Рішення № 20751513, 10.01.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.01.12 р. Справа № 24/322

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

при секретарі (помічнику) Смірновій Ю.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом: Державного підприємства «Вугілля України», м.Київ

до відповідача: Державного підприємства «Макіїввугілля», м.Макіївка

про: стягнення 911,58 грн.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 за довір. №15-09/116-Д від 15.09.2011р.

від відповідача: ОСОБА_2 за довір. №08-81/02д від 01.01.2012р.

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство «Вугілля України» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства «Макіїввугілля» про стягнення в порядку регресу збитків у розмірі 911,58 грн.

Мотивуючи позовні вимоги позивач посилається на укладений між ним та відповідачем договір поставки №3-07/2-ЕН від 01.06.2007р., за яким постачальник зобовязався поставити вугільну продукцію належної якості за реквізитами покупця, вказаних в додатках до цього договору. На виконання умов зазначеного договору відповідач у грудні 2007р. відвантажив на адресу Зміївської ТЕС ВАТ «Центренерго» за залізничною накладною № 50451133 у вагонах №№ 60676954, 68823558, 66446477 вугільну продукцію. При цьому позивач зазначив, що Зміївська ТЕС ВАТ «Центренерго» є вантажоотримувачем за договором на поставку вугілля №15-02/1-П від 15.02.2007р. між ДП «Вугілля України» та ВАТ «Центренерго». Під час приймання вугілля на Зміївській ТЕС було виявлено, що поставлене вугілля за своїми якісними характеристиками не відповідає вимогам договору і у звязку з необхідністю виклику представника вантжовідправника, ВАТ «Центренерго» понесло збитки у вигляді простою вагонів у сумі 911,58 грн., які разом з судовими витратами стягнуто з ДП «Вугілля України» рішенням господарського суду м.Києва від 17.03.2009р. по справі №42/77 на користь ВАТ «Центренерго». Позивач також зазначив, що на виконання рішення суду по справі №42/77 ДП «Вугілля України» перерахувало на користь ВАТ «Центренерго» свою заборгованість платіжним дорученням №17838 від 28.09.2009р. При цьому позивач вважає, що у звязку з поставкою ДП «Макіїввугілля» неякісного вугілля вантажоотримувачу Зміївській ТЕС ВАТ «Центренерго», позивач зазнав збитків у розмірі 911,58 грн. у вигляді додаткових витрат у звязку з виконанням рішення господарського суду м.Києва.

На підтвердження таких обставин позивач надав суду копію договору № 3-07/2-ЕН від 01.06.2007р., копію залізничної накладної №50451133, копію посвідчення якості вугілля №991 від 29.11.2007р., копії актів відбору проб вугілля №5275 від 05.12.2007р., копію актів про фактичну якість, копію повідомлення телеграфом, копію відомостей плати за користування вагонами, копії накопичувальних карток, копії переліків ТехПД про проведення платежів, копію рішення господарського суду міста Києва від по справі №42/77 від 17.03.2009р., статутні документи підприємства.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що ані ДП «Макіїввугілля» як постачальник вугілля, ані ТОВ «Енергоімпекс» або ЗФ «Антрацит» як виробник концентрату, не були залучені господарським судом м.Києва до участі у справі №42/77. Крім того, зазначеним рішенням суду стягнуто з ДП «Вугілля України» 58152,11 грн. збитків, але яка з цієї суми стягнута через неналежну якість поставленого саме ДП «Макіїввугілля» не визначено, при тому, що позивач предявив до стягнення в порядку регресу 911,58 грн. Відповідач також зазначив, що з доданих до позову документів витікає, що згідно відомості плати за користування вагонами (номер відомості відсутній) за вагони з вугільним концентратом ДП «Макіїввугілля» нарахована плата в розмірі 175,20 грн. без ПДВ та 210.24 грн. з ПДВ, а не 364,30 грн. без ПДВ та 437,16 грн. з ПДВ, як стверджує позивач. Стосовно суми зборів і штрафів в розмірі 395,35 грн. без ПДВ та 474,42 грн. з ПДВ відповідач зазначив, що позивачем надані докази, які свідчать лише направлення телеграм на адресу ДП «Макіїввугілля», за які було сплачено лише 24,48 грн. без ПДВ та 29,38 грн. з ПДВ і посилання позивача на переліки №113, 120 в обгрунтування збитків в сумі 395,35 грн. без ПДВ та 474,42 грн. з ПДВ відповідач вважає безпідставним, оскільки позивач не надав доказів, на підставі яких з позивача було знята зазначена сума.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

01.06.2007р. між Державним підприємством «Вугілля України» (позивач), як покупцем, та Державним підприємством «Макіїввугілля» (відповідач), як продавцем, укладено договір поставки вугільної продукції №3-07/2-ЕН, згідно умов якого постачальник на умовах, передбачених даним договором, зобовязався поставити покупцю вугільну продукцію (вугілля) а асортименті, по реквізитах і з якісними характеристиками, приведеними в цьому договорі, а покупець - прийняти та оплатити вугілля на умовах договору (п.1.1, п.1.2 договору); вугілля постачається партіями залізничним транспортом у відкритих напіввагонах вантажною швидкістю на умовах призначення DDР, вартісні, якісні та кількісні показники вугілля, терміни поставки, назва місця призначення і вантажоотримувач - за реквізитами покупця, вказаних у додатках до договору (п.2.1 договору). Постачальник зобовязаний забезпечити наявність в графі 4 «Особливі відмітки» залізничних накладних відмітку: «у власність ДП Вугілля України договір №__ від ___р. для ВАТ «(назва енергогенеруючої компанії)» згідно договору № (номер договору з енергогенеруючою компанією) від ___р.», а також назву та місце знаходження постачальника (п.2.6 договору). Приймання вугілля по кількості і якості здійснюється у відповідності з вимогами Інструкцій Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР № П-6 та № П-7 з подальшими змінами і доповненнями, ГОСТ 1137 - 64 «Угли бурые, каменные, антрацит, горючие сланцы и брикети. Правила прийоми по качеству», ДСТУ4083 - 2002 «Вугілля камяне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях. Технічні умови», ДСТУ 4096-2002 «Вугілля буре, кам'яне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети. Методи відбору та підготовки проб для лабораторних випробування», ГТР 34.09.110-2003 «Вхідний контроль палива на ТЕС та організація претензійної роботи» та/або іншими нормативними документами України, прийнятими на заміну або доповнення вищевказаних в частині, що не суперечить даному договору (п.4.1 договору).

Умовами цього договору сторони визначили, якщо показники якості вугілля, визначені в лабораторії вантажоотримувача, відрізняються від посвідчень якості на величину, більше допустимої похибки випробовування, вантажоотримувач або покупець протягом 24 годин з моменту отримання результатів, зобовязаний викликати постачальника для проведення спільного опробування вугілля. У разі неприбуття представника постачальника протягом 24 годин з моменту отримання повідомлення, до розрахунку приймаються показники якості, визначені лабораторією вантажоотримувача (п.4.9 договору). Вартість користування вагонами за час простою вагонів в очікуванні представника вантажовідправника покладається на постачальника у випадку коли результати спільного приймання вугілля на ТЕС будуть відрізнятись від даних постачальника на величину, що перевищує норму нестачі або допустиму похибку опробування (п.6.5 договору). Вартість залізничного тарифу за перевезення вугілля залізницею оплачує покупець (п.5.5 договору). Постачальник гарантує відповідність кількості і якості вугілля до умов договору; за постачання неякісного вугілля, постачальник несе відповідальність у вигляді повного відшкодування всіх збитків покупця та вантажоотримувача, повязаних із постачанням такого вугілля (витрати по транспортуванню вугілля до вантажоотримувача, переадресацію вагонів, плата за використання вагонів, витрати на подачу-прибирання вагонів, витрати на проведення хіманалізу вугілля, витрати по вивантаженню вагонів, витрати по складування, зберіганню, реалізації вугілля та ін., п.6.1, п.6.4 договору).

У пункті 5.1 договору сторони визначили базові показники якості вугілля, яким відповідають базові ціни за марками, відповідно до ДСТУ 3472-96

Договір №3-07/2-ЕН від 01.06.2007р. підписано обома сторонами без розбіжностей.

За поясненнями позивача, між ДП «Вугілля України» та ВАТ «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго» укладено договір поставки №15-02/1-П від 15.02.2007 р., відповідно до якого позивач зобовязався передати у власність ВАТ «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго» вугілля камяне в асортименті та з якісними характеристиками, погодженими сторонами; поставка здійснюється на умовах DDP, згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів «Інкомтермс», відповідно до яких ДП «Вугілля України» зобовязаний нести усі витрати та ризики, звязані із транспортуванням товару, включаючи всі необхідні збори, повязані з доставкою товару.

В рахунок договору №3-07/2-ЕН від 01.06.2007р. ДП «Макіїввугілля» у власність ДП «Вугілля України» за договором №15-02/1-П від 15.02.2007р. на Зміївську ТЕС ВАТ «Центренерго» було направлено вугільну продукцію у кількості 279 тон у трьох вагонах №60676964, 68823558, 66446477 за залізничною накладною №50451133 та вагоні №68618743 досилка за залізничною накладною №5037720 (а.с.15-17).

Під час контрольного випробування вугілля на Зміївській ТЕС, виявлена невідповідність поставленого вугілля за накладною №50451133 (вагони №№ 6067654, 68823558, 66446477) якісним характеристикам, визначеним договором.

Актом відбору проб № 5275 від 05.12.07р. було встановлено, що показники якості поставленого вугілля у вагонах №60676964, 68823558, 66446477 перевищують допустиму похибку. Так фактичний вміст золи у поставленому вугіллі становив 22,8% проти 20,7% вмісту згідно посвідчення якості, а фактичний вихід летких речовин становив 10,24, що підтверджується результатами проведеного хімічного аналізу, про що складено акт №5275 від 05.12.2007р.

Відповідно до вимог п.4.9 Договору №3-07/2-ЕН від 01.06.2007р. постачальнику було надіслано телеграму, тому відповідач - ДП «Макіїввугілля» було повідомлено про надходження на Зміївську ТЕС вугілля неналежної якості телеграмою № 125438/27.28.

При проведенні спільного аналізу та складанні акту № 5275 від 05.12.2007р. були присутні представники Вантажоодержувача, які засвідчили факт поставки вугільної продукції з показниками якості, які відрізнялись від показників Постачальника. ОСОБА_3, начальник ОТК, представник постачальника, який діяв за дорученням № ВЕЕ 403345 від 01.02.2007р. також підписав акт № 5275 без заперечень.

В матеріалах справи міститься рішення господарського суду м.Києва від 17.03.2009р. у справі №42/77 за позовом ВАТ «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго» до ДП «Вугілля України» про стягнення 58152,11грн. збитків у вигляді провізної плати з перевезень повернутого вугілля, оплати за понаднормативний простій вагонів та зборів, штрафів, внаслідок повернення неякісного вугілля, поставленого за договором №15-02/1-П від 15.02.2007р. (а.с.26).

Зазначеним рішенням встановлено факт поставки неякісного вугілля у тому числі й у вагонах №60676964, 68823558, 66446477 за залізничною накладною №50451133, що потребувало виклику представника відповідача для організації спільного прийняття товару та зумовило простій вагонів. За наслідками проведення аналізу якості поставленого вугілля частина вугілля була прийнята за фактичними показниками якості, а частина вугілля у 14 напіввагонах було повернуто відповідачу. Вказані обставини підтверджуються актами про відбір проб вугілля №№ 5275 від 5 грудня 2007 р., 5714 від 23 грудня 2007 р., 5766, 5794 від 26 грудня 200 7р., 5206 від 3 грудня 200 7р., 5656 від 20 грудня 2007 р., 5187, 5202 від 3 грудня 2007 р., актами приймання вугілля за якістю №№ 5275 від 5 грудня 2007 р., 5714 від 23 грудня 2007 р., 5766, 5794 від 26 грудня 2007 р., 5206 від 3 грудня 2007 р., 5656 від 20 грудня 2007 р., 5187, 5202 від 3 грудня 2007 р., довідками про результати хімічного аналізу вугілля проби № 5275 від 6 грудня 2007 р., 5714 від 23 грудня 2007 р., 5766 від 26 грудня 2007 р., 5206 від 4 грудня 2007 р., 5656 від 20 грудня 2007 р., 5187, 5202 від 4 грудня 2007 р.

Судом в межах справи №42/77 також встановлено, що у звязку з повідомленням відповідача про якість поставленого вугілля, необхідністю явки його представника для прийняття товару за якістю позивачем допущене понаднормативне використання вагонів та понесені витрати по оплаті за таке користування у розмірі 14287,60 грн., також понесені витрати за повернення неякісного вугілля відповідачу у розмірі провізної плати 29585,03 грн., а також стягнутих з нього залізницею зборів, штрафів у розмірі 10879,49 грн. та ПДВ 3399,99 грн. Вказані обставини підтверджені поясненнями позивача, викладеними у позовній заяві, частково поясненнями відповідача, відомостями плати за користування вагонами №№ 297170, 297169, 297192, 297202, 297196, 297208, 297209, 297206, 297181, 297177, 297169, 297197, 297170, накопичувальними картками 695473, 695964, 695968 та ТЕХПД-2 №№ 113, 120, 100, 104, 109, 115, 131, 106, 88, 120, 81,181, 113, 114, 181.

Рішенням господарського суду м.Києва від 17.03.2009р. у справі №42/77 позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного підприємства «Вугілля України» на користь відкритого акціонерного товариства «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго» 58 152,11 грн. збитків, 581,52 грн. витрат по оплаті державного мита, 118 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Зазначене рішення набрало законної сили.

Згідно статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. У рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002р. у справі «Совтрансавто проти України» зазначено, що одним із основних елементів права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, що набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Отже, факти, встановлені господарським судом м.Києва в межах справи № 42/77 мають преюдиціальне значення при розгляді справи №24/322.

Предметом спору у цій справі є стягнення з Державного підприємства «Макіїввугілля» на користь Державного підприємства «Вугілля України» в порядку регресу збитків у розмірі 911,58 грн., з яких: 364,3 грн. без ПДВ, а з ПДВ 437,16 грн. збитків за простій вагонів та 395,35 грн. нараховані залізницею збори та штрафи.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Статтею 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний субєкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом відшкодування збитків.

Статтями 526, 610, 611, 623 ЦК України встановлено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України. Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків. Боржник, який порушив зобовязання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно статті 22 ЦК України збитками є зокрема витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права.

Статтями 193, 224, 225 Господарського кодексу України встановлено, що субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору. Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання, повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкту, права або законні інтереси якого порушено. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобовязання другою стороною.

Укладений між відповідачем та позивачем договір №3-07/2-ЕН від 01.06.2007р. за своєю юридичною природою є договором поставки.

Відповідно до п.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 2 ст.712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Договір є обовязковим для виконання (ст.629 ЦК України).

Відповідно до умов договору №3-07/2-ЕН від 01.06.2007р. вартість залізничного тарифу за перевезення вугілля залізницею оплачує покупець (п.5.5 договору). Постачальник гарантує відповідність кількості і якості вугілля до умов договору; за постачання неякісного вугілля, постачальник несе відповідальність у вигляді повного відшкодування всіх збитків покупця та вантажоотримувача, повязаних із постачанням такого вугілля (витрати по транспортуванню вугілля до вантажоотримувача, переадресацію вагонів, плата за використання вагонів, витрати на подачу-прибирання вагонів, витрати на проведення хіманалізу вугілля, витрати по вивантаженню вагонів, витрати по складування, зберіганню, реалізації вугілля та ін., п.6.1, п.6.4 договору).

З наявної у матеріалах справи залізничної накладної №50451133 вбачається, що вантажовідправником спірного вугілля є ТОВ «Енергоімпекс», який поставив спірне вугілля на Зміївську ТЕС ВАТ «Центренерго» в рахунок договору №3-07/2-ЕН від 01.06.2007р. у власність ДП «Вугілля України» за договором №15-02/1-П від 15.02.2007р. з ВАТ «Центренерго» Зміївська ТЕС, про що свідчить відповідна відмітка на цій накладній (а.с.15-16). Наявність зазначеної відмітки була обумовлена між позивачем і відповідачем у п.2.6 договору №3-07/2-ЕН від 01.06.2007р.

Відповідно до статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обовязків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди) - є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.

Спір між сторонами у даній справі виник стосовно обовязку відповідача відшкодувати позивачу збитки внаслідок поставки неякісного вугілля по договору поставки №3-07/2-ЕН від 01.06.2007р. Права і обовязки сторін, відповідальність за порушення договірних зобовязань, у тому числі у звязку з поставкою неякісної продукції, визначені договором. Матеріалами справи підтверджений факт поставки неякісної вугільної продукції. Договором передбачений обовязокпостачальника компенсувати всі витрати ТЕС, вантажоотримувача та покупця, повязані з поставкою неякісного вугілля.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду стягнуто з ДП «Вугілля України» 58152,11 грн. збитків, але яка з цієї суми стягнута через неналежну якість поставленого саме ДП «Макіїввугілля» не визначено, при тому, що позивач предявив до стягнення в порядку регресу 911,58 грн.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості,

Згідно із статтями 4-3, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, а господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. Господарський суд оцінює кожний доказ окремо та всі докази в сукупності, що відображуються в судовому рішенні. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З доданих до позову актів відбору проб №5275 та відомостей по паливу (а.с.19-21) якість продукції перевірялась лише у вагонах №№ 60676954, 68823558, 66446477 з вугільним концентратом. Доказів, що у вагоні №68618743 також було вугілля з якісними характеристиками, що не відповідає умовам договору відсутні. Отже позивачем не доведено причинно-наслідкового звязку між простоєм у вагоні №68618743 та поставкою у цьому вагоні неякісного вугілля.

Згідно відомості плати за користування вагонами (номер відомості відсутній) за вагони №№ 60676954, 68823558, 66446477 з вугільним концентратом ДП «Макіїввугілля» нарахована плата в розмірі 364,30 грн. без ПДВ та 437,16 грн. з ПДВ. Відповідач в цій частині позов визнав.

Стосовно суми зборів і штрафів в розмірі 395,35 грн. без ПДВ та 474,42 грн. з ПДВ позивачем надані докази, які свідчать лише направлення телеграм на адресу ДП «Макіїввугілля», за які було сплачено 24,48 грн. без ПДВ та 29,38 грн. з ПДВ і посилання позивача на переліки №113, 120 в обгрунтування збитків в сумі 395,35 грн. без ПДВ та 474,42 грн. з ПДВ суд вважає безпідставним, оскільки позивач не надав доказів з чого складається суми у переліках №113, 120 і, як наслідок, доказів нарахування штрафів за простой саме вагонів №№ 60676954, 68823558, 66446477.

З огляду на матеріали справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позивач довів належними та допустимими доказами спричинення йому відповідачем збитків у вигляді додаткових витрат і у відповідності до ст.228 Господарського кодексу України позивач набув право стягнути додаткові витрати (збитки) з відповідача в порядку регресу частково, а саме, в сумі 437,16 грн. з ПДВ - плата за користування вагонами №№ 60676954, 68823558, 66446477.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства «Вугілля України», м.Київ, до Державного підприємства «Макіїввугілля», м.Макіївка, про стягнення 911,58 грн. збитків - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Макіїввугілля» (86157, м.Макіївка, пл.Радянська, 2, ЄДРПОУ 32442295, р/р 26003093102 в ПАТ «УкрБізнесБанк» м.Донецьк, МФО 334969) на користь Державного підприємства «Вугілля України» (01601, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 4, ЄДРПОУ 32709929, п/р 26008301862 в ВАТ «Ощадбанк» м.Київ, МФО 300465) 437,16 грн. з ПДВ збитків, державне мито в сумі 48,91 грн. та 113,17 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили через десять днів з дня його прийняття (підписання) та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом XII Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний 12.01.2012р.

Суддя Величко Н.В.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

Надруковано 3 прим.

1 у справу

1 позивачу

1 відповідачу

(062) 381-91-20