викладені і інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 “Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві” неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при неподанні відзиву на позовну заяву і витребуваних господарським судом матеріалів справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 10.01.2012р. справу розглянуто, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Запорізька філія публічного акціонерного товариства «Укртелеком»є відокремленим підрозділом Товариства, який не має статусу юридичної особи і здійснює від імені Товариства частину його господарської та іншої діяльності, а також функції представництва.

Згідно з протоколом Загальних зборів акціонерів відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»№8 від 14.06.2011р. Відкрите акціонерне товариство перейменоване на Публічне акціонерне товариство «Укртелеком», про що зазначено у пункті 1.1 Статуту ПАТ «Укртелеком».

10.04.2008 року між Публічним акціонерним товариством “Укртелеком” в особі Запорізької філії ПАТ “Укртелеком” (орендодавець, позивачем у справі) та Публічним акціонерним товариством “Геркон” (орендар, відповідачем у справі) було укладено договір оренди нерухомого майна товариства № 177/22, за умовами якого орендодавець передає, а орендар бере у строкове платне користування частину нежитлового спеціалізованого технологічного приміщення, розташованого в м. Запоріжжя на третьому поверсі чотирьохповерхового будинку № 10 в кімнаті № 301 по вул. Камяногірській, загальною площею 2,0 кв.м. для розміщення обладнання звязку.

Пунктом 12.1 Договору (в редакції Додаткової угоди № 4/58 від 21.04.2011р.) передбачено, що Договір набирає чинності від дати підписання його сторонами та діє по 30.04.2011р.

Згідно з Актом приймання-передачі майна (Додаток № 1 до Договору) майно було передано в користування Відповідачу 01.03.2008 р.

Відповідно до пункту 2.3 Договору майно, передане орендареві, повертається орендодавцеві не пізніше ніж через 10 днів після закінчення терміну дії Договору (якщо не досягнуто згоди про його продовження або в разі його дострокового розірвання) за актом передачі-приймання, звіреним з актом приймання-передачі майна, зазначеним у п. 2.1 цього Договору, разом з отриманим від орендодавця устаткуванням, інвентарем та іншим майном у належному стані, з усіма зробленими поліпшеннями, невіддільними від об'єкта оренди.

В порушення умов Договору відповідач своєчасно не передав майно позивачу та продовжував користуватися їм після припинення дії Договору в період з 01.05.2011р. по 31.07.2011р.

Пунктом 3.7 Договору встановлено, що у разі закінчення строку дії Договору орендна плата вноситься орендарем до дня фактичної передачі орендодавцю за актом приймання-передачі орендованого майна.

Відповідно до п. 3.2 Договору (в редакції Додаткової угоди № 3/5/22 від 10.02.2010р.). орендна плата починаючи з 23.10.2009р. за оренду майна у відповідності до фіксованого розміру місячної орендної плати становить 412 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 68 грн. 67 коп. за 1 кв.м. технологічних приміщень. Орендна плата за 2 кв.м. всієї орендованої площі становить 824 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 137 грн. 33 коп. помножені на індекс інфляції жовтня 2009р.

Згідно п. 3.4 Договору (в редакції Додаткової угоди № 3/5/22 від 10.02.2010р.) орендар оплачує витрати на утримання майна та вносить плату за комунальні послуги окремо в строк, зазначений в п. 3.1 Договору, згідно з рахунками орендодавця. Компенсація витрат на утримання майна, експлуатаційні витрати нараховується в розмірі 25 % від суми місячної орендної плати.

Відповідач не виконав передбачені Договором зобовязання, внаслідок чого з травня по липень 2011р. утворилася заборгованість за фактичне зберігання майна без достатніх правових підстав у розмірі 5 198 грн. 70 коп., а саме: за травень 2011р. у розмірі 1 567 грн. 58 коп., за червень 2011р. у розмірі 1 783 грн. 97 коп., за липень 2011р. у розмірі 1 847 грн. 15 коп.

Позовні вимоги про стягнення з Публічного акціонерного товариства “Геркон” 5 198 грн. 70 коп. заборгованості за фактичне використання майна без достатніх правових підстав, є предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України, згідно з якою господарські зобовязання між субєктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в статті 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою Договір, за яким між позивачем і відповідачем склалися господарські правовідносини, є договором найму.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зазначалося вище, відповідно до пункту 2.3 Договору майно, передане орендареві, повертається орендодавцеві не пізніше ніж через 10 днів після закінчення терміну дії Договору (якщо не досягнуто згоди про його продовження або в разі його дострокового розірвання) за актом передачі-приймання, звіреним з актом приймання-передачі майна, зазначеним у п. 2.1 цього Договору, разом з отриманим від орендодавця устаткуванням, інвентарем та іншим майном у належному стані, з усіма зробленими поліпшеннями, невіддільними від об'єкта оренди.

В порушення умов Договору відповідач своєчасно не передав майно позивачу та продовжував користуватися їм після припинення дії Договору в період з 01.05.2011р. по 31.07.2011р.

Пунктом 3.7 Договору встановлено, що у разі закінчення строку дії Договору орендна плата вноситься орендарем до дня фактичної передачі орендодавцю за актом приймання-передачі орендованого майна.

Умовами Договору № 177/22 не передбачено його пролонгацію.

30.05.2011р. позивач надіслав на адресу відповідача лист № 114-46-1028 щодо небажання продовжувати дію Договору № 177/22 та вимогою повернути майно з користування за актом передачі-приймання.

З 01.05.2011 року термін дії Договору закінчився, проте відповідач продовжував користуватися орендованим майном.

Майно з користування було повернуло відповідачем позивачу за актом передачі-приймання лише 31.07.2011р.

08.09.2011р. між Публічним акціонерним товариством “Укртелеком” в особі Запорізької філії ПАТ “Укртелеком” та Публічним акціонерним товариством “Геркон” було укладено новий договір оренди нерухомого майна товариства (технологічні приміщення) №444/114, відповідно до умов якого зазначене вище майно знову було передано у строкове користування відповідача. Згідно з пунктом 12.1 Договору № 444/114 сторони домовилися, що умови цього договору розповсюджуються на відносини, яки виникли до його укладання, а саме з 01.08.2011р.

Згідно з Актом приймання-передачі майна майно було передано в користування відповідачу 01.08.2011р.

Таким чином, протягом строку з 01.05.2011 (дата закінчення дії Договору № 177/22) по 01.08.2011 р. (дата укладення Договору № 444/114) відповідач користувався майном без достатньої правової підстави.

Як зазначалося вище, пунктом 3.7 Договору № 177/22 встановлено, що у разі закінчення строку дії Договору орендна плата вноситься орендарем до дня фактичної передачі орендодавцю за актом приймання-передачі орендованого майна.

Таким чином, згідно умов Договору № 177/22 розмір плати за фактичне користування встановлений у розмірі орендної плати.

Розмір орендної плати визначений пунктом 3.2 Договору № 177/22 (в редакції Додаткової угоди № 3/5/22 від 10.02.2010р.). Так, відповідно до пункту 3.2 Договору №177/22 орендна плата починаючи з 23.10.2009р. за оренду майна у відповідності до фіксованого розміру місячної орендної плати становить 412 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 68 грн. 67 коп. за 1 кв.м технологічних приміщень. Орендна плата за 2 кв.м всієї орендованої площі становить 824 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 137 грн. 33 коп. помножені на індекс інфляції жовтня 2009 року.

Пунктом 3.4 Договору № 177/22 (в редакції Додаткової угоди № 3/5/22 від 10.02.2010р.) передбачено, що орендар оплачує витрати на утримання майна та вносить плату за комунальні послуги окремо в строк, зазначений у п. 3.1 Договору, згідно з рахунками орендодавця. Компенсація витрат на утримання майна, експлуатаційні витрати нараховуються в розмірі 25 % від суми місячної орендної плати.

Відповідач не виконав передбачені Договором зобовязання, за період з 01.05.2011р. по 30.07.2011р. відповідачу за фактичне використання майна була нарахована орендна плата в розмірі 5198 грн. 70 коп., в тому числі: за 01-31 травня 2011 року сума в розмірі 1567 грн. 58 коп. (рахунок-фактура № ЗФ00614 від 31.05.2011). Рахунок-фактура №614 від 31.05.2011р. було відправлено відповідачу з супровідним листом № 114-46-1186 від 09.06.2011р., та отримано останнім 14.06.2011р. (вх. № 470); за 01-30 червня 2011 року сума в розмірі 1783 грн. 97 коп. (рахунок-фактура № ЗФ00717 від 30.06.2011р.). Рахунок-фактура № ЗФ00717 від 30.06.2011р. було відправлено відповідачу з супровідним листом №114-46-1623 від 13.07.2011р., та отримано останнім 14.07.2011р. (вх. № 486); за 01-31 липня 2011 року сума в розмірі 1847 грн. 15 коп. (рахунок-фактура № ЗФ00866 від 31.07.2011р.). Рахунок-фактура № ЗФ00866 від 31.07.2011р. було відправлено відповідачу з супровідним листом № 114-46-2013 від 15.08.2011р., та отримано останнім 15.08.2011р. (вх. № 510).

Доказів погашення суми заборгованості відповідачем суду не надано.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 5198 грн. 70 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обовязки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Статтею 22 ГПК України встановлено загальний обовязок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

В даному випадку, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано обґрунтованість та правомірність заявлених вимог.

Отже, з підстав зазначених вище, суд знаходить позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за фактичне використання майна без достатніх правових підстав є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати з державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 22, 33, 34, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуальногокодексуУкраїни, суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Запорізької філії ПАТ “Укртелеком” м.Запоріжжя до Публічного акціонерного товариства “Геркон”м.Запоріжжя задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Геркон” (69095, м. Запоріжжя, вул. Горького, 159, код ЄДРПОУ 22116418, п/р 260014386 ЗОД "Райффайзен Банк Аваль", МФО 313827) на користь Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Запорізької філії ПАТ “Укртелеком”(69005, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 133, код ЄДРПОУ 01184385, р/р 26009408 в ЗОД Відкрите акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" м. Запоріжжя, МФО 313827) 5198 (пять тисяч сто девяносто вісім) грн. 70 коп. заборгованості, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 12.01.2012р.

12.01.2012