Рішення № 20745207, 10.01.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "10" січня 2012 р. Справа № 5/5007/81/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді Ляхевич А.А.

при секретарі Нагорній М.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 22.10.2011 р.,

Голованов О.С., директор,

від відповідача: ОСОБА_2., доручення від 23.03.2011р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілк Інгредієнтс" (м.Київ)

до Дочірнього підприємства "Молочний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд" (м. Житомир)

про стягнення 29846,25 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мілк Інгредієнтс" (м.Київ) звернулось до господарського суду Житомирської області з позовною заявою до Дочірнього підприємства "Молочний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд" (м.Житомир) про стягнення 29846,25 грн., з яких 26250,00 грн. основного боргу за поставлений по договору №0602 від 13.01.2011 р. товар, а також 3596,00 грн. пені (а.с.4-6).

В засіданні суду представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просять позов задовольнити.

Відповідач у письмовому відзиві по справі (а.с.38-39) визнав суму основного боргу перед позивачем - 26250,00 грн., водночас, зазначив, що нарахування позивачем пені у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення суперечить вимогам Закону України №543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", якими передбачено застосування пені, розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Представник відповідача в засіданні суду позовні вимоги визнала в частині суми основного боргу та 1527,17 грн. пені, у стягненні решти заявленої позивачем суми пені просить відмовити, з огляду на неправомірне її нарахування.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

13 січня 2011 року між сторонами у справі - Товариством з обмеженою відповідальністю "Мілк Інгредієнтс" (продавець) та ДП "Молочний завод" ТОВ "Молочна фабрика Рейнфорд" укладено договір поставки №0602 (а.с.22-23), за яким продавець зобов"язується передати у власність покупцю поживні середовища, сухофрукти (цілі та подрібнені) (надалі-товар), а покупець зобов"язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором (п.1.1. договору).

Згідно п.1.1. договору, товар постачається партіями. Об"єм і строки поставки кожної партії товару визначаються на підставі письмового замовлення покупця, підтвердженого продавцем.

Кількість та асортиментний перелік товару, що постачається за цим договором, зазначаються у накладних на відпуск товаро-матеріальних цінностей, які підписуються сторонами і є невід"ємними частинами цього договору (п.2.1. договору).

Відповідно до п.3.3. договору, поставка здійснюється протягом строку, зазначеного в замовленні. Датою поставки є дата оформлення видаткової накладної або товаро-транспортної накладної, оформленої на ім"я покупця та підписаної його представником, що підтверджує факт отримання товару.

У відповідності до п.4.1. договору, покупець оплачує товар, що постачається, за ціною вказаною в рахунку-фактурі.

Сумою договору є загальна сума цінностей, яка зазначена в видаткових накладних, згідно яких покупець отримав товар (п.4.2. договору).

Згідно п.5.1. договору, розрахунки за кожну поставлену партію товару покупець здійснює в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця протягом 7 (семи) календарних днів з моменту одержання товару.

У відповідності до п.12.1. договору, цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2011 р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов"язань за цим договором.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі довіреності №493 від 06.07.2011 р. на отримання матеріальних цінностей, згідно видаткової накладної №208 від 07.07.2011 р. покупець - Дочірнє підприємство "Молочний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд" - прийняв від позивача у власність товар - курагу (подрібнену) у кількості 500,00 кг на загальну суму з ПДВ 26250,00 грн. (а.с.24,25).

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Між сторонами виникло майново-господарське зобов'язання, в силу якого відповідач повинен оплатити товар, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку відповідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України.

Правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі договору поставки №0602 від 13.01.2011 р.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Зі змісту ст.538 Цивільного кодексу України вбачається, що при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок (ч.2, ч.4 ст.538 ЦК України).

У відповідності до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні норми містяться в ст.193 Господарського кодексу України.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи та не заперечується відповідачем, останній не виконав своїх зобов"язань перед позивачем за договором поставки та не оплатив поставлений за видатковою накладною №208 від 07.07.2011 р. у встановлений договором строк, що й стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Відповідач факт наявності заборгованості у розмірі 26250,00 грн. визнає, проте, доказів сплати боргу суду не надав.

За таких обставин, позовна вимога щодо стягнення суми основного боргу 26250,00грн. є обгрунтованою та підлягає задоволенню господарським судом.

Водночас, позивачем заявлено до стягнення з відповідача нарахованої на суму боргу 3596,00 грн. пені, за період з 15.07.2011 р. по 28.11.2011 р.

Розглядаючи питання щодо законності та обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення вказаної суми пені, господарський суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до ч.3 ст.6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як уже зазначалось, у даному випадку, в п.5.1. договору сторони встановили, що розрахунки за кожну поставлену партію товару покупець здійснює протягом 7 (семи) календарних днів з моменту одержання товару.

Враховуючи поставку товару 07.07.2011 р., відповідач повинен був здійснити оплату по 14.07.2011 р. включно, прострочення оплати допущено відповідачем з 15.07.2011 р.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ч.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 547 Цивільного кодексу України, встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Згідно ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

У відповідності до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Договором поставки від 13.01.2011 р., в пункті 9.5. договору, сторони обумовили, що за прострочення оплати товару покупець сплачує на користь продавця пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості, за кожен день прострочення.

Водночас, ст.ст.1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачають, що розмір пені за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, оскільки, у даному випадку, встановлений договором між сторонами розмір пені перевищує розмір, встановлений названим Законом, правомірно нарахованою до стягнення з відповідача є пеня, нарахована за вказаний позивачем період - з 15.07.2011 р. по 28.11.2011 р., на суму боргу 26250,00 грн., у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що становить 1527,17 грн.

Отже, обгрунтованими є вимоги позивача в частині стягнення 1527,17 грн. пені, у позові щодо стягнення решти заявленої до стягнення суми пені слід відмовити.

Стаття 33 ГПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає частковому задоволенню, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 26250,00 грн. основного боргу, 1527,17 грн. пені. В решті позову слід відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог, у відповідності до вимог ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Молочний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд" (10031, м. Житомир, вул.Ватутіна, 45, ідентифікаційний код 32176931) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілк Інгредієнтс" (02091, м.Київ, вул.Харківське шосе, буд.164, ідентифікаційний код 32305398):

- 26250,00 грн. основного боргу,

- 1527,17 грн. пені,

- 1375,11 грн. витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Мілк Інгредієнтс" (02091, м.Київ, вул.Харківське шосе, буд.164, ідентифікаційний код 32305398) з Державного бюджету України 28,50 грн. зайво сплаченого судового збору згідно платіжного доручення №546 від 28.11.2011 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

<Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. >

Суддя Ляхевич А.А.

Повний текст рішення підписано 11.01.2012 р.

віддрук.прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (прост.)

3 - відповідачу (прост.)