Рішення № 20744963, 10.01.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.01.12р.Справа № 30/5005/14999/2011 За позовом: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Київ

До відповідача: комунального підприємства "Криворізька косметологічна лікарня", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

Про: стягнення 50 727,85 грн.

Суддя: Євстигнеєва Н.М.

Секретар судового засідання: Ворошило О.М.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2, довіреність від 25.10.2011р., представник

Від відповідача: ОСОБА_3, довіреність від 10.10.2011р., представник

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулася до господарського суду з позовом, яким, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, яка надійшла до суду 29.12.2011р., просить стягнути з комунального підприємства "Криворізька косметологічна лікарня" заборгованість з орендної плати у розмірі 43 736,71грн., інфляційні нарахування в сумі 4 831,69грн. та три відсотки річних в розмірі 2 159,45грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем договору оренди №2 від 02.12.2008 року в частині повного та своєчасного внесення орендної плати.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, просить в позові відмовити, а договір оренди нежитлового приміщення №2 від 0-2.12.2008р. визнати недійсним. Відповідач зазначає, що КП "Криворізька косметологічна лікарня" у спірному приміщенні перебувало з 1984р. У липні 2007р. між ТОВ НВП "Собор", як орендодавцем, та Комунальним підприємством "Криворізька косметологічна лікарня", як орендарем, був укладений договір оренди №Ф-109 від 31.07.2007р., згідно якого відповідач прийняв у строкове платне користування приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2. Договір оренди №Ф-109 від 31.07.2007р. укладено на строк по 30.07.2010р. Незважаючи на наявність цього договору, не припиняючи його дії, представником фізичної особи ОСОБА_1 ОСОБА_2 та відповідачем укладено новий договір оренди на те ж саме приміщення. Відповідач зазначає, що позивачем не доведено право власності на спірне приміщення, а право передання в оренду приміщення належить лише його власнику. У разі зміни власника обєкту оренди права і обовязки за цим договором переходять до нового власника. Відповідач вважає, що в ході виконання спірного договору позивачем безпідставно було збільшено на 791грн. орендну плату, нарахування якої здійснювалось з жовтня 2009р. по березень 2010р. включно. Жодних змін до договору оренди сторонами не вносилось. Погодження зміни орендної плати як істотної умови договору потребувало обовязкової згоди іншої сторони і не допускалося в односторонньому порядку. Крім того, відповідач вважає безпідставним нарахування позивачем орендної плати за період з травня по липень 2010р., коли КП "Криворізька косметологічна лікарня" фактично не користувалася спірним приміщенням.

22.12.2011р. відповідач надав до суду додатковий відзив на позовні вимоги, в якому посилається на те, що право власності на нерухоме майно виникає з моменту його державної реєстрації, тобто з 09.12.2008р., тоді як спірний договір укладено 02.12.2008р. За станом на 02.12.2008р. позивач не була власником спірних приміщень, а тому не мала права передавати нерухоме майно в оренду в силу вимог ст. 761 ЦК України, з цих підстав договір оренди є недійсним. Також відповідач звертає увагу на те, що майно передане в оренду належить позивачу на праві приватної спільної часткової власності. Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. Однак у спірному договорі оренди та в матеріалах справи відсутні докази обовязкової згоди співвласників решти 85/100 частин комплексу на передання позивачем в оренду відповідачу будь-яких приміщень, що є спільною частковою власністю, а також відсутні докази домовленості співвласників про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю, який би передбачав виділення частки позивачки в натурі та самостійне здійснення нею права власності. Відповідач вважає договір оренди недійсним з підстав, зазначених в ст. 207 ГК України, ч.3 ст. 215 ЦК України, як правочин, що суперечить вимогам чинного законодавства. Оскільки на момент укладання договору оренди позивач не міг бути орендодавцем і стороною у спірному договорі, цей договір не створює для сторін реальних правових наслідків, що обумовлені ним, був укладений під впливом помилки орендаря щодо прав та обовязків учасників спірних відносин у звязку з введенням позивачем в оману орендаря щодо свої прав на обєкт оренди, отже, як недійсний договір він не створює юридичних наслідків, а тому стягнення заборгованості на підставі вказаного договору оренди є неможливим.

Розгляд справи було відкладено з 29.11.2011р. на 12.12.2011р. У судовому засіданні 12.12.2011р. оголошено перерву до 22.12.2011р.

Ухвалою господарського суду від 22.12.2011р. термін розгляду спору продовжено на 15 днів, розгляд справи відкладено з 22.12.2011р. на 10.01.2012р.

У судовому засіданні 10.01.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд -

В С Т А Н О В И В:

02 грудня 2008 року між субєктом підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Орендодавець) та комунальним підприємством "Криворізька косметологічна лікарня" (Орендар) був укладений договір оренди №2, відповідно до п. 1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне володіння і користування для здійснення господарської діяльності згідно Статуту приміщення (майно) загальною площею 195,57 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до п.1.2 договору майно належить Орендодавцю на праві власності. Право власності ОСОБА_1 підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно №21202357 від 09.12.2008р., реєстраційний номер 6838245. Підставою виникнення права власності у позивача на спірне приміщення є договір дарування (ВКТ №563878 від 02.12.2008р., посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстровано в реєстрі за №6348).

Згідно з п. 2.1 договору вступ Орендаря у володіння та користування майном настає після підписання сторонами договору і відповідного акту приймання-передачі майна. Передача майна в оренду не тягне передання Орендарю права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається Орендодавець, а Орендар володіє і користується ним протягом строку оренди (п.2.2 договору).

Передача майна в оренду (повернення майна) оформлюється відповідним актом приймання-передачі майна, який є невідємною частиною цього договору (п.2.3 договору). У разі закінчення дії договору Орендар зобовязаний передати майно протягом десяти днів, за які сплачує орендну плату. За несвоєчасне повернення майна Орендар сплачує Орендодавцю неустойку у розмірі подвійної орендної плати за час прострочення повернення майна (п.2.5 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору орендна плата за все майно складає 9 240 грн. на місяць, без ПДВ. Орендна плата перераховується Орендатором Орендодавцю щомісячно до 25-го числа кожного поточного місяця, у т.ч. не менше 50% від суми орендної плати до 15-го числа щомісяця. Орендна плата сплачується у безготівковій формі на розрахунковий рахунок Орендодавця або в іншій формі, передбаченій сторонами. Відсутність рахунку не є причиною для несвоєчасної опати орендної плати, оплата орендної плати здійснюється Орендатором згідно договору навіть за відсутності у нього рахунку. Якщо останній строк оплати припадає на вихідний день (не працюють банківські установи), то оплата здійснюється не пізніше першого робочого дня після вихідних, та не пізніше цього дня Орендар зобовязаний надати Орендодавцю копію документа про сплату орендної плати факсом, особисто або через довірену особу (п.3.2 договору в редакції протоколу розбіжностей №1).

Строк дії цього договору з 02 грудня 2008 року по 30 липня 2010 року (включно) п.9.1 договору. У разі якщо жодна зі сторін не менше, чим за один місяць до закінчення строку дії договору не заявить про його припинення або внесення до нього змін , то договір пролонгується на той же строк та на тих же умовах (п.9.5 договору).

02.12.2008 року сторонами підписано акт приймання-передачі приміщення в оренду, згідно якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв приміщення загальною площею 195,57 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2. Орендатор оглянув та прийняв дані приміщення. Недоліки чи дефекти, які б перешкоджали використанню приміщень за призначенням на момент огляду не виявлені. Претензій до Орендодавця Орендар не має та приймає приміщення згідно договору оренди №2 від 02.12.2008 року у технічному стані належному до його використання за призначенням.

29.06.2009 року між сторонами підписано додаткову угоду про внесення змін до договору оренди №2 від 02.12.2008 року, оформлену у вигляді протоколу, за якою сторони дійшли згоди про дострокове повернення приміщень загальною площею 36,0 кв.м., у звязку з чим загальна площа приміщень, що передаються в оренду (в строкове платне володіння і користування для здійснення господарської діяльності згідно Статуту) складає 159,57 кв.м. (п.1 додаткової угоди), а орендна плата складає 7540 грн. за все майно на місяць без ПДВ (п.2 додаткової угоди). Даний протокол є невідємною частиною договору №2 від 02.12.2008 року та є підставою для проведення взаємних розрахунків та платежів між Орендодавцем та Орендарем з 01.07.2009 року.

30.06.2009 року комунальне підприємство "Криворізька косметологічна лікарня" повернуло фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 частину орендованого майна за актом приймання-передачі (повернення) приміщень, про що складений Акт приймання-передачі приміщень. За змістом цього Акту Орендар повернув, а Орендодавець прийняв приміщення загальною площею 36,0 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2. Номери приміщень згідно технічного паспорту - №№181, 224, 225, 226. Орендодавець оглянув та прийняв дані приміщення. Недоліки чи дефекти, які б перешкоджали використанню приміщень за призначенням на момент огляду не виявлені. Претензій до Орендаря Орендодавець не має та приймає приміщення згідно додаткової угоди №1 від 29.06.2009 року до договору оренди №2 від 02.12.2008 року у технічному стані належному до його використання за призначенням.

Пункт 5.2.2 договору передбачає обовязок Орендаря своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату.

Згідно з п. 5.2.5 договору Орендар зобовязаний оплачувати усі комунальні послуги (тепло- и електроенергію, водопостачання, каналізацію та ін.) самостійно за договорами з відповідними постачальниками послуг, підприємствами, що забезпечують передачу відповідних послуг або відшкодовувати Орендодавцю експлуатаційні витрати згідно рахунків, виписаних орендодавцем за діючими тарифами. Встановити прилади обліку споживання послуг при наявності технічної можливості.

Позивач зазначає, що відповідач свої зобовязання за договором оренди в період з січня 2009 року по липень 2010 року включно належним чином не виконав, у звязку з чим у нього виникла заборгованість з орендної плати у розмірі 43 736,71грн., що і є причиною спору.

Субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (п.1 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв діловогооборотуабоіншихвимог,щозвичайно ставляться. Одностороння відмовавідзобов'язанняабо одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України). Якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

З огляду на положення п.3.2 договору строк оплати орендної плати за період з січня 2009 року по 30 липня 2010 року (включно) є таким, що настав.

Позивач просить стягнути заборгованість з орендної плати за період з січня 2009 року по 30 липня 2010 року в сумі 43 736,71 грн.

Доказів оплати заборгованості орендної плати з січня 2009 року по 30 липня 2010 року в сумі 43 736,71 грн. відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

31.03.2010 року позивач направив відповідачу лист за №5, яким пропонував протягом 10 днів погасити наявну заборгованість з орендної плати. Листом №14 від 15.04.2011 року відповідач гарантував погасити заборгованість протягом 1,5 року з помісячною розбивкою по 1200 грн. у звязку з тяжким фінансовим станом.

Наявність даної заборгованості підтверджується також актом звірки взаємних розрахунків з орендної плати між Орендодавцем, СПД ОСОБА_1, та Орендарем, КП "Криворізька косметична лікарня", яка станом на 01.04.2010 року складає 21195 грн.

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати в сумі 43 736,71грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 27.01.2009 року по 01.11.2011 року в розмірі 2 159,45 грн. та збитки від інфляції за період з 25.05.2009 року по 01.11.2011 року в сумі 4 831,69 грн.

З огляду на обставини справи, положення ст. 625 Цивільного кодексу України, враховуючи допущену позивачем арифметичну помилку при здійсненні підрахунку, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача три відсотки річних за період з 27.01.2010 року по 01.11.2011р. в сумі 2 158,72 грн.

З урахуванням приписів листа Верховного Суду України "Рекомендації відносно застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" №62-97р від 03.04.1997 року (з подальшими змінами) позовні вимоги про стягнення збитків від інфляції підлягають задоволенню частково за період з червня 2009 року по жовтень 2011 року в сумі 4 811,32 грн.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає сума 50 706,75 грн. (основна заборгованість в розмірі 43 736,71грн., сума втрат від інфляції 4 811,32 грн. та три відсотки річних у сумі 2 158,72 грн.).

Суд відхиляє клопотання комунального підприємства "Криворізька косметологічна лікарня" щодо застосування при прийнятті рішення у справі п.1 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та визнати недійсним договір оренди нежитлового приміщення №2 від 02.12.2008 року як правочин, що суперечить вимогам чинного законодавства, з моменту його укладення.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Предметом розгляду у справі №30/5005/14999/2011 є стягнення заборгованості з орендної плати по договору оренди нежитлового приміщення №2 від 02.12.2008 року, який і просить визнати недійсним відповідач з підстав невідповідності його ст.ст. 203, 215, 216, 236, 334, 358, 363, 761, 770 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст. 215 ЦК України).

Згідно ч.1-ч.3, ч.5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Господарське зобовязання, яке не відповідає вимогам закону, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням навіть одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності) може бути за вимогою однієї із сторін визнано судом недійсним повністю або в частині (ч.1 ст. 207 ГК України).

У відповідності до норм ст. 759 ЦК України та ст. 283 ГК України за договором оренди наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

При цьому, згідно ч.1 ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. В свою чергу правом власності, як визначено ст. 316 ЦК України, є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, тобто право володіння, користування та розпорядження своїм майном (ст. 317 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач орендував приміщення за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 195,57 м2 у товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Собор" на підставі договору оренди №Ф-109 від 31.07.2007 року, укладеного на строк до 30.07.2010 року.

В подальшому, 02.12.2008р. товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Собор" подарувало ОСОБА_1 15/100 частини від комплексу в будинку АДРЕСА_2 (договір дарування від 02.12.2008р., реєстраційний номер 6348).

За змістом ч.1 ст. 722 ЦК України право власності обдарованого на дарунок виникає з моменту його прийняття.

Відповідно до частин 3 та 4 ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Статтею 182 ЦК України передбачена необхідність державної реєстрації прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості.

Разом із тим відповідно до п.1 ч.1 ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі відчуження власником свого майна.

Відповідно до ч.1 ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Згідно з ч.2 ст. 719, частин 1 та 4 ст. 722 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття. Прийняття обдаровуваним документів, які посвідчують право власності на річ, інших документів, які посвідчують належність дарувальникові предмета договору, або символів речі (ключів, макетів тощо), є прийняттям дарунка.

Згідно п.7 договору дарування в момент підписання цього договору представник дарувальника передає обдаровуваній ключі від частини комплексу (договір дарування від 02.12.2008р. посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 02.12.2008р., реєстраційний номер 6348).

Отже, позивач набула право власності на частину від комплексу в установленому законом порядку.

Тобто, укладаючи договір оренди №2 від 02.12.2008 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 була власником майна та мала право на укладення спірного договору.

Відповідно до ч.1 ст. 770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Орендоване приміщення було передано за актом приймання-передачі від 02.12.2008 року, підписаного сторонами без зауважень.

Суд відхиляє посилання відповідача на невідповідність договору оренди приписам статті 358 ЦК України.

Згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №21202357, виданий 09.12.2008р. Комунальним підприємством Дніпропетровської обласної ради "Криворізьке бюро технічної інвентаризації" за позивачем ОСОБА_1 зареєстрована на праві приватної спільної часткової власності частка 15/100 у комплексі, розташованому по АДРЕСА_2. Частка 15/100 від комплексу складається: в будівлі поліклініки літ. А-4 приміщення ІІІ-го поверху загальною площею 846,1 кв.м. (з №180 по №247; І.ІІ ліфт, приміщення з ІІІ по ХХ).

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (ч.1 ст. 356 ЦК України).

Співвласникам, як і кожному окремому власнику речі, належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, що належить їм на праві спільної часткової власності. Зазначені правомочності співвласники об'єкта права спільної часткової власності відповідно до ч.1 ст. 358 ЦК України мають здійснювати за взаємною згодою.

Як вбачається з матеріалів справи обєктом права спільної часткової власності є комплекс (будівля поліклініки) розташований по АДРЕСА_2. Права співвласників поширюються на цей обєкт цілком, а не на його окрему частку, що дорівнює його частці в цій власності. У позивача право спільної часткової власності виникло на підставі договору дарування від 02.12.2008р. Свої правомочності щодо володіння, користування та розпорядження майном співвласники здійснюють за взаємною згодою. Що ж до розпорядження, то це стосується здійснення права розпорядження всією річчю і не поширюється на право співвласника розпоряджатися своєю частиною в спільній власності, що вирішується ним самостійно без впливу співвласників. З урахуванням прав та інтересів співвласників законодавчо встановлений механізм такого розпорядження, яким передбачається лише право переважного придбання частки іншими співвласниками при її продажу в праві спільної власності одним з її учасників сторонній особі. У намірі співвласника на передачу належної йому майнової частки в оренду законодавчих перешкод не існує.

Крім того, матеріалами справи підтверджується виконання сторонами умов спірного договору, а саме: надання послуг з оренди позивачем (акти здачі-приймання послуг), оплату відповідачем орендних платежів (банківські виписки). Фактичне користування майном на підставі договору оренди, унеможливлює, в разі його недійсності, проведення між сторонами реституції, адже використання майна є безповоротним, і відновити сторони в первісне положення практично неможливо. Оскільки за договором оренди неможливе повернення вже здійсненого користування орендованим майном, такий договір може визнаватись недійсним і припинятись лише на майбутнє.

Також суд зважає на те, що строк дії спірного договору оренди від 02.12.2008р. закінчився 30.07.2010р.

Дослідивши матеріали справи та умови спірного договору оренди від 02.12.2008р. суд не вбачає підстав для визнання його недійсним з підстав наведених відповідачем.

Суд відхиляє посилання відповідача щодо відсутності підстав нараховувати орендну плату за період з травня по липень 2010р. у звязку з відсутністю факту користування спірними приміщеннями з вини орендодавця, який перешкоджав здійсненню господарської діяльності відповідача шляхом відключення від електропостачання через наявну заборгованість з орендної плати, як такі, що не підтверджені відповідними доказами. Укладення відповідачем іншого договору оренди (до матеріалів справи доданий договір оренди від 11.03.2010р. №65/10, який укладений між відповідачем та ТОВ "Планета-Кривбасс") не підтверджує наявність перешкод з боку позивача у користуванні спірними приміщеннями, орендованими за договором оренди від 02.12.2008р. Також не свідчить про наявність в діях позивача вини і укладений між ВАТ "Укртелеком" та відповідачем договір №79440 від 31.03.2010р. про надання телекомунікаційних послуг. Заява ж відповідача від 06.05.2010р. та лист від 24.06.2010р. на адресу ВАТ "ЕК "Дніпрообленерго" свідчать про намір відповідача розірвати договір про постачання електричної енергії та прохання виключити прилад обліку №762425 СА4-И678 з договору ТОВ "НВП "Собор".

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача у такому розмірі: державне мито в розмірі 507,07 витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу - 235,90 грн.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" надмірно сплачений судовий збір в розмірі 808,61 грн. підлягає поверненню з державного бюджету.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.1, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства "Криворізька косметологічна лікарня" (50027, м. Кривий Ріг, вул. Отто Брозовського, 48, код ЄДРПОУ 01280830) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (04210, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) заборгованість з орендної плати у розмірі 43 736,71 грн., збитки від інфляції в розмірі 4 811,32 грн., 3% річних в розмірі 2 158,72 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 507,07 грн. та 235,90 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

Повернути фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 (04210, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) з державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір в розмірі 808,61 грн., перерахований згідно квитанції №18294.601.3 від 28.11.2011 року, яка знаходиться в матеріалах справи, про що видати довідку.

Наказ та довідку видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя Н.М. Євстигнеєва

Повне рішення складено 12.01.2012 року