Рішення № 20751505, 26.12.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.12.11 р. Справа № 27/303

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

при секретарі судового засідання Смірновій Ю.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом Публічного акціонерного товариства „Донецькобленерго”, м. Горлівка

до відповідача: Державного відкритого акціонерного товариства „Трест Донецьквуглебуд”, м. Донецьк

про: стягнення 6662,07 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за дов. № 51-11 „Д” від 26.04.11р.

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство „Донецькобленерго” звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державного відкритого акціонерного товариства „Трест Донецьквуглебуд” про стягнення нарахованих на суму боргу, стягнуту рішеннями господарського суду Донецької області у справі № 20/490 від 06.08.2002р. 3% річних 1417,02грн. за період з 01.11.2008 р. по 30.09.2011р. та інфляційних - 5245,05 грн. за період 01.11.2008 р. по 30.09.2011р.

На підтвердження таких обставин позивач надав копію договору №728 від 17.02.1993р., копію рішення суду №20/490 від 06.08.2002р., розрахунок 3 % річних та інфляційних.

Відповідач в судове засідання не зявився, письмового відзиву по суті спору не надав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у відповідності до Інструкції з діловодства в господарських судах України.

Враховуючи, що ухвала суду від 07.11.2011р. про порушення провадження у справі та ухвала про відкладення розгляду справи від 12.12.2011р. направлені відповідачу за адресою, зазначеною в позові та спеціальному витягу з ЄДР юридичних та фізичних осіб, господарський суд вважає, що відповідач був повідомлений про розгляд справи належним чином, проте правом бути присутнім в судовому засіданні не скористався, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача суд встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство „Донецькобленерго” до приведення своїх статутних документів у відповідність до Закону України „Про акціонерні товариства” мало найменування Відкрите акціонерне товариство «Донецькобленерго». Факт зміни найменування позивача підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №664521.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Донецької області 06.08.2002р. по справі №20/490 з відповідача на користь позивача було стягнуто заборгованість за активну електричну енергію, що виникла за договором №728 від 17.02.1993р. у розмірі 14928,43 грн., 2985,69 грн. ПДВ, 1595,39 грн. інфляційних, 223,00 грн. 3% річних.

Вказане рішення набрало чинності.

Відповідно до ст.35 Господарського процесуального кодексу України, факти встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, факти, встановлені рішеннями господарського суду у вищезазначеній справі мають преюдиціальне значення при вирішенні справи №24/303.

За поясненнями позивача заборгованість, яка була стягнута з відповідача рішенням господарського суду Донецької області у справі № 20/490 від 06.08.2002 р. не сплачена та складає загалом 16204,55 грн.

Відповідно до ст. ст. 526, 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Згідно ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також сплатити три відсотки річних від простроченої суми.

Згідно ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не здійснене, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України. Крім того, право стягувача нараховувати інфляційні та 3% річних законодавець не ставить у залежність від фінансового стану боржника.

Наявність судових рішень про стягнення боргу та передбачених ч.2 ст.625 ЦК України грошових сум за інші періоди невиконання боржником зобов'язання й відкриття виконавчого провадження за цими рішеннями за відсутністю реального виконання боржником свого зобов'язання (добровільно чи примусово) не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін. Аналогічної правової позиції притримується також і Вищий господарський суд України у постанові від 25.10.2010р. по справі № 20/242.

В матеріалах справи відсутні докази погашення заборгованості за договором №728 від 17.02.1993р., яку було стягнуто з відповідача рішенням господарського суду Донецької області у справі №20/490 від 06.08.2002р

Отже, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобовязальних правовідносин сторін, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобовязання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України.

Як вбачається, позивач нарахував 3% річних за період з 01.11.2008 р. по 30.09.2011р. на суму 1417,02грн. та інфляційні - 5245,05 грн. за період 01.11.2008 р. по 30.09.2011р., виходячи з суми боргу у розмірі 16204,55 грн. Позивач не надав обгрунтованих пояснень стосовно складових цієї суми.

Господарський суд зазначає, що чинне законодавство не містить норм, які б передбачали відповідальність за невиконання саме рішень господарського суду у вигляді нарахування господарських санкцій. Чинним законодавством передбачено право кредитора (позивача) нараховувати інфляційні та три проценти річних від простроченої суми саме за невиконання грошових зобовязань, встановлених договором.

Враховуючи, що позивачем не надано обгрунтованих пояснень стосовно складових частин суми у розмірі 16204,55 грн., тому суд дійшов висновку, що позивач невірно визначив суму боргу, на яку нараховані в порядку ст.625 ЦК України інфляційні та три проценти річних.

Здійснивши перерахунок сум 3% річних та інфляційних за період визначений позивачем, виходячи з суми боргу за активну електроенергію, стягнуту судовим рішенням у справі № 20/490 у розмірі 14928,43 грн. за допомогою програмного комплексу «Законодавство», господарський суд вважає обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення нарахованих трьох процентів річних саме в розмірі 1304,09 грн. та інфляційні саме в розмірі 4832,00 грн.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведене, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Донецькобленерго» підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподіляються між сторонами згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р I Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Донецькобленерго”, м. Горлівка, до Державного відкритого акціонерного товариства „Трест Донецьквуглебуд”, м. Донецьк, про стягнення 6662,07 грн., задовольнити частково.

Стягнути з Державного відкритого акціонерного товариства „Трест Донецьквуглебуд” (83060, м.Донецьк, вул.Куйбишева, буд. 143, ЄДРПОУ 00178752) на користь Публічного акціонерного товариства “Донецькобленерго” (84601, м.Горлівка, пр.Леніна, 11, п/р відокремленого підрозділу Донецькі електричні мережі №26007044187000 у АКІБ «УкрСіббанк» м. Харків, МФО 351005, ЄДРПОУ 00131469) 1307,09 грн. - три проценти річних, 4832,00 грн. інфляційні, витрати на сплату державного мита у сумі 93,98 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 217,45 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати накази у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили через десять днів з дня його прийняття (підписання) та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 03.01.2012р.

Суддя Величко Н.В.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >