Рішення № 20751511, 04.01.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.01.12 р. Справа № 24/324

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

при секретарі Светлічній В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом: Державного підприємства «Вугілля України», м.Київ

до відповідача: Державного підприємства «Дирекція з реструктуризації шахтного фонду», м.Донецьк

про: стягнення 15278,50 грн.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 за довір. №15-09/116-Д від 15.09.2011р.

від відповідача: не зявились

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство «Вугілля України» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства «Дирекція з реструктуризації шахтного фонду» про стягнення в порядку регресу збитків у розмірі 15278,60 грн.

Мотивуючи позовні вимоги позивач посилається на укладений між ним та відповідачем договір поставки №34-09/2-ЕН від 01.06.2009р., за яким постачальник зобовязався поставити вугільну продукцію належної якості за реквізитами покупця, вказаних в додатках до цього договору. На виконання умов зазначеного договору відповідач в 2010р. відвантажив на адресу Старобешівської ТЕС ВАТ «Донбасенерго» за залізничною накладною № 50993032 у вагонах №№ 63700066, 60432242, 68484971, 68733955, 68621556 вугільну продукцію кількістю 332 тон. При цьому позивач зазначив, що Старобешівська ТЕС ВАТ «Донбасенерго» є вантажоотримувачем за договором на поставку вугілля №03-09/1-ЕН від 17.02.2009р. між ДП «Вугілля України» та ВАТ «Донбасенерго». Під час приймання вугілля на Старобешівській ТЕС було виявлено, що поставлене вугілля за своїми якісними характеристиками не відповідає вимогам договору і, у звязку з неможливістю його використання у технологічному процесі, Старобешівська ТЕС відмовилась приймати вугілля та просила постачальника та вантажовідправника розпорядитись товаром або надати згоду на його повернення. Спірне вугілля було повернуто 05.02.2010р., що підтверджується залізничною квитанцією про приймання вантажу №50945317. Отже, цією поставкою ВАТ «Донбасенерго» було завдано збитки за переадресування вагонів з вугіллям неналежної якості на суму 8523,00 грн. (6417,60 грн. з ПДВ провізна плата від станції Новий Світ до станції Постніково, 1429,20 грн. з ПДВ плата за користування вагонами за час простою, 676,20 грн. з ПДВ плата за оформлення документів на відправлення вантажу), які разом з судовими витратами стягнуто з ДП «Вугілля України» рішенням господарського суду м.Києва від 12.10.2010р. по справі №23/416 на користь ВАТ «Донбасенерго». Позивач також зазначив, що на виконання рішення суду по справі №23/416 між ВАТ «Донбасенерго» та ДП «Вугілля України» 14.04.2011р. було проведено зарахування однорідних зустрічних вимог саме на суму 8861,00 грн., з яких 8 523 грн. збитків, 102 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. При цьому позивач вважає, що у звязку з поставкою ДП «Дирекція з реструктуризації шахтного фонду» неякісного вугілля вантажоотримувачу Старобешівській ТЕС ВАТ «Донбасенерго», позивач зазнав збитків у розмірі 8861,00 грн. у вигляді додаткових витрат у звязку з виконанням рішення господарського суду м.Києва. Також позивач стверджує, що не отримавши у власність від відповідача вугілля, позивач зазнав збитків у розмірі 6417,60 грн. з ПДВ у вигляді витрат на оплату вартості перевезення вугілля від вантажовідправника до вантажоотримувача. Позивач вважає, що оскільки переадресація вугілля відбулась саме з вини відповідача, то на підставі ст.224, 228 Господарського кодексу України та п.6.4 договору №34-09/2-ЕН відповідач зобовязаний компенсувати всі витрати позивача у сумі 15278,60 грн., з яких 8 861 грн. збитків, сплачених позивачем на користь ВАТ «Донбасенерго» за рішенням господарського суду м.Києва у справі №23/416 та 6417,60 грн. вартості залізничного тарифу від станції Новий Світ до станції Постніково.

На підтвердження таких обставин позивач надав суду копію договору № 34-09/2-ЕН, копію претензії №0619/10, копію залізничної накладної №50993032, копії актів відбору проб, копію актів про фактичну якість, копії листа вантажоотримувача, копію квитанції про приймання вантажу №50945317, копію відомостей плати за користування вагонами, копії накопичувальних карток, копії переліків ТехПД про проведення платежів, копію рішення господарського суду міста Києва від по справі №23/416, копію угоди зарахування однорідних зустрічних вимог від 14.04.2011р. та статутні документи підприємства.

Відповідач в судове засідання не зявився, письмового відзиву по суті спору не представив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Господарський суд вважає, що в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду спору по суті, оскільки відповідач не скористався правом бути присутнім в судовому засіданні та захищати свої права та законні інтереси, відзиву на позов та докази, на яких він ґрунтується, не надав, тому справа розглядається у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

01.06.2009р. між Державним підприємством «Вугілля України» (позивач), як покупцем, та Державним підприємством «Дирекція з реструктуризації шахтного фонду» (відповідач), як продавцем, укладено договір поставки № 34-09/2-ЕН, згідно умов якого постачальник на умовах, передбачених даним договором, зобовязався поставити покупцю вугільну продукцію (вугілля) а асортименті, по реквізитах і з якісними характеристиками, приведеними в цьому договорі, а покупець - прийняти та оплатити вугілля на умовах договору (п.1.1, п.1.2 договору); вугілля постачається партіями залізничним транспортом у відкритих напіввагонах вантажною швидкістю на умовах призначення DDР, вартісні, якісні та кількісні показники вугілля, терміни поставки, назва місця призначення і вантажоотримувач - за реквізитами покупця, вказаних у додатках до договору (п.2.1 договору). Постачальник зобовязаний забезпечити наявність в графі 4 «Особливі відмітки» залізничних накладних відмітку: «у власність ДП Вугілля України договір №__ від ___р. для ВАТ «(назва енергогенеруючої компанії)» згідно договору № (номер договору з енергогенеруючою компанією) від ___р.», а також назву та місце знаходження постачальника (п.3.1.5 договору). Приймання вугілля по кількості і якості здійснюється у відповідності з вимогами Інструкцій Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР № П-6 та № П-7 з подальшими змінами і доповненнями, ГОСТ 1137 - 64 «Угли бурые, каменные, антрацит, горючие сланцы и брикети. Правила прийоми по качеству», ДСТУ4083 - 2002 «Вугілля камяне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях. Технічні умови», ДСТУ 4096-2002 «Вугілля буре, кам'яне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети. Методи відбору та підготовки проб для лабораторних випробування», ГТР 34.09.110-2003 «Вхідний контроль палива на ТЕС та організація претензійної роботи» та/або іншими нормативними документами України, прийнятими на заміну або доповнення вищевказаних в частині, що не суперечить даному договору (п.5.1 договору).

Умовами цього договору сторони визначили, якщо показники якості вугілля, визначені в лабораторії вантажоотримувача, відрізняються від посвідчень якості на величину, більше допустимої похибки випробовування, вантажоотримувач або покупець протягом 24 годин з моменту отримання результатів, зобовязаний викликати постачальника для проведення спільного опробування вугілля. У разі неприбуття представника постачальника протягом 24 годин з моменту отримання повідомлення, до розрахунку приймаються показники якості, визначені лабораторією вантажоотримувача (п.5.9 договору). Вартість користування вагонами за час простою вагонів в очікуванні представника вантажовідправника покладається на постачальника у випадку коли результати спільного приймання вугілля на ТЕС будуть відрізнятись від даних постачальника на величину, що перевищує норму нестачі або допустиму похибку опробування (п.5.7.1 договору). Вартість залізничного тарифу за перевезення вугілля залізницею оплачує покупець (п.7.5 договору). Постачальник гарантує відповідність кількості і якості вугілля до умов договору; за постачання неякісного вугілля, постачальник несе відповідальність у вигляді повного відшкодування всіх збитків покупця та вантажоотримувача, повязаних із постачанням такого вугілля (витрати на переадресацію вагонів, витрати на подачу-прибирання вагонів та ін., п.8.1, п.8.3 договору).

У пункті 7.1 договору сторони визначили якісні характеристики вугілля: марка А 0-100, зольність 19,8-28 %, волога 7,6-10 %, леткі менше 8%, температура плавкості золи 1420.

Договір № 34-09/2-ЕН від 01.06.2009р. підписано обома сторонами без розбіжностей.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та ВАТ «Донбасенерго» укладено договір поставки №03-09/1-ЕН від 17.02.2009 року, відповідно до якого позивач зобовязався передати у власність ВАТ «Донбасенерго» вугілля камяне в асортименті та з якісними характеристиками, погодженими сторонами. Пунктом 2.1 договору №03-09/1-ЕН від 17.02.2009 року сторони погодили, що поставка здійснюється на умовах DDP, згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів «Інкомтермс», відповідно до яких Відповідач зобовязаний нести усі витрати та ризики, звязані із транспортуванням товару, включаючи всі необхідні збори, повязані з доставкою товару.

Відповідно до умов договору №03-09/1-ЕН від 17.02.2009 року на Старобешівську ТЕС 03.02.2010 року було направлено вугільну продукцію у кількості 332 тони у пяти вагонах за залізничною накладною №50993032 (а.с.20).

Під час контрольного випробування вугілля на Старобешівській ТЕС, виявлена невідповідність вугілля якісним характеристикам, що не відповідає умовам договору та не може бути використане в технологічному процесі.

Відповідач був повідомлений вантажоотримувачем телефонограмами про зупинення приймання вугілля та проханням направити представників для спільного приймання вугілля та переадресування вагонів (а.с.24)

Результати приймання спірного вугілля оформлені актами. Комісією підтверджено невідповідність якісним та кількісним характеристикам поставленого ДП «Вугілля України» на адресу ВАТ «Донбасенерго» вугілля (а.с.21-23).

Листом № 410/01/007 від 04.02.2010р. вантажовідправник (ДП «Дирекція з реструктуризації шахтного фонду») надав згоду на повернення спірного вугілля та гарантував оплату залізничного тарифу, договірного тарифу, додаткових зборів, плату за користування та всіх витрат, повязаних з поверненням вагонів (а.с.25).

05.02.2010р. спірне вугілля було повернуто вантажовідправнику, що підтверджується квитанцією про приймання вантажу № 50945317 (а.с.27).

19.03.2010р. позивач звертався до Державного підприємства «Дирекція з реструктуризації шахтного фонду» з претензією № 0619/10 на суму 8523,00 грн. (а.с.19), в якій просив на підставі п.8.11 договору №34-09/2-ЕН від 01.06.2009р., ст.224 Господарського кодексу України відшкодувати збитки за поставку вугілля з якісними характеристиками, які не відповідають умовам договору, у розмірі 8523,00 грн., з яких 1429,20 грн. плата за користування вагонами, 6417,60 грн. провізна плата, 676,20 грн. плата за додаткові збори.

Відповідь з боку відповідача на цю претензію в матеріалах справи відсутня.

В матеріалах справи міститься рішення господарського суду м.Києва від 12.10.2010р. у справі №23/416 за позовом ВАТ «Донбасенерго» до ДП «Вугілля України» про стягнення 8523,00 грн. збитків внаслідок повернення неякісного вугілля, поставленого за договором №03-09/1-ЕН від 17.02.2009р. (а.с.30).

Зазначеним рішенням встановлено факт поставки неякісного вугілля за залізничною накладною №50993032, а також те, що внаслідок повернення неякісного вугілля, позивачем (ВАТ «Донбасенерго») понесено збитки у розмірі 8523,00 грн. на повернення залізничних вагонів.

Рішенням господарського суду м.Києва від 12.10.2010р. у справі №23/416 позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного підприємства «Вугілля України» на користь відкритого акціонерного товариства «Донбасенерго» 8523,00 грн. збитків; 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Зазначене рішення набрало законної сили.

Згідно статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. У рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002р. у справі «Совтрансавто проти України» зазначено, що одним із основних елементів права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, що набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Отже, факти, встановлені господарським судом м.Києва в межах справи № 23/416 мають преюдиціальне значення при розгляді справи №24/324.

З матеріалів справи вбачається, що суму збитків, а також судові витрати, стягнуті з ДП «Вугілля України» на користь ВАТ «Донбасенерго» рішенням господарського суду міста Києва від 12.10.2010р. у справі №23/416 сплачено шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог згідно відповідної угоди від 14.04.2011р. (а.с.32)

Предметом спору у цій справі є стягнення з Державного підприємства «Дирекція з реструктуризації шахтного фонду» на користь Державного підприємства «Вугілля України» в порядку регресу збитків у розмірі 15278,60 грн., з яких 8861,00 грн. збитків, сплачених позивачем на користь ВАТ «Донбасенерго» за рішенням господарського суду м.Києва у справі № 23/416 та 6417,60 грн. вартості перевезення вугілля від вантажовідправника до вантажоотримувача.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Статтею 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний субєкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом відшкодування збитків.

Статтями 526, 610, 611, 623 ЦК України встановлено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України. Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків. Боржник, який порушив зобовязання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно статті 22 ЦК України збитками є зокрема витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права.

Статтями 193, 224, 225 Господарського кодексу України встановлено, що субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору. Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання, повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкту, права або законні інтереси якого порушено. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобовязання другою стороною.

Укладений між відповідачем та позивачем договір №34-09/2-ЕН від 01.06.2009р. за своєю юридичною природою є договором поставки.

Відповідно до п.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 2 ст.712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Договір є обовязковим для виконання (ст.629 ЦК України).

Відповідно до умов договору №34-09/2-ЕН від 01.06.2009р. постачальник зобовязаний забезпечити наявність в графі 4 «Особливі відмітки» залізничних накладних відмітку: «у власність ДП Вугілля України договір №__ від ___р. для ВАТ «(назва енергогенеруючої компанії)» згідно договору № (номер договору з енергогенеруючою компанією) від ___р.», а також назву та місце знаходження постачальника (п.3.1.5 договору). Вартість залізничного тарифу за перевезення вугілля залізницею оплачує покупець (п.7.5 договору). Постачальник гарантує відповідність кількості і якості вугілля до умов договору; за постачання неякісного вугілля, постачальник несе відповідальність у вигляді повного відшкодування всіх збитків покупця та вантажоотримувача, повязаних із постачанням такого вугілля (плата за використання вагонів, витрати на подачу-прибирання вагонів та ін., п.8.1, п.8.3 договору).

З наявної у матеріалах справи залізничної накладної №50993032 вбачається, що вантажовідправником спірного вугілля є ДП «Дирекція з реструктуризації шахтного фонду», який поставив спірне вугілля на Старобешівську ТЕС ВАТ «Донбасенерго» в рахунок договору у власність ДП «Вугілля України» за договором з ВАТ «Донбасенерго» Старобешівська ТЕС, про що свідчить відповідна відмітка на цих накладних (а.с.20). Наявність зазначеної відмітки була обумовлена між позивачем і відповідачем у п.3.1.5 договору №34-09/2-ЕН від 01.06.2009р.

Відповідно до статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обовязків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди) - є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.

Спір між сторонами у даній справі виник стосовно обовязку відповідача відшкодувати позивачу збитки внаслідок поставки неякісного вугілля по договору поставки №34-09/2-ЕН від 01.06.2009р. Права і обовязки сторін, відповідальність за порушення договірних зобовязань, у тому числі у звязку з поставкою неякісної продукції, визначені договором. Матеріалами справи підтверджений факт поставки неякісної вугільної продукції. Договором передбачений обовязокпостачальника компенсувати всі витрати ТЕС, вантажоотримувача та покупця, повязані з поставкою неякісного вугілля.

Протиправність поведінки відповідача полягає у порушенні ним зобов'язань за договором. Поставлене ним вугілля за своїми якісними характеристиками не відповідало показникам, обумовленим сторонами у договорі №34-09/2-ЕН від 01.06.2009р., що також підтверджується рішенням господарського суду м. Києва у справі 23/416; наявність негативних наслідків полягає у додаткових витратах позивача, понесених у вигляді плати ВАТ «Донбасенерго».

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача і її наслідками полягає у тому, що внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань щодо якості поставленого вугілля, позивач був змушений сплатити ВАТ «Донбасенерго» 8523,00 грн. збитків, 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, внаслідок чого поніс додаткові витрати (зазнав збитків).

Вина відповідача полягає у тому, що він не забезпечив поставку вугілля належної якості. Отже, у зв'язку із поставкою вугілля, якість якого не відповідала показникам обумовленим сторонами, ДП «Вугілля України» зазнало збитків на загальну суму 8253,00 грн. збитків, сплачених позивачем на користь ВАТ «Західенерго» за рішенням господарського суду м.Києва у справі №23/416, тому вимоги позивача в цій частині є обгрунтованими.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача в порядку регресу судових витрат, які були сплачені ДП «Вугілля України» на користь ВАТ «Донбасенерго» за виконання рішення господарського суду м.Києва по справі № 23/416 суд зазначає, що судові витрати не є збитками в розумінні ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, тому позовні вимоги ДП «Вугілля України» в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача в порядку регресу 6417,60 грн. вартості перевезення вугілля від вантажовідправника до вантажоотримувача суд зазначає, що позивачем двічі нараховані кошти в якості відшкодування збитків вартості перевезення вугілля від вантажовідправника до вантажоотримувача, про що також свідчать накопичувальна картка № 05020019, відомість плати за користування вагонами № 05020040-10, тому вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

З огляду на матеріали справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позивач довів належними та допустимими доказами спричинення йому відповідачем збитків у вигляді додаткових витрат і у відповідності до ст.228 Господарського кодексу України позивач набув право стягнути додаткові витрати (збитки) з відповідача в порядку регресу частково, а саме, в сумі 8253,00 гри.

Відповідач доводів позивача належними доказами не спростував, тому позовні вимоги Державного підприємства «Вугілля України» підлягають задоволенню частково.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства «Вугілля України», м.Київ, до Державного підприємства «Дирекція з реструктуризації шахтного фонду», м.Донецьк, про стягнення 15278,50 грн. збитків - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Дирекція з реструктуризації шахтного фонду» (83102, м.Донецьк, вул.Стадіонна, 1, ЄДРПОУ 36061246) на користь Державного підприємства «Вугілля України» (01601, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 4, ЄДРПОУ 32709929, п/р 260093016513 в АК «Промінвестбанк» м.Київ, МФО 300012) 8523,00 гри. збитків, державне мито в сумі 85,22 грн. та 131,64 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили через десять днів з дня його прийняття (підписання) та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом XII Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний 04.01.2012р.

Суддя Величко Н.В.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >