Рішення № 20751616, 10.01.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "10" січня 2012 р. Справа № 15/5007/122/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Cудді Кравець С.Г. <Поле для тексту >

при секретарі Лужко О.В.

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1 - представника за довіреністю № 75/16 від 12.01.2011р.,

від відповідача: ОСОБА_2 - представниказа довіреністю № 10 від 14.01.2011р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (м. Житомир) <В особі(назва) ><Поле для тексту >

до Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №4 (м.Житомир) <Поле для тексту >

про стягнення 34663,22 грн. <Поле для тексту >

Комунальне підприємство "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради звернулось до господарського суду з позовом до Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 4 про стягнення 34663,22грн., із яких 30824,69грн. боргу, 2322,05грн. пені, 512,99грн. - 3% річних, 1003,49грн. інфляційних.

Розгляд справи неодноразово відкладався за клопотанням представників сторін та з метою надання сторонами доказів для повного всебічного та об'єктивного розгляду справи.

За клопотанням сторін, ухвалою суду від 20.12.2011р. строк розгляду спору продовжено відповідно до ч.3 ст.69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 10.01.2012р.

Представник позивача в судовому засіданні 10.01.2012р., посилаючись на те, що між сторонами 10.01.2012р. підписано угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 19484,00грн., подав заяву про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 19484,00грн., на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору (а.с. 52). Представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача 11340,69грн. основного боргу, 2322,05грн. пені, 512,99грн. - 3% річних, 1003,49грн. інфляційних.

Представник відповідача в судовому засіданні 10.01.2012р. позовні вимоги визнав частково на суму 11340,69грн. основного боргу. Проти позовних вимог в частині стягнення 2322,05грн. пені, 512,99грн. - 3% річних, 1003,49грн. інфляційних заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с. 53).

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2010р. між Комунальним підприємством "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (позивач/виконавець) та Комунальним виробничим житловим ремонтно-експлуатаційним підприємством №4(відповідач/споживач) укладено договір № 48 про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води (а.с. 8-11).

Нормою статті 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

У відповідності до п. 1 договору № 48 від 01.07.2010р. виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими у строки і на умовах, що передбачені договором.

Об'єкти теплопостачання: м. Житомир, вул. Г. Потапова, 7; м. Житомир, вул. Щорса, 139.

Пунктом 3.1 договору № 48 від 01.07.2010р. сторони погодили, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

1) споживачі - госпрозрахункові підприємства, організації та бюджетні установи проводять попередню оплату до 20 числа поточного місяця у розмірі 50% від очікуваних нарахувань. Решту суми нарахувань споживач оплачує до 10 числа місяця наступного за розрахунковим.

2) споживачі - бюджетні установи можуть проводити попередню оплату до 25 числа поточного місяця у розмірі 100% від очікуваного споживання наступного місяця.

Згідно п. 3.3 договору № 48 від 01.07.2010р. сторони домовились, що всі платежі за надані послуги, що вносяться споживачем на поточний рахунок виконавця, погашають заборгованість попереднього періоду, при її наявності, не залежно від призначення платежу, вказаному в платіжному дорученні.

У відповідності із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов вищезазначеного договору, Комунальним підприємством "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради у період з жовтня 2010 року по квітень 2011 року було надано відповідачу передбачені договором послуги з постачання теплової енергії на загальну суму 30824,69грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками (а.с. 12-18), у тому числі: за жовтень 2010 року на суму 1157,47грн., за листопад 2010 року на суму 3889,37грн., за грудень 2010 року на суму 4837,83грн., за січень 2011 року на суму 6183,52грн., за лютий 2011 року на суму 5988,58грн., за березень 2011 року на суму 5419,59грн., за квітень 2011 року на суму 3348,33грн.

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати наданих послуг належним чином не виконав, внаслідок чого, на час звернення позивача з позовом до суду, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за використану теплову енергію в сумі 30824,69грн.

В судовому засіданні 10.01.2012р. представниками сторін надано суду угоду, укладену між Комунальним виробничим житловим ремонтно - експлуатаціним підприємством №4 (Сторона - 1), КП "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (Сторона - 2) та Дочірнім підприємством "Нова Крошня" ПП "ВЖРЕП № 4" (Сторона - 3) про зарахування зустрічних однорідних вимог від 10.01.2012р. (а.с. 50).

Згідно з п. 1 угоди від 10.01.2012р. Сторона-1, Сторона-2, Сторона-3 маючи одна до одної грошові вимоги, строк виконання яких настав, дійшли згоди на підставі ст. 601 ЦК України про зарахування таких зустрічних однорідних вимог, у яких Сторона-1, Сторона-2, Сторона-3 є сторонами, а саме:

- КВЖРЕП №4 має заборгованість перед КП "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради за постачання теплової енергії;

- ДП "Нова Крошня" ПП "ВЖРЕП № 4" має заборгованість перед КВЖРЕП №4 за технічне обслуговування житлових будинків;

- КП "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради має заборгованість перед ДП "Нова Крошня" ПП "ВЖРЕП № 4".

Вказані вище зобов'язання за вищезазначеними обставинами припиняються на суму 19484,00грн.

Пунктом 2 угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 10.01.2012р. сторони погодили, що підписання цієї угоди сторонами свідчить про відсутність будь-яких претензій сторін одна до одної на суму 19484,00грн.

Зважаючи на викладене та враховуючи подану представником позивача заяву про припинення провадження у справі від 10.01.2012р. (а.с. 52), господарський суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 19484,00грн. за договором про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води № 48 від 01.07.2010р., на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, за відсутністю предмету спору.

Таким чином, на час розгляду справи, непогашеною залишилась заборгованість відповідача перед позивачем за договором про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води № 48 від 01.07.2010р. в сумі 11340,69грн., що також підтверджується підписаним між сторонами актом звірки розрахунків за період з жовтня 2010 року по травень 2011 року (а.с. 51).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 11340,69грн. обґрунтованими, позов в цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути на свою користь з відповідача 2322,05грн. пені, 512,99 грн. - 3% річних та 1003,49грн. інфляційних.

Розглядаючи питання про обґрунтованість вимог позивача щодо нарахування і стягнення на свою користь з відповідача пені, 3% річних та інфляційних, господарський суд враховує наступне.

Порушенням зобов'язання, згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п. 5.1 договору № 48 від 01.07.2010р. сторони погодили, що споживач несе відповідальність згідно із законодавством і цим договором за несвоєчасне внесення платежів за послуги - шляхом сплати пені.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно із ст. 3 зазначеного Закону, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши здійснені позивачем нарахування пені (а.с. 21), з урахуванням встановлених судом обставин щодо строків оплати, вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, господарський суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення на свою користь з відповідача пені в сумі 2322,05грн. правомірні та підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних та 3% господарський суд враховує, що нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до наявних в матеріалах справи розрахунків позивач нарахував відповідачу 3% річних в сумі 512,99грн. (а.с. 20) та інфляційні в сумі 1003,49грн. (а.с. 22).

Перевіривши проведені позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних, господарський суд прийшов до висновку, що здійснені позивачем нарахування 3% річних в сумі 512,99грн. та інфляційних в сумі 1003,49грн. відповідають вимогам чинного законодавства. Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача 512,99грн. - 3% річних та 1003,49грн. інфляційних обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Стосовно посилань відповідача на відсутність підстав для нарахування пені, 3% річних та інфляційних, то такі доводи спростовуються наявними у справі доказами та вищевикладеними встановленими обставинами справи, а викладені у відзиві на позов обставини, згідно приписів чинного законодавства, не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, передбаченої договором (пеня) та законом, а саме ст.625 ЦК України (у вигляді нарахування інфляційних та 3% річних). У відповідності до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Стаття 33 ГПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів погашення заборгованості перед позивачем в сумі 11340,69грн. суду не надав, позовні вимоги на суму 11340,69грн. визнав, про що зазначив у відзиві на позовну заяву від 10.01.2012р.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради є правомірними та такими, що підлягають частковому задоволенню. З відповідача підлягає стягненню на користь позивача 11340,69грн. основної заборгованості, 2322,05грн. пені, 512,99 грн. - 3% річних та 1003,49грн. інфляційних. Провадження у справі в частині стягнення 19484,00грн. основної заборгованості підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, за відсутністю предмету спору.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підстав ст. ст. 509, 525, 526, ч. 3 ст. 549, ст. 625 ЦК України, ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 193 ГК України та керуючись ст.ст. 33, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №4 (10031, м.Житомир, вул. Г. Потапова, 7, ідентифікаційний код 13565809)

на користь Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (10014, м. Житомир, вул. Київська, 48, ідентифікаційний код 35343771)

- 11340,69грн. основного боргу,

- 2322,05грн. пені,

- 512,99грн. 3% річних,

- 1003,49грн. інфляційних,

- 346,63грн. витрат по сплаті державного мита,

- 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 19484,00грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Кравець С.Г.

Повний текст рішення підписано: "13" січня 2012 року.

Віддрукувати:

1 - до справи,

2,3 - сторонам (рек.)