Постанова № 20734515, 17.11.2011, Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

Справа №2а-672/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2011р. Вільногірський міський суд Дніпропетровської області у складі судді Болоніної М.Б., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Вільногірської міської ради Дніпропетровської області про встановлення, перерахунок та стягнення заборгованості з виплат щорічної допомоги на оздоровлення, як ліквідатору аварії на ЧАЕС,

В С Т А Н О В И В:

До суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Вільногірської міської ради Дніпропетровської області (далі УПСЗН), де просить:

- дії відповідача в частині недонарахування та недоплати разової допомоги на оздоровлення визнати протиправними;

- зобовязати відповідача здійснити згідно ст. 48 Закону України від 28 лютого 1991р. №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та виплатити на його користь недоплачену щорічну компенсацію на оздоровлення за 2010 рік у сумі 4510грн.;

- зобовязати відповідача подальші виплати разової допомоги на оздоровлення проводити згідно ст.48 Закону України від 28 лютого 1991р. №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

В обґрунтування позову позивач зазначив, що він має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 2-ї категорії, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1, і відповідно має право на пільги, встановлені Законом України від 28.02.1991р. №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

27.06.2011р. позивач звернувся до відповідача з проханням здійснити перерахунок виплат на оздоровлення згідно ст.48 Закону України від 28.02.1991р. №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Одноразова допомога на оздоровлення згідно ст.48 Закону України від 28.02.1991р. №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2-ї категорії повинна становити пять мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати допомоги (ст.48 в редакції Закону №2532-12 від 01.07.1992р.)

Відповідно до даних, наданих УПСЗН на звернення позивача, щорічна одноразова допомога на оздоровлення виплачується у розмірах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005р. №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та становить учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2-ї категорії 100грн.

Дії відповідача по нарахуванню йому лише 100грн. щорічної одноразової допомоги на оздоровлення позивач вважає незаконними та такими, що грубо порушують його права, а саме у 2010р. пять мінімальних заробітних плат становили 4610грн., тому недоотримана ним сума за 2010р. становить 4510грн.: 4610грн.-100грн.=4510грн.

Позивач звернувся з відповідною заявою до міського УПСЗН, де зазначив про порушення його права на отримання щорічної допомоги, але у здійснені перерахунку та виплати недоплачених коштів йому було відмовлено.

Дії відповідача, позивач вважає неправомірними з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Згідно ст.3 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»Діяльність Кабінету Міністрів України ґрунтується на принципах верховенства права, законності, поділу державної влади, безперервності, колегіальності, солідарної відповідальності, відкритості та прозорості. Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст.4 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України. Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Згідно ч.2 ст.3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантія визначають зміст і спрямованість держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Відповідно до ч.3 ст.22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод людини. Так, закон - це нормативно-правовий акт, прийнятий в особливому порядку вищим представницьким органом державної влади (в даному випадку - Верховною Радою) або безпосередньо народом (шляхом референдуму), що має найвищу юридичну силу і призначений для врегулювання найбільш важливих суспільних відносин. І головними проявами вищої юридичної сили є те, що ніхто, окрім органів законодавчої влади та народу, не може приймати закони, змінювати їх чи відміняти; усі інші нормативно-правові акти повинні видаватися відповідно до законів; у разі колізій між нормами закону та підзаконного нормативно-правового акта діють норми закону. Відповідно до статті 48 Конституції України при прийнятті закону про Державний бюджет України мають бути дотримані принципи соціальної, правової держави, верховенства права, забезпечена соціальна стабільність, а також збережені пільги, компенсації і гарантії, заробітна плата та пенсії для забезпечення права кожного на достойний життєвий рівень. Тож є неправильним застосування Постанови № 562 від 12 липня 2005р. «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»щодо зменшення розміру сум на оздоровлення. Відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»із змінами внесеними згідно із Законом № 107-VІ від 28 грудня 2007р. де одноразова компенсація учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановленого Кабінетом Міністрів, так як, надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав чорнобильця, встановленого цим же законом. Крім того, внесення змін до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»згідно з Законом № 107-VІ від 28 грудня 2007р. зовсім не означає відміну або зниження розміру виплат передбачених ст.48 Закону України від 28 лютого 1991р. № 796-ХІI «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної заробітної плати.

Відповідач позов не визнав та надав письмові заперечення (ар.с.14-15), де зазначив, що згідно ст. 48 Закону України від 28 лютого 1991р. № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щорічна допомога на оздоровлення становить учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2-ї категорії у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Передбачена Законом щорічна допомога на оздоровлення виплачується у розмірах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005р. № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та становить учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2-ї категорії 100,00 гривень. Відповідно до статті 95 Конституції України виключно Законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розміри та цільове спрямування цих видатків. Діяльність Міністерства праці та соціальної політики України у частині забезпечення функцій головного розпорядника бюджетних коштів регламентується Бюджетним кодексом України. Бюджетним кодексом, визначено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та проводять видатки тільки в межах виділених їм бюджетних асигнувань. УПСЗН Вільногірської міської ради Дніпропетровської області відповідно до Бюджетного кодексу України є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, який виконує бюджетні програми у системі головного розпорядника, тобто в системі Міністерства соціальної політики України. Фінансування видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, провадиться в межах коштів, передбачених державним бюджетом на відповідні роки, тому виконання Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»повністю залежить від фінансових ресурсів доходної частини державного бюджету. Міністерство фінансів України і Державне казначейство України забезпечують щороку виділення коштів Міністерству соціальної політики України для виплати соціальних допомог у розмірах та межах, встановлених Законом «Про державний бюджет України»на відповідний календарний рік, в подальшому здійснюється перерахування їх місцевим органам праці та соціального захисту населення.

Міністерство соціальної політики України, як головний розпорядник коштів, керуючись вимогами чинного в Україні законодавства, забезпечує через місцеві органи праці та соціального захисту населення виплату щорічної допомоги на оздоровлення в розмірах, визначених Верховною Радою України у Законі «Про Державний бюджет України»на відповідний календарний рік. Виплата допомоги, передбаченої Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»проводиться за рахунок коштів державного бюджету. Таким чином, головним розпорядником бюджетних коштів по КПК 2501250 «Компенсація за шкоду, заподіяну здоров'ю та допомоги на оздоровлення у випадку звільнення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»і як наслідок, належним відповідачем по справі за таким позовом є Міністерство соціальної політики України. Управління праці та соціального захисту населення Вільногірської міської ради Дніпропетровської області виплату щорічної допомоги на оздоровлення здійснює на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005р. № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Призначення та перерахунки цього виду допомоги проводиться відповідно програмного забезпечення «АСОПД/КОМТЕХ». Ця програма координується і контролюється Міністерством праці та соціальної політики України.

На підставі вищенаведеного, відповідач просить відмовити повністю у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1

Дослідивши та оцінивши сукупності надані по справі письмові докази, в тому числі посвідчення ОСОБА_1 як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (ар.с.9), заяву позивача з проханням провести перерахунок виплати допомоги на оздоровлення (ар.с.10), лист-відповідь УПСЗН від 29.07.2011р. (ар.с.11-12), суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

У відповідності до ст.ст. 11,71 КАС України розгляд і вирішення адміністративних справ здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому всебічному повному та обєктивному дослідженні оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

У відповідності до ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановлених цим кодексом або іншими законами, для звернення до адміністративного суду за захистом прав свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлене інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За змістом ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ, допомога на оздоровлення носить щорічний характер та виплачується на протязі поточного року, конкретної дати виплати позивачу допомоги не встановлено. Крім того, відповідно до ст.76 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку»право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоровю особи, не обмежується строком давності. З цього виходить, що позивач звернувся до суду в межах строків передбачених іншими законами і відповідно до ст.99 КАС України.

Ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№796-XII від 28.02.1991р. в редакції Закону України №2638-III від 11.07.2001р., яка на час розгляду справи є чинною, передбачена виплата щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС 2-ї категорії в розмірі пяти мінімальних заробітних плат, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

П.28 ст.67 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України»були внесені зміни до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до яких, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу I, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Таким чином, з 22.05.2008р. поновлена редакція ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до якої, щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС 2-категорії виплачується в розмірі пяти мінімальних заробітних плат, дія цієї правової норми до цього часу не зупинялася і не змінювалась.

З урахуванням того, що закони мають пріоритет над підзаконними актами, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача, щодо правомірності застосування Постанови КМУ України від 12.07.2005р. № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»щодо виплати позивачу допомоги у розмірі 100,00 грн.

Згідно ч.2 ст.152 Конституції України, закони, інші правові акти, або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008 визнано, що Конституція України не надає Закону України «Про державний бюджет»вищої юридичної сили стосовно інших законів, тобто Конституційний Суд дійшов висновку, що Законом України «Про державний бюджет України»не можуть вноситися зміни до інших законів і не може зупинитися їх дія.

Згідно висновку Європейського Суду з прав людини у рішенні від 08.11.2005р. у справі «Кечко проти України», зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобовязань. Згідно ст.17 ЗУ «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», від 23 лютого 2006р. N 3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Ст.53 ЗУ «Про державний бюджет України на 2010 рік»встановлено мінімальну заробітну плату на 2010 рік: з 01січня 869грн., з 01 квітня 884грн., з 01 липня 888грн., з 01 жовтня 907грн., з 01 грудня 922грн. Зі змісту зазначеного Закону не вбачається будь-яких обмежень щодо можливості застосування визначеного в ньому розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні щорічної допомоги на оздоровлення, відповідно до ст.48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 796-ХІІ, який був чинним на момент нарахування щорічної допомоги, органи соціального захисту населення повинні були виходити саме з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом, а не з розмірів визначених Постановою Кабінету Міністрів № 562 від 12.07.2005р.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем неправомірно нарахована позивачу щорічна допомога на оздоровлення за 2010 рік не у відповідності до ч.4 ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а у меншій сумі, визначеній постановою КМУ № 562 від 12.07.2005р.

Відповідно до ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову зокрема про визнання протиправним рішення субєкта владних повноважень і про скасування рішення, зобовязання відповідача вчинити певні дії іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших субєктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Враховуючи протиправність дій відповідача з метою захисту прав позивача від порушень з боку субєкта владних повноважень, суд вважає необхідним захистити ці прав шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу щорічну разову грошову допомогу на оздоровлення за 2010 рік, з розрахунку пяти мінімальних заробітних плат, відповідно до ч.4 ст.48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на час виплати допомоги з урахуванням частково отриманої суми цієї допомоги.

У той же час суд приймає до уваги, що у своєму позові позивач просить стягнути з відповідача недоплачену щорічну компенсацію у конкретному розмірі, тобто у сумі 4510грн., однак суд не має можливості задовольнити таку позовну вимогу, оскільки у даному випадку судом фактично буде самостійно здійснено перерахунок допомоги, що стане підміною функцій УПСЗН та є неприпустимим відповідно до чинного законодавства.

Також суд не знаходить підстав для задоволення позовної вимоги щодо подальшого нарахування та виплати соціальних гарантій, передбачених законодавством, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто у суду немає законних підстав встановлювати обов'язки для будь-яких осіб вчиняти ті чи інші дії у певній формі, обсягах та спосіб, у тому числі зобовязувати субєкта владних повноважень до вчинення певних дій у майбутньому.

З урахуванням того, що позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати по справі слід віднести на рахунок держави.

Відповідно до п.8 ч.6 ст.183-2, та ст.256 КАС України, постанова підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст. ст.6,17-19,94,99-100,105,158,161-163,183-2,256 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Вільногірської міської ради Дніпропетровської обл. про встановлення, перерахунок та стягнення заборгованості з виплат щорічної допомоги на оздоровлення, як ліквідатору аварії на ЧАЕС задовольнити частково.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Вільногірської міської ради, Дніпропетровської області щодо нарахування і виплати ОСОБА_1, учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 1986р.1987р. другої категорії, щорічної одноразової допомоги на оздоровлення, передбаченої ч.4 ст.48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за 2010 рік не в повному обсязі неправомірними.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Вільногірської міської ради, Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 23928609, юридична адреса: вул. Жовтнева, 29, м. Вільногірськ, Дніпропетровської області),здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю с.Ганнівка Верхньодніпровського району Дніпропетровської обл., ідентифікаційний №НОМЕР_2, учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 1986р.1987р. другої категорії, який мешкає у АДРЕСА_1, щорічної одноразової допомоги на оздоровлення, передбаченої ч.4 ст.48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за 2010 рік з розрахунку пяти мінімальних заробітних плат, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час виплати цієї допомоги, з урахуванням частково виплаченої позивачу суми даної допомоги.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Зобовязати відповідача виконати постанову негайно.

Апеляційна скарга на постанову подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Вільногірський міський суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Копії постанови направити сторонам в порядку ч.7 ст.183-2 КАС України.

Суддя М.Б. Болоніна