Рішення № 20751581, 10.01.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.01.12 р. Справа № 7/321

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При секретарі судового засідання О.В.Журило

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Публічного акціонерного товариства „Донецькобленерго” м.Горлівка

До відповідача: Управління державної судової адміністрації в Донецькій області м.Донецьк

Предмет спору: стягнення заборгованості за перевищення договірних величин електроспоживанння в сумі 592, 92 грн., пені в сумі 165, 28 грн., 3% річних в сумі 31, 99 грн., інфляційних в сумі 51, 55 грн.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 - довір.

від відповідача: не прибув.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство „Донецькобленерго” м.Горлівка звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Управління державної судової адміністрації в Донецькій області м.Донецьк про стягнення заборгованості за перевищення договірних величин електроспоживання в сумі 592, 92 грн., пені в сумі 165, 28 грн., 3% річних в сумі 31, 99 грн., інфляційних в сумі 51, 55 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір про постачання електричної енергії №71 від 01.01.2003р. з додатками та додатковими угодами; рахунки за перевищення договірної величини електроспоживання у березні травні 2011р.; повідомлення №1167 від 23.03.2011р., №1486 від 19.04.2011р., №1997 від 26.05.2011р.; рахунки за активну електроенергію за жовтень листопад 20110р. , січень серпень 2011р.

Позивач надав докази часткової сплати відповідачем суми позову, зокрема: 592,92 грн. за перевищення договірних величин електроспоживання, 163,20 грн. пені, 31,59 грн. 3% річних, 51,55 грн. інфляційних.

Відповідач в жодне судове засідання не прибув, вимоги ухвал суду не виконав, причин такого не пояснив, хоча про дати та час судових засідань був повідомлений належним чином.

Згідно витягу з ЄДРПОУ №11593964 від 01.11.2011р., відповідач зареєстрований за адресою: 83086, м.Донецьк, пр.Лагутенка, 14.

У звязку з вищенаведеним, справа розглянута за наявними в ній матеріалами відповідно до приписів ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача суд ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” № 575/97-ВР від 16 жовтня 1997 року та пункту 1.3 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року N 28,зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 2 серпня 1996 р. за N 417/1442, у редакції постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 22.11.2006 р. N1497, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.12.2006р. за № 1294/13168 (далі по тексту ПКЕЕ) споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Пунктом 2 ст.275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між ВАТ «Донецькобленерго», правонаступником якого є позивач, та відповідачем укладено договір про постачання електричної енергії №71 від 01.01.2003р. (далі по тексту Договір).

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що у спірний період сторони перебували у договірних відносинах.

Відповідно до п.1 Договору, постачальник електричної енергії (позивач) постачає електричну енергію споживачу (відповідачу), а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невідємними частинами.

Порядок розрахунків визначений сторонами в розділі 7 Договору та в додатку №5 „Порядок розрахунків за електроенергію” до Договору.

Оплата отриманого споживачем рахунку повинна здійснюватись протягом не більше 5 календарних днів (п.3 додатка №5 до Договору).

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобовязаний виконати свій обовязок та зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Під час виконання умов цього Договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобовязуються керуватись чинним законодавством України, зокрема Правилами користування електричної енергії (далі ПКЕЕ) затвердженими в установленому порядку (р.2 Договору).

Згідно п.4.2 ПКЕЕ (в редакції, що діяла у спірний період), відомості про обсяги очікуваного споживання електричної енергії в наступному році з помісячним або поквартальним розподілом подаються споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом у термін, обумовлений договором. Пропозиції споживача щодо необхідного йому обсягу електричної енергії та строків постачання є пріоритетними для оформлення договірних величин споживання електричної енергії за наявності виробничих можливостей у постачальника електричної енергії. Розмір очікуваного споживання електричної енергії визначається та вказується для кожної площадки вимірювання. У разі ненадання споживачем зазначених відомостей у встановлений договором термін розмір очікуваного споживання електричної енергії на наступний рік установлюється постачальником електричної енергії за фактичними обсягами споживання у відповідних періодах поточного року, що минули, та у відповідних періодах минулого року, які відповідають майбутнім періодам поточного року.

Порядок визначення та узгодження договірних величин електроспоживання також викладений сторонами у розділі 5 Договору.

Згідно п.5.1 Договору, для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік, споживач не пізніше 30 листопада поточного року надає постачальнику електричної енергії відомість про обсяги очікуваного споживання електричної енергії (додаток №13 „Обсяги очікуваного споживання електричної енергії та потужності споживачем та субспоживачу”).

Договірні величини електроспоживання на 2011 рік узгоджені обома сторонами додатком №13 до Договору «Договірні величини споживання електричної енергії на 2011 рік».

Відповідно до додатку №13 до Договору «Договірні величини споживання електричної енергії на 2011 рік», узгодженими величинами електроспоживання в кожний місяць з березня по травень 2011р. (включно) є 1,4 тис. кВт в місяць.

Відповідно до п.4.4 ПКЕЕ (в редакції, яка діяла у спірний період), споживач, надавши обґрунтування, має право протягом поточного розрахункового періоду письмово звернутись до постачальника електричної енергії за коригуванням договірної величини споживання електричної енергії.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач до позивача із заявою про коригування (збільшення) договірної величини електроспоживання на спірний період не звертався і іншого відповідачем не доведено.

Разом з цим, в пункті 5.2 Договору сторони за обопільною згодою визначили, що за підсумками розрахункового періоду договірна величина споживання електричної енергії коригується постачальником електричної енергії до рівня фактично оплаченої за цей розрахунковий період величини спожитої електричної енергії та відповідно здійснюється коригування договірної величини рівня електричної потужності.

При цьому, оплата отриманого споживачем рахунку повинна здійснюватись протягом не більше 5 календарних днів (п.3 додатка №5 до Договору).

Як вбачається з матеріалів справи (двосторонні акти прийому-передачі електричної енергії за березень травень 2011р.), у спірний період відповідач спожив електричної енергії в більшій кількості, ніж це передбачено додатком №13 до Договору «Договірні величини споживання електричної енергії на 2011 рік», зокрема:

Періоддоговірна величинафактично спожиторізниця

(місяць)електроспоживанняелектроенергіїкВт/год

2011р.кВт/годкВт/год

Березень14001771371

Квітень14001585185

Травень14001593193

Згідно матеріалів справи, позивачем були виставлені рахунки відповідачу із зазначенням всієї кількості фактично спожитої електричної енергії за березень - травень 2011р. Про отримання рахунків споживачем свідчить відповідна відмітка на самих рахунках про їх отримання.

Вказані рахунки в узгоджений в обопільному сторонами порядку пятиденний термін споживачем оплачені не були.

На підставі вищевикладеного, позивач звернувся до суду та просить стягнути в примусовому порядку суму за перевищення договірних величин електроспоживання в загальному розмірі 592,92 грн.

В ході розгляду спору відповідачем сплачено всю заявлену до стягнення суму 592,92 грн. за перевищення договірних величин електроспоживання, що підтверджено наданою позивачем банківською випискою за 21.12.2011р. з випискою по рахунку з 27.12.2011р. по 27.12.2011р.

Таким чином, відповідач фактично оплатив суму за перевищення договірних величин електроспоживання в повному обсязі в розмірі 592,92 грн. вже після подачі позову до суду (дата подачі позову 24.10.2011р.), тому предмет спору у вказаній сумі відсутній та наявні підстави для припинення провадження у справі в цій частині вимог в порядку п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Посилаючись на порушення відповідачем умов Договору, здійснення оплати вартості спожитої в жовтні листопаді 2010р., січні серпні 2011р. електроенергії з порушенням термінів, визначених Договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 165, 28 грн., 3% річних в сумі 31, 99 грн., інфляційні в сумі 51, 55 грн.

При розгляді даних вимог про суд виходить з наступного.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобовязання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобовязання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобовязання виникають нові додаткові зобовязання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобовязання є заходами відповідальності за порушення основного зобовязання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобовязання. Крім того, у своєму клопотанні про застосування строку позовної давності, відповідач також стверджує про те, що 3% річних та інфляційні є додатковими вимогами.

Індекс інфляції за своїми ознаками є збільшенням суми основного боргу у звязку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних - є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобовязання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобовязань.

Відповідно до ст.ст.216218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.4.2.1 Договору, за внесення платежів передбачених пунктами 2.2.3 -2.2.4 договору, з порушенням термінів, визначених додатком №5 „Порядок розрахунків” до цього договору, споживач оплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Згідно ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно розрахунків позивача, він просить стягнути з відповідача 3% річних 31,99 грн. з 10.11.2010р. по 30.09.2011р., інфляційні 51,55 грн. з 01.03.2011р. по 30.09.2011р., пеню 165,28 грн. з 10.11.2010р. по 30.09.2011р.

Як вбачається з матеріалів справи, заявлені до стягнення суми нараховані позивачем за неналежне виконання відповідачем грошового зобовязання за Договором по сплаті вартості спожитої електроенергії, прострочення якого підтверджено матеріалами справи.

Розрахунок заявлених до стягнення сум перевірено судом. Суми 3% річних, інфляційних та пені нараховані позивачем арифметично вірно, відповідно до приписів діючого законодавства.

При цьому, в ході розгляду спору, позивач повідомив про часткове погашення відповідачем вказаних вище сум, зокрема про сплату 163,20 грн. пені, 31,59 грн. 3% річних, 51,55 грн. інфляційних.

В підтвердження викладеного у справі містяться банківська виписка за 21.12.2011р. з випискою по рахунку з 27.12.2011р. по 27.12.2011р.

Таким чином, відповідач фактично оплатив після подачі позову до суду (дата подачі позову 24.10.2011р.):

- частково суму пені 163,20 грн. із заявлених до стягнення 165,28 грн.;

- частково суму 3% річних 31,59 грн. із заявлених до стягнення 31,99 грн.;

- в повному обсязі суму інфляційних нарахувань 51,55 грн.

З огляду на викладене, предмет спору щодо стягнення 163,20 грн. пені, 31,59 грн. 3% річних, 51,55 грн. інфляційних відсутній, а провадження у справі в цій частині підлягає припиненню в порядку п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Вимоги про стягнення пені в залишковій частині в сумі 2,08 грн., а також 3% річних в залишковій частині в сумі 0,40 грн. підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст. 129 Конституції України, ст.ст.254, 526, 527 Цивільного кодексу України, ст.67, 193, 275 Господарського кодексу України, Закону України „Про судоустрій України”, Закону України „Про електроенергетику” №575/97-ВР від 16.10.1997р., Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 року N28,керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 43, 49, 75, п. 1-1 ст.80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Донецькобленерго” м.Горлівка до Управління державної судової адміністрації в Донецькій області м.Донецьк про стягнення заборгованості за перевищення договірних величин електроспоживання в сумі 592, 92 грн., пені в сумі 165, 28 грн., 3% річних в сумі 31, 99 грн., інфляційних в сумі 51, 55 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Управління державної судової адміністрації в Донецькій області (юр.адреса: 83086, м.Донецьк, пр.Лагутенка, 14, пошт.адреса:83055, м.Донецьк, бул.Пушкіна, 34, ЄДРПОУ 26288796) на користь Публічного акціонерного товариства “Донецькобленерго” (84061, Донецька область, м.Горлівка, вул.Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268, р/р 26001301543562 у філії „Іллічівське головне відділення ПАТ ПІБ” м.Маріуполь, МФО 334442, ЄДРПОУ 00131179) пеню в сумі 2,08 грн., 3% річних в сумі 0,40 грн.

Стягнути з Управління державної судової адміністрації в Донецькій області (юр.адреса: 83086, м.Донецьк, пр.Лагутенка, 14, пошт.адреса:83055, м.Донецьк, бул.Пушкіна, 34, ЄДРПОУ 26288796) на користь Публічного акціонерного товариства “Донецькобленерго” (84061, Донецька область, м.Горлівка, вул.Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268, р/р 26001307550283 у філії Центрально-міського відділення АК ПІБ м.Горлівка, МФО 334464) 102,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набуття рішенням чинності.

Провадження у справі в частині вимог про стягнення 592, 92 грн. за перевищення договірних величин електроспоживання, 163,20 грн. пені, 31,59 грн. 3% річних та 51,55 грн. інфляційних припинити у звязку з відсутністю предмету спору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку відповідно до розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 13.01.2012р.

Суддя Сгара Е.В.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >