Рішення № 20746066, 05.01.2012, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" січня 2012 р. Справа № 5016/3897/2011(3/233)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Глаша»

76018, м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, 54, кв. 17

Поштова адреса: 03038, м. Київ, вул. Лінійна, 17

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК Миколаїв»

54034, м. Миколаїв, пр. Миру, 1/1.

про стягнення заборгованості в сумі 13992,95 грн.

Суддя Смородінова О.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю;

Від відповідача: ОСОБА_2, за довіреністю.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до суду з позовом стягнути з відповідача 11700,00 грн. боргу, 1768,86 грн. інфляційних втрат, 524,09 грн. 3% річних за несвоєчасне виконання грошових зобовязань.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі договору поставки № NF 4600022911 від 04.07.2008 р., видаткової накладної № РН-0000042, акту виявлених недоліків № 84977 від 02.08.2008 р., акту звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2009 р., норм ст.ст. 526, 629, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та мотивовані тим, що обовязок з оплати товару поставленого за накладною відповідачем не виконано.

Відповідач у відзиві на позов заперечує, просить суд відмовити в його задоволенні мотивуючи тим, що оскільки поставлений товар не реалізований на цей товар строк виконання зобовязання відповідно до умов договору не настав.

13.12.2011 р. суд оголошував в засіданні перерву до 05.01.2012 р.

05.01.2012 року за результатами розгляду справи, суд на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, суд

встановив:

04 липня 2008 року між сторонами був укладений договір поставки № NF 4600022911 згідно з умовами якого позивач, як постачальник, зобовязався поставляти товар за цінами та в асортименті зазначеними в специфікації, а відповідач, як покупець, взяв на себе зобовязання приймати цей товар та своєчасно проводити оплату.

Відповідно до умов п. 5.3 та 6.1 договору приймання товару здійснюється згідно накладної та товаросупроводжувальних документів, які посвідчують якість та комплектність товару. Відсутність та/або неналежне оформлення накладних, а також інших товаросупроводжувальних документів є, погодженою сторонами, підставою для відмови у прийнятті товару. При предявленні постачальником, належним чином оформлених накладних та товаросупроводжувальних документів, покупець сплачує за поставлений товар по платіжним дням та в строки, погодженими сторонами у додатку № 2, які розраховуються з дати реалізації товару.

Сторони передбачили пунктами 10.1 та 10.2, що договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2008 року. Договір вважається пролонгованим на один календарний рік, якщо ні одна зі сторін не попередила другу сторону про припинення його дії за один календарний місяць до закінчення строку, вказаного у п. 10.1 договору.

Спірні правовідносини, які склалися між сторонами, регулюються положеннями цивільного й господарського законодавства про поставку.

Так, відповідно до п. 1 та п. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов вищевказаного договору позивач за видатковою накладною № РН-0000042 від 30.07.2008 р. поставив відповідачу, а останній прийняв товар на загальну суму 14000,04 грн.

Факт поставки товару за цією накладною за договором № NF4600022911 від 04.07.08 р. відповідач не заперечив.

Актом № 84977 «про виявленні недоліки»сторони, у відповідності з умовами п. 5.5 договору визначили, що загальна сума фактично прийнятого товару згідно накладної складає в розмірі 11700,00 грн.

Цей факт підтверджується також в акті звірки взаєморозрахунків складеним та підписаним обома сторонами станом на 31.12.2009 рік.

Відповідно до умов договору строк оплати узгоджений сторонами в додатку № 2 строк, протягом якого покупець зобовязується оплатити прийнятий товар та обчислюваний в установленому в договорі порядку.

Додаток № 2 до договору поставки № NF4600022911 від 04.07.08 р. має узгоджений запис сторін: строк оплати реалізація 30 днів.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Наведена норма матеріального права розміщена у главі 48 ЦК України "Виконання зобов'язань" і носить загальний характер, тобто, може бути застосована до будь-яких видів договірних зобов'язань, які виникають в цивільному обороті.

Як встановлено під час дослідження доказів, наявних у матеріалах справи, дії сторін, а саме: передача позивачем відповідачу товару за видатковою накладною, та прийняття товару відповідачем, свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, загальні положення ч. 2 ст. 530 ЦК України судом не були застосовані до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), чітко встановлений вищезазначеною спеціальною нормою права - покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Таким чином, вирішуючи даний спір, суд врахував, що наявність зобов'язання у відповідача щодо проведення платежів за отриманий товар випливає безпосередньо зі змісту ч. 1 ст. 692 ЦК України, а не ставиться в залежність від звернення до нього з окремою вимогою в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що 04.08.11 р. позивач звертався до відповідача з претензією здійснити оплату реалізованого товару шляхом перерахування 11700,00 грн. на поточний рахунок постачальника, вказаний в договорі. Проте, вказану претензію відповідач залишив без відповіді та задоволення, а суму заявлену до стягнення не оспорив.

Оплата отриманого товару, у встановлений договором спосіб відповідачем проведена не була і на момент вирішення даного спору його прострочена заборгованість перед позивачем дійсно складає 11700,00 грн.

Посилання ТОВ «ВК Миколаїв»на пункт 6.1 договору № NF4600022911 від 04.07.08 р. стосовно оплати позивачу товару лише після його реалізації не приймається судом до уваги, оскільки поставка товару здійснювалась 30.07.2008 р., в матеріалах же справи відсутні будь-які докази наявності товару, що залишився не реалізованим.

За приписами ст.ст. 32, 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач, не заперечуючи по суті і обсягу отриманого від позивача 30.07.08 р. товару, не надав суду належних доказів проведення розрахунків за цей товар з кредитором.

Відповідно до норм ст. ст. 629, 525, 526 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Діючим законодавством, а саме п. 1 ст. 612, ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, на підставі викладеного, враховуючи наявність та розмір основного боргу відповідача, позивач цілком правомірно нарахував боржнику до стягнення: 3% річних в сумі 524,09 грн. та інфляційні в розмірі 1768,86 грн.

Таким чином, дослідивши надані позивачем документальні докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 43 ГПК України, проаналізувавши норми діючого законодавства, які регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, а отже задоволення їх в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК Миколаїв» (54034, м. Миколаїв, пр. Миру, 1/1, код ЄДРПОУ 33573373) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Глаша»(76018, м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, 54, кв. 17, код ЄДРПОУ 34078457) борг в розмірі 11700,00 грн., 3% річних в сумі 524,09 грн., інфляційні втрати в розмірі 1768,86 грн. та 1411,50 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя О.Г. Смородінова

Рішення підписано 10.01.2012 року.